Ухвала

від 16.08.2017 по справі 910/15065/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця

16.08.2017Справа № 910/15065/13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Ярмоленко С.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За скаргоюНаціонального університету оборони України імені Івана Черняховського на діїГоловного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі№ 910/15065/13 за позовомЗаступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі 1. Міністерства оборони України; 2. Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України; 3. Національного університету оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая"

простягнення 87 875, 77 грн.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Толстореброва О.О. - (пос.);

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від позивача-3: Плескун Д.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від відділу ДВС: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та Національного університету оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая" про стягнення основної заборгованості з орендної плати в сумі 23 470, 16 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 51 990, 13 грн. та компенсації земельного податку в сумі 12 415, 48 грн. відповідно до договору оренди нежитлових приміщень № 249/1998/Голов КЕУ від 16.09.1998.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2013 року, яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року позовні вимоги Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України та Національного університету оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая" задоволено, а саме:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая", 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 18, код ЄДРПОУ 24727712, на користь Національного університету оборони України, 03049, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 07834530, основну заборгованість з орендної плати в сумі 23 470, 16 грн., заборгованості з оплати комунальних послуг в сумі 51 990, 13 грн. та компенсацію земельного податку в сумі 12 415, 48 грн.;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрая", 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 18, код ЄДРПОУ 24727712, в доход державного бюджету України судовий збір в сумі 1 757,52 грн.

05.11.2013 р. на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

29.05.2017 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до Господарського суду міста Києва із скаргою на дії Головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, у якій просить:

- визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесену 10.05.2017 року в межах виконавчого провадження № 50920045 головним державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ у Харківській області Аль-Халябі Л.Р.;

- зобов'язати головного державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ у Харківській області Аль-Халябі Л.Р. провести виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його н реалізацію у виконавчому провадженні № 50920045 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 року скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського призначено до розгляду у судовому засіданні 16.08.2017 року.

08.08.2017 року через загальний відділ діловодства суду від відділу ДВС надійшли заперечення на скаргу.

Представник позивача-3 в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача-1, позивача-2, відповідача та відділу ДВС в даному судовому засіданні присутніми не були.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, тому скарга Національного університету оборони України імені Івана Черняховського розглядається по суті в судовому засіданні 16.08.2017 року.

Розглянувши матеріали скарги Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

У травні 2017 року Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до господарського суду міста Києва із зазначеною скаргою.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у провадженні Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП№50920045 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 по справі №910/15065/13, в ході виконання зазначеного наказу скаржником було отримано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із несплатою стягувачем авансування витрат виконавчого провадження.

Проте скаржник вважає такі дії державного виконавця незаконними, оскільки останнім в ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем порушувались вимоги Закону України "Про виконавче провадження", зокрема державним виконавцем з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.04.2016 не надходила будь-яка інформація щодо стану виконання рішення суду, у зв'язку з чим скаржник змушений був звернутись до господарського суду міста Києва із скаргою на дії державного виконавця, яка була частково задоволена господарським судом міста Києва ухвалою від 07.04.2017, якою було зобов'язано державного виконавця надати інформацію на заяву від 22.08.2016 року про стан примусового виконання наказу у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження".

В той же час, скаржником було отримано лист від 30.03.2017 Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо необхідності авансування витрат виконавчого провадження, а саме за термін перебування належного боржникові автомобіля на спеціальному майданчику, що станом на 09.03.2017 склала 47 706, 00 грн. та за кожен наступний день перебування автомобіля на спеціальному майданчику до нараховується по 24 грн. за добу.

Так скаржник не погоджується із такими діями державного виконавця, оскільки бездіяльність та зволікання державного виконавця перешкоджає примусовому виконанню рішення суду, що в свою чергу призводить до збільшення суми коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику.

На підставі викладеного скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 10.05.2017 державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р про повернення виконавчого документа стягувачеві; зобов'язати головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р. здійснити виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50920045 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Представник позивача-3 в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав вимоги викладені у скарзі та просив її задовольнити.

Представники позивача-1, позивача-2, відповідача в судове засідання не з'явилися.

Представник ВДВС в судове засідання не з'явився, проте до початку розгляду справи через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва подав заперечення на скаргу в яких заперечив проти задоволення останньої, зазначивши що Харківський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в ході здійснення виконавчих дій у межах виконавчого провадження №50920045 діяв виключно в межах чинного Закону України "Про виконавче провадження". Крім того зазначив, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві слугувала відмова останнього у сплаті авансового внеску.

На підставі викладеного державний виконавець вважає скаргу необґрунтованою та просив суд відмовити у задоволенні останньої.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно із ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як вбачається із матеріалів справи Постановою Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області від 22.04.2016 відкрито виконавче провадження №50920045 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 05.11.2013 у справі № 910/15065/13.

У постанові від 22.04.2016 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було вказано боржнику на необхідність добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з дня винесення постанови.

Доказів виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк матеріали справи не містять.

В подальшому, у зв'язку із неналежним виконанням державним виконавцем своїх обов'язків з примусового виконання рішення суду, 08.02.2017 Національний університет оборони України імені Івана Черняховського звернувся до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, яка була мотивована тим, що державний виконавець не надав жодної інформації на заяву від 22.08.2016 року про стан примусового виконання наказу, що в свою чергу, порушує права Національного університету оборони України імені Івана Черняховського як стягувача у виконавчому провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2017 було частково задоволено скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, зобов'язано головного державного виконавця Харківського районного ВДВС ГТУЮ у Харківській області Щегульну Г.О. надати інформацію на заяву від 22.08.2016 року про стан примусового виконання наказу № 910/15065/13 від 05.11.2013 року.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Листом №1773 від 27.03.2017 головний державний виконавець Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області звернувся до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського з проханням здійснити авансування витрат виконавчого провадження у розмірі 47 706, 00 грн. за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику.

В свою чергу Національний університет оборони України імені Івана Черняховського листом повідомив державного виконавця про відсутність підстав для авансування витрат виконавчого провадження.

В подальшому, головним державним виконавцем Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліною Ріфатівною було винесено постанову від 10.05.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказана постанова мотивована тим, що стягувач не здійснив авансування витрат виконавчого провадження.

Зазначену постанову скаржник вважає незаконною та необґрунтованою, та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, відтак просить суд визнати її незаконною та скасувати.

Законом України "Про виконавче провадження" регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

В силу ст.1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У відповідності до п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч.2 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Умовами п.4 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В той же час із матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у даній справі було відкрите 22.04.2016, тобто під час дії Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999.

Так за приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Доказів виконання боржником рішення суду у встановлений державним виконавцем строк матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку у наданий державним виконавцем строк, в силу положень ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 і встановленого ст. 254 Цивільного кодексу України порядку обчислення строків, державний виконавець зобов'язаний був розпочати примусове виконання рішення суду 04.05.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, ч. 2 ст. 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

За змістом ч. ч. 1-5 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що державним виконавцем в порушення вимог чинного на той час Закону України "Про виконавче провадження", не виконувались належним чином виконавчі дії з примусового виконання рішення суду у даній справі.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з тим, необхідність сплати грошових коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику виникла фактично лише після звернення стягувача до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що державний виконавець мав достатньо часу для проведення необхідних виконавчих дій, покладених на останнього Законом України "Про виконавче провадження" ще до набрання чинності Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016.

При цьому, бездіяльність та зволікання державного виконавця, яка встановлена судом, призвела до не виконання рішення суду у строки, встановлені нормами чинного на той час законодавства, що призвело до збільшення суми коштів за термін перебування автомобіля боржника на спеціальному майданчику. Одночасно, суд вказує, що примусове виконання рішення суду у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 не передбачало сплати авансових платежів стягувачем.

Крім того, норми ст.43 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають обов'язок стягувача здійснити додаткове авансування витрат виконавчого провадження лишу у випадку, якщо витрати на проведення виконавчих дій перевищують суму сплаченого авансового внеску, а оскільки при відкритті виконавчого провадження сплата авансового внеску стягувачем нормами Закону передбачена не була, відсутні також підстави для додаткового авансування таких витрат.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі. Крім того, у відповідності до вимог п.8 ч.1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відтак, вимоги скаржника щодо визнання незаконною та скасування постанови від 10.05.2017 головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Ліни Ріфатівни про повернення виконавчого документа стягувачеві та вимоги скаржника, щодо зобов'язання державного виконавця здійснити виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50920045 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга Національного університету оборони України імені Івана Черняховського підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Національного університету оборони України імені Івана Черняховського на дії Головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області по справі №910/15065/13 задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену 10.05.2017 року в межах виконавчого провадження № 50920045 головним державним виконавцем Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р.

3. Зобов'язати головного державного виконавця Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області Аль-Халябі Л.Р. провести виконавчі дії щодо опису та вилучення транспортного засобу, проведення оцінки даного майна з подальшою передачею його на реалізацію у виконавчому проваджені №50920045 в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

.

Суддя Ю.О. Підченко