Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/15065/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/15065/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Авдеєва П.В.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 27.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року (повне рішення складено 23.10.2013 року)

у справі №910/15065/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України

2. Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України

3. Національного університету оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая»

про стягнення 87 875,77 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі №910/15065/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» на користь Національного університету оборони України основну заборгованість з оплати комунальних послуг в сумі 51 990,13 грн. та компенсацію земельного податку в сумі 12 415,48 грн. Стягнуто з ТОВ «Астрая» в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1 757,52 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Астрая» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позову.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 09.12.2013 року Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів - головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/15056/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. на лікарняному, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Федорчук Р.В.

Національним університетом України на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-3 просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Астрая» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі №910/15065/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.

Прокурор приймав участь у судових засіданнях, в яких надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Астрая» - без задоволення.

Представник позивачів-1,2,3 в судовому засіданні надав свої пояснення та заперечив проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Астрая» - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте, представник відповідача приймав участь у судовому засіданні 20.01.2014 року, в якому заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи №910/15065/13, яке судом було розглянуто та задоволено.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача у судовому засіданні.

Крім того, апеляційним господарським судом відхилено клопотання відповідача від 27.01.2014 року про повторне відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

За змістом статті 22 ГПК України участь в господарських засіданнях є правом, а не обов'язком сторони, яка повинна добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що учасники судового процесу були належним чином повідомлені про місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, що також підтверджує сприяння суду сторонам по справі у з'ясуванні фактичних обставин справи у повному обсязі, з дотриманням принципів судочинства.

При цьому, ухвалою від 20.01.2014 року апеляційний господарський суд у межах процесуальних строків задовольнив клопотання відповідача - ТОВ «Астрая» про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи №910/15065/13 та відклав розгляд справи.

Судова колегія враховує, що кожен раз питання про відкладення розгляду справи у межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. У випадку нез'явлення представників сторін чи інших учасників судового процесу у судове засідання господарський суд, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Прийняття рішення зі спору по суті позовних вимог та апеляційний перегляд рішення суду за вимогами апеляційної скарги у відсутність сторони, повідомленої належним чином про час і місце судового засідання, не є порушенням принципів судочинства, адже у разі відсутності можливості направити у судове засідання певного представника, сторона не позбавлена права на участь у розгляді справи іншим представником чи керівником юридичної особи.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.1998 року між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №249/1998/ГоловКЕУ, відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 898 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13А.

За умовами п. 7.6 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання акта прийому-передачі і діє до 01.01.2023 року.

15.07.2002 року між цими ж сторонами було укладено додатковий договір, яким було внесено зміни та доповнення до договору. Актом прийому-передачі від 15.07.2002 року було надано в строкове платне користування нежитлові приміщення будівлі №13 військового містечка №63, загальною площею 250,8 кв.м., за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13А, які перебувають на балансі Національної академії оборони України (наразі - Національний університет оборони України).

У пунктах 4.1, 4.2 договору (зі змінами внесеними додатковим договором) передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ і складає без ПДВ за липень місяць 283 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Відповідно до п. 4.3 додаткового договору орендна плата у розмірі 100% перераховується, а також комунальні послуги та компенсація земельного податку перераховується орендарем на розрахунковий рахунок Національної академії оборони України не пізніше 12 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно п. 2.4.2 договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати внесення орендної плати.

Пунктом 2.4.9 договору передбачено, що понад орендну плату за приміщення орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні та загальноексплуатаційні витрати на утримання приміщення.

Відповідно до п. 5.11 додаткового договору орендар зобов'язаний щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно.

Проте свого обов'язку зі спати орендних платежів, фактичних комунальних та загальноексплуатаційних витрат на утримання приміщення та компенсації коштів у розмірі частини податку за землю відповідач належним чином не виконав, у зв'язку із чим сума заборгованості відповідача за несплату орендної плати за період з липня 2012 року по травень 2013 року становить 23 470,16 грн., сума заборгованості по компенсації комунальних платежів за період з лютого 2012 по травень 2013 складає 51 990,13 грн. та сума заборгованості за компенсацію земельного податку за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року становить 12 415,48 грн.

У серпні 2013 року заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та Національного університету оборони України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 23 470,16 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 51 990,13 грн. та компенсації земельного податку в сумі 12 415,48 грн. відповідно до договору оренди нежитлових приміщень № 249/1998/ГоловКЕУ від 16.09.1998 року.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості з орендної плати в сумі 23 470,16 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 51 990,13 грн. та компенсації земельного податку в сумі 12 415,48 грн. є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки у період з грудня 2012 року по вересень 2013 року він був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

До обов'язків орендаря ч. 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 285, 286 ГК України відносить, зокрема, внесення плати за користування майном, розмір якої встановлений договором оренди.

Пунктом 3 статті 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. 1, п. 3 ст. 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В силу ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Прокурором доведено порушення у даній справі інтересів держави, а саме державних інтересів економічного характеру, які полягають у невиконанні відповідачем своїх зобов'язань за даним договором перед Національним університетом оборони України.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» слід розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Національний університет оборони України є складовою частиною Збройних Сил України, заснований на державній формі власності, органом управління майном Університету є Міністерство оборони України, відповідно до п. 2.1 Статуту, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 22.04.2010 року №211. Основні фонди, матеріальні цінності, які передані Національному університету оборони України є державною власністю, перебувають у сфері управління Міністерства оборони України і закріплені за Університетом на підставі оперативного управління, шкода, яка спричиняється Міністерству оборони України є шкодою інтересам держави. У даному випадку інтереси держави збігаються з інтересами Національного університету оборони України, невиконання відповідачем своїх зобов'язань призвело до зменшення доходної частини бюджету.

Прокуратурою правильно визначено, що Міністерство оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, що належить до державної власності та відшкодування вартості комунальних послуг, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 23 470,16 грн. за період з липня 2012 року по травень 2013 року та заборгованість на відшкодування вартості комунальних послуг в сумі 51 990,13 грн. за період з лютого 2012 року по травень 2013 року, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.

Твердження апелянта про те, що останній у період з грудня 2012 року по вересень 2013 року був позбавлений можливості використовувати орендовані приміщення за цільовим призначенням, судова колегія не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач використовував орендоване приміщення до грудня 2013 року, а саме до моменту виселення із займаного приміщення на підставі рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2013 року у справі №910/17009/13, що підтверджується актом державного виконавця від 30.12.2013 року та актом опису майна від 30.12.2013 року у виконавчому провадження №40782426.

При цьому акт відсутності водопостачання від 26.09.2013 року (а.с. 157), на який посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів, не може бути належним доказом факту відключення позивачем-3 орендованих відповідачем приміщень від водопостачання.

Наявність акта відсутності водопостачання від 26.09.2013 року (а.с. 157), який підписано в односторонньому порядку відповідачем, не підтверджує факт відключення позивачем-3 орендованих відповідачем приміщень від водопостачання та не є підставою для звільнення відповідача від договірних зобов'язань щодо сплати орендних та інших платежів.

Частиною 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Згідно зі ст. 797 ЦК України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

За умовами п. 5.11 додаткового договору обов'язок орендаря сплачувати за користування землею є невід'ємною обов'язковою умовою найму будівлі.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду міста Києва про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за компенсацію земельного податку за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року в сумі 12 415,48 грн.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Астрая» не надано докази та належним чином не доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 18.10.2013 року.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведених законодавчих приписів, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому рішення суду відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для його скасування у суду апеляційної інстанції не має.

Зважаючи на те, що доводи відповідача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Астрая» на рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року у справі №910/15065/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.07.2013 року у справі №910/15065/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/15065/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді П.В. Авдеєв

Р.В. Федорчук