Постанова

від 30.01.2014 по справі 6-17-22-15/294-05-7905

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р.Справа № 6-17-22-15/294-05-7905 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Мишкіної М.А., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від Одеської національної академії харчових технологій - Баришникова Р.В., за довіреністю, Романадзе Л.Д., за довіреністю,

від Савранської селищної ради - не з'явився,

від ФОП ОСОБА_3 - не з'явився,

від ТОВ „Компанія Гідроенерго" - Бойко Н.І., за довіреністю,

від Міністерства освіти і науки України - Балан І.П., за довіреністю,

від прокуратури м. Одеси - Лянна О.А., за посвідченням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

на рішення господарського суду Одеської області від 14 листопада 2013 року

у справі № 6-17-22-15/294-05-7905

за позовом Одеської національної академії харчових технологій

до відповідачів:

1. Савранської селищної ради Одеської області;

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

3. Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

про визнання права оперативного управління та визнання недійсним договору

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

до відповідачів:

1. Одеської національної академії харчових технологій;

2. Міністерства освіти і науки України

про визнання права власності

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Міністерства освіти і науки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго"

про визнання права власності, витребування майна та зобов'язання передати майно

за участю прокуратури м. Одеси

В судовому засіданні 28 січня 2014 року оголошувалась перерва до 30 січня 2014 року.

встановив:

У серпні 2005 року Одеська державна академія холоду звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Савранської селищної ради Одеської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, з урахуванням уточнень позовних вимог від 31.10.2005р., в яких просила суд:

- визнати за Одеською державною академією холоду право оперативного управління на будівлі гідроелектростанції, розташовані за адресою: Одеська область, Саранський район, 2,6 км від смт. Саврань, що є власністю держави в особі Міністерства освіти та науки України;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., згідно з яким Савранська селищна рада продала, а гр. ОСОБА_3 купив „Будівлі гідроелектростанції" загальною площею 449,2 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань;

- привести сторони договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., а саме Савранську селищну раду та ФОП ОСОБА_3 у первісний стан, передавши будівлі гідроелектростанції загальною площею 449,2 кв.м, розташовані за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань Одеській державній академії холоду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31 жовтня 2005 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

17.01.2006р. постановою Одеського апеляційного господарського суду скасовано рішення господарського суду Одеської області від 31.05.2005р., в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2006р. скасовані рішення господарського суду Одеської області від 31.10.2005р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2006р. При цьому, Вищий господарський суд України зазначив, що для вирішення даного спору суди у встановленому законом порядку на підставі відповідних доказів зобов'язані встановити, хто є власником даного майна, дослідити обставини щодо наявності на балансі позивача відповідного майна.

Скасовуючи рішення попередніх судових інстанцій, Вищий господарський суд України вказав на на необхідність дослідження обставин того, чи було взято на облік Савранським БТІ будівлі гідроелектростанції та чи було передано за рішенням суду у комунальну власність територіальної громади селища Саврань приміщення гідроелектростанції, чи був відповідач - СПД ОСОБА_3 добросовісним набувачем та чи має позивач правові підстави для витребування будівель гідроелектростанції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2012р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго".

Ухвалою від 20.04.2012р. прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" про визнання права власності на будівлю, витребування у „Компанія Гідроенерго" будівлі та про зобов'язання „Компанія Гідроенерго" передати будівлю державі в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України - до розгляду сумісно з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2012р. прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ ГІДРОЕНЕРГО" до Одеської державної академії холоду та Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України про визнання права власності для сумісного розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2013р. позивача у справі - Одеську державну академію холоду замінено на правонаступника - Одеську національну академію харчових технологій.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2013р. третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, в порядку ст.25 ГПК України, замінено на правонаступника - Міністерство освіти і науки України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14 листопада 2013 року позов Одеської національної академії харчових технологій задоволено частково, а саме: визнано за Одеською державною академією харчових технологій право оперативного управління на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань, в решті позову відмовлено; позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України задоволено повністю, а саме: визнано за державою в особі Міністерства освіти і науки України право власності на будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань та витребувано з володіння ТОВ „Компанія Гідроенерго" та зобов'язано передати на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, Савранський район, 2,6 км від смт. Саврань; у задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" - відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване наступним.

Відповідно до ч.1 ст.128 ЦК УРСР в редакції 1963р., що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу будівель піонерського табору Савранської райспоживспілки від 18.10.1973р. між Савранською райспоживспілкою та Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Взявши до уваги наявність акту приймання-передачі, який був підписаний сторонами договору 01.11.1973 року, суд прийшов до висновку, що саме з цієї дати Одеський технологічний інститут холодильної промисловості прийняв на баланс, придбане по вищевказаному договору купівлі-продажу від 18.10.1973р. майно, у тому числі - будівлю ГЕС площею 356 кв.м., що входила до складу будівель піонерського табору Савранської райспоживспілки.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки спірна будівля знаходилась в оперативному управлінні Одеської державної академії холоду та до цього часу балансоутримувачем вказаного нерухомого майна є Одеська національна академія харчових технологій, яка відноситься до вищих навчальних закладів державної форми власності - тобто, державною установою, що фінансується з державного бюджету та підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади - Міністерству освіти і науки України, обліковувалось за Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості, то це майно відноситься до державної форми власності.

Далі суд зазначив, що у відповідності до ст.326 ЦК України, Положення, затвердженого Указом Президента України від 25.04.2013р. №240/2013, ст.63 Закону України „Про вищу освіту", Міністерство освіти і науки України - відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, виконує в межах повноважень функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, в тому числі і спірним майном, та може передавати таке майно в оперативне управління вищим навчальним закладам.

Суд прийшов до висновку, що рішення Савранської селищної ради за №379-XXIV від 28.09.2004р., яким будівлю ГЕС було включено до складу об`єктів комунальної власності і територіальної громади селища Саврань в особі Савранської селищної ради та по договору купівлі-продажу від 17.11.2004р. продано ОСОБА_3, є незаконним одностороннім правочином, що підтверджено постановою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2007р.

Суд прийшов до висновку, що спірна будівля ГЕС була незаконно вилучена Савранською селищною радою, а також, до придбання її ТОВ „Компанія Гідроенерго", знаходилась у власності держави та в оперативному управлінні у Одеського технологічного інституту холодильної промисловості (в подальшому - Одеської державної академії холоду, а нині - Одеської національної академії харчових технологій).

Застосовуючи до спірних правовідносин п.3 ч.1 ст.388, ст.392, п.1. ч.1 ст.395, ст.396 ЦК України, ст.63 Закону України „Про вищу освіту", п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", суд встановив, що волевиявлення держави в особі органу управління державним майном на відчуження будівлі ГЕС не мало місця і це нерухоме майно вибуло з володіння власника внаслідок незаконного одностороннього правочину Савранської селищної ради.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до господарського суду з позовом право користування Одеською державною академією холоду спірним майном оспорювалось, як Савранською селищною радою, так і Приватним підприємцем ОСОБА_3, та, що на цей час право користування будівлею ГЕС Одеською національною академією харчових технологій та право власності держави в особі Міністерства освіти і науки України на це нерухоме майно оспорюється Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго", суд прийшов до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача та третьої особи, відповідно - про визнання права власності держави в особі Міністерства освіти і науки України та про визнання права оперативного управління Одеської національної академії харчових технологій на спірну будівлю гідроелектростанції загальною площею 358 кв.м.

Щодо різниць у площах будівлі (358 кв.м. в позовних вимогах позивача та третьої особи і 449,2 кв.м. - в зустрічних позовних вимогах) суд зазначив, що належних доказів здійснення реконструкції та добудови будівлі ГЕС, в період з 18.10.1973р., коли будівля була придбана Одеським холодильним технологічним інститутом холодильної промисловості у Савранської райспоживспілки, до 28.09.2004р., коли Савранською селищною радою будівля ГЕС була незаконного прийнята до комунальної власності, внаслідок чого загальна площа будівлі збільшилась з 358 кв.м. до 449,2 кв.м. - до матеріалів справи не додано. При цьому, судом зазначено, що право власності Савранської селищної ради на будівлю гідроелектростанції площею 449,2 кв.м. було визначено у скасованому судом Свідоцтві від 11.11.2004р., а при наступних продажах будівлі ГЕС, у відповідних договорах купівлі-продажу безпідставно зазначалась загальна площа будівель в розмірі саме 449,2 кв.м.

Окрім цього, судом було встановлено, що з додатку №1 (Технічний стан переданого майна Савранської ГЕС) до Акту передачі комунального майна Савранської селищної ради громадянину ОСОБА_3 вбачається, що загальна площа в розмірі 449,2 кв.м. складається із площі забудови будівлі літ. „А" (159,1 кв.м.) та площі забудови будівлі літ. „А1" (290,1 кв.м.): 159,1 кв.м. + 290,1 кв.м. = 449,2 кв.м. Також, оскільки у вказаному додатку зазначено і загальні площі будівель „А" (115,2 кв.м.) та „А1" (244,7 кв.м.) суд прийшов до висновку, що всього розмір загальної площі будівлі ГЕС в додатку №1 становить 359,9 кв.м. (115,2 кв.м.+244,7 кв.м. = 359,9 кв.м.), що на думку суду першої інстанції практично співпадає з розміром загальної площі будівлі ГЕС, придбаної Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості у Савранської райспоживспілки по договору купівлі-продажу від 18.10.1973р. (398 кв.м.).

Задовольняючи вимоги третьої особи про витребування майна та зобов`язання ТОВ „Компанія Гідроенерго" повернути спірне майно державі в особі Міністерства освіти і науки України, суд послався на положення ст.391 ЦК України, згідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., укладеного між Савранською селищною радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, суд послався на положення п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Компанія Гідроенерго" про визнання права власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, суд першої інстанції послався на наступне.

На момент вирішення спору на одне і теж саме нерухоме майно документально підтверджено право власності держави в особі Міністерства освіти і науки України (по договору купівлі-продажу від 18.10.1973р. та акту прийманні-передачі від 01.11.1973р.) і це право, відповідно до діючого на той час Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963року, - не підлягало державній реєстрації, а також право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" (по договору купівлі-продажу з ТОВ „Енерго-2007") і це право було зареєстровано належним чином в органах БТІ, як передбачено вимогами ЦК України в редакції 2003року).

Суд виходив з того, що у двох чи більше осіб одночасно не може існувати право власності на одне і теж саме нерухоме майно (права спільної часткової або спільної сумісної власності при цьому між сторонами не виникає, оскільки кожна із сторін є власником будівлі гідроелектростанції в цілому), а головним при вирішенні питання щодо визначення належного власника - є те, що ТОВ „Компанію Гідроенерго" суд визначає як добросовісного набувача, у якого, в порядку ст.388 ЦК України, нерухоме майно може бути витребувано власником цього майна - державою в особі Міністерства освіти і науки України, і який має право на залишення за собою від`ємних поліпшень або на відшкодування понесених витрат на невід'ємні поліпшення, відповідно до ст.390 ЦК України- у разі виникнення спору з цього приводу та в порядку окремого позовного провадження.

Суд першої інстанції відмовив ТОВ „Компанія Гідроенерго" у задоволенні заяви про застосування наслідків пропуску Міністерством освіти і науки України строку позовної давності на звернення з позовом про визнання за державою права власності на спірну будівлю ГЕС, посилаючись на те, що третьою особою з самостійними вимогами на предмет спору цей строк не пропущено, оскільки про те, що право державної власності оспорюється Міністерству освіти і науки України стало відомо в липні 2009 року, після одержання Одеською державною академією холоду ухвали господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі №20/127-09-2638.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ „Компанія Гідроенерго" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2013 року по справі №6-17-22-15/294-05-7905 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Одеської національної академії харчових технологій та у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України, а зустрічний позов ТОВ „Компанія Гідроенерго" задовольнити, а саме: визнати за ТОВ „Компанія Гідроенерго" право власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, Савранська селищна рада, комплекс будівель та споруд №1, згідно з технічним паспортом КП „Савранське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" виготовленого 07.04.2009 року.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Скаржник вважає, що висновок суду про те, що рішення Савранської селищної ради від 28.09.2004 року про включення до складу об'єктів комунальної власності приміщення колишньої ГЕС - це односторонній правочин, є безпідставним, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень не може бути правочином, а тому не має підстав для задоволення первісного позову та позову третьої особи, оскільки є дійсними правочини, згідно до яких відбулось відчуження будівлі ГЕС.

ТОВ „Компанія Гідроенерго" зазначає, що правовстановлюючі документи, які маються у справі є доказами того, що спірна будівля, принаймні з 2004 року мала площу саме 449,2 кв.м., а тому посилання суду на те, що у договорах купівлі-продажу безпідставно зазначалась саме така площа - 449,2 кв.м., є таким, що не відповідає обставинам справи.

Також, скаржник зазначає, що дійшовши вищевказаного висновку, суд фактично висловив тільки припущення щодо ідентичності будівлі ГЕС, оскільки в матеріалах справи відсутні докази проведення технічної інвентаризації будівлі ГЕС площею саме 358 кв.м. Скаржник вказує, що визнання за Міністерством права власності на будівлю більшої площі, ніж та, що була предметом договору купівлі-продажу у 1973р., є порушенням його права власності.

ТОВ „Компанія Гідроенерго" в апеляційній скарзі вказує, що судом першої інстанції не були враховані обставини, які викладені у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. у справі №30/395-05-8975, яка спростовує твердження позивача, що СПД ОСОБА_3 незаконно та за недійсним правочином набув у власність спірне майно. Також, у цій постанові встановлено, що Одеська державна академія холоду не позбавлена права звернутись з позовом про визнання незаконними дій по передачі спірного майна у комунальну власність та стягнення відповідних збитків з винної особи, та, що Одеська державна академія холоду права власності на спірне майно ніколи не мала.

Скаржник зазначає, що оскільки держава, в особі Міністерства, не набувала права власності на спірну будівлю ГЕС то відсутні підстави для витребування цього майна на користь особи, яка не була та не є власником такого майна.

ТОВ „Компанія Гідроенерго" також не погоджується з тим, що суд першої інстанції не застосував позовну давність до позовних вимог, оскільки Міністерство освіти і науки України ще 27.10.2005р. за №1/11-6292 повідомляло господарський суд Одеської області про обставини справи, а також впродовж розгляду справи представниками Міністерства неодноразово наголошувалось на тому, що „пропажа" майна була виявлена Міністерством в той час, коли було отримано Свідоцтво про право власності на Спортивно-оздоровчий табір, тобто 20.05.2004 року.

Скаржник також наполягає на тому, що підлягають задоволенню позовні вимоги за зустрічним позовом, оскільки відповідачі безпідставно не визнають право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" на спірне майно.

Відповідачі за зустрічним позовом не скористалися своїм правом надання відзивів на апеляційну скаргу, але їх представники та прокурор м. Одеси просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ТОВ „Компанія Гідроенерго" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 жовтня 1973р. Правлінням Одеської облспоживспілки прийнято Постанову №543 „Про реалізацію піонерського табору „Орленок" Савранського райпо", відповідно до якої дозволено правлінню Савранського райпо продати піонерський табір Одеському технологічному інституту холодильної промисловості за балансовою вартістю за відрахуванням нарахованого зносу; правлінню Савранського райпо доручено оформити договір та акт купівлі-продажу на вартість основних засобів піонертабору у відповідності до чинного законодавства.

Рішенням виконкому Савранської районної ради депутатів трудящих №376 від 08.10.1973р., Савранському райпо дозволено реалізувати піонерський табір „Орленок" з усіма будівлями та земельною ділянкою на якому знаходиться зазначений табір площею 5га.

18.10.1973р. між Савранською райспоживспілкою та Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого Савранська райспоживспілка на підставі постанови Одеської облспоживспілки №543 від 03.10.1973р. та рішення Савранської міжколгоспної ради №12 від 17.10.1973р., передає, а Одеський технологічний інститут холодильної промисловості купує будівлі піонерського табору Савранського райпо, які розташовані в будівлях та на території колишньої Савранської міжколгоспної ГЕС.

Відповідно до зазначеного договору в балансову вартість входять об'єкти, перелічені у додатку №1 до зазначеного договору. В договорі також зазначено, що він є дійсним з додатками: перелік об'єктів та їх балансова вартість, акт технічного стану будівель табору, рішення міжколгоспради №543 від 03.10.1973р., генплан-схема з нанесенням будівель та меж території, прийомо-сдаточний акт.

Перелік будівель табору (додаток до договору від 18.10.1973р.) містить будівлю ГЕС загальною площею 358 кв.м

У пункті 2 приймально-передавального акту від 01.11.1973р. зазначено, що „з моменту підписання акту піонертабір Савранського райпо переходить у повну власність Одеського технологічного інституту холодильної промисловості".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №244 від 20 квітня 1994р. на базі Одеського інституту низькотемпературної техніки та енергетики створено Одеську державну академію холоду.

Рішенням виконкому Савранської селищної ради №2/25 від 23.02.2004р. визнано право власності на всі будівлі, які розташовані на землях ОДАХ за спортивним табором „Південний Буг".

11 вересня 2004р. Савранською селищною радою у місцевій газеті „Сільські новини" було опубліковано повідомлення „про прийняття Савранської ГЕС на баланс селищної ради".

28 вересня 2004р. рішенням №379-ХХІУ Савранської селищної ради „Про включення до складу об'єктів комунальної власності територіальної громади селища Саврань в особі селищної ради приміщень колишньої ГЕС" вирішено включити до складу об'єктів комунальної власності територіальної громади селища Саврань в особі селищної ради приміщення колишньої ГЕС; Савранському районному БТІ видати свідоцтво територіальній громаді селища Саврань в особі Савранської селищної ради на право власності на приміщення колишньої ГЕС; провести конкурс на право купівлі приміщення колишньої ГЕС; виконкому Савранської селищної ради в термін до 01.10.2004р. розробити умови конкурсу та забезпечити його проведення відповідно до вимог чинного законодавства.

06 жовтня 2004 року розпорядженням №16 голови Савранської селищної ради були затверджені умови конкурсу по продажу приміщення Савранської ГЕС

06 листопада 2004 року було складено протокол засідання конкурсної комісії з продажу будівлі Савранської ГЕС відповідно до якого комісія по продажу без господарського майна в адміністративних межах Савранської селищної ради вирішила, враховуючи те, що приватний підприємець ОСОБА_3 зобов'язується реконструювати Савранську ГЕС, створити нові робочі місця, „Бізнес план" додається, рекомендувати Савранскій селищній раді укласти договір купівлі-продажу з ОСОБА_3, передбачивши в ньому пункти щодо збереження профілю ГЕС.

17.11.2004р. між Савранською селищною радою Савранського району Одеської області та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу будівель гідроелектростанції, що розташовані на території Савранської селищної ради Савранського району Одеської області на відстані 2,6 км від смт. Саврань та мають наступні характеристики: площа земельної ділянки, на якій розташовані „Будівлі гідроелектростанції" складає 38000 кв.м., загальна площа „Будівель гідроелектростанції" складає 449,2 кв.м., надвірні будівлі літ. „А", „А1" - будівлі гідроелектростанції, „а" - гребля, що підтверджується витягом з реєстру права власності Савранського БТІ від 11.11.2004р. за №5402926.

13.03.2009р. між ТОВ „Енерго-2007" та ТОВ „Компанія Гідроенерго" укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ „Компанія Гідроенерго" набула право власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, Савранська с/рада, Комплекс будівель та споруд №1, а саме: будівля гідроелектростанції, гребля, зазначені в плані літерою „А", „А1", „а", загальною площею 449,2 кв.м.

В матеріалах справи міститься постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2007р., якою рішення сесії №379/ХХІУ та №381/ХХІУ від 28 вересня 2004 року про включення до складу об'єктів комунальної власності Савранської селищної ради приміщення колишньої ГЕС визнані протиправними та скасовані. Підставами прийняття зазначеної постанови стали порушення з боку Савранської селищної ради положень ст.335 ЦК України, яка визначає порядок передачі безхазяйного майна у комунальну власність.

Відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.02.2006р. по справі №30/395-05-8975 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 визнаний власником Будівель гідроелектростанції, що розташовані на території Савранської селищної ради Савранського району Одеської області на відстані 2,6 км від смт. Саврань. Зазначена постанова мотивована добросовісністю набуття права власності на спірні будівлі з боку ОСОБА_3

Таким чином, матеріалами справи доводиться, що від 01.11.1973р. піонертабір Савранського райпо, до складу якого входила будівля ГЕС площею 358 кв.м. перейшов у власність Одеського технологічного інституту холодильної промисловості.

Матеріалами справи також доведено, що ТОВ „Компанія Гідроенерго" набуло право власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13.03.2009 року на нежитлову будівлю гідроелектростанції, що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, Савранська с/рада, Комплекс будівель та споруд №1, а саме: будівля гідроелектростанції, гребля, зазначені в плані літерою „А", „А1", „а", загальною площею 449,2 кв.м. Право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" зареєстроване в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 07.04.2009р.

Правомірність набуття ТОВ „Компанія Гідроенерго" права власності на Комплекс будівель та споруд №1, а саме: будівля гідроелектростанції, гребля, зазначені в плані літерою „А", „А1", „а", загальною площею 449,2 кв.м. підтверджується також постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2010 року по справі №20/127-09-2638.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія вважає, що до суду не надано належного та допустимого доказу, який би підтверджував ідентичність будівлі ГЕС загальною площею 358 кв.м., яка була придбана Одеським технологічним інститутом холодильної промисловості, та будівлі ГЕС із площею 449,2 кв.м., яка на даний час є власністю ТОВ „Компанія Гідроенерго".

Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях та недоведених фактах, а відтак це унеможливлює, як задоволення позову Міністерства освіти і науки України про визнання права власності на спірний об'єкт, так і задоволення вимоги про його витребування, оскільки сторонами не заперечувався той факт, що будівлі площею 358 кв.м. взагалі на цей час не існує.

Судова колегія вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо визнання одностороннім правочином рішення Савранської селищної ради за №379-XXIV від 28.09.2004р., оскільки останнє є актом суб'єкта владних повноважень, а згідно до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З врахуванням відмови апеляційним судом в задоволенні заявлених позовних вимог Одеської національної академії харчових технологій та Міністерства освіти і науки України з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, не підлягає задоволенню клопотання ТОВ „Компанія Гідроенерго" про застосування до даних правовідносин строку позовної давності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом не встановлено незаконності набуття права власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" на будівлю ГЕС.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається із позовних заяв Одеської національної академії харчових технологій та Міністерства освіти і науки України, останні не визнають та оспорюють право власності ТОВ „Компанія Гідроенерго" на будівлю ГЕС.

Оспорювання та не визнання такого права власності позивача за зустрічним позовом з боку цих сторін , є підставою для застосування до спірних відносин ст.392 ЦК України.

Судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що зустрічний позов ТОВ „Компанія Гідроенерго" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції ці обставини з'ясовані не повністю, що призвело до прийняття в цій частині неправильного рішення.

Що стосується рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову Одеської національної академії харчових технологій про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.11.2004р., укладеного між Савранською селищною радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, судова колегія приходить до висновку, що в цій частині рішення суду є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2013р. у справі №6-17-22-15/294-05-7905 скасувати частково (п.п.1, 2, 4, 5, 6, 7 резолютивної частини рішення) та прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволення позову Одеської національної академії харчових технологій відмовити повністю.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства освіти і науки України відмовити повністю.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" задовольнити.

Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Гідроенерго" (83096, Донецька область, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 131, код ЄДРПОУ 36381069) право власності на нежитлову будівлю гідроелектростанції площею 449,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Савранський район, Савранська с/рада Комплекс будівель та споруд №1.

В іншій частині (п.3 резолютивної частини рішення) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2014р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Мишкіна М.А.

Поліщук Л.В.