Постанова

від 06.02.2014 по справі 11/463-00

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 11/463-00

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Новіков Є.С.

відділу примусового виконання рішень - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заявника (вх. №186 П/1-7) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.13, винесеної за наслідками розгляду скарги Виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області, у справі

за позовом Колективного підприємства фірми "Ольга", м. Полтава,

до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава,

про спонукання Полтавської міської ради народних депутатів видати державні акти на право постійного користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року (суддя Іваницький О.Т.) відмовлено у задоволенні скарги Виконавчого комітету Полтавської міської ради на постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення з боржника виконавчого збору з наказу № 11/463 від 24.01.2002 року.

Заявник із вказаною ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведену ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким скаргу на постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.11.2013 року задовольнити.

Представники КП фірми "Ольга" та Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з"явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Представник виконавчого комітету Полтавської міської ради в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, колегія суддів встановила наступне.

13.02.2013 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області було відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області № 11/463 від 24.01.2002 року про зобов'язання виконавчого комітету Полтавської міської ради видати Колективному підприємству фірма «Ольга» державні акти на право постійного користування земельними ділянками та запропоновано боржнику виконати наказ в добровільному порядку у семиденний строк.

11.11.2013 року постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області за невиконання в добровільному порядку наказу № 11/463 від 24.01.2002 року з виконавчого комітету Полтавської міської ради стягнуто 1360 грн. виконавчого збору.

Виконавчим комітетом Полтавської міської ради вищевказану постанову від 11.11.2013 року оскаржено до господарського суду Полтавської області.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні,) визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських. селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 стані 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної класності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2013 року) визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

У відповідності до змісту п.1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 №43 державним актом посвідчується право власності на земельну ділянку.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр", який набрав чинності з 1 січня 2013 року, державні акти на право власності на земельні ділянки і право постійного користування земельними ділянками не видаються.

Згідно ст. 126 чинного Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У відповідності до п. 8-1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним га юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 9 вищевказаного Закону державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.

Статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що інформація з Державного реєстру прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень надається у формі витягу, інформаційної довідки та виписки.

З огляду на викладене, у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент винесення вимоги державного виконавця та постанови про накладення штрафу, повноваженнями щодо видачі відповідних документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками наділені відповідні органи державної реєстрації прав.

Таким чином, виконавчий комітет Полтавської міської ради, враховуючи зміни у законодавстві, не мав об'єктивної можливості виконати наказ № 11/463, у зв'язку з чим, підстави для стягнення з останнього виконавчого збору за невиконання у добровільному порядку наказу суду - відсутні.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що вимоги виконавчого комітету про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.11.2013 року є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали господарського суду Полтавської області судом було невірно застосовано норми матеріального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 12.12.2013 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

Скаргу виконавчого комітету Полтавської міської ради - задовольнити.

Постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області про стягнення с боржника виконавчого збору від 11.11.2013 року ВП 36476671 скасувати

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 04.02.2014 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.