Рішення

від 06.02.2014 по справі 920/2134/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2014 Справа № 920/2134/13

за позовом: Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Афина-Н», м. Суми,

про стягнення 22513 грн. 22 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Литвиненко Н.О., довіреність № 01/6156 від 24.12.2013 р.,

від відповідача: Соколов С.М., довіреність б/н від 10.01.2014 р.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 20934 грн. 98 коп. боргу, 1154 грн. 70 коп. пені, 423 грн. 54 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.09.2009 року договору № 2941 на водопостачання та прийом стічних вод.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.01.2014 року зазначає, що проти позовних вимог заперечує, оскільки позивач порушив п. 1.2 протоколу узгодження розбіжностей до договору № 2941 від 01.09.2009 року, в частині одночасного зняття показників лічильників загальнобудинкових та квартирних у будинках 26 та 26в по вул. Київській в с. Сад, а тому розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, є необгрунтованим, а позовні вимоги неправомірними. Крім того, відповідача не повідомили про зняття показань з приладів обліку води, у встановленому договором № 2941 від 01.09.2009 року на водопостачання та прийом стічних вод порядку, а тому зняття показань відбулось без участі представника відповідача.

Суд, ухвалою від 27.01.2014 року, зобов'язав позивача надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Позивач надав суду письмові пояснення № 22/1133 від 05.02.2014 року, в яких зазначає, що відповідач був належним чином повідомлений, а зняття показань відбувалось одночасно, що підтверджується доданими до цього пояснення доказами.

В судовому засіданні на запитання суду стосовно додаткових заперечень відповідач зазначив, що будь-які інші заперечення або докази, що спростовують позицію позивача у нього відсутні, а тому він наполягає на вирішення справи по суті у даному засіданні.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009 року між сторонами було укладено договір № 2941 на водопостачання і прийом стічних вод (надалі - Договір).

Також, між сторонами був складений протокол узгодження розбіжностей до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 1.1 Договору позивача бере на себе зобов'язання забезпечувати водопостачання та прийом стічних вод згідно межі розподілу до зрізу будівлі, а відповідач зобов'язується здійснювати безпосереднє надання споживачеві комунальних послуг, забезпечувати належне утримання внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, арматури та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води.

Згідно до протоколу узгодження розбіжностей з п. 1.2 Договору вбачається, що відповідач сплачує позивачу різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води (водолічильником субабонента). Для включення до рахунку різниці показників загальнобудинкового лічильника та квартирних лічильників обліку води, зняття показників даних лічильників проводити одночасно представниками позивача та відповідача. У разі неявки представника відповідача в назначений термін згідно телефонограми показники лічильника вважаються дійсними для виставлення в рахунок.

Тобто, сторони самостійно встановили у Договорі, що час та місце зустрічі позивача та відповідача узгоджується телефонограмою від позивача.

Позивач надав до матеріалів справи наказ № 93 від 26 квітня 2012 року Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради «Про реєстрацію телефонограм в журналі викликів споживачів», яким наказано абонентському відділу вести реєстрацію телефонограм про виклик представників споживача для зняття показників з приладів обліку води в журналі реєстрації в електронному вигляді.

З травня 2012 року по грудень 2013 року позивач телефонограмою , щомісяця , повідомляв відповідача про час та місце зустрічі, для зняття показників загальнобудинкових приладів обліку води.

Вищезазначений факт підтверджується наданими позивачем витягами з журналу телефонограм та поясненням контролера абонентського відділу відповідача ОСОБА_3(а.с. 153, 158-167).

Отже, позивач належним чином попереджував відповідача телефонограмами про час та місце зустрічі, для зняття показників загальнобудинкових приладів обліку води.

В період з травня 2012 року по грудень 2013 року між позивачем та відповідачем, а також представником споживача (субабонента) були складені акти про зняття показників загальнобудинкового лічильника води. Копії вищезазначених актів долучені до матеріалів справи (а.с 18, 22, 28, 32, 38, 42, 48, 54, 60, 66, 67, 73, 79, 87, 93, 99, 105, 109).

Також позивач надав журнал зняття показань з будинкових засобів обліку води та відомості зняття показань з квартирних засобів обліку води, за період з травня 2012 року по грудень 2013 року.

Факт одночасного зняття показань будинкових засобів обліку води з проведенням контролю витрат води по квартирним засобам обліку також підтверджується пояснювальними записками контролерів бюро розрахунків по населенню абонентського віділу позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ( а.с.154-156).

Отже, позивач надав відповідачу послуг з водопостачання, в період з травня 2012 року по грудень 2013 року, на загальну суму 21232 грн. 85 коп.

Відповідно до п. 3.4 Догвору (з урахуванням протоколу розбіжностей) на підставі акту зняття показань загальнобудинкового водолічильника та показників квартирних лічильників обліку води, знятих одночасно, позивач виставляє відповідачу рахунок.

Згідно до п. 3.7 Договору відповідач здійснює розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення в 10 денний строк, з моменту отримання рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що рахунок забирається відповідачем нарочним з 30 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати.

Відповідно до п. 2.4. 5 Договору відповідач повинен отримати у позивача рахунок, а п. 2.4.4 Договору у разі незгоди з виставленим рахунком відповідач має письмово повідомити про це позивача, з обгрунтуванням причин. В іншому випадку відмова відповідача оплатити рахунковий документ позивача вважається безпідтавною.

Позивач виставляв відповідачу рахунки за надані послуги з травня 2012 року по грудень 2013 року, копії вищезазначених рахунків долучені до матеріалів справи, жодних заперечень відповідач позивачу письмово не надавав.

Отже, позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання, в період з травня 2012 року по грудень 2013 року, однак відповідач частково розрахувався за надані послуги, а саме 15.06.2012 року сплатив 297 грн. 87 коп., однак заборгував позивачу 20934 грн. 98 коп., чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом № 190 від 27.06.2008 р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води.

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 20934 грн. 98 коп., а відповідач в свою чергу не спростував належними та допустимими доказами відсутність боргу та неправомірність його нарахування, тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає: відповідач не був належним чином повідомлений про час зняття показань з лічильників; акти з боку відповідача були підписані особою, яка не перебуває з відповідачем у трудових відносинах; показання з загальнобудинкових та квартирних лічильників знімалось не одночасно; позивачем не вжито мір для встановлення причин перевитрат води у будинку.

Однак, суд не приймає вищезазначені заперечення до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, а саме:

По-перше, стосовно того, що відповідач не був належним чином повідомлений про час зняття показань з лічильників, суд зазначає, що сторони, вільно, у відповідності до принципу свободи договору, передбаченого ст. 3 Цивільного кодексу України, самостійно передбачили порядок повідомлення позивача відповідачем - телефонограмою.

Позивач надав суду належні та допустимі докази того, що позивач повідомляв відповідача телефонограмами, щомісяця, в період з травня 2012 року по грудень 2013 року.

По-друге, відповідач зазначає, що особа, якою з боку відповідача підписані акти, які є підставою для нарахування боргу, не перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

Однак, як вже було зазначено вище, позивач належним чином повідомляв відповідача, а договором і вищезазначеними нормативно-правовими актами не перебачено ні права, ні обов'язку відповідача встановлювати та перевіряти наявність трудових правовідносин відповідача з його представниками.

По-третє, стосовно заперечень відповідача про те, що показання з загальнобудинкових та квартирних лічильників знімалось не одночасно, то такі заперечення не підтверджені жодними належними та допутимими доказами, а посилання на акт від 16.01.2014 року (а.с. 131), в якому встановлено, що інспектор, який знімає поквартирні показання на час зняття загальнобудинкових показань лічильників був відсутній, не стосується предмету спору, оскільки складений в період, за який позивачем борг не заявлено.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

В той же час, жодних актів-претензій відповідача на те, що, в період з травня 2012 року по грудень 2013 року, позивач порушував умови Договору, відповідачем надано суду не було.

По-четверте, посилання відповідача на те, що позивачем не вжито мір для встановлення причин перевитрат води у будинку та не надано журналу з особистим підписом кожного мешканця квартири, то Договором не передбачено обов'язку позивача вести такий журнал.

Вирішення питання, чому виникла різниця між загальнобудинковим лічильником та сумою показань поквартирних лічильників не є обов'язком відповідача та не є предметом даного спору, оскільки предметом даного спору є стягнення боргу, який виник під час виконання сторонами господарського Договору, стосовно оплати відповідачем різниці загальнобудинковими та квартирним лічильниками обліку води.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 423 грн. 54 коп., за період з 16.06.2012 року по 15.11.2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконаня грошового зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 423 грн. 54 коп., за період з 16.06.2012 року по 15.11.2013 року, є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1154 грн. 70 коп., за період з 16.05.2013 року по 15.11.2013 року.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів відповідачем за послуги водопостачання та водовідведення стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строків позовної давності встановлених ст. 232 Господарського кодексу України, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача 1154 грн. 70 коп., за період з 16.05.2013 року по 15.11.2013 року.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Афина-Н» (вул. Римського-Корсакова, 34, 22Б, м. Суми, 40007, код 36234614) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (вул. Білопільський шлях, 9, м. Суми, 40009, код 03352455) 20934 грн. 98 коп. боргу, 1154 грн. 70 коп. пені, 423 грн. 54 коп. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2014 року.

Суддя О.Ю. Резніченко