Постанова

від 10.02.2014 по справі 815/8613/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/8613/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Щербан В.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Приватного підприємства «Юта» Богданова Ю.В. (Витяг з угоди про надання правової допомоги №5 від 12.12.2013р., Ордер серії ОД №192452 від 12.12.2013р.).

Від відповідача : Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області П'ятниченко А.О. - за довіреністю від 08.10.2013р. №33.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Юта» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., та №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66900грн., -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Юта» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., та №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн., з яких 66900грн. - основний платіж, 1грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність порушень положень чинного податкового законодавства з боку Приватного підприємства «Юта», оскільки при формуванні податкового кредиту за період травень 2011р., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та відповідно правомірно включено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 66900,00грн., сплачену у ціні наданої ТОВ «Актив Медіа» рекламної продукції, в межах фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковою накладною, виписаною та оформленою ТОВ «Актив Медіа» з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ПП «Юта» наголошує на правомірності віднесення суми грошових коштів у розмірі 76935грн. до складу валових витрат, оскільки факт надання позивачу - ПП «Юта» рекламної продукції його контрагентом - ТОВ «Актив Медіа», повністю підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Підприємства позивача.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 03.02.2014р. вихід.№85/9/15-32-10-04-10), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн., оскільки Приватним підприємством «Юта» занижено суму податку на прибуток у сумі 76935грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 76935грн., у зв»язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.27, ст.ст.185, 188, п.2 ст.138 Податкового кодексу України, та завищено суму податкового кредиту, занижено суму податку на додану вартість у сумі 66900грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 66900грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 29.02.2012р. по 06.03.2012р., на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Біляївському районі, оформленого наказом ДПІ у Біляївському районі від 27.02.2012р. №141, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, та на підставі службового посвідчення УОД №050062, виданого ДПІ у Біляївському районі Одеської області, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Біляївському районі Сажиною В.Ф., інспектором податкової служби І рангу, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС складено Акт №99/22/20926484 від 15.03.2012р. «Про неможливість проведення документальної перевірки Приватного підприємства «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.», у висновках якого наголошено, що Підприємством занижено суму податку на прибуток у сумі 76935грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 76935грн., у зв»язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.27, ст.ст.185, 188, п.2 ст.138 Податкового кодексу України, та завищено суму податкового кредиту, занижено суму податку на додану вартість у сумі 66900грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 66900грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №99/22/20926484 від 15.03.2012р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС 11.04.2012р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 11.04.2012р. №0000402200, та №0000412200, ПП «Юта» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо їх скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та вбачаться з наявних у матеріалах справи документів, між ПП «Юта» (Замовник) та ТОВ «Актив Медіа» (Виконавець) 01.04.2011р. був укладений Договір на виконання робіт з виготовлення друкованої продукції №15, згідно з п.п.1.1,1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов»язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, виготовити рекламну продукцію, у вигляді та кількості, вказану в Додатках до даного Договору. Продукція виготовляється на підставі оригінал-макетів, технічних завдань (Додатки, наданих та погоджених Замовником, які є невід»ємною частиною даного Договору).

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа» , повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокресленого укладеного між господарюючими суб'єктами договору.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Додатку №1 до договору №15 від 01.04.2011р., укладеного між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», накладної №135 від 04.05.2011р., податкової накладної від 04.05.2011р. №040502, Акта приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), останні містять опис господарської операції, та відповідно підтверджують фактичне її виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання послуг, а також твердження, що Договір укладався між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, судом встановлено, що факт виготовлення рекламної продукції позивачу - ПП «Юта» його контрагентом - ТОВ «Актив Медіа», обумовленої Договором, повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними Додатком №1 до договору №15 від 01.04.2011р., укладеного між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», накладною №135 від 04.05.2011р., податковою накладною від 04.05.2011р. №040502, Актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), котрі підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем 76935грн. до складу валових витрат Підприємства.

Також судом з'ясовано, що сума ПДВ за наданою позивачем до суду та наявною у матеріалах справи податковою накладною, була включена ПП «Юта» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 66900грн. за період травень 2011р.

Між тим, як встановлено судом, однією з підстав для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача по податку на додану вартість у загальному розмірі 66900грн. за виписаною позивачу ПП «Юта» податковою накладною, контролюючим органом в акті перевірки визначено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

Проте, суд не погоджується з такою позицією податкового органу та наведеними в акті перевірки висновками, виходячи з наступного.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність оформлених у законодавчо визначеному порядку податкових накладних та інших необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких, у т.ч., відноситься до складу валових витрат.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявною у матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана його контрагентом з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

При цьому, судом відхиляється та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом порушення, котрі викладені у Акті ДПІ у Печерському районі м.Києва від 08.08.2011р. №1041/23-5/35479862 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Актив Медіа» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р.», в якому, зокрема, зазначено, що в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «Актив Медіа» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, у зв'язку з чим фахівцями податкового органу встановлено, що вході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., що, на думку перевіряючих, свідчить про те, що правочини між ТОВ «Актив Медіа» та підприємствами-постачальниками здійсненні без мети настання реальних наслідків, з огляду на що означені правочини, відповідно до ч.ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, з урахуванням наступного.

Зокрема, судом встановлено, що означена перевірка проводилась фахівцями ДПІ у Печерському районі м.Києва у приміщенні податкового органу, оскільки як вбачається власне з Акта від 08.08.2011р. №1041/23-5/35479862 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Актив Медіа» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р.», перевірку проведено документальну невиїзну, відповідно без реального дослідження та встановлення у ТОВ «Актив Медіа» наявності майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, котрі економічно необхідні для здійснення операцій, з надання послуг передбачених договором від 01.04.2011р. №15, наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на певні недоліки конкретних договорів, первинних документів, тощо.

Також, судом з»ясовано, що відносно позивача - ПП »Юта» документальна перевірка контролюючим органом також проведена не була, про що безпосередньо свідчить Акт ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС №99/22/20926484 від 15.03.2012р. «Про результати неможливість проведення документальної перевірки Приватного підприємства «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.», а тому й наведені в означеному Акті висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 76935грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 76935грн., та як наслідок порушення вимог п.п.14.1.27, ст.ст.185, 188, п.2 ст.138 Податкового кодексу України, а також завищення суми податкового кредиту, заниження податку на додану вартість у сумі 66900грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 66900грн., та як наслідок порушення вимог п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, є повністю безпідставними, необґрунтованими, та жодним чином не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ПП «Юта» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин з ТОВ «Актів Медіа», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Приватне підприємство «Юта» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 66900,00грн., та віднесення до складу валових витрат 76935,00грн.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., та №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66900грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Юта» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Юта», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Юта» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., та №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66900грн., задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.04.2012р. №0000402200, та від 11.04.2012р. №0000412200.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Юта» (65490, Одеська обл., Біляївський район, с.Дачне, вул.Колгоспна,29, код ЄДРПОУ 20926484) судовий збір у сумі 2877(дві тисячі вісімсот сімдесят сім)грн. 00коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 10 лютого 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.