Рішення

від 04.02.2014 по справі 905/7793/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2014 Справа № 905/7793/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного підприємства «Мартон» (69114, місто Запоріжжя, вулиця Задніпровська, будинок № 23, квартира № 142; код ЄДРПОУ - 33754286)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» (85106, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Леніна, будинок № 97; код ЄДРПОУ - 31754195)

публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, місто Київ, проспект Новопечерський, будинок № 19/3; код ЄДРПОУ - 16467237)

про стягнення 52 249,62 гривень, -

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача-1 : Ларіна М.В. (довіреність б/н від 25.11.2013)

від відповідача-2 : не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне підприємство «Мартон» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» 52 249,62 гривень матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 червня 2011 року водій Усатов Іван Вікторович, керуючи автомобілем марки «КАМАЗ 53215-053-15», державний номерний знак АН 2541 ВК, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» скоїв зіткнення та пошкодження будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новогупалівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19. Оскільки водій автомобіля марки «КАМАЗ 53215-053-15», державний номерний знак АН 2541 ВК, на думку позивача, винен у скоєнні дорожньої-транспортної пригоди, а також перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика», позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» 52 249,62 гривень в судовому порядку.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 22, 1187, 1192 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 листопада 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 листопада 2013 року; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 грудня 2013 року за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів, та розгляд справи відкладено на 13 січня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 січня 2014 року в порядку статті 24 ГПК України залучено до участі у справі в якості другого відповідача - публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», виключивши останнього зі складу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

21 січня 2014 року на адресу господарського суду Донецької області надійшла позовна заява, в якій приватне підприємство «Мартон» уточнюючі позовні вимоги просить стягнути у солідарному порядку з товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» та публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 52 249,62 гривень матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином; згідно клопотання, яке надійшло на електронну адресу господарського суду розгляд справи представник позивача просив здійснити без його участі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Відповідач-2 не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України, і не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся своєчасно та належним чином, однак явку представника не забезпечив та надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає його таким, що підлягає відхиленню з наступних підстав.

Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.

Процесуальним законодавством встановлено принцип оперативності господарського процесу.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, встановлено право кожного на розгляд його справи судом впродовж розумного строку.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Наведена відповідачем-2 обставина (відсутність на товаристві юрисконсульта), на думку господарського суду, не свідчить про неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні.

Відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідачем-2 у справі є публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», а не конкретний представник, а тому господарський суд враховує, що відповідач не був позбавлений права направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

За договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС/1426709 від 29 грудня 2010 року (далі по тексту - Договір), укладеним між відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є публічне акціонерне товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (страховик, відповідач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» (страхувальник, відповідач-1), страховиком застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки «КАМАЗ 53215-053-15» (далі по тексту - «КАМАЗ» або застрахований/забезпечений автомобіль), державний номерний знак АН 2541 ВК.

Договором передбачено, що ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 1 000,00 гривень; строк дії договору визначено з 00 год. 00 хв. 29 грудня 2010 року до 28 грудня 2011 року включно (а.с. 23).

Довідкою Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області б/н підтверджено настання 19 червня 2011 року дорожньо-транспортної пригоди - зіткнення автомобіля марки «КАМАЗ», державний номерний знак АН 2541 ВК з будівлею, розташованою за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19 (а.с. 20).

Пошкоджена будівля належить приватному підприємству «Мартон», про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 163512 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки «КАМАЗ 53215-053-15», державний номерний знак АН 2541 ВК (а.с. 72-73).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабрика» довідкою за № 185 від 27 листопада 2013 року підтвердило, що Усатов Іван Вікторович працював на підприємстві в період часу з 11 листопада 2009 року по 02 липня 2013 року водієм автотранспортних засобів (а.с. 51).

Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини особи, яка завдала шкоду.

Наявний в матеріалах справи лист Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області за № 45/8-1899 від 28 вересня 2012 року свідчить, що матеріали за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в селищі Новопавлівка по вулиці Першотравневій, 19, за вихідним № 45/8-2323 від 23 червня 2011 року скеровано до відділення ДАІ Костянтинівського МВ (а.с. 31).

Господарським судом Донецької області направлявся запит до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з проханням повідомити інформацію щодо надходження до суду адміністративного протоколу про порушення Правил дорожнього руху України Усатовим Іваном Вікторовичем (за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 червня 2011 року) (а.с. 39).

10 грудня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області від Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшов лист за № 39739 від 05 грудня 2013 року, в якому повідомляється, що протокол про адміністративне правопорушення відносно Усатова Івана Вікторовича протягом 2011-2013 років на адресу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходив (а.с. 41).

Листом за № 967-9 від 09 січня 2014 року відділення ДАІ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України в Донецькій області повідомило, що протокол про адміністративне правопорушення відносно Усатова Івана Вікторовича з Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області не надходив (а.с. 95).

У пункті 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (пункт 5 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості: «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». Загалом нормативне опосередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адміністративні правопорушення має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України (пункт 4 частини першої статті 213 КУпАП).

Згідно зі статтею 221 КУпАП встановлення вини особи у скоєнні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (стаття 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до статті 12 ГПК України вирішення таких питань не віднесено до підвідомчості господарських судів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Звертаючись до господарського суду з цим позовом, позивач, як на доказ, що підтверджує вину Усатова Івана Вікторовича, посилається на довідку Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області про дорожньо-транспортну пригоду.

Постанова компетентного суду про визнання вказаної особи винною у вчиненні спірної дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого автомобіля в матеріалах справи відсутня.

Матеріали справи також не містять доказів, а позивачем не доведено факту притягнення до адміністративної відповідальності іншої винної особи за порушення Правил дорожнього руху України у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Посилання позивача на те, що вина водія автомобіля «КАМАЗ», державний номерний знак АН 2541 ВК Усатова І.В., є встановленою довідкою Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області про дорожньо-транспортну пригоду, господарським судом не приймається до уваги, оскільки виходячи з вимог КУпАП лише рішення районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, прийняті за результатом розгляду справ про адміністративні правопорушення, можуть свідчити про наявність у діях особи складу правопорушення та її вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, відповідно до статті 35 ГПК України, довідка органу ДАІ про обставини дорожньо-транспортної пригоди, не має преюдиціального значення для господарського суду щодо наявності або відсутності вини будь-якої особи, та не є належним доказом вини Усатова І.В. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надані позивачем договір підряду № 21/07-01 від 27 липня 2011 року, кошторис, довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року, акт виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, рахунок-фактура № СФ-874 від 01 жовтня 2013 року, не є належними та допустимими доказами вини Усатова І.В. у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 12-19, 75-80).

Також з матеріалів справи не вбачається, господарським судом не встановлено та позивачем не надано інших належних доказів встановлення вини Усатова І.В., який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був працівником відповідача (вирок суду в кримінальній справі, постанова суду про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення винної особи (Усатова І.В.) до адміністративної відповідальності, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою водія було б притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП та за наслідками якого (правопорушення) позивачу було б завдано збитків).

Тобто Усатов І.В. не є в розумінні частини першої статті 1188 ЦК України винною особою, право вимоги до роботодавця якої (відповідача) виникло у позивача у заявленому розмірі матеріальних збитків.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки вина особи, яка керувала транспортним засобом, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка є одним з елементів складу правопорушення, не встановлена, відтак відсутні правові підстави для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Господарський суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин (постанови Вищого господарського суду України від 12 лютого 2013 року у справі № 5011-71/2767-2012, від 23 квітня 2013 року у справі № 5011-72/16041-2012, від 16 липня 2013 року у справі № 902/5/13-г(2), від 23 липня 2013 року у справі № 917/130/13-г).

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що позивачем зроблено не було.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів (постанови чи вироку компетентного суду, або процесуального документа іншого органу прийнятого ним в межах повноважень, передбачених чинним законодавством), що підтверджують вину Усатова І.В. у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого автомобіля, а також недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позов про стягнення 52 249,62 гривень матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволенню не підлягає.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 лютого 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова