Постанова

від 27.01.2014 по справі 910/8013/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа№ 910/8013/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Новікова М.М.

при секретарі Євдокимові В.О.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Андріїшина Н.П., дов. № 10/00-83 від 01.03.2013р.

від третьої особи-1: не з'явились

від третьої особи-2: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Агроінвест"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 06.11.13 р.

у справі № 910/8013/13 (суддя Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Торговий дім "Агроінвест"

до Публічного акціонерного товариства "Банк

Форум"

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватного нотаріусу Криворізького міського

нотаріального округу Рукавіцина Ігора

Анатолійовича

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Товариства з обмеженою відповідальністю

"АГРОФІРМА УДИЧ"

про визнання виконавчих написів такими, що не

підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" про визнання такими, що не підлягають виконанню:

- виконавчий напис №3495, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Заводська, 1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест";

- виконавчий напис №3496, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-І від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Заводська, 1-а, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест";

- виконавчий напис №3497, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-2 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Залізнодорожна, 25, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест";

- виконавчий напис №3498, що вчинений 23.07.2010р. на договорі іпотеки №0288-І-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на комплекс будівель і споруд, що знаходяться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район. с.Удич, вул.Московська, 16, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест";

- виконавчий напис №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на рухоме майно, обладнання згідно з переліком у виконавчому написі та договорі застави, яке складається з 352 позицій, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район, с.Удич, вул.Заводська, 1-а, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на вчинення спірних виконавчих написів після спливу однорічного строку, що передбачений ст.88 Закону України "Про нотаріат", на підставі документів, які не підтверджують безспірності заборгованості боржника перед банком. Крім того, відповідачем було складено вимогу про усунення порушення, зміст якої не відповідає вимогам закону, а також направлено її на адресу, за якою Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" на той час вже не знаходилось.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 позов задоволено частково, Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., яким звернено стягнення на рухоме майно, обладнання згідно з переліком у виконавчому написі та договорі застави, яке складається з 352 позицій, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Теплицький район, с. Удич, вул. Заводська, 1-а, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" судовий збір в сумі 1147 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги склад колегії суддів для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013р. у справі № 910/8013/13 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Калинівський завод "Будперліт" прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 23.01.2014р.

18.12.2013р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій він зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 без змін.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 без змін.

Представники позивача та третіх осіб у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивача та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.1 Закону України "Про заставу").

В силу положень ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом України.

Судом встановлено, що 31.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком "Форум" (банк), правонаступником прав та обов'язків якого є відповідач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ" (позичальник) було укладено кредитний договір №0288/07/05-KLI, відповідно до п.1.1 якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поновлення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 12 000 000 грн.

Кредитні кошти надаються строком до 27.10.2008р. (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 укладеного між відповідачем та третьою особою 2 правочину за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,5 процентів річних.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами є, зокрема, іпотечний договір №0288-І від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-І від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-2 від 31.10.2007р., іпотечний договір №0288-І-3 від 31.10.2007р., договір застави №0288-З від 31.10.2007р., договір поруки №0288-П від 31.10.2007р., що укладені між Акціонерним комерційним банком "Форум" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест".

За змістом п.1.1 вказаних іпотечних договорів та договору застави вказані правочини забезпечують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ" зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

27.10.2008р. відповідачем та третьою особою 2 було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р., якою п.1.2 кредитного договору було викладено в новій редакції, а саме передбачено, що кредитні кошти надаються строком до 26.10.2009р., а в п.1.3 договору визначено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 23 проценти річних.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Частинами 1, 3 ст.33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст.35 вказаного Закону України у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомленням вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. банк повідомив позивача про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ" умов кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та наявність заборгованості станом на 24.12.2009р. в розмірі 15 448 366,54 грн. При цьому, відповідачем було зазначено про можливість звернення стягнення на майно, що передане позивачем в іпотеку банку, у разі непогашення заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест".

18.01.2010р. вказану вимогу було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест", що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з розпискою представника позивача.

Зміст направленої іпотекодержателем вимоги відповідає вимогам ст.35 Закону України "Про іпотеку". Разом з цим, доводи позивача щодо відсутності усіх необхідних реквізитів в повідомленні вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. є необґрунтованими, а наявність в тексті зазначеного повідомлення вказівки про укладений між сторонами договір поруки не суперечить закону та не впливає на висновки суду.

Крім того, місцевим судом не було прийнято до уваги доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" про направлення вимоги про усунення порушення, на адресу, за якою позивач згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на той час вже не знаходився.

Мотивуючи рішення місцевий суд виходить з того, що оскільки всупереч вимогам п.3.1.4 іпотечних договорів позивачем не було повідомлено банк про зміну свого місцезнаходження, повідомлення вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р. було правомірно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест", яку зазначено в укладених з відповідачем договорах іпотеки. Також, судом було враховано, що повідомленням №2551813 про вручення поштового відправлення підтверджується отримання позивачем зазначеної вище вимоги.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відповідачем були дотримані вимоги закону про направлення іпотекодавцю вимоги про усунення порушення умов кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. Крім того, матеріали справи не містять доказів добровільного виконання позивачем вимог банку протягом встановленого строку, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку, що відповідач був вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з Законом України "Про іпотеку".

Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, за приписами ч.1 ст.88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно з п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, що затверджений постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України, стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, діючій на момент вчинення спірних виконавчих написів), яка затверджена наказом №20/5 від 03.03.2004р. Міністерства юстиції України та зареєстрована 03.03.2004р. за №283/8882 в Міністерстві юстиції України, передбачено, що для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено: відомості про найменування і адресу стягувача та боржника; дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформація, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі, якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Відповідно до п.286 вказаної Інструкції при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що затверджений постановою №1172 від 29.06.1999р. Кабінету Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2010р. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним Ігорем Анатолійовичем на підставі відповідних заяв відповідача були вчинені виконавчі написи №3495, №3496, №3497, №3498 на договорах іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., №0288-І-І від 31.10.2007р., №0288-І-2 від 31.10.2007р. та №0288-І-3 від 31.10.2007р. відповідно, що укладені між Акціонерним комерційним банком "Форум" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест".

За змістом вказаних виконавчих написів, нотаріусом було звернуто стягнення на нерухоме майно позивача в рахунок задоволення безспірних вимог банку на суму 15 448 366,54 грн., що відповідає розміру заборгованості, яка була вказана в направленому позивачу повідомленні вих.№4493/8.4.6 від 25.12.2009р.

Обгурунтовуючи свої вимоги позивач посилається на неправомірне вчинення виконавчих написів, оскільки відповідачем не надавались нотаріусу первинні документи, що оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та виключно які, на думку позивача, можуть підтвердити безспірність вимог банку.

Разом з цим, викладеними вище нормами законодавства, якими передбачено порядок вчинення виконавчих написів, передбачено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки не перевіряє наявність документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

При зверненні до приватного нотаріуса із заявами від 22.07.2010р. про вчинення виконавчих написів банком було підтверджено розмір заборгованості третьої особи 2 за кредитом та представлено розрахунок заборгованості станом на 24.12.2009р.

Позивачем не було надано ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, якими було б спростовано визначений банком розмір заборгованості. Фактично доводи позивача зводяться до оцінки формальної процедури вчинення виконавчого напису та дій нотаріуса як посадової особи, проте наявності заборгованості в сумі 15 448 366,54 грн. перед банком Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" не спростовано.

Щодо посилання позивача на необхідність надання нотаріусу первинних бухгалтерських документів згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" є безпідставним, оскільки чинними правовими нормами не передбачено надання таких документів. У разі незгоди з розрахунком кредитора боржник в силу норм процесуального права має довести певними первинними документами, що він має іншу заборгованість перед кредитором (зокрема, дати докази погашення заборгованості за кредитним договором, зробити власний розрахунок належним до сплати сум). Проте, будь-якого контррозрахунку позивачем надано не було.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано документи, а саме виписки по особових рахунках позичальника за кредитним договором №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та довідкою вих.№5756/3.1.5 від 01.11.2013р. Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", підтверджується, що станом на 24.12.2009р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ" складала саме 15 448 366,54 грн.

Аналогічну позицію викладено Вищим господарським судом України в постанові від 10.06.2013р. по справі №5019/1843/12.

Крім того, згідно з додатковою угодою №2 від 27.10.2008р. до кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. строком повернення кредитних коштів визначено 26.10.2009р., спірні виконавчі написи від 23.07.2010р. на договорах іпотеки були вчинені в межах однорічного строку, що встановлений ст.88 Закону України "Про нотаріат".

При цьому, безпідставними є твердження позивача про збільшення його відповідальності внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 27.10.2008р., оскільки, як вказувалось, пунктом 1.1 іпотечних договорів передбачено, що вказані правочини забезпечують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ" зобов'язань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору №0288/07/05-KLI від 31.10.2007р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, що забезпечене іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми ст.559 Цивільного кодексу України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 глави 49 Цивільного кодексу України та спеціальним Законом України "Про іпотеку".

За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що посилання позивача на норми Цивільного кодексу України щодо припинення договору поруки внаслідок збільшення відповідальності поручителя є помилковими, оскільки спірні виконавчі написи були вчинені на підставі правових норм, що регулюють відносини іпотеки, проте не поруки.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах від 16.10.2012р. у справі №3-44гс12, від 16.10.2012р. у справі №3-45гс12.

Також, не приймаються судом до уваги посилання позивача на введення мораторію на погашення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА УДИЧ", відносно якого порушено справу про банкрутство, оскільки за змістом ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторієм є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань, проте не особою, яка є майновим поручителем боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання такими, що не підлягають виконанню, виконавчих написів №3495, №3496, №3497, №3498, що вчинені 23.07.2010р. на договорах іпотеки №0288-І від 31.10.2007р., №0288-І-І від 31.10.2007р., №0288-І-2 від 31.10.2007р. та №0288-І-3 від 31.10.2007р..

Щодо позовних вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису №3499, що вчинений 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.6 ст.20 Закону України "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Одночасно, інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є чинним з 01.01.2004р. та який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, що встановлені з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими та перехідними положеннями вказаного Закону України передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, які прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" в редакції, яка була чинною на момент вчинення виконавчого напису №3499 від 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р., звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Частиною 1 ст.26 вказаного Закону України у відповідній редакції визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Вказані висновки суду підтверджуються позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 12.11.2011р. по справі №9/5007/7/11.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що виконавчий напис №3499 від 23.07.2010р. на договорі застави №0288-3 від 31.10.2007р. не підлягає виконанню, оскільки його вчинено щодо рухомого майна, а ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" не передбачає звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 06.11.2013р. у справі № 910/8013/13 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8013/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

М.М. Новіков