Ухвала

від 07.02.2014 по справі 22/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.02.2014 р. Справа№ 22/140

За заявою Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд», як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах

про відстрочку виконання рішення суду від 14.09.2010р. у справі №22/140 на 6 місяців

у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго", м.Львів

до відповідача Державного підприємства МОУ „Західвійськбуд", м.Львів

про стягнення 229 839,48грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники :

від прокуратури : Гончар Б.С. - ст. прокурор прокуратури Західного регіону України (посв. № 014659 від 13.01.2013р.)

від позивача : Cередницький В.М. - предст. ( довіреність №502-5074/2)

від відповідача : Нагайчук М.М. - предст. ( довіреність №62 від 06.02.2014р.)

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.09.2010р. (суддя Желік М.Б.) у справі №22/140 задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Львівобленерго", м.Львів та стягнуто з Державного підприємства МОУ „Західвійськбуд", м.Львів 229 839грн. 48 коп. не облікованої електричної енергії, 2298грн. 39коп. державного мита та 236грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.12.2013р. Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України звернувся в інтересах держави - Міністерства оборони України «Західвійськбуд», як органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 14.09.2010 року у справі №22/140 на 6 місяців.

В зв»язку з призначенням судді Желіка М.Б. суддею Львівського апеляційного господарського суду, розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області від 16.12.2013р. призначено автоматичний розподіл справи №22/40, відповідно до якого справу № 22/140 призначено судді Деркачу Ю.Б.

Ухвалою суду від 18.12.2013р. заяву про відстрочку виконання рішення та додані до неї документи повернуто заявнику.

29.01.2014р. Львівський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України повторно звернувся із заявою про відстрочку виконання рішення суду від 14.09.2010 року у справі №22/140 на 6 місяців.

У зв»язку із відпусткою судді Деркача Ю.Б., розпорядженням керівника апарату відповідно до пунктів 3.1.11, 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Рішення зборів суддів господарського суду Львівської області від 27.06.2013р. призначено автоматичний розподіл справи №22/140, за яким справу №22/140 передано судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою суду від 30.01.2014р. прийнято заяву до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 07.02.2014р.

В обґрунтування поданої заяви прокурор покликається на те, що у зв»язку з скрутним матеріальним становищем підприємство не змогло погасити заборгованість перед стягувачем у повному обсязі. Стверджує, що внаслідок накладення органами державної виконавчої служби України арешту на рахунки, підприємство боржника не має можливості здійснювати господарську діяльність та отримувати кошти, таким чином зростає заборгованість перед контрагентами, яка становить 1,4 млн. грн. Блокування рахунків порушує права громадян - працівників підприємства на своєчасне отримання заробітної плати. Підприємство боржника є державним підприємством, заснованим на майні Збройних сил України, яке є загальнодержавною власністю, засновником підприємства є Міністерство оборони України, і фінансування з бюджету не отримує, а здійснює свою діяльність виключно за кошти отримані від господарської діяльності. Відповідно до п. 2.1 Статуту, підприємство, створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України. Підприємство здійснює будівництво багатоквартирного житлового будинку для військовослужбовців у м.Володимир-Волинський, Волинської області по вул.Глушкова на виконання бюджетної програми щодо будівництва (придбання) житла для військовослужбовців у 2013 році. За наказом Міністра оборони України від 07 листопада 2013 року № 761 передбачено фінансування будівництва даного об'єкту протягом 2013 року на суму 1,5 млн. грн. Грошові кошти у вказаній сумі виділені та перебувають на рахунку Міністерства оборони України, однак у зв'язку з арештом рахунку підприємства органами державної виконавчої служби у ході виконання рішення суду у цій справі, не можуть бути використані відповідно до їх цільового призначення (завершення будівництва житлового будинку) та створюються передумови для зриву виконання державної цільової програми щодо будівництва житла для військовослужбовців у 2013 році. На думку прокурора, існує реальна загроза доведення державного підприємства до банкрутства та реалізації державного майна а відстрочка виконання рішення суду на 6 місяців надасть можливість освоїти кошти, передбачені на будівництво житла для військовослужбовців, укласти договори на виготовлення продукції та отримати кошти внаслідок виконання замовлень.

У наданому в судовому засіданні поясненні до заяви про відстрочення рішення суду б/н та дати (зареєстроване канцелярією суду 07.02.2014р. за № 5427/14) та в судовому засіданні представник боржника покликається на аналогічні обставини та додатково зазначає, що на даний момент, на його думку, існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, або роблять його неможливим, а саме накладення арешту 20.08.2012р. при зведеному виконавчому провадженні по заборгованості на загальну суму 804184грн. 54коп. який паралізує господарську діяльність підприємства, наявність кредиторської заборгованості перед контрагентами в розмірі 1510571грн. 85коп., перебуванням у стані економічного занепаду державного сектору економіки, неможливість участі у тендерах (в зв»язку з накладеним арештом), які б дали можливість підприємству укладати договори на виконання певних робіт та надання послуг з метою одержання коштів для погашення заборгованості.

Представник стягувача проти відстрочки виконання рішення заперечив, повідомив суд про часткове, в розмірі 99616,14 грн. виконання рішення суду та наявність заборгованості в розмірі 132757,73грн. Стверджує, що у червні 2012р. боржником було надано гарантійний лист, за яким боржник зобов»язався погасити всю заборгованість до червня 2013р. Стягувачем було погоджено запропонований боржником графік погашення боргу, однак він не був ним (боржником) виконаний.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд дійшов висновку відмовити у її задоволенні повністю з огляду на наступне:

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Слід зазначити, що стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може розстрочити, відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки, відстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Отже, виходячи з приписів процесуального закону, відстрочка чи розстрочка виконання судового рішення може бути встановлена судом лише у виняткових випадках, тобто за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Прокурором та позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача виникла ще з січня 2010р., та має тривалий характер, таким чином у боржника було достатньо часу на погашення заборгованості.

Водночас часткова сплата суми боргу на загальну суму 99616грн. 14коп. свідчить про спроможність боржника здійснювати сплату боргу. Крім того, слід зазначити, що з врахуванням часткової проплати сума боргу зменшилась та не є такою, стягнення якої може призвести до банкрутства.

Суд зазначає, що наведені прокурором та боржником підстави для відстрочення виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин. Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Тому, враховуючи зазначену норму, надання відстрочки на підставі тяжкого фінансового стану боржника не може вважатися підставою для застосування положень ст.121 ГПК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник у випадку порушення грошового зобов'язання не може посилатися на неможливість його виконання.

Крім того, прокурор у своїй заяві не наводить жодних доказів того, що виконати рішення суду неможливо, чи з певних причин складно, а обґрунтовує свою заяву негативними наслідками (зупинка господарської діяльності, ймовірність банкрутства, невиплата заробітної плати) виконання такого рішення для боржника, які можуть настати в майбутньому, що суперечить ст. 121 ГПК України.

Також, боржником не надано доказів щодо очікуваних коштів, які має профінансувати держава та про реальні заходи, які протягом певного часу дозволять йому виконувати погашення заборгованості за вищезазначеним судовим рішенням. Більше того, у поданому поясненні боржником зазначено, що у підприємства станом на сьогодні відсутні великі замовлення та не планується надходжень значних коштів із яких можна було б погасити заборгованість перед ВАТ «Львівобленерго».

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього. Слід зазначити, що фінансове становище стягувача, у свою чергу залежить і від ступеня виконання заявником рішення у даній справі.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 15.03.2011р. № 3135-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтями 115 та 116 ГПК України також встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відповідно до статті 34 ГПК України суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 14.09.2010р. у справі №22/140.

Керуючись ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 33, 34, 86, 121 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про відстрочку виконання рішення суду від 14.09.2010 року у справі №22/140 на 6 місяців.

Суддя Кітаєва С.Б.