Постанова

від 21.03.2014 по справі 905/7793/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.03.2014 справа №905/7793/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Мартюхіної Н.О. суддівАгапова О.Л., Гези Т.Д. від скаржникаНиколаєнко О.О. - за довіренстю від відповідача 1:Ларіна М.В. - за довіреністю від відповідача 2:Петрова О.В. - за довіреністю розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мартон», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2014 року у справі№905/7793/13 (суддя Фурсова С.М.) за позовомПриватного підприємства «Мартон», м. Запоіжжя до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю « Дружківська харчосмакова фабріка», м. Костянтинівка, Донецька область; 2. Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ про стягнення 52 249, 62 грн.

ПОСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.02.2014 року у задоволені позову Приватного підприємства «Мартон», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружківська харчосмакова фабріка», м. Костянтинівка, Донецька область та до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ про стягнення 52 249,62 грн. відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Мартон», м. Запоріжжя звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.02.2014 року по справі № 905/7793/13. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що зазначене рішення є необґрунтованим та винесеним з порушенням норм матеріального права.

Так, 19 червня 2011 року водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки "КАМАЗ 53215-053-15", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика" скоїв зіткнення та пошкодження будівлі, розташованої за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новогупалівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19. Факт ДТП підтверджується довідкою Оріхівського відділення ДАІ Завданими діями позивачу спричинено матеріальні збитки у розмірі 52 249, 62 грн., що підтверджується договором підряду № 21/07-01 від 27.07.2011 року, договірною ціною від 21.07.2011 року.

Всі вищенаведені обставини судом першої інстанції було встановлено, однак єдиною підставою для відмови в задоволені позовних вимог апелянта суд зазначив відсутність постанови компетентного суду про визнання вказаної особи винною у вчиненні ДТП.

Апелянт вказує, що згідно до ч.5 ст.1187 Цивільного Кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Таким чином, шкода завдана особою при здійсненні діяльності, яка є джерелом підвищеної небезпеки підлягає відшкодуванню незалежно від вини цієї особи, якщо таку шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Крім того, законодавством не передбачено обов'язкову наявність постанови компетентного суду про визнання особи винної у вчиненні ДТП для того, щоб відшкодувати шкоду. Оскільки в даному випадку шкода була нанесена працівником Товариства з обмеженою відповідальністю « Дружківська харчосмакова фабріка», м. Костянтинівка, Донецька область, то відшкодовувати їх має саме Відповідач 1.

Також, апелянт зазначає, що автомобіль марки "КАМАЗ 53215-053-15", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика" був застрахований в ПАТ «УСК «Гарант-авто», що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_2 та відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_3. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика", як власник джерела підвищеної небезпеки та роботодавець водія ОСОБА_7, а також страхова компанія ПАТ «УСК «Гарант-авто», в якій було застраховано вищезазначене авто повинні солідарно відшкодовувати витрати, які позивач поніс для відновлення первинного стану нерухомості, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на його ремонт.

Ухвалою від 28.02.2014р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

19.03.2014 року в судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 04.02.2014 року по справі № 905/7793/13, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.03.2014 року в судовому засіданні представники відповідача 1 та відповідача 2 заперечували проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просили залишити оскаржу вальне рішення без змін.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Довідкою Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області б/н, яка була видана ОСОБА_8 підтверджено настання 19 червня 2011 року дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 в селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19, внаслідок чого було пошкоджено стіни будівлі та кришу.

Пошкоджена будівля належить приватному підприємству "Мартон", про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС № 163512 (а.с. 11).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика" є власником джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки "КАМАЗ 53215-053-15", державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 72-73).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика" довідкою за № 185 від 27 листопада 2013 року підтвердило, що ОСОБА_7 працював на підприємстві в період часу з 11 листопада 2009 року по 02 липня 2013 року водієм автотранспортних засобів (а.с. 51).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини особи, яка завдала шкоду.

Позивач посилаючись на вищезазначені обставини, відповідно до ст.1187 ЦК України звернувся до суду із позовними вимогами та просив суд першої інстанції стягнути з відповідачів 52 249,62 грн. - суму фактичних витрат на відновлення первинного стану нерухомості, пошкодженого в ДТП, тобто витрати на її ремонт.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності шляхом відшкодування заподіяної шкоди можливе за наявності обов'язкових умов, якими є: протиправна поведінка або бездіяльність, наявність прямої дійсної шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та заподіянням шкоди та вина.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши позовну заяву та апеляційну скаргу з доданими до них додатками ПП «Мартон» та матеріали справи виходить з наступного.

Виходячи із складу правопорушення, противоправність поведінки та вина заподіювача шкоди - відповідача підтверджується лише тільки довідкою Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області б/н, яка була видана ОСОБА_8, згідно якої, як вказувалось підтверджено настання 19 червня 2011 року дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля марки "КАМАЗ" , державний номерний знак НОМЕР_1, розташованою за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19, внаслідок чого було пошкоджено стіни будівлі та кришу.

Однак, із змісту вищенаведеної довідки неможливо встановити ані особу водія, який був за кермом вказаного в довідки автомобіля марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, ані того, яка саме трапилась дорожня транспортна пригода, внаслідок чого було пошкоджено стіни будівлі та кришу розташованою за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19, ані характер та об'єми пошкоджень будівлі та криши

Таким чином, з довідки Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області б/н неможливо встановити з чиєї саме вини була пошкоджена вищезазначена будівля, яким саме чином була пошкоджена, та внаслідок яких дій та якого водія при участі автомобіля марки "КАМАЗ" відбулися пошкодження будівлі та криши. В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилався на ті обставини, що водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика», перебуваючи у трудових відносинах з ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика» та виконуючи трудові функції, о 18 год. 35 хв. скоїв зіткнення із будівлею, розташованою за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19, пошкодивши стіни будівлі та кришу. Тобто позивач вказує, що автомобіль в'їхав в будівлю позивача. Такі обставини позивач обґрунтовує довідкою. Проте, як вбачається з виданої довідки, саме таких обставин ДТП в ній не встановлено. Інших доказів в обґрунтування наявності ДТП позивач не надав.

Крім того, наявний в матеріалах справи лист Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області за № 45/8-1899 від 28 вересня 2012 року свідчить, що матеріали за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в селищі Новопавлівка по вулиці Першотравневій, 19, за вихідним № 45/8-2323 від 23 червня 2011 року скеровано до відділення ДАІ Костянтинівського МВ (а.с. 31).

Згідно матеріалів справи встановлено, що господарським судом Донецької області направлявся запит до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з проханням повідомити інформацію щодо надходження до суду адміністративного протоколу про порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_7 (за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 червня 2011 року).

10 грудня 2013 року на адресу господарського суду Донецької області від Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшов лист за № 39739 від 05 грудня 2013 року, в якому повідомляється, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 протягом 2011-2013 років на адресу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області не надходив.

Листом за № 967-9 від 09 січня 2014 року відділення ДАІ Костянтинівського МВ (з обслуговування міста Костянтинівка та Костянтинівського району) ГУМВС України в Донецькій області повідомило, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 з Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області не надходив (а.с. 95).

У пункті 4 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01 квітня 1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (пункт 5 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості). Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 62 Конституції України закріплено принцип презумпції невинуватості: "особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду". Загалом нормативне опосередкування презумпції невинуватості при розгляді справ про адміністративні правопорушення має фрагментарний характер - особа вважається невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, доки її вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і зафіксована постановою, що набула чинності.

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом України (пункт 4 частини першої статті 213 КУпАП).

Згідно зі статтею 221 КУпАП встановлення вини особи у скоєнні такого адміністративного правопорушення, як порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (стаття 124 КУпАП), має здійснюватися місцевим районним судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до статті 12 ГПК України вирішення таких питань не віднесено до підвідомчості господарських судів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши матеріали справи, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що звертаючись до господарського суду з позовом, апелянт, як на доказ, що підтверджує вину ОСОБА_7, посилався на довідку Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області про дорожньо-транспортну пригоду, згідно до якої, як вже було зазначено вище, не вбачається з чиєї саме вини були здійснені пошкодження.

Постанова компетентного суду про визнання вказаної особи винною у вчиненні спірної дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого автомобіля в матеріалах справи відсутня.

Матеріали справи також не містять доказів, а апелянтом не доведено факту притягнення до адміністративної відповідальності іншої винної особи за порушення Правил дорожнього руху України у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує на те, що посилання позивача , що вина водія автомобіля "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7, є встановленою довідкою Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області про дорожньо-транспортну пригоду, не приймається до уваги, оскільки виходячи з вимог КУпАП лише рішення районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, прийняті за результатом розгляду справ про адміністративні правопорушення, можуть свідчити про наявність у діях особи складу правопорушення та її вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, відповідно до статті 35 ГПК України, довідка органу ДАІ про обставини дорожньо-транспортної пригоди, не має преюдиціального значення для господарського суду щодо наявності або відсутності вини будь-якої особи, та не є належним доказом вини ОСОБА_7 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 34 ГПК України унормовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Не можуть бути прийняті до уваги докази, надані позивачем в обґрунтування розміру 52 249,62 грн., як суму фактичних витрат на відновлення пошкоджень будівлі та криши. В підтвердження вказаних витрат позивач надав: договір підряду № 21/07-01 від 27 липня 2011 року, кошторис, довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року, акт виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, рахунок-фактура № СФ-874 від 01 жовтня 2013 року. Як видно предметом договору підряду № 21/07-01 є ремонт складського приміщення, доказів того, що такий ремонт відбувався саме за наслідками пошкоджень у зв'язку з ДТП за участю автомобіля марки "КАМАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1 із вказаних документів не вбачається. Договір та акти виконаних робіт на суму 52 249,62 свідчать про здійснення ремонту складського приміщення ПП «Мартон».

Що стосується наявних в матеріалах справи документів, наданих апелянтом, а саме договір підряду № 21/07-01 від 27 липня 2011 року, кошторис, довідка про вартість виконаних робіт за серпень 2011 року, акт виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, рахунок-фактура № СФ-874 від 01 жовтня 2013 року, ці довідки не є належними та допустимими доказами ані вини ОСОБА_7 у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди ані доказами підтвердження витрат пов'язаних з відновленням пошкодженого майна позивача на підставу вимог апелянта.

Згідно ст.1192 ЦК України суд може зобов'язати особу, яка спричинила збитки відшкодувати їх у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що в матеріалах справи відсутня експертна оцінка, якою було б встановлено, які саме пошкодження зазнала вказана в Довідці Оріхівського відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Оріхівського району та АТІ УДАІ УМВС України в Запорізькій області б/н з будівля (складське приміщення), яка розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19.

Тому, зробити висновки, що ремонт складського приміщення за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, селище Новопавлівка, вулиця Першотравнева, будинок № 19 був зроблений саме за наслідками пошкоджень у зв'язку з ДТП за участю ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції не може. Таким чином, безспірних та належних доказів, які б доводили підстави вимог апелянта, в матеріалах справи відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що апелянтом не надано інших належних доказів встановлення вини ОСОБА_7, який на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди був працівником відповідача (вирок суду в кримінальній справі, постанова суду про закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення винної особи (ОСОБА_7В.) до адміністративної відповідальності, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою водія було б притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП та за наслідками якого (правопорушення) позивачу було б завдано збитків).

Тобто ОСОБА_7 не є в розумінні частини першої статті 1188 ЦК України винною особою, право вимоги до роботодавця якої (відповідача) виникло у позивача у заявленому розмірі матеріальних збитків.

Частиною першою статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що оскільки вина особи, яка керувала транспортним засобом, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, сума витрат, пов'язана з ремонтом не підтверджує, що такі витрати пов'язані із ДТП та пошкодженням стіни та криши, які є елементами складу правопорушення, не встановлені, відтак відсутні правові підстави для притягнення відповідачів до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Таким чином, у зв'язку з вищенаведеним встановлено, що жодна із складових правопорушення, а саме противоправність поведінки та вина заподіювача не доведена. А відтак, у зв'язку з відсутністю страхового випадку з гідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ВС/1426709 від 29 грудня 2010 рок, укладеним публічним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" та товариством з обмеженою відповідальністю "Дружківська харчосмакова фабрика" страховиком, згідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди третім особам внаслідок експлуатації автомобіля марки В«КАМАЗ 53215-053-15В» державний номерний знак НОМЕР_1 - притягування до відповідальності Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м. Київ не є правомірним.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 № 6 "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Зважаючи на відсутність належних та допустимих, що підтверджують вину відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого автомобіля, а також недоведеність апелянтом обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов про стягнення 52 249,62 гривень матеріальних збитків, заподіяних в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно вищенаведеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 04.02.2014р. по справі № 905/7793/13 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Приватного підприємства «Мартон», м. Запоріжжя на рішення господарського Донецької області від 04.02.2014р. по справі № 905/7793/13 підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Мартон», м. Запоріжжя на рішення господарського Донецької області від 04.02.2014р. по справі № 905/7793/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського Донецької області від 04.02.2014р. по справі № 905/7793/13 залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Рішення апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

Т.Д. Геза