Постанова

від 29.01.2014 по справі 826/3015/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 січня 2014 року 10 год. 10 хв. № 826/3015/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» до третя особа, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентхілл», - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року № 0010742230 і № 0010752230, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» (далі - позивач, ТОВ «Роял Стоун») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 грудня 2012 року № 0010742230 і № 0010752230.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Роял Стоун» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ентхілл» (ідентифікаційний код 37331553) за період з 01.12.2011р. по 30.07.2012р., документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 05.04.2013р. б/н та додаткові документи (а саме: роздруківку Акта ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 06.07.2012р. № 400/23-60/37331553 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553) з певним переліком підприємств-контрагентів за період з 19.12.2011р. по 06.07.2012р.; копію висновку підрозділу податкової міліції ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ентхілл» (код ЄДРПОУ 37331553); копію пояснень від 05.07.2012р., відібраних співробітником ВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва у гр. ОСОБА_1; копію висновку спеціаліста Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київський області від 27.06.2012р. № 298, складеного за результатами проведеного почеркознавчого дослідження документів ТОВ «Ентхілл»). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС відповідно до норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Роял Стоун» (ідентифікаційний код 35829468) з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ентхілл» (ідентифікаційний код 37331553) за період з 01.12.2011р. по 30.07.2012р., за результатами якої складений Акт від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Роял Стоун» допустило порушення норм пп. 14.1.27 і пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п.198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I-ий квартал 2012 року на суму 245 700, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди за січень-березень 2012 року на загальну суму 234 000, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: матеріалах перевірки ТОВ «Ентхілл» (Акт від 06.07.2012р. № 400/23-60/3731553 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 19.12.2011р. по 06.07.2012р.), згідно якого правомірність створення юридичної особи - ТОВ «Ентхілл» та реальність здійснення цим підприємством господарських операцій не підтверджується.

За наслідками проведеної документальної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012р. № 0010742230 і № 0010752230, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

Крім того, в своїх письмових запереченнях від 05.04.2013р. ДПІ посилається на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2012 року по справі № 2а-9696/12/2670 за позовом ТОВ «Ентхілл» до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС про визнання дій протиправними, якою позовну заяву підприємства залишено без розгляду. В тексті даного судового рішення від 15 жовтня 2012 року містяться відомості про проведення в судовому засіданні у справі № 2а-9696/12/2670 допиту свідка ОСОБА_1 Зокрема, останній повідомив: «…що йому заплатили 1 000 грн. за реєстрацію ТОВ «Ентхілл», проте він статут товариства не підписував, діяльність від імені підприємства ніколи не здійснював та довіреність на ім'я ОСОБА_2 ніколи не видавав».

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи в судові засідання, призначені по даній справі, не з'явився, належним чином повідомлений про дати, час і місце судових засідань, та жодних пояснень і документів до суду не подав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 09.11.2012р. по 15.11.2012р. на підставі Наказу від 09.11.2012р. № 1659 та направлення на перевірку від 09.11.2012р. № 6118/22-30, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Роял Стоун» (ідентифікаційний код 35829468) з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті податку на прибуток та податку на додану вартість за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Ентхілл» (ідентифікаційний код 37331553) за період з 01.12.2011р. по 30.07.2012р., за результатами якої складений Акт від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ТОВ «Роял Стоун» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Ентхілл» (ідентифікаційний код 37331553), а саме: в січні - березні 2012 року відповідно до договору підряду від 03.01.2012р. № 3-01/12 перевіряєме підприємство придбало роботи з ремонту певних нежитлових приміщень на загальну суму 1 404 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 234 000, 00 грн.). За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за І-ий квартал 2012 року суму витрат у розмір 1 170 000, 00 грн., а до складу податкового кредиту за січень-березень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 234 000, 00 грн.

При цьому працівником відповідача в ході проведення документальної перевірки ТОВ «Роял Стоун» були враховані висновки отриманого Акта від 06.07.2012р. № 400/23-60/3731553 про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 19.12.2011р. по 06.07.2012р. Зокрема, в тексті цього Акта від 06.07.2012р. № 400/23-60/3731553 наявні посилання на висновок ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарських діяльності ТОВ «Ентхілл» (ідентифікаційний код 37331553)(службова записка від 27.06.2012р. № 298). Даний висновок, в свою чергу, ґрунтується на наступних обставинах: співробітниками ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС в ході відпрацювання ТОВ «Ентхілл» були відібрані пояснення у гр. ОСОБА_1 (номінального керівника ТОВ «Ентхілл»). У своїх поясненнях ОСОБА_1 повідав про те, що зареєстрував на себе за грошову винагороду дане підприємство, однак в подальшому жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені ТОВ «Ентхілл» не мав; згідно висновку спеціаліста від 27.06.2012р. № 298, складеного за результатами проведення експертного почеркознавчого дослідження певних документів ТОВ «Ентхілл», встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на таких документах були виконані іншою невстановленою особою.

На підставі вищевикладеного працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ТОВ «Роял Стоун» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «Ентхілл», не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Роял Стоун» наступних норм законодавства України: пп. 14.1.27 і пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 і п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток підприємств за I-ий квартал 2012 року на суму 245 700, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за звітні періоди за січень-березень 2012 року на загальну суму 234 000, 00 грн. (в т.ч. за січень 2012 року на суму 90 000, 00 грн., за лютий 2012 року - 81 000, 00 грн., за березень 2012 року - 63 000, 00 грн.).

10 грудня 2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0010742230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 138.10.2 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Роял Стоун» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 307 125, 00 грн., в т.ч. 245 700, 00 грн. - основний платіж, 61 425, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0010752230, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.198.2, п.198.3 ст.198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Роял Стоун» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 292 500, 00 грн., в т.ч. 234 000, 00 грн. - основний платіж, 58 500, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень Державної податкової служби у м. Києві від 18.02.2013р. № 1647/10/12-1-03 та від 22.02.2013р. № 1771/10/12-1-03, винесених за результатами розгляду первинних скарг ТОВ «Роял Стоун» на податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012р. № 0010742230 і № 0010752230, дані скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що в січні 2012 року між ТОВ «Роял Стоун» (Замовник), в особі директора Підгорного О.В., і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Ентхілл» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_1, був укладений письмовий договір підряду від 03.01.2012р. за № 3-01/12. За умовами цього Договору Підрядник за дорученням Замовника зобов'язується власними силами та з своїх матеріалів виконати відповідно до умов даного Договору роботи по ремонту нежитлових приміщень №№ 217, 218, 302, 303, 304, 305, 317, 318, 319, 320, 321 загальною площею 600 м 2 (а саме: роботи по заміні підлоги та стелі приміщень, заміни електричної проводки, ремонту стін з використанням гіпсокартону, наклеювання та фарбування шпалер, вивозу будівельного сміття), а Замовник, в свою чергу, - прийняти та оплатити результати таких робіт. Місцем виконання Підрядником робіт за даним Договором визначено нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, просп. Возз'єднання, 19.

Загальна вартість даного Договором становить 1 404 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 234 000, 00 грн.)(з урахуванням додаткової угоди додаткової угоди від 30.01.2012р. № 1 до цього Договору).

Відповідно до письмових пояснень позивача від 10.04.2013р. б/н, наданих в судовому засіданні по даній справі, загальний контроль за якістю виконання ТОВ «Ентхілл» підрядних робіт здійснювався спеціально призначеною особою - заступником директора ТОВ «Роял Стоун» Олексієнком В.В. згідно наказу від 04.01.2012р. № 3, безпосереднє забезпечення Підрядника електроенергією та водопостачанням - за наглядом головного енергетика ТОВ «Роял Стоун» Дідука І.В.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання підрядних робіт і відповідно оплати вартості таких робіт) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: самого договору підряду від 03.01.2012р. за № 3-01/12 та додаткової угоди від 30.01.2012р. № 1 до цього Договору; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та актів надання послуг, датованих січнем-березнем 2012 року, на загальну суму 1 404 000, 00 грн. (з ПДВ); оборотно-сальдової відомості по субрахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2012 рік; платіжних доручень позивача з відмітками банку, датованих лютим-квітнем 2012 року, на загальну суму 1 404 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ 234 000, 00 грн. (призначення платежів «оплата за роботи (послуги) згідно договору № 3-01/12 від 03.01.2012р…»).

За результатами виконання робіт ТОВ «Ентхілл» виписало на користь ТОВ «Роял Стоун» наступні податкові накладні: від 31.01.2012р. № 83 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 84 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 85 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 86 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 87 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 88 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 90 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 92 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 93 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 31.01.2012р. № 94 на суму 54 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000, 00 грн.), від 29.02.2012р. № 522 на суму 486 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 81 000, 00 грн.) та від 29.03.2012р. № 449 на суму 378 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 63 000, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 90 000, 00 грн., які підписані керівниками цього товариства (ОСОБА_1 та ОСОБА_2) і скріплені печаткою зазначеного підприємства.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Ентхілл» в січні-березні 2012 року на адресу позивача за результатами поставки будівельних матеріалів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Також у своїх письмових поясненнях від 10.04.2013р. позивач зазначає про те, що замовлення та придбання у ТОВ «Ентхілл» описаних вище ремонтних робіт безпосередньо пов'язано із господарською діяльністю Товариства. Так, згідно свідоцтва від 05.02.2010р. про придбання майна з прилюдних торгів, зареєстрованого у Київському міському БТІ за реєстровим № 64/з від 15.03.2010р., ТОВ «Роял Стоун» належить право власності на майновий комплекс загальною площею 27 441,9 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Возз'єднання, 19. Частина нежитлових приміщень цього Комплексу була надана в оренду ТОВ «Універсум Пласт» на підставі договору оренди від 16.03.2010р. № РС-3-2. В ході платного користування такими приміщеннями вказаний орендар своїми листом від 08.11.2011р. № 17-12 пред'явило ТОВ «Роял Стоун» (як Орендодавцю) вимогу забезпечити проведення ремонту в приміщеннях № 217, № 218, № 302, № 303, № 304, № 305, № 317, № 318, № 319, № 320 та № 321 з метою поліпшення їх технічного стану. Такими чином, саме з метою збереження ділових стосунків із зазначеним контрагентом в цілому, запобігання розірванню договору оренди від 16.03.2010р. № РС-3-2 та з огляду на поганий експлуатаційний стан інших приміщень в будівлях Комплексу, ТОВ «Роял Стоун» уклало спірний договір підряду 03.01.2012р. за № 3-01/12.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Роял Стоун» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Роял Стоун» станом на 06.02.2013р., копію наказу ТОВ «Роял Стоун» від 04.01.2012р. № 3 «Стосовно ремонтних робіт»; копію нотаріального свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 05.02.2010р. з реєстраційним написом від 15.03.2010р. на такому правовстановлюючому документі; копію витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 05.02.2010р.; копію листа ТОВ «Універсум Пласт»№ від 08.11.2011р. № 7-12 з питання забезпечення проведення капітального ремонту в певних приміщеннях; копії договору оренди від 16.03.2010р. № РС-3-2, укладеного між ТОВ «Роял Стоун» (Орендодавець) і ТОВ «Універсум Пласт» (Орендарем), щодо платного строкового користування нерухомим майном, що розташоване за адресою: м. Київ, просп. Возз'єднання, 19, додатку № 1 до цього Договору, - та акта приймання-передачі приміщень від 16.03.2010р.; копії податкової звітності ТОВ «Роял Стоун» з податку на додану вартість за січень-березень 2012 року та податку на прибуток підприємства за І-ий квартал 2012 року

Окрім цього, на підтвердження правомочності укладення спірного правочину позивач надав суду оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Ентхілл» станом на 04.04.2013р.; копію свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Ентхілл»; копію ліцензії серії АВ № 557684, виданої ТОВ «Ентхілл» Державною архітектурно-будівельною інспекцією на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, строком дії з 09.11.2010р. по 09.11.2013р.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Ентхілл») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних договору поставки (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за січень-березень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Також, у своїй іншій ухвалі від 22.08.2012р. по справі № К/9991/14668/11, Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказує на те, що витребування у контрагента документів про державну реєстрацію і реєстрацію платником податків на додану вартість є достатнім доказом розумності дій та обачності підприємства при обранні того чи іншого контрагента.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності договору підряду від 03.01.2012р. за № 3-01/12, укладеного між ТОВ «Роял Стоун» і підприємством ТОВ «Ентхілл».

Зокрема, безпосередньо в Акті перевірки від 22.11.2012р. № 1965/22-30/35829468 відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Ентхілл» саме за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору поставки будівельних матеріалів з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013р. № 0010742230 і № 0010752230.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Стоун» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 10 грудня 2012 року № 0010742230 і № 0010752230.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова