Рішення

від 27.01.2014 по справі 47/236-75/339-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/236-75/339-2012 27.01.14

За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до Севастопольської міської ради

третя особа Приватне акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта"

про визнання незаконним рішення та недійсним договору

Судді: Васильченко Т.В. (головуючий),

Грєхова О.А.,

Ломака В.С.

в присутності представників сторін:

від позивача - Мотова С.П. довіреність №39 від 01.01.2014;

Іванов С.А. довіреність №199 від 01.01.2014;

від відповідача - не з'явилися;

від третьої особи - Майстренко І.Є. довіреність №2 від 08.01.2014.

Суть спору: Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Севастопольської міської ради про визнання незаконним рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2009 № 7042 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 31.07.2009, укладеного між Севастопольською міською радою та ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2009 №7042 "Про відновлення строків дії рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства"» є незаконним, оскільки чинним законодавством не передбачено повноваження ради на поновлення дії рішень, які втратили чинність, а відтак і укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки від 31.07.2009 також суперечить вимогам закону і має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.10.2011 у справі № 47/236, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012, в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2012 касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2011 у справі № 47/236 скасовано та направлено справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з підстав не дослідження судами попередніх інстанцій повноважень заступника начальника залізниці на підписання заяви про вилучення спірної земельної ділянки та не встановлення категорії спірної земельної ділянки.

Розпорядженням №04-1/767 від 01.08.2012 призначено повторний автоматичний розподіл справи у господарському суді міста Києва, справу № 47/236 передано для розгляду судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 справу №47/236 прийнято до провадження, присвоєно їй № 47/236-75/339-2012 та призначено розгляд справи.

27.08.2012 позивач через відділ діловодства суду подав додаткові пояснення по справі, в яких зауважив на тому, що лист №НЗП-11/367 від 23.07.2004, на який посилається позивач в своєму рішенні від 20.05.2008 №4332 підписаний заступником начальника залізниці на підставі довіреності №2 від 01.01.2004, якою не було передбачено права вирішувати питання щодо відмови від земельних ділянок, переданих залізниці в постійне користування.

10.09.2012 третя особа через відділ діловодства суду подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила в повному обсязі, з підстав того, що п. 3.1 Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 14.10.2003 № 1343 (із змінами внесеними рішенням від 07.11.2006 №919) передбачено, що у випадку не укладання договору оренди земельної ділянки в шестимісячний строк, міська Рада може ухвалити рішення щодо відновлення терміну дії рішення, якщо орендар представить у міську Раду документи, що підтверджують причини пропуску строку укладання договору оренди земельної ділянки, з обов'язковим включенням в умови договору обов'язку орендаря внести орендну плату з моменту закінчення встановленого строку укладання договору оренди земельної ділянки, зазначеного в рішенні міської Ради, а відтак оскаржуване позивачем рішення відповідача жодним чином не суперечить вимогам закону, як і укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки. Також третя особа зауважила на тому, що на даний час землі державної та комунальної власності в місті Севастополі не розмежовано, а тому у відповідності до п. 12 Розділу Х Земельного кодексу України повноваження з розпорядження землями в межах міста на даний час здійснює Севастопольська міська рада та що Севастопольська міська рада законно та обґрунтовано прийняла погодження вилучення земельної ділянки, яке було підписано посадовою особою позивача.

Також 10.09.2012 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, в якому проти позову він заперечує в повному обсязі з тих же підстав, що і третя особа.

10.09.2012 позивач подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначає про те, що згідно наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.07.1995 №3-1158 право погодження вилучення земельних ділянок належить виключно начальнику ДП «Придніпровська залізниця».

27.09.2012 третя особа, а 28.09.2012 відповідач подали додаткові пояснення по справі, в яких зазначили про те, що наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.07.1995 №3-1158, на який посилається позивач, не є обов'язковим документом для органів місцевого самоврядування та підприємств не підпорядкованих залізниці, а є внутрішньовідомчим документом залізниці, а тому не може бути прийнятий до уваги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.10.2012 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 16.10.2012 та відкладено розгляд справи на 15.10.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.10.2012 провадження у справі № 47/236-75/339-2012 зупинено до вирішення пов'язаної з нею іншої справи № 5011-38/13217-2012, що розглядається господарським судом міста Києва за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Севастопольської міської ради, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" про визнання незаконним рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 №4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6612 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 поновлено провадження у справі та призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 28.10.2013 призначено колегіальний розгляд справи № 47/236-75/339-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2013 справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Любченко М.О., та призначено розгляд справи на 25.11.2013.

25.11.2013 відповідач подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив про те, що рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2012 у справі №5011-38/13217-2012, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013, було встановлено, що Севастопольська міська рада прийняла законне та обґрунтоване рішення від 20.05.2008 №4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6612 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", у зв'язку з чим в позові ДП «Придніпровська залізниця» було відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 задоволено самовідвід судді Любченко М.О.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 25.11.2013 справу № 47/236- 75/339-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Грєхова О.А.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2013 справу №47/236-75/339-2012 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Ломака B.C., Грєхова О. А., та призначено розгляд справи.

13.12.2013 третя особа подала відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечила в повному обсязі, з підстав викладених у раніше поданому відзиві та додаткових пояснень.

27.01.2014 позивач подав пояснення по справі, в яких зазначив про те, що договір оренди земельної ділянки укладений на підставі рішення, яке вже втратило свою силу, а тому повинен бути визнаний недійсним.

В судовому засіданні 27.01.2014 представники позивача підтримали позовні вимоги повністю, просили задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.01.2014 проти позову заперечив в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, хоча про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.11.1999 Севастопольською міською державною адміністрацією був виданий державний акт на право постійного користування землею Кримському відділу Придніпровської залізниці у розмірі 288,46 га., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №904. Землю надано у постійне користування для обслуговування залізничних колій від бухти Камишова до Первомайки, від ст. Севастополь до ст. Сирень, від ст. Інкерман-ІІ до ст. Балаклави, під'їзних колій в Балаклавському районі і від ст. Мекензієви Гори до ст. Інженерна, для обслуговування будівель і споруд, для обслуговування будівлі касового залу по вул. Вокзальна, 10 з віднесенням цих земель до земель населених пунктів, наданих для залізничного транспорту відповідно до п.1.14.1 Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ) згідно до рішення виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів від 13.03.1979р. №5/162, розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації від 22.11.1996р. №2482-р; від 11.03.1999р. №380-р; від 18.10.1999р. №1902-р; технічного звіту №98-92 по земельно-кадастровій інвентаризації, виконаного ДП "Севастопольський геодезичний центр".

Згідно п. 10 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктів - органи виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

При цьому, п.12 даного розділу (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Доказів на підтвердження розмежування земель державної та комунальної власності в межах міста Севастополя матеріали справи не містять, а отже земельною ділянкою, що була надана позивачу згідно з державним актом на право постійного користування землею І-КМ № 005175, має право розпоряджатись відповідач в межах визначених Земельним кодексом України.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею І-КМ № 005175, Кримському відділенню Придніпровської залізниці Севастопольською міською державною адміністрацією у постійне землекористування надано 288,4600 га землі згідно з планом землеустрою для обслуговування залізничних колій, зокрема і станції "Мекензієви гори".

Листом від 23.07.2004 за підписом заступника начальника залізниці В.І.Харлан, адресованого Севастопольській міській раді, Придніпровська залізниця погодила вилучення земельної ділянки зі смуги відведення залізниці площею 1,5 га на території станції "Мекензієви гори", інженерного парку під залізничними коліями № 12, 13, 16, які є власністю ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта".

На підставі даного листа, 20.05.2008 Севастопольською міською радою було прийнято рішення №4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієви гори" та передачі його в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", згідно якого затверджено ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" наданий проект землеустрою по відведенню земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієви гори" для реконструкції колійного господарства (п. 1), вилучено у Кримського відділення Придніпровської залізниці частину земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієви гори"(п. 2) та передано ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" в оренду строком на 25 років земельну ділянку загальною площею 0,6997 га, у тому числі: ділянку № 1 площею 0,4883 га, ділянка № 2 площею 0,2114 га на залізничній станції "Мекензієви гори"для реконструкції колійного господарства, з віднесенням зазначених земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. 3) і зобов'язано протягом 6 місяців з дня прийняття даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською радою, з забезпеченням його державної реєстрації в установленому порядку (п. 3.2).

08.07.2008 Севастопольською міською радою було прийнято рішення № 4702 "Про внесення змін в рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієви гори" та передачі його в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", згідно якого внесено зміни в рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332 щодо площі земельної ділянки, зокрема замінено " 0,6997 га" на "0,6612 га".

20.05.2009 Севастопольською міською радою прийнято рішення №7042 "Про відновлення строків дії рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6612 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", згідно п. 1 якого відновлено ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" строк дії рішення міської ради від 20.05.2008 № 4332 та продовжено ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" строк укладення договору оренди земельної ділянки на три місяці з моменту прийняття даного рішення з включенням в умови договору оренди обов'язку орендаря внести орендну плату з 20.11.2008.

На виконання даного рішення, 31.06.2009 між Севастопольською міською радою, як орендодавцем, та ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332, від 08.07.2008 № 4702, від 20.05.2009 № 7042 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для реконструкції шляхового господарства з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, який знаходиться за адресою: м. Севастополь, залізнична станція "Мекензієви гори" (п.1).

При цьому, в договорі оренди від 31.06.2009 сторонами погоджено розмір орендованої земельної ділянки (п. 2.1), строк дії договору (п. 3.1) та розмір орендної плати і порядок її визначення (п. 4.1).

Втім, позивач вважає, що рішення №7042 від 20.05.2009 є незаконним та прийнятим з перевищенням повноважень, без погодження попереднього землекористувача, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним, а також визнання недійсним укладеного на підставі спірного рішення договору оренди земельної ділянки як такого, що суперечить вимогам законодавства.

Відповідач та третя особа, в свою чергу заперечили проти позову, з підстав того, що оскаржуване рішення прийняте в межах наявних у міської ради повноважень та у відповідності до вимог закону, а тому відсутні правові підстави для його скасування та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

При цьому, припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 ЗК України).

Ч. 1-4 статті 149 Земельного кодексу України визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.12 розділу Х Земельного кодексу України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Вирішення відповідно до Закону питань земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань міських рад і рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Згідно рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), Конституційним Судом України вирішено, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Севастопольської міської ради від 14.10.2003 № 1343, зі змінами згідно рішення Севастопольської міської ради від 07.11.2006 № 919, затверджено Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення, п. 3.1 якого встановлено, що договір оренди земельної ділянки між Севастопольською міською радою та заявником укладається у строк не більше 6 місяців з момент прийняття рішення Севастопольською міською радою. У випадку неукладення договору у наведений строк, рішення Севастопольської міської ради втрачає силу, без прийняття додаткового рішення міською радою. Втім, якщо орендар надасть документи до Севастопольської міської ради після спливу шести місяців з дня прийняття рішення та документи, які підтверджують поважні причини пропуску строку укладення договору оренди земельної ділянки, Севастопольська міська рада може прийняти рішення про відновлення строку дії рішення з обов'язковим включенням в умови договору оренди обов'язки орендаря внести орендну плату з моменту закінчення встановленого строку укладення договору оренди визначеного рішенням Севастопольської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням №7042 від 20.05.2009, за результатами розгляду клопотання третьої особи, було відновлено останній строк дії рішення міської ради від 20.05.2008 № 4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6997 га на залізничній станції "Мекензієви гори" та передачі його в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 08.07.2008 № 4702, та продовжено третій особі строк укладення договору оренди земельної ділянки на три місяці з моменту прийняття даного рішення з включенням в умови договору оренди обов'язку орендаря внести орендну плату з 20.11.2008.

Отже, відповідач приймаючи спірне рішення діяв в межах повноважень передбачених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та у спосіб передбачений п. 3.1 Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 14.10.2003 № 1343, з урахуванням внесених до нього змін.

При цьому, судом враховано, що спірним рішенням не вилучалась земельна ділянка з постійного користування позивача, а лише було відновлено строк дії раніше прийнятого рішення про надання в орендне користування земельної ділянки третій особі, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що спірне рішення прийнято на підставі погодження заступника начальника залізниці, який не мав на те відповідних повноважень.

Крім того, обставини вилучення земельної ділянки у позивача та надання її в оренду третій особі на підставі рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332, в тому числі і обставинам погодження попереднього землекористувача (позивача) були предметом розгляду у справі № 5011-38/13217-2012 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Севастопольської міської ради, третя особа Приватне акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 №4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6612 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", за результатами якого прийнято рішення, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013, про відмову в задоволенні позову з підстав відповідності даного рішення чинному законодавству.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини, від 25.07.2002, "Справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" п. 72 "В. Оцінка Суду").

Згідно з частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено порушення вимог чинного законодавства під час прийняття оскаржуваного рішення, як і не встановлено порушень прав позивача прийняттям такого рішення у суду відсутні підстави для скасування рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2009 № 7042 "Про відновлення строків дії рішення Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332 "Про вилучення у Кримського відділення Придніпровської залізниці частини земельної ділянки площею 0,6612 га на залізничній станції "Мекензієві Гори" та передачі її в оренду ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" для реконструкції колійного господарства", у зв'язку з чим в позові в цій частині слід відмовити за недоведеністю.

При цьому, враховуючи, що судом не встановлено обставин невідповідності рішень Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332, від 20.05.2009 № 7042 вимогам законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог і в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його суперечності ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Так, загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені ст.ст. 215, 216 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 31.06.2009, укладений між відповідачем та третьою особою у відповідності з рішенням Севастопольської міської ради від 20.05.2008 № 4332, від 08.07.2008 № 4702, від 20.05.2009 № 7042, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Не встановлено судом і інших, визначених нормами закону підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, оскільки в момент вчинення правочину сторонами були дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини невідповідності рішення відповідача та укладеного на його підставі договору оренди вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з покладенням на позивача витрат по сплаті судових витрат на підставі вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2014.

Головуючий суддя: Т.В. Васильченко

Судді О.А. Грєхова

В.С. Ломака