Ухвала

від 30.01.2014 по справі 482/1911/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №482/1911/13-ц 30.01.2014 30.01.2014 30.01.2014

Провадження №22-ц/784/373/14

Категорія:5 Головуючий у суді першої інстанції : Демінська О.І.

Доповідач апеляційного суду : Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Шпонарській О.Ю.,

за участю: представників позивачки - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 р., ухваленого за позовом

ОСОБА_5

до

фермерського господарства «Утро» ( далі - ФГ «Утро»),

ОСОБА_6

про розірвання договору оренди землі,

та зустрічним позовом

ФГ «Утро»

до

ОСОБА_5

про внесення змін до договору оренди землі,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 р. ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ФГ «Утро» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що після смерті матері, вона успадкувала земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 10,45 га, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ФГ «Утро» на підставі договору оренди землі від 10 квітня 2006 р.

Умовами договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для розірвання договору оренди.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила розірвати договір оренди землі від 10 квітня 2006 р. та повернути їй земельну ділянку.

У листопаді 2013 р. ФГ «Утро» звернулось із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про зміну умов договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що між ФГ»Утро» та ОСОБА_7, спадкоємцем якої є позивач, було укладено договір оренди землі, умови якого ним виконуються та претензій з цих підстав позивач до них не пред'являла. Посилаючись на вимоги закону та п. 40 умов договору оренди землі, ФГ «Утро» просило внести зміни до договору в частині особи, з якою укладено договір оренди землі, а також в частині форми та розміру орендної плати, зазначивши про її виплату у грошовій формі у розмірі 3% за рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, діючої на час виплати орендної плати.

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 р. у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Зустрічний позов ФГ «Утро» задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди землі від 10 квітня 2006 р., укладеного між ОСОБА_7 та ФГ «Утро» , зареєстрованого 02 лютого 2007 р. за № 040701900325 у Новоодеського реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «ЦДЗК» при Державному комітеті України по земельних ресурсах», а саме: п. 9 Договору викладено у наступній редакції: «орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1 217 грн. 85 коп. на рік, але не менше 3% вартості земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства на час внесення змін до договору, в тому числі 1/3 частини у грошовій формі, а 2/3 частини продукцією, - за її собівартістю, але не вище державних закупівельних цін на рослинницьку продукцію, яка вирощується орендарем або за вибором орендодавця - тільки у грошовій формі». Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивачки, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані ЦК України, Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) , який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин.

Згідно зі ст. 30 Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтями 31, 32 Закону передбачені випадки припинення договору оренди землі , в тому числі й шляхом його дострокового розірвання за рішенням суду.

Частиною 4 ст. 32 Закону визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

За змістом ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що 10 квітня 2006 р. між ОСОБА_7 та ФГ «Утро» було укладено договір оренди землі , за умовами якого ОСОБА_7 передала в оренду ФГ «Утро», належну їй земельну ділянку площею 10,45 га, розташовану за адресою Миколаївська область, Новоодеський район, територія Сухоєланецької сільської ради, строком на 10 років. Про реєстрацію цього договору 2 лютого 2007 р. у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040701900325.

Пунктом 40 договору оренди сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Після її смерті відкрилася спадщина в тому числі й на земельну ділянку передану в оренду ФГ «Утро». Згідно свідоцтва про право на спадшину за законом від 14 вересня 2013 р. ОСОБА_5 успадкувала спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_7

Доказів про те, що обов'язки за договором оренди ФГ «Утро» не виконує матеріали справи не містять.

Як позивач, так і відповідач, посилаючись на ті ж самі підстави та виходячи із умов договору (п. 40), звернулися до суду кожен зі своїми позовами: позивач - про розірвання договору, а відповідач - про його зміну.

Задовольняючи зустрічний позов та відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції вірно виходив з того, що наявність в договорі однієї й тієї ж підстави (перехід права власності) як для його розірвання, так і для зміни, не є єдиною та достатньою підставою для припинення договору оренди, з врахуванням того, що порушень умов договору з боку орендаря не встановлено. З 2006 року відповідач сумлінно виконує умови договору оренди і будь-яких претензій зі сторони позивача до нього не заявлялось.

На підставі викладеного, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, принципів розумності, добросовісності та справедливості, передбачених п. 6 ст. 3 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції , а тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 9 грудня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: