Постанова

від 24.01.2014 по справі 826/19341/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 року 11:55 № 826/19341/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Дербеньової С.В.,

представника відповідача - Пащенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» (далі - позивач, ТОВ «Ексліфтбудсервіс») до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.06.2013 року № 0006252220, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 1 345 099, 00 грн. та № 0006262220, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, у розмірі 1 488 786,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані податкові повідомлення-рішення складені за наслідками неправомірно проведеної перевірки та на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, оскільки у позивача наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі безпідставних висновків податкового органу є неправомірними та необґрунтованими.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування заперечень проти позову, відповідач зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки податковим органом виконано всі необхідні вимоги, передбачені чинним законодавством для проведення перевірки, висновки, викладені в акті перевірки є правомірними, а відтак, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наявності належних на те підстав, в межах повноважень та у спосіб, передбачених законодавством України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Ексліфтбудсервіс» зареєстровано 30.09.2004 року в Голосіївській районній в м. Києві державній адміністрації, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 33145705, місцезнаходження суб'єкта господарювання: 01033, м. Київ, вул. Еренбурга, буд. 3-А.

ТОВ «Ексліфтбудсервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 30.09.2004 року та перебуває на обліку у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 16.11.2004 року, індивідуальний податковий номер 331457026506.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 24.04.2013 року №1254 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Імперіум Плюс» (код ЄДРПОУ 37643014) та з ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 15.05.2013 року № 297/1-22-20-33145705 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ексліфтбудсервіс».

ТОВ «Ексліфтбудсервіс» подано на розгляд ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення від 24.05.2013 року на акт перевірки, проте відповідачем висновки, що викладені в акті перевірки залишено без змін.

Згідно з висновками, викладеними в акті від 15.05.2013 року встановлено порушення позивачем вимог:

п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток на загальну суму 1 340 995,00 грн.,

п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 129 769,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій позивача, що здійснювались на підставі договорів про господарську діяльність та інших первинних документів. Перевіркою не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, у зв'язку відсутністю первинних документів, податковим органом зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст. 22, ст.138, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене та встановлені обставини, що зафіксовані в акті перевірки, податковий орган прийшов до висновку, що взаємовідносини ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків у зв'язку з чим .позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати від підприємств, що не звітують до податкових органів.

На підставі висновків акту перевірки від 15.05.2013 року № 297/1-22-20-33145705 ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0006252220 від 04.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 129 769, 00 грн. за основним платежем та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 215 330,00 грн.

№ 0006262220 від 04.06.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 340 995,00 грн. за основним платежем та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 147 791,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку, передбаченому ст. 56 Податкового кодексу України, оскаржив їх до Головного управління Мідоходів у місті Києві та Міністерства доходів і зборів України.

Рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві про результати розгляду скарги позивача 15.08.2013 року та рішенням Міністерства доходів і зборів України 21.10.2013 року скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення - без змін.

Позивач вважає, що спірні рішення є такими, що винесені з порушенням чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню в судовому порядку.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України від 02.12.2010 pоку №2755-VT та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Крім того, підпунктом 14.1.27. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1. п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Враховуючи зазначене, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість, суду необхідно з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до листа від 02.06.2011 року встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки, у перевіряємому періоді взаємовідносини позивача ґрунтувалися на договірних взаємовідносинах з ТОВ «Імперіум Плюс» (код ЄДРПОУ 37643014) та ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Ексліфтбудсервіс» по взаємовідносинах з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» за період з січня 2011 року по жовтень 2012 року до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 1 129 769,00 грн. та до складу валових витрат за період з 1 кварталу 2011 року по 4 квартал 2012 року валових витрат у розмірі 5 648 845,00 грн.

Судом встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлявся запит від 26.03.2013 року № 3643/10/22-20/03 до позивача щодо надання інформації та первинних документів, що підтверджують взаємовідносини ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс».

Позивач згідно повідомлення від 16.04.2013 року № 54/2013 надав відповідь на запит від 26.03.2013 року № 3643/10/22-20/03 та копії бухгалтерських та первинних документів, зокрема, договори, податкові і видаткові накладні, банківські виписки.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що позивач первинну бухгалтерську документацію щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій суду не надав.

Щодо реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в ході проведення перевірки отримано акт від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013 року №522/22-2/37643014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Імперіум плюс» (код за ЄДРПОУ 37643014) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 pоку, з 01.03.2012 року по 31.03.2012 pоку, з 01.04.2012 року по 30.04.2012 pоку, з 01.06.2012 року по 30.06.2012 pоку, з 01.08.2012 року по 31.08.2012 pоку, з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року».

Згідно вказаного акту перевірки встановлено, що в результаті порушення ТОВ «Імперіум плюс» у лютому, березні, квітні, червні, серпні, жовтні 2012 року приписів господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені з контрагентами на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) на адресу контрагентів мають протиправний характер, а отже правочини вчинені ТОВ «Імперіум плюс» у вказаному періоді з покупцями не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) актів приймання-передачі товару (робіт, послуг), видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, на думку податкового органу, враховуючи зазначене, правочини, вчинені між ТОВ «Імперіум плюс» та підприємствами, не створюють юридичних наслідків.

Окрім того, відповідачем отримано акт ДПІ у м. Херсоні від 01.06.2012 року № 84/15-3/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року.

Згідно вказаного акту перевірки встановлено, що підприємство не знаходиться за податковою адресою, згідно відомостей ЄДР від 31.05.2012 pоку стан платника « 9» - до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження.

Також, ДПІ у м. Херсоні отримано інформацію від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні про те, що в провадженні прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська кримінальна справа порушена за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України.

Досудовим слідством по вказаній кримінальній справі встановлено, що на гр. ОСОБА_3 на території України зареєстровано ряд підприємств, зокрема, ТОВ «Антарес Конференц Груп» (код ЄДРПОУ 37266982), ПП «Інсайт Плюс» (код ЄДРПОУ 33015134), які використовуються в злочинних схемах ухилення від сплати податків та формують податковий кредит з ПДВ та валові витрати від підприємств, які взагалі не звітують до податкових органів.

Крім того, встановлено, що в лютому-квітні 2012 року основним постачальником ПП «Інсайт Плюс» було ТОВ «Антарес Конференц Груп» (директор, засновник та головний бухгалтер - ОСОБА_3).

Також, зазначено в акті, що у провадженні СВ ПМ ДПС у Херсонській області знаходиться кримінальна справа №330109-11 порушена за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «Старнайт» за ознаками злочину передбаченого ч. 3 cт. 212 КК України. Під час досудового слідства по зазначеній кримінальній справі встановлено, що група невідомих осіб створили та організували діяльність ряду підконтрольних суб'єктів господарської діяльності, в тому числі, ПП «Інсайт Плюс», вказані підприємства були задіяні у злочинній схемі з надання послуг суб'єктам господарської діяльності на території Херсонської області з незаконної мінімізації податкових зобов'язань шляхом передачі підприємствам вигодонабувачам власних реквізитів для укладання фіктивних угод і подальшого перерахунку на банківські рахунки грошових коштів. В подальшому, вказані грошові кошти конвертувалися та готівкою передавались «замовникам».

В ході проведення ДПІ у м. Херсоні аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (послуг).

Як наслідок, в акті зазначено, що звіркою суб'єкта господарювання документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Інсайт Плюс» із платниками податків за період з 01.02.2012 року по 30.04.2012 року.

Також, відповідачем отримано акт від ДПІ у м. Херсоні від 26.09.2012 року №517/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Інсайт Плюс» з контрагентами-постачальниками та покупцями за червень 2011 pоку, січень 2012 року.

В даному акті зафіксовано, що управлінням податкового контролю від 18.05.2012 року №820/07-606 отримано від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС висновок щодо ознак фіктивності та реальності здійснення господарської діяльності ПП «Інсайт Плюс», відповідно до якого підприємство віднесено до категорії «податкова яма».

Під час здійснення заходів, податковим органом встановлено, що у перевіряємому періоді ПП «Інсайт Плюс» мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Фаворіт-Найс» (код ЄДРПОУ 37517254) та ТОВ «Гулівер» (код ЄДРПОУ 23707529).

Між тим, відповідно до акту від 07.02.2011 року № 512/23-9/23707529 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гулівер» щодо господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року, підприємство за місцезнаходженням відсутнє, до податкових органів не звітує (остання звітність жовтень 2011 року), свідоцтво реєстрації платника податку на додану вартість анульовано 12.12.2011 року, у ТОВ «Гулівер» відсутні основні засоби, виробниче і транспортне обладнання, трудові ресурси, технічний персонал.

Відповідно до акту Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 26.04.2012 року № 38/23-1/37517254 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Фаворіт-Найс» (код ЄДРПОУ 37517254) з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 року по 31.01.2012 року, встановлено що стан платника - ТОВ «Фаворіт-Найс» - « 8» до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, згідно висновку спеціаліста від 10.01.2012 року №220 сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Броварського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, проведеною експертизою не вдалося ідентифікувати підпис директора підприємства Панишко А.М. на довіреності та договору №212.

Згідно з висновком вказаного акту, податковим органом встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Фаворіт-Найс» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг); відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ Фаворіт-Найс» з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення cт. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України.

Окрім цього, відповідачем отримано акт від ДПІ у м. Херсоні від 19.12.2012 року №698/22-4/33015134 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Інсайт Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами постачальниками та з контрагентами покупцями з січня 2011 року по грудень 2011 року.

Згідно акту перевірки встановлено, що у ПП «Інсайт Плюс» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 18.07.2012 року.

Управлінням податкового контролю отримано висновок від ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС №6663/07-306 від 18.12.2012 року щодо наявності ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Інсайт Плюс» з січня 2011 року по грудень 2011 року.

Згідно даного висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, встановлено, що згідно листа прокуратури Індустріального району м Дніпропетровська від 02.07.2012 р. №1295/9 ПП «Інсайт Плюс» сформовано податковий кредит від платників податків, які не надають податкову звітність до контролюючих органів, по підприємствам існують розбіжності, а також існує факт перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_3, який в подальшому в особисто отримує, а не на розрахунковий рахунок підприємства.

Також додатково повідомлено, що на підставі того, що за вказані періоди ПП «Інсайт плюс» не мало основних фондів, складських приміщень, та не підтверджено факту реальності проведення фінансово-господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення, зроблено висновок, що гр. ОСОБА_3 формально виконував обов'язки директора ПП «Інсайт Плюс» та, як наслідок, використовував реквізити даного підприємства, надавав послуги по формуванню «незаконного» податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності та відповідно «незаконно» формував витрати. Підприємство знаходиться в стані « 7» - податкова адреса вказана на первинних документа СГД є недійсною.

З урахуванням викладеного, податковим органом зроблено висновок про порушення ПП «Інсайт плюс» ч.1 ст.201, ч.1-6 cт. 203, ст. 215, 216, ч.1 ст. 216, 626, 629, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інсайт Плюс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення cт. 662, 655 та 656 ЦК України. Перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій, встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні підтверджуючі документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, як уже зазначено вище, представником позивача не надано до суду доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс», хоча про необхідність їх надання судом зазначалось у судових засіданнях.

Разом з тим, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 Податкового кодексу України податковою службою використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання податковим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку інформації викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З вищезазначених встановлених обставин, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України).

Отже, суд погоджується із висновком податкового органу про відсутність у ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, те що ТОВ «Ексліфтбудсервіс» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам шляхом заниження податкового кредиту та валових витрат за рахунок залучення до схеми поставок товарів «сумнівних» контрагентів.

Отже, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів та витрат, податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві доведено, що зміст угод, укладених між ТОВ «Ексліфтбудсервіс» з ТОВ «Імперіум Плюс» та ПП «Інсайт Плюс» не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 340 995,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 147 791,00 грн. і визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 129 769,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 215 330,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення від 04.06.2013 року № 0006252220 та № 0006262220 винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ексліфтбудсервіс» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та виготовлений 28.01.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко