Постанова

від 07.08.2014 по справі 920/2134/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 920/2134/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.

за участю представників: позивача - Дудник Н.В.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Афина-Н" на рішення господарського суду Сумської області від 6 лютого 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради до ТзОВ "Афина-Н" про стягнення 22513,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення основної заборгованості в розмірі 20934,98 грн., 3% річних в сумі 423,54 грн., пені в сумі 1154,70 грн., нарахованих відповідачеві за неналежне виконання ним укладеного між сторонами у справі договору №2941 від 01.09.2009 року на водопостачання та прийом стічних вод.

Рішенням господарського суду Сумської області від 6 лютого 2014 року (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20934, 98 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 423,54 грн., пені в сумі 1154,70 грн., судовий збір.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ТзОВ "Афіна-Н" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, 1 серпня 2009 року між сторонами у справі був укладений договір №2941 про надання послуг з водопостачання та прийом стічних вод, згідно умов якого позивач зобов'язувався забезпечувати водопостачання та прийом стічних вод згідно межі розподілу до зрізу будівлі, а виконавець - здійснювати безпосереднє надання споживачеві комунальних послуг, забезпечувати належне утримання внутрішньобудинкових водопровідних та каналізаційних мереж, арматури та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води.

Також, між сторонами у справі був складений протокол узгодження розбіжностей до укладеного договору №2941, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до цього протоколу узгодження розбіжностей в узгодженій сторонами редакції, пунктом 1.2 передбачено, що відповідач сплачує позивачу різницю між загальнобудинковим водолічильником та квартирними лічильниками обліку води (водолічильником субабонента). Для включення до рахунку різниці показників загальнобудинкового лічильника та квартирних лічильників обліку води, зняття показників даних лічильників проводити одночасно представниками позивача та відповідача. У разі неявки представника відповідача в назначений термін згідно телефонограми показники лічильника вважаються дійсними для виставлення в рахунок.

Також, судами попередніх судових інстанцій було встановлено, що в період з травня 2012 року по грудень 2013 року між сторонами у справі та представником споживача (субабонента) були складені акти про зняття показників загальнобудинкового лічильника води, які містяться в матеріалах справи (а.с 18, 22, 28, 32, 38, 42).

На виконання умов укладеного договору, позивачем в період з травня місяця 2012 року по грудень місяць 2013 року було надано відповідачеві послуги з водопостачання на загальну суму 21 232, 85 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п.3.4 вказаного Договору (з урахуванням протоколу розбіжностей) на підставі акту зняття показань загальнобудинкового водолічильника та показників квартирних лічильників обліку води, знятих одночасно, позивач виставляє відповідачу рахунок.

Відповідно до п. 3.7 Договору, відповідач здійснює розрахунок за послуги з водопостачання та водовідведення в 10-денний строк, з моменту отримання рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що рахунок забирається відповідачем нарочним з 30 по 5 число, щоб уникнути конфліктів з питань оплати.

Відповідно до п.2.4.5 укладеного Договору відповідач повинен отримати у позивача рахунок, а у разі незгоди з виставленим рахунком відповідач має письмово повідомити про це позивача, з обґрунтуванням причин. В іншому випадку відмова відповідача оплатити рахунковий документ позивача вважається безпідставною (п.2.4.4 договору).

В порушення умов укладеного договору, відповідач свої зобов'язання по оплаті наданих йому позивачем послуг з водопостачання своєчасно та в повному обсязі не виконав, сплативши тільки 297,87 грн. за надані послуги, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг в сумі 20934,98 грн.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20934,98 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, п.4.7 укладеного сторонами договору передбачається, що у разі несвоєчасного перерахування коштів відповідачем за послуги водопостачання та водовідведення стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня.

Враховуючи, що відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за надані йому за укладеним договором послуги, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, з урахуванням вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, правильно стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 1154,70 грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 423,54 грн., нарахованих за період з 16.06.2012 року по 15.11.2013 року

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Сумської області від 6 лютого 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 червня 2014 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Дерепа В.І.

Судді Грек Б.М.

Кривда Д.С.