Постанова

від 06.02.2014 по справі 812/6575/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року справа №812/6575/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Копиця С.В.

за участі представників позивача Бородіної І.В., Травянко О.В.,

представника відповідача Артюхової Л.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № № 812/6575/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 липня 2013 року № 0000452200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 20914,00 грн., у тому числі 16731,00 грн. за основним платежем, 4183,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000462200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства на 27975,00 грн., у тому числі 24719,00 грн. за основним платежем,3256,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин у справі.

Під час апеляційного розгляду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» (ідентифікаційний код 35630181) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Луганської області 29 липня 2008 року за № 1 388 107 0002 000491, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 484643 (том 1, арк. справи 15).

На податковому обліку товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» (ідентифікаційний код 35630181) перебуває у Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області.

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» (ідентифікаційний код 35630181) зареєстроване платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість 356301812103, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24 січня 2009 року № 100160436 (том 1, арк. справи 14).

У період з 20 червня 2013 року по 27 червня 2013 року відповідно до наказів від 18 червня 2013 року № 17 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» та від 19 червня 2013 року № 25 «Про внесення змін до наказу від 18 червня 2013 року № 17», на підставі направлення від 20 червня 2013 року № 000016 згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» (ідентифікаційний код 35630181) з питань правомірності нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2011 року по взаємовідносинам з приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» (код ЄДРПОУ 36201416), товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» (код за ЄДРПОУ 37417153), за результатами якої складено акт від 05 липня 2013 року № 6/22-35630181 (том 1 арк. справи 16-30, 100, 101, 102).

Актом перевірки від 05 липня 2013 року № 6/22-35630181 встановлено порушення: 1) пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України від 22 травня 1997 року № 293/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2011 року на суму 13025,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2010 року - 9070,00 грн., 4 квартал 2010 року - 3955,00 грн.; 2) підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 11694,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на 11694,00 грн.; 3) пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року на суму 3164,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року в сумі 3084,00 грн., листопад 2010 року в сумі 80,00 грн.; 4) пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 13567,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року в сумі 833,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 458,00 грн., листопада 2011 року в сумі 11636,00 грн., грудень 2011 року в сумі 640,00 грн. (том 1, арк. справи 29 на звороті - 30).

Висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» податку на прибуток в сумі 24719,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 16731,00 грн. вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за правочинами з приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» (код ЄДРПОУ 36201416) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс», які не виконували операції з придбання, продажу, зберігання, реалізації, перевезення товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності наміру у власника зазначених підприємств ОСОБА_6 займатися фінансово-господарською діяльністю, у зв'язку з тим, що вказані підприємства були придбані для проведення безтоварних операцій з іншими суб'єктами господарювання, що свідчить про відсутність реальності господарських операцій та господарської діяльності у розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

На підставі акту від 05 липня 2013 року № 6/22-35630181 Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Луганській області винесено податкові повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року № 0000452200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20914,00 грн., у тому числі 16731,00 грн. - за основним платежем, 4183,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000462200 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 27975,00 грн., у тому числі 24719,00 грн. - за основним платежем, 3256,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 31, 32).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час апеляційного розгляду, між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» укладений договір від 01 вересня 2011 року № 17 на виконання останнім робіт з обслуговування прес-форм згідно з дефектним актом (том 1, арк. справи 219-220, 221).

В рамках зазначеного договору між сторонами складені рахунок-фактура від 12 вересня 2011 року № 93, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12 вересня 2011 року № 6 та податкова накладна від 12 вересня 2011 року № 86 (том 1, арк. справи 222, 223, 224). Оплата за надані послуги здійснена 17 листопада 2011 року, про що свідчить банківська виписка за 17 листопада 2011 року (том 1, арк. справи 225).

Також товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» було виписано товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» рахунок-фактуру від 21 листопада 2011 року № 145 на транспортно-експедиційні послуги с. Щасливе Київської області - м. Стаханов Луганської області, на підставі якого виписано податкову накладну від 21 листопада 2011 року № 35 та складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 21 листопада 2011 року № ОУ-18 (том 1, арк. справи 226, 227, 228). Договір в письмовій формі на надання транспортно-експедиторських послуг між сторонами не укладався, товарно-транспортна накладна позивачу не надавалась.

01 жовтня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» укладений договір № 22 на купівлю-продаж продукції, що визначається у додатках (специфікаціях, листах, рахунках-фактурах), які є невід'ємною частиною цього договору (том 1, арк. справи 233-234).

В рамках зазначеного договору між сторонами складені видаткові накладні від 22 грудня 2011 року № РН-0000249, від 21 листопада 2011 року № 176, від 16 листопада 2011 року № 175, від 10 листопада 2011 року № 143, від 12 жовтня 2011 року № РН-0000143, рахунки-фактури від 21 листопада 2011 року № 144, від 10 листопада 2011 року № 126, від 12 жовтня 2011 року № СФ-00115, податкові накладні від 22 грудня 2011 року № 40, від 21 листопада 2011 року № 34, від 16 листопада 2011 року № 33, від 10 листопада 2011 року № 32, від 12 жовтня 2011 року № 16 на постачання алюмінієвого сплаву АК9М2, алюмінієвого сплаву АК12, сплаву ЦАМ 4-11, сплаву ЦАМ, проволоки ніхромової ф5 ммН20х80, розподільчого змащувачу СА4076, каністри (том 1, арк. справи 235-239, 241-242, 244-249). Оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей здійснено 17 листопада 2011 року та 21 листопада 2011 року, про що свідчать банківські виписки (том 1, арк. справи 240, 243, 250).

01 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» та приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» укладений договір № 3-01/09 на постачання продукції: сплавів алюмінієвих, допоміжних матеріалів, що використовуються для виробництва кольорового лиття, та препаратів для лиття в асортименті (том 2, арк. справи 26).

На виконання умов договору між сторонами складені рахунки-фактури від 25 жовтня 2010 року № СФ-0000214, від 24 вересня 2010 року № СФ-0000196, від 07 вересня 2010 року № СФ-0000184, від 07 вересня 2010 року № СФ-0000183, видаткові накладні від 25 жовтня 2010 року № РН-0000208, від 25 жовтня 2010 року № РН-0000207, від 24 вересня 2010 року № РН-0000191, від 07 вересня 2010 року № РН-0000177, від 07 вересня 2010 року № РН-0000176, податкові накладні від 25 жовтня 2010 року № 247, від 25 жовтня 2010 року № 246, від 24 вересня 2010 року № 229, від 07 вересня 2010 року № 213, від 07 вересня 2010 року № 212 на постачання проволоки ніхромової, алюмінієвого сплаву АК12, алюмінієвого сплаву АК9М2 та препаратів для лиття (том 2, арк. справи 4-6, 8-9, 11-13, 16-18, 20-22). Оплату отриманих товарно-матеріальних цінностей здійснено 16 грудня 2010 року, 07 лютого 2011 року, 01 листопада 2010 року, 10 листопада 2010 року, 14 жовтня 2010 року, 11 жовтня 2010 року (том 2, арк. справи 7, 10, 13-а-15, 19, 23-25).

Позивачем вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у приватного підприємства Будинок торгівлі «Домінанта», включено до валових витрат податкових декларацій з податку на прибуток за 3 та 4 квартал 2010 року в загальній сумі 52099,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2010 року в сумі 36279,00 грн., 4 квартал 2010 року в сумі 15820,00 грн. Вартість товарно-матеріальних цінностей, придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс», включена до складу валових витрат за 4 квартал 2011 року в сумі 50842,00 грн. (том 1, арк. справи 22-23 на звороті, 24 на звороті-26, 199, 203, 206-216).

До складу податкового кредиту по взаємовідносинам з приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» включено податок на додану вартість у жовтні 2010 року в сумі 3084,00 грн., у листопаді 2010 року в сумі 80,00 грн. По взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість у вересні 2011 року в сумі 833,00 грн., у жовтні 2011 року в сумі 458,00 грн., у листопаді 2011 року в сумі 11636,00 грн., у грудні 2011 року в сумі 640,00 грн. (том 1, арк. справи 28 - 28 на звороті, 149-150, 154, 158-159, 163, 166-167, 170, 173-175, 178, 181-182, 185, 186-190).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним до 01 квітня 2011 року) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (пункт 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Валовий доход у відповідності із підпунктами 4.1.1 та 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону та доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Датою збільшення валового доходу у відповідності із підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01 січня 2011 року визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із пунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Підставою для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції стали такі обставини: постановою Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2012 року, яка набрала законної сили 26 грудня 2012 року, у кримінальній справі № 1/0523/997/2012 по обвинуваченню гр. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, останню звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «є» статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію» із закриттям кримінальної справи (том 1, арк. справи 126).

Згідно із обвинувальним висновком від 26 жовтня 2012 року по кримінальній справі № 75-12-05-202 та протоколом допиту обвинуваченої ОСОБА_6 від 25 червня 2012 року остання з метою проведення «безтоварних операцій», нібито по наданню послуг, постачанню товарно-матеріальних цінностей підприємствам «реального сектору економіки» лише складала та передавала посадовим особам підприємства первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, документи, що підтверджують факт відвантаження або надання послуг. При цьому фактично ніяких робіт чи постачання товарно-матеріальних цінностей, які були зазначені в первинних документах і за які в подальшому були перераховані грошові кошти на підконтрольні ОСОБА_6 розрахункові рахунки приватного підприємства Будинок торгівлі «Домінанта» та товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс», не надавались та не поставлялись. Відповідно по даним правочинам первинні документи, складені з дотриманням встановлених законодавством України реквізитів, використовувались лише для прикриття незаконної діяльності, а також завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами приватного підприємства Будинок торгівлі «Домінанта» і товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс». В подальшому дані «безтоварні» правочини були відображені при складанні документів податкової звітності вказаних підприємств. Директор товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» ОСОБА_7, що був призначений на посаду ОСОБА_6, фактично не виконував функції директора, не вів ніякої фінансово-господарської діяльності, грошовими коштами на розрахункових рахунках підприємства не розпоряджався, документи бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав і не підписував. Протоколом допиту у якості свідка директор товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» ОСОБА_7 пояснив, що до фактичної діяльності зазначеного підприємства він не має відношення. Іншим підприємствам він, як посадова особа товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс», послуги не надавав, товарно-матеріальні цінності не постачав, зареєстрував зазначене підприємство за грошову винагороду і після цього був позбавлений можливості керувати даним підприємством. Підприємство фактично фінансово-господарську діяльність під його керівництвом не вело. Зняття готівкових коштів не провадив, грошовими коштами на розрахункових рахунках підприємства не розпоряджався, первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності не складав, можливості користуватися печаткою підприємства не мав, податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» не формував та до податкового органу не надавав. Жодних довіреностей на чиєсь ім'я не видавав (том 2, арк. справи 72-82, 84-86, 90-91, 112-121).

Проте, слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції не було взято до уваги надані позивачем первинні документи, які підтверджують реальність фінансово-господарських правовідносин з приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс».

Судом встановлено, що на час здійснення спірних господарських операцій приватне підприємство Будинок торгівлі «Домінанта» та товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам та поняттю юридичної особи та виступали правоздатним учасником господарського обороту.

На час здійснення господарських операцій продавці були включеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За таких обставин покупець не несе відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Таким чином на момент продажу продукції приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта» та товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» перебували на податковому обліку, а діюче законодавство не передбачає обов'язку позивача перевіряти повноваження керівника підприємства контрагента та встановлювати його особу.

Сама по собі фіктивність реєстрації юридичної особи не є беззаперечним свідченням безтоварності усіх операцій, здійснених цим суб'єктом господарювання, та не може розцінюватися як імперативна ознака фіктивності усіх укладених ним правочинів. Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між приватним підприємством Будинок торгівлі «Домінанта», товариством з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс» та позивачем у справі не були предметом дослідження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_6 у створенні фіктивного суб'єкта господарювання (приватне підприємство Будинок торгівлі «Домінанта» та товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Тера Плюс»)

Відсутність у позивача товарно-транспортних документів під час перевезення придбаної продукції не є спростуванням реальності господарських операцій. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезенням автомобільним транспортом, а отже, визначає взаємовідносини з перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару і не виступав як замовник за договором перевезення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про недотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» необхідних умов для формування податкового кредиту та про наявність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань є помилковим.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань, проте всі доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях, які спростовуються матеріалами справи.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріально та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № № 812/6575/13-а - скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000452200 від 23.07.2013 року, винесене Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 20914,00 грн., у тому числі - 16731,00 грн. за основним платежем, 4183,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 24719,00 грн. та фінансові санкції у сумі 3256,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000462200 від 23.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у сумі 27975 грн., у тому числі 24719,00 грн. за основним платежем та 3256,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Промислові технології» з Державного бюджету України судові витрати у сумі 733,34 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак