Постанова

від 13.06.2014 по справі 920/2134/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа № 920/2134/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Білецька А.М. , суддя Горбачова Л.П.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко Н.О. (дов.№22/2490 від 09.04.2014р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Афина-Н" (вх.№984С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року по справі № 920/2134/13

за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Афина-Н", м. Суми

про стягнення 22513,22 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 20934,98 грн. боргу, 1154,70 грн. пені, 423,54 грн. три відсотки річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.09.2009 року договору № 2941 на водопостачання та прийом стічних вод.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Афина-Н" 20934,98 грн. боргу, 1154,70 грн. пені, 423,54 грн. три відсотки річних, 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року та постановити нове рішення, яким відмовити в позові Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради повністю. Також просить стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати. При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що згідно з протоколом узгодження розбіжностей до договору, а саме: у п.1.2. зазначено, що "У разі неявки представника виконавця послуг в назначений термін згідно з телефонограмою показники лічильника вважаються дійсними для виставлення в рахунок". На думку апелянта, виробник послуг виконував цей пункт на власний розсуд, без залучення виконавця, графіки перевірок не узгоджувались. Як стверджує апелянт, в наданих суду витягах з електронного журналу не відображено об'єктивності дій працівника абонентського відділу КП "Міськводоканал" щодо інформування сторони договору (виконавця). Також відповідач вказує на те, що позивачем не надавались журнали та акти зняття показників з квартир лічильників будинків №26 та 26В, моніторинг показників лічильників води у квартирах виробник послуг зовсім не проводив.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на "15" травня 2014 р. о 10:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

Розпорядженням в.о.голови Харківського апеляційного господарського суду від 14.05.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014р. розгляд справи було відкладено на "10" червня 2014 р. о 10:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2014р. у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

03.06.2014р. відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2014р. надано належні докази надіслання позивачу копії апеляційної скарги, а саме: оригінал поштової квитанції та оригінал опису виду поштового відправлення, опису вкладення в цінний лист, які долучені до матеріалів справи.

05.06.2014р. позивачем до суду надано пояснення (вх.34395), в яких КП «Міськводоканал» зазначає, що, керуючись п.3.2, п.3.4 договору на водопостачання та прийом стічних вод від 01.09.2009р. №2941, п.14 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» показання будинкових засобів обліку води знімалися один раз на місяць представником позивача Лемешенко Ю.В. в присутністі представників споживачів: мешканців квартир та заступника директора ТОВ «Добро-Буд-Інвест» Отрощенко П.М. Просить рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014р. №920/2134/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

До вказаних пояснень позивачем надано копію Акту від 12.11.2013р., копію телефонограми від 28.05.2014р., копію касового чека від 29.05.2014р., копію листа від 28.05.2014р., копію акту звірки від 28.05.2014р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2014р. про відкладення розгляду справи на 10.06.2014р.

Позивач у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві (вх.№3852 від 15.05.2014р.) на апеляційну скаргу. Просила суд залишити рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014р. №920/2134/13 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2009 року між Комунальним підприємством «Міськводоканал» Сумської міської ради було укладено договір №2941 на водопостачання і прийом стічних вод, відповідно до п. 1.1 якого виробник бере на себе зобов'язання забезпечувати водопостачання та прийом стічних вод згідно межі розподілу до зрізу будівлі, а виконавець зобов'язується здійснювати безпосереднє надання споживачеві комунальних послуг, забезпечувати належне утримання внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, арматури та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води.

Також між сторонами був складений протокол узгодження розбіжностей до Договору на водопостачання та прийом стічних вод з підприємствами, установами, організаціями №2941 від 01.09.2009р., який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до протоколу узгодження розбіжностей в узгодженій сторонами редакції п. 1.2 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води (водолічильником субабонента). Для включення до рахунку різниці показників загальнобудинкового лічильника та квартирних лічильників обліку води, зняття показників даних лічильників проводити одночасно представниками позивача та відповідача. У разі неявки представника відповідача в назначений термін згідно телефонограми показники лічильника вважаються дійсними для виставлення в рахунок.

Матеріали справи містять наказ № 93 від 26 квітня 2012 року Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради "Про реєстрацію телефонограм в журналі викликів споживачів", яким наказано абонентському відділу вести реєстрацію телефонограм про виклик представників споживача для зняття показників з приладів обліку води в журналі реєстрації в електронному вигляді. Контроль за виконанням даного наказу покласти на начальника абонентського відділу Коваль Л.А. (а.с.157).

З травня 2012 року по грудень 2013 року позивач телефонограмою , щомісяця , повідомляв відповідача про час та місце зустрічі, для зняття показників загальнобудинкових приладів обліку води, що підтверджується витягами з журналу телефонограм та поясненням контролера абонентського відділу відповідача Лемешко Ю.В.(а.с. 153, а.с.158-а.с.167).

Таким чином, позивач належним чином попереджував відповідача телефонограмами про час та місце зустрічі, для зняття показників загальнобудинкових приладів обліку води.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з травня 2012 року по грудень 2013 року між КП «Міськводоканал» та ТОВ «Афина-Н», а також представником споживача (субабонента) були складені акти про зняття показників загальнобудинкового лічильника води, які містяться в матеріалах справи (а.с 18, 22, 28, 32, 38, 42, 48, 54, 60, 66, 67, 73, 79, 87, 93, 99, 105, 109).

Матеріали справи містять журнал зняття показань з будинкових засобів обліку води та відомості зняття показань з квартирних засобів обліку води, за період з травня 2012 року по грудень 2013 року.

Факт одночасного зняття показань будинкових засобів обліку води з проведенням контролю витрат води по квартирним засобам обліку також підтверджується пояснювальними записками контролерів бюро розрахунків по населенню абонентського відділу позивача - ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8 ( а.с.154-156).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу послуги з водопостачання в період з травня 2012 року по грудень 2013 року на загальну суму 21232,85 грн.

Згідно з п.3.4 Догвору (з урахуванням протоколу розбіжностей) на підставі акту зняття показань загальнобудинкового водолічильника та показників квартирних лічильників обліку води, знятих одночасно, позивач виставляє відповідачу рахунок.

Відповідно до п. 3.7 Договору відповідач здійснює розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення в 10 денний строк, з моменту отримання рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що рахунок забирається відповідачем нарочним з 30 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати.

Відповідно до п. 2.4. 5 Договору відповідач повинен отримати у позивача рахунок, а п. 2.4.4 Договору у разі незгоди з виставленим рахунком відповідач має письмово повідомити про це позивача, з обґрунтуванням причин. В іншому випадку відмова відповідача оплатити рахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Позивачем надано відповідачу послуги з водопостачання в період з травня 2012 року по грудень 2013 року, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору не виконав у повному обсязі свої договірні зобов'язання та сплативши 297,87 грн. за надані послуги, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 20934,98 грн.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом № 190 від 27.06.2008 р. Міністерства з питань житлово-комунального господарства) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з п.1 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах .

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Пунктом 2.3.4 Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) встановлено, що відповідач зобов'язаний сплачувати позивачу різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води.

Господарським судом Сумської області встановлено, що основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 20934,98 гривень, яка не була погашеною на момент винесення оскаржуваного рішення.

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що своїми діями відповідач порушив умови договору та вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За таких підстав господарський суд Сумської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 20934,98 гривень.

З приводу стягнених з відповідача 423,54 грн. суми 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1154,70 грн. пені, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства було стягнуто 3% річних та пеню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, перевіривши період нарахування вказаних сум 3% річних, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 423,54 грн. нарахованих за період з 16.06.2012 року по 15.11.2013 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1154,70 гривень пені, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.7 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного перерахування коштів відповідачем за послуги водопостачання та водовідведення стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із п.4.7 даного договору та вимог ч.6 статті 232 Господарського кодексу України позивач нарахував пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочення.

Крім того, п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 №01-06/1624/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» встановлено, що частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, частиною шостою статті 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності, а пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України - строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином, перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд дійшов вірного висновку про стягнення суми пені з відповідача у повному обсязі.

Щодо доводів апелянта про те, що: - відповідач не був належним чином повідомлений про час зняття показань з лічильників; - акти з боку відповідача були підписані особою, яка не перебуває з відповідачем у трудових відносинах; - показання з загальнобудинкових та квартирних лічильників знімалось не одночасно; - позивачем не вжито заходів для встановлення причин перевитрат води у будинку, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, сторони вільно, у відповідності до принципу свободи договору, передбаченого ст. 3 Цивільного кодексу України, самостійно передбачили порядок повідомлення позивача відповідачем - телефонограмою.

Як вже зазначалося, матеріали справи містять докази повідомлення позивачем відповідача телефонограммами щомісяця, в період з травня 2012 року по грудень 2013 року.

Щодо твердження апелянта про те, що особа, якою з боку відповідача підписані акти, які є підставою для нарахування боргу, не перебувала у трудових відносинах з відповідачем, то колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, позивач належним чином повідомляв відповідача, а договором і вищезазначеними нормативно-правовими актами не передбачено ні права, ні обов'язку відповідача встановлювати та перевіряти наявність трудових правовідносин відповідача з його представниками.

Стосовно заперечень апелянта про те, що показання з загальнобудинкових та квартирних лічильників знімалось неодночасно, то такі заперечення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а посилання на акт від 16.01.2014 року (а.с.131), в якому встановлено, що інспектор, який знімає по квартирні показання на час зняття загальнобудинкових показань лічильників був відсутній, не стосується предмету спору, оскільки складений в період, за який позивачем борг не заявлено.

Відповідно до п. 1 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, відповідачем не ндавалось актів-претензій стосовно того, що в період з травня 2012 року по грудень 2013 року, позивач порушував умови Договору.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем не вжито заходи для встановлення причин перевитрат води у будинку та не надано журналу з особистим підписом кожного мешканця квартири, то Договором не передбачено обов'язку позивача вести такий журнал.

Вирішення питання, чому виникла різниця між загальнобудинковим лічильником та сумою показань поквартирних лічильників не є обов'язком відповідача та не є предметом даного спору, оскільки предметом даного спору є стягнення боргу, який виник під час виконання сторонами господарського Договору, стосовно оплати відповідачем різниці загальнобудинковими та квартирним лічильниками обліку води.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до норм чинного законодавства було прийнято рішення, а тому у апеляційного господарського суду відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року по справі № 920/2134/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.02.2014 року по справі

№920/2134/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.06.2014р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Горбачова Л.П.