Рішення

від 04.02.2014 по справі 923/1800/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р. Справа № 923/1800/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

до виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств м. Херсон

про витребування майна

за участю представників сторін:

від позивача - ФОП ОСОБА_1, уповноважена особа ОСОБА_2

від відповідача - уповноважена особа Стефан Л.В.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств, яким просить витребувати у відповідача холодильний контейнер JXLU 5906678 ІL 4532, посилаючись на те, що вона є власником контейнера, але відповідач незаконно, без відповідної правової підстави, заволодів зазначеним майном і не повертає його на неодноразові звернення позивача.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися в засіданні 28.01.2014року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що контейнер за зазначеним позивачем номером у нього відсутній.

Він зазначає, що між відповідачем та ОСОБА_4 01.04.2011року укладено договір №23 про надання послуг зберігання та розміщення контейнера №590667, який є чинним на день розгляду спору. Влітку 2011року ОСОБА_4 повідомила відповідача, що вона терміново виїхала з України і що відповідач має право передавати її контейнер у користування третім особам з метою погашення витрат за електроенергію та комунальні витрати.

Після звернення позивача, йому було надано в користування належний ОСОБА_4 контейнер та укладено договір №30 від 17.10.2011року щодо користування та зберігання продуктів в контейнері за заводським номером 590667, а в наступному з позивачем укладено договір №9 від 01.01.2012року на парковку та обслуговування контейнера JXU 5906678 ІL 4532 зі строком дії до 31.03.2012року, а після цього строку контейнер передано в користування іншій особі.

Відповідач запевняє, що при розмові з ОСОБА_4, остання стверджувала, що договір купівлі-продажу з позивачем ТОВ «Марія», керівником якого є вона, не укладало, тому просила нікому не передавати належне їй майно.

Крім того, він не визнає право власності позивача на контейнер JXLU 5906678 ІL 4532, тому просить залучити до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Марія» та ПП ОСОБА_4.

Зазначене клопотання розглядалося судом в засіданнях 28.01.2014року та 04.02.2014року і відхилено з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у вправу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У заяві про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. В заяві також зазначаються які правовідносини існують у третьої особи з однією із сторін та яким чином рішення по справі вплине на ці правовідносини.

Відповідач просить залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Марія» та фізичну-особу-підприємця ОСОБА_4 з метою підтвердження факту укладення договору купівлі-продажу від 04.05.2011року та надання ними пояснень і доказів на підтвердження права власності позивача на спірне майно.

Однак, позивачем надано суду оригінал договору купівлі-продажу від 04.05.2011року укладений позивачем з ТОВ «Марія», предметом якого є холодильний контейнер JXLU 5906678 IL 4532 та оригінал акту приймання-передачі, копії яких наявні в матеріалах справи. Крім того, позивачем надано також на огляд суду оригінали квитанцій (копії яких надані в матеріали справи) до прибуткових касових ордерів від 04.05.2011року, від 05.05.2011року, від 06.05.2011року, від 10.05.2011року, від 11.05.2011року, від 12.05.2011року, відповідно до яких позивачем сплачено ТОВ «Марія» по 10000грн.00коп., а всього - 60000грн. 00коп. Підставою перерахування коштів зазначено договір купівлі-продажу від 04.05.2011р.(холод. контейнер).

Дослідивши вищезазначені докази, суд констатує, що відповідно до ст. 204 ЦК України договір купівлі-продажу від 04.05.2011року, укладений позивачем з ТОВ «Марія», відповідно до якого право власності на холодильний контейнер JXLU 5906678 1L 4532 перейшло до позивача, є правомірним, оскільки жодних належних доказів його недійсності відповідачем суду не надано.

Не надано відповідачем і будь-яких доказів, якими б підтверджувалося існування у нього будь-яких господарських правовідносин з ОСОБА_4 щодо надання послуг по зберіганню контейнера JXLU 5906678 1L 4532, який є предметом спору, після укладення договору купівлі - продажу, а його посилання на те, що остання стверджувала, що договір ТОВ «Марія», керівником якого є вона, не укладався, тому просила нікому не передавати належне їй майно, не підтверджено жодними належними доказами в розумінні ст.. 32, 34 ГПК Україна.

В засіданні суду 04.02.2014року позивач позовні вимоги підтримала, надавши додаткові докази на підтвердження розрахунків з відповідачем .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 04.05.2011року (оригінал якого надавався на огляд суду в засіданні 04.02.2014року), ТОВ «Марія» передає у власність фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 холодильний контейнер JXLU 5906678 1L 4532 вартістю 60000грн.00коп.

За умовами пункту 3.2 договору перехід права власності до позивача відбувається в момент передачі товару, що підтверджується актом прийому - передачі.

Позивачем надані докази на підтвердження здійснення розрахунків за вищезазначений холодильний контейнер. Так, квитанціями до прибуткових касових ордерів від 04.05.2011року, від 05.05.2011року, від 06.05.2011року, від 10.05.2011року, від 11.05.2011року, від 12.05.2011року, позивачем сплачено ТОВ «Марія» по 10000грн.00коп., а всього - 60000грн. 00коп. Підставою перерахування коштів зазначено договір купівлі-продажу від 04.05.2011р.(холод. контейнер).

Відповідно до акту прийому-передачі від 04.05.2011року ТОВ «Марія» передала, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняла холодильний контейнер зазначений в пункті 2 договору купівлі-продажу від 04.05.2011року. Цим актом сторони також підтверджують, що не мають жодних претензій одна до одної щодо якості товару та його оплати позивачем.

Оригінали акту прийому-передачі та 6 квитанцій до касових ордерів надавалися позивачем та досліджувалися в засіданні суду.

Таким чином, відповідно до статті 328 ЦК України позивач набув право власності на холодильний контейнер JXLU 5906678 1L 4532 вартістю 60000грн.00коп. на підставах не заборонених законом, зокрема, із правочину

Згідно зі статтею 317 ЦК України позивачу, як власнику вищезазначеного майна, належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке набуте на підставах, що не заборонені законом. При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання і місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлені визначальні принципи здійснення права власності Під здійсненням права власності потрібно розуміти умови і порядок реалізації власником своїх правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна. Такі правомочності власник може здійснювати самостійно або за допомогою інших осіб. Однак такі особи не набувають статусу суб'єктів права власності, вони є суб'єктами здійснення права власності в інтересах власника.

Непорушність права власності, закріплена статтею 321 ЦК України, полягає в його недоторканності. Всі особи мають утриматися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Матеріалами справи доведено, що 17.10.2011року між позивачем та відповідачем укладено договір №30, а 01.01.2012року договір №9 предметом яких є надання відповідачем послуг із забезпечення проведення технічного обслуговування та паркування контейнерів, зокрема холодильного контейнера JXLU 5906678 IL 4532Б, номер якого зазначався позивачем в заявах з проханням укладення договору.

Позивач посилається на те, що вищезазначений холодильний контейнер JXLU 5906678 IL 4532 знаходиться на території виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств, а позивач, як власник цього майна, позбавлений права володіти та розпоряджатися ним.

До матеріалів справи надані листи позивача до відповідача від 03.08.2012року, від 16.06.2012року (аркуші справи 27-28), якими позивач просив відповідача надати можливість забезпечення доступу до вищезазначеного холодильного контейнера та розпорядження зазначеним майном на свій розсуд, однак відповіді на зазначені листи відповідач не надав і, як зазначає позивач, не допускає його до холодильного контейнера JXLU 5906678 IL 4532, чим позбавляє його права розпорядження майном власником якого він є.

Крім того, позивачем надано акт від 27.01.2014 року яким зафіксовано, що станом на 27.01.2014року спірний контейнер знаходиться на території відповідача. До акту додано 4 фотографії якими також підтверджується, що холодильний контейнер JXLU 5906678 IL 4532 знаходиться на території виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств, тому посилання відповідача на те, що у нього відсутній контейнер за таким номером, а знаходиться контейнер №590667, який належить ОСОБА_4 не ґрунтуються на належних доказах.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач не заперечує факту знаходження холодильного контейнера на своїй території, але стверджує, що він обліковується за іншим номером і належить ПП ОСОБА_4, яка передавала його на відповідальне зберігання та розміщення згідно з безстроковим договором №23 від 01.04.2011 року. Однак в договорі №23 від 01.04.2011року не вказано які саме послуги надаються відповідачем та взагалі не зазначено про послуги паркування чи збереження контейнера з зазначенням його індивідуальних ознак.

В той же час, як зазначено у відзиві на позов, відповідач не заперечує факту існування між ним та позивачем господарських відносин щодо надання послуг з технічного обслуговування та паркування саме холодильного контейнера JXLU 5906678 IL 4532, власником якого з 04.05.2011року є позивач на підставі договору купівлі-продажу, а не ПП ОСОБА_4 Наданими до справи доказами підтверджується факт надання відповідачем рахунків на оплату послуг, підписання сторонами актів виконаних робіт та оплата позивачем цих послуг станом на 11.07.2012 року.

При цьому слід зауважити, що предметом спору є витребування конкретного майна - холодильного контейнера JXLU 5906678 IL 4532, номер якого відповідає номеру зазначеному в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до статті 387 ЦК України позивач, як власник холодильного контейнера JXLU 5906678 IL 4532, має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні обмежує право власника на розпорядження майном.

Правовідносини сторін за договором від 01.01.2012року №9 скінчилися ще 31.03.2012року. Документального підтвердження продовження строку договору шляхом підписання додаткової угоди, як це передбачено пунктом 5.2 договору, суду не надано.

Не надано відповідачем і документального підтвердження законних підстав утримання спірного контейнера станом на день вирішення спору, а звернення позивача з вимогою повернути майно та його претензія від 25.11.2013року (арк.. справи 63-65) залишені без відповіді і задоволення.

Заперечення відповідача проти позовних вимог та посилання на існування правовідносин з ПП ОСОБА_4 станом на день вирішення спору не ґрунтуються на вимогах права, оскільки з 04.05.2011року право власності на холодильний контейнер JXLU 5906678 IL 4532 належить позивачу і він має право розпоряджатися ним на свій розсуд, в тому числі і витребувати його із чужого незаконного володіння.

Інші докази та заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються вищезазначеним.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати у виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств м. Херсон, вул. Червонопрапорна №30, ідентифікаційний код 01738328, інші реквізити не відомі, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші реквізити не відомі, майно, а саме: холодильний контейнер JXLU 5906678 IL 4532.

3.Стягнути з виробничого автотранспортного підприємства Херсонської обласної спілки споживчих товариств м. Херсон, вул. Червонопрапорна, 30, ідентифікаційний код 01738328, інші реквізити не відомі, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, інші реквізити не відомі, 1720грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07 лютого 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова