cpg1251
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/74781/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постановуХарківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 у справі № 2-а-2216/12/2070 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Палітра 94» доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про cкасування податкових повідомлень-рішень ,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Палітра 94» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0004412305 від 20.09.2011, №0004422305 від 20.09.2011, №0005262305 від 08.11.2011, №0005272305 від 08.11.2011.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 у задоволені позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005262305 від 08.11.2011, № 0005272305 від 08.11.2011 з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 №0005262305, від 08.11.2011 №0005272305. В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2012 залишена без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведено позапланову виїзної перевірки ТОВ «Палітра 94» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, за результатами якої складено Акт перевірки № 4220/2305/34758684 від 07.09.2011;
- актом перевірки встановлено порушення позивачем:
· п. 5.1, п.5.2.1 п.5.2, ст. 5 та п. 1.32 ст. 1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.07.2008 по 31.03.2011 на суму 207 442 грн.;
· пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на суму 39 167 грн.;
· пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року на суму 245 386 грн.;
· п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 на суму 112 134 грн.;
- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення №0004412305 від 20.09.2011, яким позивачу за порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2., ст. 5 та п. 1.32 ст. 1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 274 072 грн. (з яких: 246 609 грн. - основний платіж та 27 464 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) податкове повідомлення-рішення №0004422305 від 20.09.2011, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 418 871,50 грн. (з яких: 357 520 грн. - основний платіж та 61 351,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням ДПА у Харківській області від 27.10.2011: податкове повідомлення-рішення № 0004412305 від 20.09.2011 скасовано в частині визначення 1 грн. штрафної санкції, в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення № 0004422305 від 20.09.2011 скасоване в частині визначення 4 грн. штрафної санкції, в іншій частині залишено без змін;
- внаслідок цього відповідачем було прийнято:
1) податкове повідомлення-рішення № 0005262305 від 08.11.2011, яким позивачу за порушення п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2., ст. 5 та п. 1.32 ст. 1, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 138.1.1, пп. 138.1.2 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 274 071 грн. (з яких: 246 609 грн. основний платіж та 27 463 грн. - штрафні (фінансові) санкції);
2) податкове повідомлення-рішення № 0005272305 від 08.11.2011, яким позивачу за порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 418 867,50 грн. (з яких: 357 520 грн. основний платіж та 61 347,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Висновок відповідача про вказані порушення позивачем податкового законодавства зроблений внаслідок того, що в ході перевірки позивача посадові особи відповідача встановили, що позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту безпідставно віднесено суми, сплачені по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС» та «Світ Кассандри-350», оскільки з матеріалів, наданих ДПІ у Київському районі м. Харкова (акт перевірки ТОВ «САТ ІМПЕКС» № 1329/18-010/32564148 від 08.04.2011) та ДПІ у Печерському районі м. Києва (акта перевірки «Світ Кассандри - 350» № 1067/23-9/32564148 від 10.08.2011), вбачається, що угоди, укладені контрагентами позивача, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, тому бухгалтерські та податкові документи, складені такими контрагентами стосовно взаємовідносин з ТОВ «Палітра 94», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту ТОВ «Палітра 94».
Крім того на думку відповідача, позивачем протиправно віднесено до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у вартості товарів та послуг, наданих ТОВ «Торговий дім «Імпакт», ТОВ «Істро-Інформ» та ТОВ «ВВ-Інформ-груп», оскільки за результатами співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість (розшифровок податкових зобов'язань) було виявлено розбіжність задекларованого податкового кредиту позивача та податкових зобов'язань вказаних контрагентів.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що угоди, укладені ТОВ «Палітра 94» з контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними, з огляду на недоведеність позивачем виконання укладених договорів, а також на встановлені судом обставини справи щодо відсутності у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення суд також посилався на відсутність письмових угод (додаткових угод), що укладались між позивачем та його контрагентами, на вади, що містились в інших первинних документів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.11.2011 №0005262305, від 08.11.2011 №0005272305 та задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з необґрунтованості висновку попередньої інстанції щодо відсутності належного підтвердження реальності фінансово-господарської діяльності ТОВ «Палітра 94» з контрагентами, оскільки інформація, викладена в актах документальних позапланових невиїзних перевірок вказаних контрагентів, не свідчить про проведення податковими органами перевірки реальності саме господарських операцій позивача, оскільки під час здійснення перевірок первинні документи підприємств податковими органами не досліджувалися. Також колегія зазначила, що відсутність письмових угод між суб'єктами господарювання та певні вади в заповненні документів первинного бухгалтерського обліку не є безумовним свідченням недійсності укладених угод за наявності належного підтвердження факту реальності фінансово-господарської діяльності позивача з вищенаведеними контрагентами.
В частині відмови в позові суд апеляційної інстанції виходив з того, що ц відповідності до пп.6.1.2 п.60.1, п.60.3 ст.60 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення №0004412305 від 20.09.2011 та №0004422305 від 20.09.2011 є відкликаними з часу прийняття ДПА у Харківській області рішення від 27.10.2011 за № 48/10-203.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, враховуючи наступне.
Порядок визначення платником податків об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток у спірному періоді був врегульований як Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», так і Податковим кодексом України.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового Кодексу України, які є тотожними з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За змістом п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори поставки товарно-матеріальних цінностей з ПП «Світ Кассандри-350», TOB «ВВ-ІФОРМ-ГРУП», TOB «Торговий дім «Імпакт», ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС». Крім того, судами встановлено, що позивачем були укладені договори з ПП «Світ Кассандри-350», TOB «ВВ-ІФОРМ-ГРУП», ТОВ «Астро-Інформ» щодо надання послуг по підготовці, оформленню, наданню тендерних пропозицій для участі у відкритих тендерних торгах.
На підтвердження виконання укладених договорів позивач надав акти виконаних робіт, рахунки-фактури, накладні, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні, платіжні доручення. Отримані позивачем податкові накладні виписані вказаними контрагентами були належним чином зареєстрованими в реєстрі отриманих податкових накладних та включеними до податкової декларації з податку на додану вартість у відповідних періодах.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що товари, придбані позивачем у ПП «Світ Кассандри-350», були реалізовані позивачем іншим підприємствам. Податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які виникли у ТОВ «Палітра 94» внаслідок реалізації придбаного товару, були включені до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період і своєчасно сплачені.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що валові витрати позивача, які виникли внаслідок придбання товарів та послуг за укладеними договорами з контрагентами ПП «Світ кассандри-350», ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС», TOB «ВВ-ІФОРМ-ГРУП», TOB «Торговий дім «Імпакт», ТОВ «Істро-Інформ» відображені позивачем у податковій звітності («Декларація з податку на прибуток підприємств») за відповідні періоди.
Враховуючи вищенаведені положення податкового законодавства, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо протиправного формування позивачем податкового кредиту у зв'язку з виявленими розбіжностями між задекларованим податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями TOB «ВВ-ІФОРМ-ГРУП», TOB «Торговий дім «Імпакт», ТОВ «Істро-Інформ».
Колегія судів касаційної інстанції вважає, що судова апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що інформація викладена в Актах документальних позапланових невиїзних перевірок ТОВ фірма «САТ ІМПЕКС» та ПП «Світ Кассандри-350», на яку відповідач посилається як на докази, які спростовують реальність здійснення господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача та віднесення сум витрат за цими операціями до складу валових витрат, не містить в собі конкретних даних, які б свідчили про проведення податковим органом перевірки саме реальності господарських операцій між позивачем та цими контрагентами. Крім того, такі висновки спираються не на дослідження та аналіз первинних документів, що були надані відповідачу для проведення перевірки, а є похідними від висновків вищезазначених актів невиїзних перевірок, складених іншими податковими органами.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті судового рішення в оскаржуваній частині судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний
Суд | Вищий адміністративний суд України |
Дата ухвалення рішення | 03.02.2014 |
Оприлюднено | 07.02.2014 |
Номер документу | 37015492 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вищий адміністративний суд України
Борисенко І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні