Постанова

від 03.02.2014 по справі 1/251-69/429-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року Справа № 1/251-69/429-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

Третьої особи -3: ОСОБА_2, дов. № б/н від 23.01.2014 року;

Третьої особи -4: не з'явився;

Прокурора: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року

у справі № 1/251-69/429-2012 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

треті особи: 1) товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-01"

2) ОСОБА_3

3) ОСОБА_4

4) ОСОБА_5

за участю прокурора

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, просило визнати недійсним договір № 8 про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, від 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом до 15% (т. 1, а.с. 5-10).

Позовні вимоги мотивовано відсутністю повноважень у представника позивача на підписання оспорюваного договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року (суддя Мельник В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року (головуючий Баранець О.М., судді Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) (т. 2, а.с. 109-112) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 160-165).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.09.2012 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Владимиренко С.В.) рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 2, а.с. 219-226).

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.12.2012 року у справі призначалась судова почеркознавча експертиза та зупинялось провадження у справі (т. 3, а.с. 80-83, 84-86).

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2013 року (суддя Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року (головуючий Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) (т. 3, а.с. 241-250) у задоволенні позову відмовлено (т. 3, а.с. 132-141).

Оскаржені судові акти мотивовано тим, що оспорюваний договір у подальшому схвалено позивачем шляхом прийняття його до виконання.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (т. 4, а.с. 50-58).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.01.2014 року відновлено пропущений процесуальний строк звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014 року (т. 4, а.с. 48-49).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 року розгляд касаційної скарги відкладено на 03.02.2014 року (т. 4, а.с. 81-82).

У судове засідання 03.02.2014 року прокурор, представники позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_3, ОСОБА_5 не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність прокурора, представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд", відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю "Дюк-01", ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника третьої особи - ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" було укладено кредитний договір № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, від 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року (т. 1, а.с. 14-19).

Відповідно до умов кредитного договору зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року відповідач відкриває позивачу невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кошти позичальнику у розмірі 3 800 000 доларів США з 26.02.2007 року до 25.02.2011 року включно на придбання нерухомого майна, за що позичальник зобов'язується в порядку визначеним кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13 %.

Виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором зі змінами, внесеними від 14.06.2007 року, від 13.07.2007 року, від 20.12.2007 року, від 27.03.2008 року, 31.03.2008 року, від 30.05.2008 року та від 31.07.2008 року (повернення кредиту сплата процентів за його користування, комісій штрафних санкцій інших платежів) забезпечується:

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-буд" за договором № 03/Zквіп - 07 від 26.02.2007 року зі змінами, внесеними 24.07.2007 року та 21.12.2007 року, відповідно до якого в іпотеку надано 19/25 частин адміністративно - виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 27а;

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-буд" за договором № 03/Zквіп-07-01 від 14.06.2007 року зі змінами, внесеними 24.07.2007 року та 21.12.2007 року, відповідно до якого в іпотеку надано 6/25 частин адміністративно-виробничих будівель, що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Івана Богуна, 27а;

- іпотекою, переданою товариством з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" за договором № 03/Zквіп-08-4 від 27.03.2008 року, відповідно до якого в іпотеку надано земельну ділянку площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий № 0520688906040090002, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411879 та земельну ділянку площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий № 0520688906040090003, держаний акт на право власності на земельну ділянку ЯД № 411880;

- порукою ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_5, виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 21.02.2002 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

- порукою ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_6, виданий Старокиївським РУ ГУМВС України в м. Києві 28.12.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4), який проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Судами також встановлено, що 09.09.2008 року на загальних зборах учасників товариства з обмеженою з відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" у зв'язку з заміною предмету іпотеки з земельної ділянки площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (кадастровий № 0520688906040090002) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411879 та належить товариству з обмеженою з відповідальністю "Дюк-01" на земельну ділянку площею 2,4261 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (кадастровий № 520688906040090017) державний акт на право власності на земельну ділянку № 014652 та належить ОСОБА_5 було прийняте рішення надати повноваження генеральному директору товариства Хомичу В.В. на підписання договору про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 26.02.2007 року у разі проведення заміни предмета іпотеки, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" № 4 від 09.09.2008 року (т. 1, а.с. 157).

19.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група "Вінниця-Буд" було укладено договір № 8 про внесення змін до кредитного договору № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.02.2007 року (з внесеними змінами та доповненнями), відповідно до якого було замінено предмет іпотеки з земельної ділянки площею 2,4263 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області (кадастровий № 0520688906040090002) держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 411879 та належить товариству з обмеженою відповідальністю "Дюк-01" на земельну ділянку площею 2,4261 га, яка розташована в с. Заварці Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області )кадастровий № 0520688906040090017) держаний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН № 014652 та належить ОСОБА_5.(т. 1, а.с. 33-34).

Також вказаним договором № 08 сторони домовились, що з 01.11.2008 року відсоткова ставка за кредитним договором № 03/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 26.02.2007 року (з внесеними змінами та доповненнями) становить 15% річних, а також сторони домовились викласти п. 4.6 кредитного договору в редакції, яка передбачає, що у разі несвоєчасного повернення заборгованості за кредитом позичальник сплачує у строки, передбачені п. 4.4 договору кредиту відсотки з розрахунку 25% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, оспорюваний договір зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" підписано генеральним директором Хомичем В.В.

Відповідно до пункту 9.16 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" генеральний директор діє від імені товариства в межах встановлених цим статутом. Генеральний директор має право без довіреності виконувати від імені товариства, представляє його інтереси в інших підприємствах, організаціях та державних органах, укладає від його імені договори, розпоряджається майном, у тому числі грошовими коштами підприємства в межах 10 000 грн. (т. 1, а.с. 79-91).

Підпунктом "ї" пункту 9.2 статуту позивача встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства відноситься затвердження правочинів на суму, що перевищує 50 000 грн., а також прийняття рішень про здійснення платежів на суму, що перевищує 50 000 грн.

Оцінюючи протокол товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" № 4 від 09.09.2008 року, яким було оформлено загальні збори учасників товариства, суди попередніх інстанцій встановили, що загальними зборами було вирішено надати повноваження генеральному директору товариства Хомичу В.В. на підписання договору про внесення змін до кредитного договору у разі проведення зміни предмету іпотеки, а питання щодо збільшення відсоткової ставки до 15% загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" не виносилось, та, відповідно, рішення з цього питання не приймалось.

Згідно ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" у подальшому було схвалено оспорюваний правочин шляхом отримання кредитних коштів та проведенням за ним сплати прострочених відсотків по збільшеній процентній ставці протягом тривалого часу, що підтверджується виписками з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" за період з 01.11.2008 року по 18.01.2012 року та платіжними дорученнями (т. 2, а.с. 60-79).

Крім того, апеляційна інстанція дійшла висновку, що генеральний директор Хомич В.В., діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" не був позбавлений можливості на укладення оспорюваного правочину, оскільки обмежень його повноважень щодо укладення додаткової угоди до кредитного договору про збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами протокол № 4 від 09.09.2008 року не містить.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи прийняті у справі судові акти, Вищий господарський суд України у постанові від 10.09.2012 року (т. 2, а.с. 219-226) вказав на порушення приписів ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Під час нового розгляду справи суди обох інстанцій ретельно дослідили надані сторонами докази та дійшли висновку про необгрунтованість заявлених вимог.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно п. 3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють) .

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено наступне схвалення оспорюваного правочину, доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України є необгрунтованими.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова Група "Вінниця-Буд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2013 року у справі № 1/251-69/429-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков