Постанова

від 05.02.2014 по справі 918/922/13

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа №918/922/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Саюк Ю.В. (довіреність від 20.06.2013р.)

відповідача - Левчик Н.М. (керівник)

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Малий Мидськ" на рішення господарського суду Рівненської області від 11 грудня 2013 року у справі №918/922/13 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Маломидська"

до Фермерського господарства "Малий Мидськ"

про визнання недійсним договору

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області було задоволено позов ТОВ "Агрофірма Маломидська" до ФГ "Малий Мидськ" про визнання недійсним договору та визнано недійсним Договір купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року і стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. - судового збору.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки суд неправомірно визнав підставою для визнання недійсним спірного Договору факт реалізації майна господарством під час накладеного арешту, проте не врахував, що дана заборгованість в сумі 7 855,99 грн. була погашена ним до укладення оспорюваного договору, а покупцю було реалізовано худобу на 285 630,00 грн. Також, зазначає, що в подальшому, постановою Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/2902/13-а, було визнано протиправною бездіяльність органу ДВС щодо незняття вищезазначеного арешту з майна ФГ "Малий Мидськ", а рішенням господарського суду Рівненської області від 19 червня 2013 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року, було задоволено позов ФГ "Малий Мидськ" та стягнуто з ТОВ "Агрофірма Маломидська" заборгованість за оскаржуваним Договором у розмірі 297 848,00 грн.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки на момент укладення спірного договору, на майно боржника було накладено арешт постановою ВДВС Костопільського РУЮ від 27 травня 2009 року, тому останній не міг вчиняти дій по відчуження свого майна, яке стало предметом продажу по договору.

17 січня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29 січня 2014 року.

29 січня 2014 року, у судовому засіданні було оголошено перерву до 05 лютого 2014 року.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

15 травня 2009 року, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ було відкрито виконавче провадження №12800258 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року про стягнення з ФГ "Малий Мидськ" на користь УПФ в Костопільському районі Рівненської області заборгованості по страхових внесках у сумі 7141,81 грн. та було надано боржнику термін до 21 травня 2009 року для його добровільного виконання.

27 травня 2009 року, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ виконавче провадження №12800258 з примусового виконання виконавчого листа Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року про стягнення з ФГ "Малий Мидськ" на користь УПФ в Костопільському районі Рівненської області заборгованості по страхових внесках у сумі 7141,81 грн. було приєднане до зведеного виконавчого провадження №13017678. (а.с.78)

В цей же день, 27 травня 2009 року, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ (серія АН №019990), з метою забезпечення виконання рішення суду по виконавчому листу Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року, було накладено арешт на усе майно боржника - ФГ "Малий Мидськ" та накладено заборону на його відчуження. (а.с.79)

09 червня 2009 року, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ № 28-3/09, з метою забезпечення виконання рішення суду по виконавчому листу Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року, було накладено арешт на кошти ФГ "Малий Мидськ" у межах суми 7 855,99 грн. (а.с.80)

16 грудня 2009 року, ФГ "Малий Мидськ" погасило наявну у нього заборгованість по страхових внесках у сумі 7 141,81 грн. (довідка №2668/02 УПФ в Костопільському районі Рівненської області від 05 серпня 2013 року). (а.с.59)

30 грудня 2009 року, між ФГ "Малий Мидськ", як продавцем, та ТОВ "Агрофірма Маломидська", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу худоби, за умовами якого продавець передав покупцю власність худобу за накладною №221 від 30 грудня 2009 року на загальну вартість 285 630,00 грн., а покупець прийняв та зобов'язався оплатити її вартість в термін до 2013 року. (а.с.9)

30 грудня 2009 року, за видатковою накладною №221 на загальну суму 285 630,00 грн. та актом приймання-передачі спірної худоби, відповідач передав позивачу зазначене у Договорі майно. (а.с.31, 40)

20 січня 2010 року, у зв'язку з тим, що відповідач погасив наявний у нього борг на суму 7 141,81 грн., державним виконавцем ВДВС Костопільського РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року та знято арешт з коштів відповідача, який був накладений постановою від 27 травня 2009 року на суму 7 141,81 грн. (а.с.81)

17 квітня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області у справі №918/255/13-г, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року, було частково задоволено позов ФГ "Малий Мидськ" до ТОВ "Агрофірма Маломидська" про стягнення 297 848,00 грн. та стягнуто відповідача на користь ФГ "Малий Мидськ" 285 630,00 грн. заборгованості та 5 712,60 грн. - судового збору. (а.с.51-54)

01 листопада 2013 року, постановою Рівненського окружного адміністративного суду, у справі №817/2902/13-а, яка набрала законної сили, було частково задоволено позов ФГ "Малий Мидськ" до ВДВС Костопільського РУЮ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Агрофірма Маломидська", про визнання дій протиправними, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АН №019990 від 27 травня 2009 року і визнано протиправною бездіяльність ВДВС Костопільського РУЮ щодо незняття арешту з майна позивача, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 травня 2009 року. Водночас, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 травня 2009 року. (а.с.118-119)

14 червня 2013 року, ТОВ "Агрофірма Маломидська" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФГ "Малий Мидськ" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року з тих підстав, що сторонами не було погоджено предмет, ціну та строк дії договору, а також відповідач не мав права на відчуження наявного у нього майна, на час продажу, через існуючу заборону державного виконавця на реалізацію усього майна цього господарства. (а.с.2-3)

11 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області даний позов було задоволено, визнано недійсним Договір купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 147,00 грн. - судового збору, оскільки на час укладання Договору існувала заборона на відчуження майна відповідачем. (а.с.129-132)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу шляхом, зокрема, визнання правочину недійсним.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.(ст. 655 ЦК України)

Як встановлено у судовому засіданні, 30 грудня 2009 року між сторонами був укладений спірний Договір купівлі-продажу худоби на загальну суму 285 630,00 грн. Того ж дня, за актом приймання-передачі покупець отримав придбану ним кількість спірної худоби, яка була предметом Договору. (а.с.9, 31, 40)

Спірний Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений у письмовій формі і не потребував нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Позивач в своїх позовних вимогах просив визнати даний Договір недійсним оскільки при його укладенні сторонами не було погоджено предмет, ціну та строк його дії, а також відповідач не мав права продавати худобу через існуючу, на час продажу, заборону державного виконавця на відчуження усього майна цього господарства.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість посилань позивача на те, що сторонами не було визначено усіх істотних умов оскаржуваного договору, а саме: предмету, ціни та строку дії даного Договору, оскільки рішенням господарського суду Рівненської області від 17 квітня 2013 року, у справі №918/255/13-г, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19 червня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2013 року, при частковому задоволенні позову ФГ "Малий Мидськ" до ТОВ "Агрофірма Маломидська" про стягнення 297 848,00 грн., було встановлено, що у Договорі купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року сторонами було чітко погоджено як предмет так і ціну і строк виконання даного Договору. (а.с.51-54)

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року передбачено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Щодо наявності арешту на все майно ФГ "Малий Мидськ" та заборони, на час укладання спірного Договору, на реалізацію усього майна цього господарства, колегія суддів зазначає, що:

Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2009 року, в ході виконання зведеного виконавчого провадження, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ, з метою забезпечення виконання рішення суду по виконавчому листу Рівненського окружного адміністративного суду №2-а-2113/09 від 03 березня 2009 року про стягнення 7 141,81 грн., було накладено арешт на усе майно боржника - ФГ "Малий Мидськ" та накладено заборону на його відчуження, а, також, з цією ж метою, 09 червня 2009 року, постановою державного виконавця ВДВС Костопільського РУЮ (№28-3/09) було накладено арешт на кошти у межах суми 7 855,99 грн. (а.с.79, 80)

Частиною 1 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах

Відповідно ч.2 ст. 55 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), державним виконавцем за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами, з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання, на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника.

В подальшому, 16 грудня 2009 року, ФГ "Малий Мидськ" погасило наявну у нього заборгованість по страхових внесках у сумі 7 141,81 грн. (довідка №2668/02 УПФ в Костопільському районі Рівненської області від 05 серпня 2013 року). (а.с.59)

Пунктом 8 ч.1 та ч. 2 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного повного виконання рішення за виконавчим документом, про що державний виконавець виносить постанову.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), у разі закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець момент закінчення виконавчого провадження пов'язує не з фактичним повним виконанням боржником рішення за виконавчим документом, а з винесенням державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження (враховуючи витрати пов'язані з проведенням виконавчих дій на виконання), якою скасовуються арешти та інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, довідкою №89023/06 Управління пенсійного фонду України в Костопільському районі від 31 грудня 2009 року, яка надійшла до відділу ДВС Костопільського РУЮ лише 11 січня 2010 року, було повідомлено державного виконавця про погашення ФГ "Малий Мидськ" наявної у нього заборгованості по страхових внесках у сумі 7141,81 грн.(а.с.76)

А тому, 20 січня 2010 року, державним виконавцем ВДВС Костопільського РУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з тим, що відповідач погасив наявний у нього борг, та знято арешт з коштів відповідача, який був накладений постановою від 27 травня 2009 року. (а.с.81)

Інші належні докази, які б підтверджували, що орган ДВС був проінформований про сплату заборгованості відповідача до моменту укладення спірного договору, тобто на 30 грудня 2009 року, у матеріалах справи відсутні.

Оскільки, накладений в межах даного виконавчого провадження арешт на все майно відповідача державним виконавцем знято взагалі не було, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2013 року у справі №817/2902/13-а, було визнано протиправною бездіяльність відділу ДВС Костопільського РУЮ щодо незняття цього арешту з майна ФГ "Малий Мидськ" при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження та водночас, відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 травня 2009 року. (а.с.118-119) Дана постанова набрала законної сили.

Отже, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив, що на час укладення Договору купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року існувала заборона відповідачу на відчуження його майна, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний правочин учинявся в порушення вимог ч.5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), а відтак позовні вимоги ТОВ "Агрофірма Маломидська" підлягають задоволенню на підставі ст. 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується також з висновком місцевого господарського суду, що товариством не пропущено строк позовної давності для звернення за даними позовними вимогами, оскільки при укладанні даного Договору купівлі-продажу худоби від 30 грудня 2009 року позивач не був освідомлений щодо існування накладеного арешту на все майно відповідача та існуючої заборони ФГ "Малий Мидськ" на реалізацію майна, а дізнався про дані обставини лише 05 квітня 2013 року (а.с.10-11).

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 11.12.13 р. у справі №918/922/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Малий Мидськ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №918/922/13 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.