Постанова

від 04.02.2014 по справі 15/101-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року Справа № 15/101-11 Вищий господарський суду України в складі колегії

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Васищак І.М. за участю представників: Приватного підприємства "Витич" розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 Приватного підприємства "Витич" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 року у справі№ 15/101-11 господарського суду Київської області за позовомПриватного підприємства "Витич" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруПроцівської сільської ради Бориспільського району Київської області Мулявка Михайло Петрович прозобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. (суддя Рябцева О.О.) у задоволенні позову про зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки відмовлено.

Суд дійшов висновку, що поданий позивачем проект договору не містить істотних умов для договору оренди, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", кадастрового плану земельної ділянки, який відповідно до закону є невід`ємною частиною договору, до проекту договору не додано, тому підстав для задоволення позову про зобов`язання ради укласти зазначений договір, навіть за наявності рішення ради про надання земельної ділянки в оренду позивачу, відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.) рішення господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. залишено без зміни.

Приватне підприємство "Витич" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм ст.ст. 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 81 ГПК України, справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скаржник доводить, що суд безпідставно відхилив клопотання про витребування доказів, а саме довідки про нормативну грошову оцінку землі та кадастровий план земельної ділянки, тоді як позивач не має правових підстав безпосередньо звертатися до управління держкомзему у Бориспільському районі з заявою про витребування документів та надання необхідної інформації для укладення договору оренди землі; суд невірно послався на невиконання позивачем вимог нормативно-правових актів, які набули чинності в 2010 р.; всі документи, які є невід'ємними частинами договору оренди землі у позивача є, крім акта приймання-передачі, тому обставини, які перешкоджають оформленню договору оренди відсутні, а відтак, рішення суду про відмову в позові суперечить нормам ст.ст. 42, 43 Конституції України.

Приватне підприємство "Витич" звернулося до суду з клопотанням від 03.02.2013 р. про припинення провадження у справі з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з примиренням сторін на підставі спільної заяви про примирення сторін від 15.01.2014 р.

Суд касаційної інстанції, розглянувши відповідне клопотання, приходить до висновку, що спільна заява від 15.01.2014 р. стосується врегулювання спору в адміністративній справі, яка розглядалася Бориспільським міськрайонним судом, що не свідчить про наявність рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, тому клопотання про припинення провадження в порядку вимог п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся з позовом про зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що 05.05.2005 року Процівською сільською радою Бориспільського району Київської області було прийнято рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років під розміщення магазину ПП "Витич" в с. Проців Бориспільського району Київської області з правом викупу" №249-ХУІ-ІУ, яким сільська рада вирішила передати ПП "Витич" земельну ділянку в довгострокову оренду строком на 49 років під розміщення магазину, загальною площею 0,04 га та доручено сільському голові Чешко Л.І. від імені Процівської сільської ради укласти договір оренди земельної ділянки, а також оформити інші необхідні для вчинення цієї угоди документи.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання зазначеного рішення сторонами не було укладено договору оренди земельної ділянки, загальною площею - 0,04 га, під розміщення магазину ПП "Витич".

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Проте, як правильно вставив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти договір та доказів того, що проект договору надсилався відповідачеві.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (далі - закон), а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч. 2 ст. 15 закону).

Згідно з ч. 4 ст. 15 закону встановлено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Як слідує із матеріалів справи, проект договору, який позивач надав суду, не містить кадастровий план земельної ділянки загальною площею - 0,04 га, на яку розроблений проект землеустрою.

Крім того, в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду строком на 49 років ПП "Витич" під розміщення магазину на час звернення позивача з даним позовом до суду не було присвоєно кадастрового номеру.

Згідно з п. 19 Порядку складення та затвердження індексних кадастрових карт (планів) і кадастрових планів земельних ділянок, вимоги до їх оформлення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року №1117, кадастровий план земельної ділянки є складовою частиною документації із землеустрою.

Суд дійшов правильного висновку про невідповідність редакції, в якій позивач просить зобов'язати укласти договір вимогам чинного законодавства, тобто без дотримання вимог, встановлених ст. 180 Господарського кодексу України, щодо істотних умов договору.

Зокрема, позивачем не зазначено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 даного закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Отже, з огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що поданий до суду позивачем проект договору не містить всіх істотних умов договору оренди, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, підстав для їх скасування немає.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скарги правильності правових висновків суду не спростовують, зводяться до вимог їх заперечення на підставі переоцінки встановлених обставин невідповідності проекту договору вимогам закону, що виходить за межі касаційного перегляду судового рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2013 р. та рішення господарського суду Київської області від 22.11.2011 р. у справі № 15/101-11 господарського суду Київської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

І. Васищак