Постанова

від 31.01.2014 по справі 2а/1770/738/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/738/2012

31 січня 2014 року 13год. 24хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Ляшук Г.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, відповідача 1, 2, 4 - представники не прибули, відповідача 3: ОСОБА_2, відповідача 5: представник ОСОБА_3, відповідача 6: представник ОСОБА_2,- розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі голови Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_5, Держави України в особі заступника голови Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_6, Держави України в особі начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Держави України в особі виконуючої обов'язки начальника юридичного відділу Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_3, Держави України в особі Здолбунівської районної державної адміністрації, Відділу економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської РДА, про самозахист прав та свобод від дій дискримінації, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ :

27.02.2012 року ОСОБА_1 звернулася у Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Держави України в особі голови Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_5, Держави України в особі заступника голови Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_6, Держави України в особі начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_2, Держави України в особі виконуючої обов'язки начальника юридичного відділу Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_3, Держави України в особі Здолбунівської районної державної адміністрації про самозахист прав та свобод від дій дискримінації, відшкодування моральної шкоди, поновлення на роботі. В позові просила: 1) визнати дії посадових осіб Здолбунівської районної державної адміністрації, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вчинені проти неї у формі невиконання рішення судів Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, Житомирського апеляційного адміністратив-ного суду від 27 жовтня 2011 року методами осміяння, потакання, приниженням в Здолбунівській районній державній адміністрації, як незаконні, протиправні; 2) визнати дії посадових осіб Здолбунівської райдержадміністрації, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 дискримінацією її прав, свобод, гарантій і статусу державного службовця в райдержадміністрації, на ґрунті їх амбіцій, нерозумної, несправедливості, з використанням функцій в державній установі; 3) стягнути з відповідачів ОСОБА_5С, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на її користь моральну шкоду у грошовій формі у розмірі їх посадового місячного окладу за посадою, але не менше 5000,00 грн. з кожного, як сатисфакцію за дискримінацію прав, свобод; 4) визнати учинену відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 дію у формі попередження про її звільнення з посади, датовану 29 листопада 2011 року, незаконною, протиправною, безпідставною; 5) визнати учинені відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 дії у формі організації та проведення за участю суб'єктів профкому Здолбунівської РДА датовані 27 січня 2012 року про спонукання, одержання рішення на згоду звільнення ОСОБА_1 з посади державного службовця Здолбунівської райдержадміністрації незаконними, протиправними, безпідставними; 6) визнати наказ №2-к від 30 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру Здолбунівської райдержадміністрації незаконним, поновити на посаду (роботу) з дати звільнення; 7) зобов'язати відповідача Здолбунівську районну державну адміністрацію, відповідачів ОСОБА_5С, ОСОБА_2, учинити дію: внести в трудову книжку вірні, точні записи про виконання ними рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року про поновлення на посаді головного спеціаліста адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації та видати наказ і розпорядження за встановленими на це правовими нормами КЗпП України та ЗУ "Про державні адміністрації"; 8) стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу на її користь з відповідача Здолбунівської райдерж-адміністрації; 9) накласти відшкодування судових витрат: на правову допомогу, судовий збір, тощо, на відповідача Здолбунівську районну державну адміністрацію повністю.

Ухвалою суду від 03.04.2012 року до справи відповідачем залучено Управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, що була залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2012 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року, рішення судів обох інстанцій скасовано, а справу №2а/1770/738/2012 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд, в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, допустив заміну відповідача у справі - Управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації його правонаступником - Відділом економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації (а.с.249 том 2).

Враховуючи незгоду позивача на заміну відповідачів іншою особою, суд відмовив у письмових клопотаннях ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 (а.с.55-57 том 1) про їх заміну в порядку статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України належним відповідачем - Управлінням економіки Здолбунівської районної державної адміністрації.

Враховуючи ту обставину, що під час нового розгляду справи, позивач від заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.163 том 1) відмовився, судом не приймалася ухвала за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 20, 27 та 31 січня 2014 року позовні вимоги в повному об'ємі були підтримані позивачем, яка на їх обґрунтування зазначила, що має тридцять два роки загального трудового стажу, в тому числі десять років - на державній службі. Вказала, що передусім вона була прийнята на державну службу в Здолбунівську райдержадміністрацію, коли розпорядженням голови даної установи в 2008 році призначалась на посаду державного реєстратора. В подальшому, у зв'язку із тим, що дозвільний центр (в якому повинні працювати спеціалісти, що виконують аналогічні її посаді функції) було створено саме в управлінні економіки Здолбунівської райдержадміністрації, вона була переведена в такий структурний підрозділ на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру. Наказом начальника управління економіки №5-К від 29 березня 2011 року вона була незаконно звільнена із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі №2а/1770/1943/2011, вказаний наказ скасовано, а її поновлено на посаді головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської РДА. Зважаючи, що рішення судів про поновлення на роботі підлягає до негайного виконання, ОСОБА_1 14 липня 2011 року прибула на робоче місце в РДА, однак до роботи її фактично не допустили. Позивач ствердила, що з вказаної дати щоденно приходила на роботу в Здолбунівську РДА, про що вчиняла відповідні записи в журналі обліку, які з вказівки відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 викреслювались з журналу. Також зазначила, що в проміжок часу з 14 липня по 23 листопада 2011 року вона в робочі дні щоденно (крім того періоду, коли хворіла) до 18:00 години перебувала в коридорі Здолбунівської РДА, так як робочого місця їй виділено не було, а відповідачі осміювали її вихід на роботу та повертали на її адресу подані лікарняні листи, як намагались повернути і подану нею 14 липня 2011 року трудову книжку. Позивач також письмово зверталась до відповідача ОСОБА_5 з вимогою видати розпорядження про поновлення її на роботі, яке залишено без задоволення. Лише 24 листопада 2011 року начальником управління економіки Здолбунівської РДА було видано формальний наказ №12-к "Про поновлення на посаді", а 29 листопада 2011 року позивач вже була повідомлена про наступне звільнення. При цьому, зазначила, що попередження про наступне звільнення не відповідає по формі вимогам законодавства, не містить дати звільнення, правових підстав звільнення. Категорично заперечила ту обставину, що їй пропонувалась будь-яка вакантна посада. Що стосується посади прибиральниці, то така вакансія є надумаю, позаяк прибиральниця була в штаті апарату адміністрації, а після введення в штат апарату посади державного адміністратора з одночасним скороченням посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру в управлінні економіки, посада прибиральниці була просто переміщена в штат управління економіки. Крім того, вказала, що прибиральниця не є державним службовцем, а тому така посада не могла їй пропонуватись взагалі. Також позивач ствердила, що згода профспілки на її звільнення є формальною, позаяк засідання профспілки з відповідною повісткою денною не скликалось, натомість 27 січня 2012 року її запросили в кабінет відповідача ОСОБА_6, де були присутніми лише троє членів профспілки, решта - просто запрошені особи, в тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Вказаний відповідач зажадав від осіб, які є членами профкому, дати згоду на звільнення, при цьому її навіть не заслухали. 30.01.2012 року відповідачем ОСОБА_2 видано наказ №2-к про звільнення позивача з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Позивач зазначила, що вважає таке звільнення незаконним, покликаючись, зокрема, на те, що наказ видала неуповноважена особа, у якої вона не перебувала у підпорядкуванні. Крім того, вказала, що звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України могло бути проведене лише при дійсному вивільненні працівників Здолбунівської РДА, однак штатна чисельність державних службовців райдержадміністрації залишилась незмінною. Скорочення штату в 2010 році заперечує, бо таке оформлено шляхом виключення посади адміністратора в одному структурному підрозділі РДА з одночасним введенням тотожної посади в іншому. Наголосила, що функціональні обов'язки позивача в райдержадміністрації ні на час першого її звільнення з посади, ні на час другого, не припинені. Не був ліквідований і процес надання адміністративних послуг в дозвільній системі. Ствердила, що ще в 2010 році її повинні були не звільняти, а перевести на посаду державного адміністратора, згідно чинного статусу її посади та функціональних обов'язків, які вона виконувала будучи адміністратором дозвільного центру. Оскільки в 2010 році цього зроблено не було, то таке належало зробити після її поновлення судом на посаді. Натомість її після поновлення відразу повторно звільнили за тими самими підставами. Також зауважила, що при звільненні відповідачами не були дотримані вимоги статті 42 Кодексу законів про працю України, а саме не враховано її загальний трудовий стаж, кваліфікацію, сертифікати допусків до загальнодержавних реєстрів, ту обставину, що вона єдина в райдержадміністрації мала оформлений і затверджений доступ (логін і пароль) до АІС РДДХ, організувала роботу дозвільного центру, налагодила необхідне діловиробництво. Просила визнати протиправними дії відповідачів щодо невиконання рішення судів, зобов'язати їх внести в трудову книжку вірні і точні записи про виконання ними рішення суду від 13.07.2011 року і видати наказ та розпорядження про поновлення на роботі за даним рішенням у відповідності до вимог КЗпП України. Також просила визнати протиправними дії відповідачів щодо надання позивачу попередження про наступне звільнення та організацію засідання профкому з надання такої згоди, визнати наказ про звільнення незаконним, поновити на посаді та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди обґрунтувала втратою нормальних життєвих зв'язків, соціального статусу, засобів до існування, значним погіршенням стану здоров'я.

ОСОБА_3, як представник відповідача: Держава Україна в особі Здолбунівської районної державної адміністрації, в судовому засіданні 20, 27 та 31 січня 2014 року позов не визнала. Суду пояснила, що позивач в позовній заяві об'єднала позовні вимоги та вимоги щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі №2а/1770/ 1943/2011, які підлягають розгляду за різними правилами. Заперечила твердження позивача про неправомірність винесення попередження про наступне вивільнення та отримання згоди профкому на її звільнення, посилаючись на те, що такі дії повністю узгоджуються з вимогами статті 49-2 КЗпП України. Зазначила, що 29.11.2011 року позивач була попереджена про наступне вивільнення, оскільки посада головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської РДА була скорочена відповідно до наказу начальника управління економіки "Про внесення змін до штатного розпису управління економіки райдержадміністрації" №19-к від 27.12.2010 року. Повідомила, що одночасно з попередженням про звільнення позивачу була запропонована вакантна посада, від якої вона відмовилась, у зв'язку з чим, 30.01.2012 року її цілком законно наказом начальника управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації №2-к звільнено з посади. Ствердила, що начальник управління мала повноваження на звільнення позивача, відповідно до Положення про управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Здолбунівської райдержадміністрації №440 від 31.08.2011 року так і відповідно до Посадової інструкції, затвердженої В.о. голови райдержадміністрації 28.02.2011 року. Зазначила, що 24 листопада 2011 року на виконання рішення суду позивач фактично була поновлена на посаду, якої в штатному розписі Управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації не було, тому в подальшому її і було звільнено з роботи за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Що стосується засідання профспілкового комітету, зауважила, що таке відбувалося належним чином за участю чотирьох членів профкому, які уповноважені на представництво інтересів членів профспілки. Також зазначила, що позивач помилково ототожнює свою посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки райдержадміністрації з посадою державного адміністратора райдержадміністрації. Наголосила, що позивач ніколи не займала посади державного адміністратора, а тому її домагання обійняти таку посаду не ґрунтуються на законі. Крім того, управління економіки не має повноважень приймати на роботу працівників в апарат Здолбунівської райдержадміністрації, в штаті якого є посада державного адміністратора. Заперечила проти задоволення решти позовних вимог, як таких, що ґрунтуються на надуманих обставинах і не підтверджуються жодними належними і допустимими доказами. Просила в позові відмовити повністю.

ОСОБА_2, від себе особисто і як представник відповідача: Відділ економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації, позов не визнала, в судовому засіданні 27 та 31 січня 2014 року пояснила, що позивач з 18.02.2009 року перебувала на посаді головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки райдержадміністрації на основі штатного розпису, затвердженого наказом по управлінню. Наголосила на тому, що за весь період роботи до звільнення позивач перебувала у неї в прямому підпорядкуванні, оскільки управління є структурним підрозділом райдержадміністрації та уповноваженим органом власника. Крім того з вересня 2011 року управління зареєстроване як юридична особа. Згідно з Положенням про управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Здолбунівської райдержадміністрації №440 від 31.08.2011 року, управлінню делегувалися повноваження по видачі наказів, прийняттю працівників управління на роботу та їх звільнення. 29.11.2011 року позивач була попереджена про наступне вивільнення, оскільки фактично була поновлена судом на посаду, яка в штаті управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації відсутня. Від запропонованої вакантної посади прибиральниці позивач відмовилася. На виконання вимог статті 43 КЗпП України 27.01.2012 року на звільнення позивача була отримана згода профкому. 30.01.2012 року наказом №2-к позивач цілком законно була звільнена з посади. За наведеного, просила відмовити у позові повністю.

Представники відповідачів: Держава Україна в особі голови Здолбунівської райдержадміністрації, за посадою - ОСОБА_5, Держава Україна в особі заступника голови Здолбунівської райдержадміністрації, за посадою - ОСОБА_6, Держава Україна в особі виконуючої обов'язки начальника юридичного відділу Здолбунівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 (з огляду на те, що свої інтереси ОСОБА_3 не представляла) - в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чому є в матеріалах справи. Відповідно до вимог частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом визнано можливим розгляд справи за відсутності даних відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідженими у справі доказами судом встановлено наступні обставини.

У відповідності до розпорядження голови Здолбунівської районної державної адміністрації №162-к від 04 серпня 2008 року ОСОБА_1 5 серпня 2008 року призначена на посаду державного реєстратора апарату райдержадміністрації на період відсутності основного працівника і їй присвоєно 12 ранг державного службовця (а.с.199 том 1, а.с.240 том 2).

На підставі розпорядження голови Здолбунівської районної державної адміністрації №26-к від 17 лютого 2009 року ОСОБА_1 звільнена з посади в порядку переведення в управління економіки райдержадміністрації і, відповідно, 18 лютого 2009 року наказом начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №7, призначена на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки райдержадміністрації (а.с.198,196 том 1, а.с.95, 240 том 2).

8 грудня 2010 року розпорядженням голови Здолбунівської районної державної адміністрації №246-к внесено зміни до структури апарату райдержадміністрації, де пунктом 1.2. введено посаду державного адміністратора апарату райдержадміністрації. Пунктом 7 цього розпорядження визначено: "Начальнику управління економіки райдержадміністрації взяти до відома, що у зв'язку із введенням в дію нового штатного розпису апарату райдержадміністрації, повноваження і функції управління економіки у сфері забезпечення діяльності дозвільного центру будуть припинені." (а.с.66, 167 том 1).

27 грудня 2010 року наказом начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №19-к внесено зміни до штатного розпису управління економіки райдержадміністрації, а саме: скорочено посаду головного спеціаліста - адміністра-тора дозвільного центру управління економіки райдержадміністрації і введено посаду прибиральника службових приміщень управління економіки райдержадміністрації (а.с.90 том 1, а.с.31 том 3).

У відповідності до наказу начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №20-к від 28 грудня 2010 року припинено повноваження та функції управління економіки райдержадміністрації у сфері забезпечення діяльності дозвільного центру (а.с.206 том 1).

На підставі наказу начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №5-к від 29 березня 2011 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки райдерж-адміністрації у зв'язку із зміною структури управління економіки райдержадміністрації за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. (а.с.35-36 том 3).

Згаданий наказ визнаний протиправним і скасований в повному обсязі з моменту його прийняття постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі №2а/1770/1943/2011 (а.с.11-15 том 1, а.с.211-221 том 2). За даним судовим рішенням ОСОБА_1 поновлено на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, зобов'язано Здолбунівську районну державну адміністрацію Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць, звернуто до негайного виконання. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року (а.с.222 -228 том 2).

В добровільному порядку вказане рішення виконано не було.

25 липня 2011 року Рівненським окружним адміністративним судом видано два виконавчі листи у справі №2а/1770/1943/2011 про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць (а.с.139-140 том 1). Виконавче провадження за №27884477 з виконання вказаних документів відкрито постановою старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області від 29.07.2011 року (а.с.141-143 том 1).

23 серпня 2011 року державний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року, і звернувся до суду із поданням про встановлення порядку виконання виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на посаді (а.с.132-133 том 1).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у задоволенні подання старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області відмовлено (а.с.229-232 том 2).

23 листопада 2011 року вищезгадане виконавче провадження поновлено (а.с.141-143 том 1).

24 листопада 2011 року начальником управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі №2а/1770/1943/2011 видано наказ №12-к, пунктом 1 якого велено вважати недійсним наказ управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №5-к від 29 березня 2011 року "Про звільнення ОСОБА_1С.", а пунктом 2 - поновити ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області (а.с.65 том 1, а.с.39 том 3). Вказаний наказ позивачем не оскаржувався.

Даний наказ слугував підставою для закінчення виконавчого провадження за №27884477. Постанова старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про закінчення виконавчого провадження датована 28 листопада 2011 року (а.с.166 том 1) і позивачем не оскаржувалась.

28 листопада 2011 року начальником управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації на виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі №2а/1770/1943/2011 видано наказ №13-к про нарахування і виплату ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 29 березня 2011 року, взявши до відома, що ОСОБА_1 нараховано і виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць за розпорядженням голови Здолбунівської районної державної адміністрації №80-к від 7 жовтня 2011 року (а.с.89 том 1, а.с.41-42 том 3).

За даними табелів обліку робочого часу ОСОБА_1 працювала в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації повні робочі дні 24, 25, 28, 29, 30 листопада, 26 грудня 2011 року, 3-6, 10-13, 16-20, 23-27, 30 січня 2012 року (а.с.20-22 том 3 ). З 1 по 25 грудня 2011 року та з 27 по 31 грудня 2011 року позивачу була надана щорічна відпустка за наказами В.о начальника та начальника управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №14-к від 30 листопада 2011 року та №17-к від 27 грудня 2011 року, відповідно (а.с.87-88, 171-172 том 1).

29 листопада 2011 року позивач була попереджена про наступне вивільнення в порядку статті 49-2 Кодексу законів про працю України. За змістом попередження про звільнення №01/8-108 від 29 листопада 2011 року, ОСОБА_1 повідомлена про те, що її посада в штатному розписі управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації відсутня. Також вказаним документом позивач попереджена, що оскільки згідно з наказом "Про внесення змін до штатного розпису управління економіки райдержадміністрації" №19-к від 27 грудня 2010 року, посада головного спеціаліста-адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації, яку позивач обіймала з 18 лютого 2009 року, скорочена, а інших вакантних посад, які б відповідали професії чи спеціальності, немає, то по закінченню двох місяців, у випадку відмови від вакантної посади прибиральника службових приміщень, ОСОБА_1 буде підлягати звільненню (а.с.74 том 1, а.с.44 том 3). Від підпису про те, що вона ознайомлена з попередженням про звільнення, позивач відмовилась, про що складено відповідний акт (а.с.75 том 1, а.с.45 том 3).

12 січня 2012 року начальник управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації звернувся до голови профспілкового комітету Здолбунівської райдерж-адміністрації із письмовим проханням про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 за частиною 1 пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (а.с.76 том 1, а.с.43 том 3 ).

Рішенням профспілкового комітету Здолбунівської райдержадміністрації від 27 січня 2012 року, яке зафіксовано в протоколі №2 засідання, згоду на розірвання трудового договору з позивачем, надано (а.с.77 том 1, а.с.55 том 3).

ОСОБА_1 сплачувала профспілкові внески та з 01.09.2008 року була членом профспілкового комітету Здолбунівської райдержадміністрації (а.с.245,250 том 2, а.с.1 том 3). Факт створення в управлінні економіки Здолбунівської райдержадміністрації, як в окремій юридичній особі, первинної профспілкової організації сторонами заперечується.

30 січня 2012 року наказом начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №2-к позивача звільнено з посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації у зв'язку із зміною структури управління економіки райдержадміністрації (а.с.10 том 1, а.с.46 том 3). Правовою підставою видання наказу зазначено пункт 1 статті 40 та статтю 44 Кодексу законів про працю України. Наказ містить вказівку про те, що його видано на виконання розпорядження голови Здолбунівської районної державної адміністрації №246-к від 8 грудня 2010 року "Про зміну структури апарату адміністрації" та на підставі наказу начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №19-к від 27 грудня 2010 року "Про внесення змін до штатного розпису управління економіки райдержадмі-ністрації".

01 березня 2012 року ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю Здолбунівським районним центром зайнятості. За період з березня по грудень 2012 року, з січня по березень 2013 року (знята з обліку 28.03.2013 року) позивач отримала від центру зайнятості 11362,84 грн. (а.с.244 том 2).

На даний час позивач не працевлаштована, трудова книжка знаходиться у неї на руках, була досліджена судом в судовому засіданні, копія долучена до матеріалів справи (а.с.233-242 том 2).

Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, які прибули в судове засідання, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішніми переконаннями, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна служба є державною службою. Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року. Підстави припинення державної служби можуть бути, як спеціальними, тобто передбаченими статтею 30 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року, так і загальними, тобто визначеними Кодексом законів про працю України.

За пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 вже звільнялася з посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки райдержадміністрації на підставі наказу начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №5-к від 29 березня 2011 року. Цей наказ був визнаний протиправним і скасований рішенням суду від 13 липня 2011 року, яке набрало законної сили. Цим же рішенням ОСОБА_1 було поновлено на посаді. Згідно з виданими на виконання даного судового рішення виконавчими листами, ОСОБА_1 підлягала поновленню на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області з виплатою їй заробітної плати за час вимушеного прогулу. Боржником у виконавчих листах було визначено Здолбунівську районну державну адміністрацію, з огляду на те, що на той час управління економіки не мало статусу юридичної особи. Відсутність такого статусу у 2011 році встановлена судовим рішенням у справі №2а/1770/1943/2011 і є обставиною, що в силу вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає доказуванню.

Рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства підлягає негайному виконанню. Це означає, що працівник повинен бути поновлений на попередній роботі на наступний день, після винесення судом відповідного рішення. Рішення рахується виконаним з моменту фактичного допуску працівника до роботи.

Судом встановлено, що рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі в добровільному порядку до негайного виконання не взято. Наказ про поновлення на роботі в проміжок часу з 14 липня по 23 листопада 2011 року не видався, а позивачу було відмовлено у фактичному допуску до роботи.

Якщо рішення суду про поновлення на роботі в добровільному порядку роботодавцем не виконується, то працівник має право звернутися до органу Державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання такого рішення та паралельно до суду із заявою в порядку судового контролю та/або з позовною заявою про виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Доказів звернення до суду із такими вимогами позивачем не надано. Що стосується примусового виконання, то таке було розпочато Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області 29 липня 2011 року і закінчено 28 листопада 2011 року із зупиненням виконавчого провадження на період з 23 серпня 2011 року по 23 листопада 2011 року.

Суд зазначає, що позовну вимогу ОСОБА_1 про визнання незаконними і протиправними дій посадових осіб Здолбунівської РДА: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, вчинених проти неї у формі невиконання рішення судів методами осміяння, потакання, приниженням в Здолбунівській районній державній адміністрації, не розцінює як заяву, зроблену в порядку судового контролю, позаяк за правилами частини дев'ятої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України подаються і розглядаються заяви особи - позивача, на користь якої ухвалено постанову суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених саме відповідачем у справі, а не іншими особами. Разом з тим, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 не були відповідачами у справі №2а/1770/1943/2011. Крім того, вказана позовна вимога спрямована не на виконання судового рішення в справі №2а/1770/1943/2011, а на захист честі та гідності ОСОБА_1, позаяк ґрунтується на обставинах принижування позивача та осміювання їй дій, які полягали у щоденному виході на роботу в проміжок часу з 14 липня по 23 листопада 2011 року.

Разом з тим такі вимоги ОСОБА_1 до задоволення не підлягають, позаяк належними і допустимими доказами у справі не підтверджені. Та обставина, що позивач впродовж вказаного часу щоденно в робочі дні до 18:00 години перебувала в коридорі Здолбунівської РДА, може слугувати доказом того, що позивач зазнала приниження, однак вказане відбулося з її волі. Оскільки до 24 листопада 2011 року наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді не видався і до її відома не доводився, як і з 14 липня 2011 року не відбулося фактичного допуску до роботи, позивач не повинна була ходити на роботу в період з 14 липня по 23 листопада 2011 року.

Як зазначено вище, рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №2а/1770/1943/2011 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, про виплату їй середнього заробітку датоване 13 липня 2011 року і обов'язок по його виконанню, згідно виконавчих листів покладався на Здолбунівську районну державну адміністрацію, з огляду на те, що управління економіки на той час було структурним підрозділом райдержадміністрації без статусу юридичної особи.

6 вересня 2011 року управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації зареєстроване як юридична особа; дата первинної реєстрації - 6 вересня 2011 року, дата внесення даних щодо суб'єкта до ЄДРПОУ - 7 вересня 2011 року, ідентифікаційний код 37710572 (а.с.49-50 том 1, а.с.19, 69-70 том 3). Положення про управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації затверджено розпорядженням голови райдержадміністрації №440 від 31 серпня 2011 року (а.с.41-44 том 1, а.с.71-75 том 3).

На вимогу суду надати розпорядчий документ про створення в Здолбунівській районній державній адміністрації такої юридичної особи, присутні в судовому засіданні представники відповідачів ствердили, що такий документ не видавався, а управління економіки набуло статусу юридичної особи шляхом викладення Положення про управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації в новій редакції, пунктом 10 якого і було передбачено, що управління є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного герба та своїм найменуванням. Зі слів представників відповідача саме таке Положення і подавалося державному реєстратору для внесення даних щодо суб'єкта до ЄДРПОУ.

Суд констатує, що наведене прямо протирічить вимогам абзацу третього частини другої статті 81 Цивільного кодексу України, оскільки юридична особа публічного права створюється виключно за відповідним розпорядчим актом. Той факт, що управління економіки одержало статус юридичної особи свідчить про те, що в Здолбунівській районній державній адміністрації відбулася реорганізація, в результаті якої зазнала змін структура адміністрації, а саме в з'явився новий структурний підрозділ: юридична особа публічного права.

На момент утворення, відповідно до наказу №9-к від 6 вересня 2011 року (а.с.76 том 3) була затверджена структура управління економіки райдержадміністрації з переліком посад:

- начальник управління економіки райдержадміністрації,

- головний спеціаліст управління економіки райдержадміністрації,

- головний спеціаліст управління економіки райдержадміністрації,

- прибиральниця службових приміщень управління економіки райдержадміністрації.

При цьому, на 6 вересня 2011 року три посади були зайняті, а остання вакантна (а.с.77 том 3). Посаду начальника управління обіймала ОСОБА_2В на підставі розпорядження голови райдержадміністрації №9к від 16 квітня 1999 року (а.с.4,2 том 3). Посади головних спеціалістів обіймали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на підставі наказів начальника управління економіки райдержадміністрації №14 від 16 травня 2005 року та №26 від 5 вересня 2007 року, відповідно (а.с.51-52 том 3). Тобто, вказані особи були призначені на свої посади в той час, коли вказаний структурний підрозділ ще не мав статусу юридичної особи, а після реєстрації управління економіки юридичною особою, жодних наказів, в тому числі щодо звільнення та прийняття, чи переведення цих осіб в управління економіки - юридичну особу не приймалось. За твердженнями представників відповідачів в судовому засіданні вказані особи просто залишились на своїх посадах і вважалися такими, що працюють у вказаній юридичній особі.

24 листопада 2011 року, тобто після набуття управлінням економіки Здолбунівської районної державної адміністрації статусу юридичної особи, начальником управління видано наказ №12-к, яким ОСОБА_1 поновлено на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління райдержадміністрації.

Суд констатує, що поновлення фактично проведено не тією юридичною особою, яка була визначена виконавцем за виконавчим листом суду. Однак, зважаючи на те, що вказаний наказ позивачем не оскаржувався, як і не оскаржувались постанова від 28 листопада 2011 року старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області про закінчення виконавчого провадження №27884477 з виконання виконавчого листа у справі №2а/1770/ 1943/2011 про поновлення ОСОБА_1 на посаді, суд не може в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, робити висновки про неналежне виконання рішення у справі №2а/1770/ 1943/2011.

Після поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління райдержадміністрації, штатний розпис управління економіки змін не зазнав, тобто посада головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру в штат повернута не була.

Наведене стверджено представниками відповідача у судовому засіданні та підтверджу-ється переліком №2 та переліком №3 змін до штатного розпису управління економіки, за даними яких штат управління залишився незмінним - 4 штатних посади: одна посада начальника, дві посади головного спеціаліста та одна посада прибиральника службових приміщень, змінилися лише їх посадові оклади (а.с.79-80 том 1).

29 листопада 2011 року позивач була попереджена про наступне вивільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Згідно з довідкою №01/8-282 від 2 квітня 2012 року, станом на 29 листопада 2011 року в штаті управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації перебувало чотири штатні одиниці, з яких:

- посада начальника управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада головного спеціаліста управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада головного спеціаліста управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада прибиральника службових приміщень управління економіки райдержадміні-страції - вакантна (а.с.82 том 1,а.с.47 том 3).

Остання посада і була запропонована позивачу у попереджені про наступне вивільнення.

Станом на 1 січня 2012 року штатний розпис управління економіки не змінився, включав чотири штатні посади, перелік посад не змінився (а.с.81 том 1).

30 січня 2012 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації наказом начальника управління економіки №2-к за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до цього пункту, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

Верховний Суд України у пункті 19 постанови Пленуму "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06 листопада 1992 року роз'яснив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Згідно з довідкою №01/8-113 від 31 січня 2012 року, станом на 31 січня 2012 року в штаті управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації перебувало чотири штатні одиниці, з яких:

- посада начальника управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада головного спеціаліста управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада головного спеціаліста управління економіки райдержадміністрації - зайнята,

- посада прибиральника службових приміщень управління економіки райдержадміні-страції - вакантна (а.с.79 том 3).

Згідно з довідкою №01/8-32 від 18 квітня 2012 року, станом на 1 квітня 2012 року в штаті управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації залишилось чотири штатні одиниці, посади не змінились, вакантні - відсутні (а.с.49-50 том 3).

Оскільки із штатного розпису управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації впродовж листопада - грудня 2011 року, січня - квітня 2012 року жодна посада не виводилась, і на момент попередження позивача про звільнення, і на момент її звільнення, штатна чисельність працівників залишилася незмінною, суд констатує, що в даний часовий проміжок фактичного скорочення чисельності або штату працівників в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації не відбувалося.

Жодних доказів тому, що впродовж даного періоду в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації відбулися будь-які зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, суду не надано.

Більше того, в самому наказі начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №2-к від 30 січня 2012 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку зі зміною структури управління економіки, міститься пряма вказівка на те, що його винесено на виконання розпорядження голови Здолбунівської районної державної адміністрації №246-к від 8 грудня 2010 року "Про зміну структури апарату адміністрації" та на підставі наказу начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №19-к від 27 грудня 2010 року "Про внесення змін до штатного розпису управління економіки райдержадміністрації", а це прямо вказує на те, що зміни в організації виробництва і праці, у вигляді скорочення штату управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації відбувалися ще в грудні 2010 року, на той час, коли згадане управління було структурним підрозділом Здолбунівської районної державної адміністрації без права юридичної особи, але аж ніяк не на момент звільнення позивача - в січні 2012 року. Крім того, вищезгадані розпорядження і наказ жодним чином не можуть стосуватися юридичної особи, державну реєстрацію якої проведено 6 вересня 2011 року і наказом керівника якої позивача звільнено з посади 31 січня 2012 року.

За наведеного, враховуючи ту обставину, що в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 37710572), впродовж листопада - грудня 2011 року та січня 2012 року жодних змін в організації виробництва і праці, в тому числі, у вигляді скорочення чисельності або штату працівників, не відбулося, звільнення позивача 30 січня 2012 року за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є таким, що проведено без законної на те підстави.

При цьому, ті обставини, що позивач про наступне вивільнення з посади була належним чином попереджена, їй пропонувалась вакантна посада прибиральниці та була надана згода на звільнення профспілкового комітету Здолбунівської райдержадміністрації, членом якої є ОСОБА_1 (з урахуванням того, що в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації первинна профспілкова організація утворена не була), судом до уваги не беруться, позаяк дотримання роботодавцем вимог частини другої статті 40 та статті 43 Кодексу законів про працю України не має юридичного значення при порушенні ним вимог частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, тобто при розірванні трудового договору без законних до того підстав. Доказів дотримання роботодавцем вимог частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України (переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці) суду не надано.

В силу вимог частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Верховний Суд України у абзаці другому пункту 19 постанови Пленуму "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06 листопада 1992 року роз'яснив, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації №57-к від 30 листопада 2012 року управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації реорганізовано шляхом перетворення у відділ економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації (а.с.82 том 3). Додатком 3 до розпорядження затверджено граничну чисельність працівників даного структурного підрозділу на рівні п'яти працівників (а.с.83 на звороті том 3). При цьому, відповідно до положення, затвердженого розпорядженням голови №38 від 29 січня 2013 року відділ економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації є правонаступником управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації (а.с.86-95 том 3). Наказом начальника відділу №3-к від 1 березня 2013 року затверджено структуру відділу економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації з переліком посад: одна посада начальника та чотири - головного спеціаліста (а.с.99 том 3). Штатний розпис на вказані п'ять посад введено в дію з 1 березня 2013 року. В подальшому штатний розпис зазнавав змін, і станом на 27 січня 2014 року в штаті відділу перебуває чотири штатні одиниці: одна посада начальника, дві посади головного спеціаліста та одна посада сторожа; вакантних - немає (а.с.104-105 том 3). Всі працівники управління економіки були прийняті на аналогічні посади у відділ економічного розвитку торгівлі та міжнародного співробітництва по переводу (а.с.96-98 том 3).

За наведеного, ОСОБА_1 підлягає поновленню на попередню роботу, тобто на посаду головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру з 30 січня 2012 року. У зв'язку з тим, що після незаконного звільнення позивача, управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації було реорганізовано шляхом перетворення у відділ економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі саме у такий відділ. При цьому суд зважає, що юридичну особу - управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації припинено, а відділ економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва є єдиним його правонаступником, а тому і єдиною установою, де збереглося місце роботи незаконно звільненого працівника. Суд також враховує, що робоче місце, відповідно до статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" №5067-VI від 05.07.2012 року - це місце (приміщення), на якому працівник постійно чи тимчасово перебуває в процесі трудової діяльності і яке визначене, зокрема на підставі трудового договору (контракту), а не посада.

В силу вимог частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на відсутність вини ОСОБА_1 у тому, що трудовий спір розглядається більше року, стягненню на її користь підлягає середній заробіток за весь час прогулу, а саме з 31 січня 2012 року по 31 січня 2014 року.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Вказаним Порядком визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно з абзацом другим пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. В силу вимог пункту 8, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки в матеріалах справи містилась довідка Здолбунівської райдержадміністрації (а.с.173 том 1) про середньоденний заробіток ОСОБА_1, який розрахований з порушеннями вимог Порядку, а саме середньомісячна заробітна плата обраховувалась без врахування даних табелю обліку робочого часу, судом витребовувалась довідка з належним розрахунком. На вимогу суду Здолбунівська райдержадміністрація надала довідку №вих.-311/01-25/14 від 30.01.2014 року (а.с.106 том 3) про середньоденний заробіток ОСОБА_1, аналогічну попередній.

За даними такої довідки заробітна плата ОСОБА_1 становить 1898,98 грн. - за листопад 2011 року та 76,87 грн. - за грудень 2011 року. При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 фактично відпрацювала за цей період 23 дні. Відповідно її загальний заробіток було поділено на 23 дні і таким чином обраховано середньоденний заробіток. Разом з тим, за даними табелів обліку робочого часу (а.с.20-22 том 3) ОСОБА_1 працювала в управлінні економіки Здолбунівської районної державної адміністрації повні робочі дні 24, 25, 28, 29, 30 листопада та 26 грудня 2011 року, тобто за два місяці фактично відпрацьовано лише 6 днів. Наведене вказує, що розрахунок хибний. Самостійно визначити середньоденний заробіток позивача на підставі даних довідки відповідача суд також позбавлений можливості, оскільки сума заробітку ОСОБА_1 за даний період розрахована з порушенням Порядку. Так, у розрахунковий заробіток включено кошти, які виплачувались позивачу при наданні щорічної відпустки та/або інші виплати, оскільки за 5 фактично відпрацьованих у листопаді днів виплачено 1898,98 грн., тобто по 379,80 грн. за один день, при тому, що в грудні за один день роботи виплачено 76,87 грн., тобто майже у п'ять разів менше.

З огляду на такі обставини суд змушений нарахувати ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати. Так, з 1 лютого 2012 року по 31 березня 2012 року мінімальний розмір заробітної плати на місяць складав 1073,00 грн., з 1 квітня 2012 року по 30 червня 2012 року - 1094,00 грн., з 1 липня 2012 року по 30 вересня 2012 року - 1102,00 грн., з 1 жовтня 2001 року по 30 листопада 2012 року - 1118,00 грн., з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 1134,00 грн., з 1 січня 2013 року по 30 листопада 2013 року - 1147,00 грн., з 1 грудня 2013 року по 31 січня 2014 року - 1218,00 грн. Всього за розрахунковий період: 2х1073 грн. + 3х1094 + 3х1102 + 2х1118 + 1х1134 + 11х1147 + 2х 1218 = 2146 + 3282 + 3306 + 2236 + 1134 + 12617 + 2436 = 27157,00 грн.

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06 листопада 1992 року, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу слід зараховувати заробіток за місцем нової роботи (одержану допомогу по тимчасовій непрацездатності, вихідну допомогу, середній заробіток на період працевлаштування, допомогу по безробіттю), що працівник мав в цей час.

ОСОБА_1 при звільненні 30.01.2012 року отримала 1889,94 грн. вихідної допомоги (а.с.106 том 3) та 11362,84 грн. допомоги по безробіттю (а.с.244 том 2) і вказані кошти підлягають відрахуванню із тієї суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином на користь ОСОБА_1 слід стягнути: 27157,00 - 1889,94 - 11362,84 = 13904,22 грн.

З врахуванням того, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, та вказати дату, з якої особу поновлено на посаді, підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_1 не лише про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, а й вимоги про скасування наказу №2-к від 30.01.2012 року про її звільнення з роботи.

Поряд з цим суд вважає, що не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення на її користь моральної шкоди, оскільки сам факт задоволення її позову та поновлення на державній службі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, є достатньою сатисфакцією за порушення зі сторони відповідачів її прав на проходження державної служби.

З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання дій посадових осіб Здолбунівської райдержадміністрації, відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 дискримінацією її прав, свобод, гарантій і статусу державного службовця в райдержадміністрації.

При цьому, слід відзначити, що на переконання позивача сутність таких дій полягає у позбавленні її можливості обійняти посаду державного адміністратора у Здолбунівській райдержадміністрації, яка відповідала статусу її посади, що була скорочена у штаті управління економіки адміністрації з одночасним введенням аналогічної у штат апарату райдержадміністрації, та функціональним обов'язкам, які вона виконувала будучи адміністратором дозвільного центру.

Разом з тим, в 2010 році, коли відбулося скорочення штату управління економіки позивача не було прийнято на посаду державного адміністратора в порядку переводу, а сама позивач доказів звернення до Здолбунівської райдержадміністрації із заявою про прийняття її на таку посаду в порядку статті 42-1 Кодексу законів про працю України (переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу) не надала.

Вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконною дії, учиненої відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 у формі попередження про її звільнення з посади та дії, учиненої відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 у формі отримання згоди профкому на звільнення - не підлягають до самостійного задоволення, з огляду на те, що є необхідними елементами процедури звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України і самі по собі ознак протиправності не містять.

Позовні вимоги про зобов'язання відповідача Здолбунівську районну державну адміністрацію, відповідачів ОСОБА_5С, ОСОБА_2, учинити дію: внести в трудову книжку вірні, точні записи про виконання ними рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року про поновлення на посаді головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру управління економіки Здолбунівської райдержадміністрації та видати наказ і розпорядження за встановленими на це правовими нормами КЗпП України та Закону України "Про державні адміністрації" до задоволення не підлягають, як безпідставні.

Так, за правилами пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року, у розділі "Відомості про роботу" трудової книжки закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний". У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі. Наприклад, пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Судом встановлено, що 24 листопада 2011 року при поновленні на роботі ОСОБА_1 в її трудову книжку під порядковим номером 44 роботодавцем внесено запис, який узгоджується з вимогами вказаної Інструкції. Доказів тому, що позивач зверталась до роботодавця з проханням видати їй "Дублікат" трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним, суду не надано. А з приводу вимог про зобов'язання Здолбунівської районної державної адміністрації, відповідачів ОСОБА_5С, ОСОБА_2 видати наказ і розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 29 березня 2011 року за встановленими на це правовими нормами КЗпП України та Закону України "Про державні адміністрації" то такі не можуть бути задоволені з огляду ще й на те, що даній справі не оспорюється наказ начальника управління економіки Здолбунівської районної державної адміністрації №12-к від 24 листопада 2011 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В решті позовних вимог слід відмовити.

Що стосується судових витрат, то за правилами частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Оскільки судом ухвалюється рішення про задоволення тих позовних вимог, за які судовий збір не сплачувався, а інших витрат позивач не понесла, то на користь ОСОБА_1 судові витрати не присуджуються. Вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу, позивач не підтримувала.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі в Відділі економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста - адміністратора дозвільного центру з 30 січня 2012 року, скасувавши наказ про її звільнення №2-к від 30 січня 2012 року.

Стягнути з Відділу економічного розвитку, торгівлі та міжнародного співробітництва Здолбунівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 13904 (тринадцять тисяч дев'ятсот чотири) гривні 22 копійок.

В задоволені решти вимог - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, виконуються негайно.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.