Ухвала

від 28.01.2014 по справі 826/5943/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2014 р. м. Київ К/800/50379/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Хомишин М. А. Ярошинський І. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі№ 826/5943/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша Будівельна Фірма» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі № 826/5943/13-а в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі № 826/5943/13-а апеляційну скаргу ТОВ «Перша Будівельна Фірма» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.06.2013 року у справі № 826/5943/13-а скасовано. Прийнято нову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 21.03.2013 року № 660 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки». Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 16.04.2013 року № 0002582220 та № 0002592220.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Укрбудсфера» за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року складено акт від 29.03.2013 року № 1116/22-221-34426851, яким зафіксовано порушено вимоги п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового України щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 439 309,00 грн., а також п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 та п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 364 804,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: від 16.04.2013 року № 0002582220, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 439 309,00 основного платежу та 47 407,00 грн. штрафних санкцій, від 16.04.2013 року № 0002592220, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 364 804,00 основного платежу та 91 201,00 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на висновки акта від 31.08.2012 року № 206/22-00/37496460 «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Укрбудсфера» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 14.02.2011 року по 30.07.3012 року», а також постанову слідчого СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про порушення кримінальної справи № 73-00209 за фактом ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_7, який в період 2011 року перебував на посаді директора ТОВ «Аутсорсингова компанія «Фарм Рост», за ознаками складу злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України та за фактом створення фіктивного підприємництва, шляхом створення (придбання ряду суб'єктів підприємницької діяльності, у тому числі ТОВ «Укрбудсфера» та інших, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, що, спростовують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Укрбудсфера».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки податковий орган не надав жодних доказів безтоварного та/або фіктивного характеру здійснених операцій, а тому податковий кредит правомірно сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, апеляційним судом зазначено, що наказ про проведення перевірки підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю підстав для його прийняття.

Колегія суддів вважає такий висновок апеляційного суду обгрунтованим, враховуючи наступне.

Скасовуючи наказ про проведення спірної перевірки, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач до початку перевірки листом № 05/02-13 від 05.03.2013 року надав податковому органу письмові пояснення та належним чином засвідчені копії всіх документів щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «Укрбудсфера», які витребовувались згідно із запитом № 3789/10/22-211 від 25.02.2013 року, а тому у відповідача були відсутні підстави, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, для проведення зазначеної перевірки, отже, спірний наказ виданий незаконно.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган не довів наявності підстав для прийняття наказу та не спростував обставини надання позивачем необхідних документів, із зазначенням того, відсутність яких документів стала причиною призначення перевірки, колегія судді погоджується з висновком апеляційного про скасування наказу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договори з ТОВ «Укрбудсфера» укладалися з метою виконання позивачем своїх зобов'язань перед фізичними особами (отримання житла) та юридичними особами.

Правові наслідки (результат), які передбачені договорами, були досягнуті: позивач отримав послуги, передбачені договорами підряду, а кінцеві споживачі житло та житлові приміщення, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, які також доводять, що послуги, які надавалися ТОВ «Укрбудсфера», є частиною тих послуг, які позивач надавав третім особам і претензій з боку цих осіб стосовно якості чи кількості послуг на адресу позивача від його замовників не надходило.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а отже мав повне право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, до того ж видані податкові накладні, на основі яких сформований податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не доведено правомірності висновків про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із безтоварністю спірних операцій із вказаним контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не погодився з висновками місцевого адміністративного суду про відсутність фактичного виконання господарських операцій, оскільки такі доводи базуються на даних акта ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року № 206/22-02/37496460 «Про неможливість проведення позапланової перевірки ТОВ «Укрбудсфера» без дослідження доказів, наданих позивачем на підтвердження доводів про реальність спірних господарських операцій, що є порушенням ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду, зробленого з посиланням на п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України про визначення підставою скасування податкових повідомлень-рішень також здійснення перевірки позивача фактично на підставі постанови СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.06.2012 року, оскільки з спірного наказу вбачається, що його прийнято у відповідності до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Проте, зазначена помилка не вплинула на результат вирішення спору, оскільки апеляційним судом спростовано висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій з ТОВ «Укрбудсфера».

Доводи касаційної скарги щодо нереальності спірних операцій викладеного не спростовують та підлягають відхиленню, оскільки зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню .

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013 року у справі № 826/5943/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак