Ухвала

від 20.01.2014 по справі 2а-6500/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2014 р. м. Київ К/9991/1840/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Островича С.Е.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010

у справі №2а-6500/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восточна Енергетична Компанія»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду м.Києва від 01.11.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської МДПІ у м.Луганську №0000642360/0 від 20.08.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість ТОВ «Восточна Енергетична Компанія» за податковою декларацією за жовтень 2009 року на суму 1019555,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позивачем до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції були подані податкові декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2009 року з уточнюючими розрахунками, розрахунком бюджетного відшкодування, заявою про повернення сум бюджетного відшкодування. Вказані суми бюджетної заборгованості відшкодовані не були.

Довідкою відповідача від 30.04.2010 за № 329/23-616/34942390 «Про результати виїзної перевірки ТОВ «Восточна енергетична компанія» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2009 року» встановлено, що не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 1019555,00 грн. у зв'язку із направленням запитів на проведення перевірок з питань правових відносин по основним постачальникам та не отримання відповідей.

Актом перевірки від 19.08.2010 за № 626/23-616/34942390 «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Восточна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ № 34942390) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за жовтень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2009 року», встановлено, наявність порушень п. 1.8 ст.1, пп. 7.7.2 п. 7.7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168 від 03.04.1997, а саме завищено позивачем суму бюджетного відшкодування по ПДВ за жовтень 2009 року на суму - 1019555,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000642360/0 від 20.08.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією за жовтень 2009 року на суму - 1019555,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

У періоді, що перевірявся, спеціальним законом, який визначав платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Данапріс» (м.Київ,) згідно з договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 22.11.2007 № 22/11/2007 надано позивачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму - 1733917,98 грн., у т.ч. ПДВ - 288986,33 грн., що підтверджується первинними документами - податковими накладними №236 від 31.01.2009, № 249 від 28.02.2009, № 444 від 30.09.2009 та № 443 від 30.09.2009, актами виконаних робіт № 1 від 31.01.2009 та № 2 від 28.02.2009, які були оплачені в повному обсязі шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ПП «Малік» (м. Маріуполь), згідно з договором від 25.12.2008 № 25/12-1у поставлено позивачу вугілля марки АШ (12253,8 тон) на загальну суму - 4579826,95 грн., у т.ч. ПДВ -763304,49 грн., що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними № 1 - 34 за період часу з 10.01.2009 по 02.02.2009, товарними накладними за той же час із визначенням номерів вагонів вугілля по кожній відправці, які були оплачені шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ПВП «Лабрадоріт» (м. Донецьк), згідно з договором від 09.01.2009 №09/01-1у поставлено позивачу вугілля марки АШ (5454,38 т) на загальну суму - 1747025,76 грн., у т.ч. ПДВ - 291170,96 грн., що підтверджується первинними документами - податковими накладними № 1 - 14 за період часу з 12.01.2009 по 30.01.2009, видатковими накладними за цей же час із визначенням кількості вугілля по кожної відправці, актом приймання-передачі вугілля від 30.01.2009, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

ТОВ «СТС-ГРУПП» за контрактом № 09/01-у від 09.01.2009 поставило позивачу вугілля марки Т(0-5)(2314,5т) на загальну суму - 875173,5 грн., у т.ч. ПДВ - 145862,25 грн., що підтверджується первинними документами - податковими накладними № 1 та № 2 від 13.01.2009, №3,4,5 від 14.01.2009, № 6 від 15.01.2009, актом приймання передавання-передачі вугілля № 1 від 19.01.2009, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що формування податкового кредиту позивачем за зазначеними операціями відбувалося на підставі виданих контрагентами податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які на час їх видачі були платниками податку на додану вартість, розрахунки з постачальниками за отримані товари (послуги) проведені позивачем шляхом безготівкових розрахунків, що відповідачем не заперечується.

З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, підставою для зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 1019555,00 грн., стали висновки акта перевірки, що не дивлячись на формальне підтвердження заявленої до відшкодування суми, на час прийняття рішення за наслідками перевірки неможливо підтвердити факт повноти та своєчасності визначення податкових зобов'язань контрагентами позивача при наданні послуг та реалізації товарів, у зв'язку з їх відсутністю за місцем реєстрації, а також порушення відносно ТОВ «СТС-ГРУПП» провадження по справі про банкрутство від 19.11.2009 та наявність відповідної ухвали Господарського суду Донецької області по справі № 45/221Б від 03.02.2010 про ліквідацію вказаного підприємства.

Однак, судами встановлено, що відповідач скористався наданим йому пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правом проведення документальної виїзної перевірки, за результатами якої складено довідку від 30.04.2010 №329/23-616/34942390.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта господарювання у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вище переліченими контрагентами, на час укладення правочинів позивач мав офіційну інформацію щодо своїх контрагентів з метою зменшення ризиків негативних наслідків вчинення господарських операцій, у сі вони були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

Не підтвердження декларування податкових зобов'язань постачальниками безпосередніх контрагентів позивача в ланцюгу, з якими у позивача відсутні взаємовідносини, не може бути підставою для донарахування йому податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За встановлених обставин, доводи касаційної скарги правильності висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.11.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2010 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді С.Е.Острович

Н.Г.Пилипчук