Ухвала

від 21.05.2014 по справі 815/8613/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/8613/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г. Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет,

за участю представника апелянта - А.О. П`ятниченка

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ЮТА» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., та №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн., з яких 66900грн. - основний платіж, 1грн. - штрафні (фінансові) санкції. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача відсутні порушення положень чинного податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту за період травень 2011р., Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та відповідно правомірно включено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 66900,00грн., сплачену у ціні наданої ТОВ «Актив Медіа» рекламної продукції, в межах фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковою накладною, виписаною та оформленою ТОВ «Актив Медіа» з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, позивач наголошував на правомірності віднесення суми грошових коштів у розмірі 76935грн. до складу валових витрат, оскільки факт надання позивачу - ПП «Юта» рекламної продукції його контрагентом - ТОВ «Актив Медіа», повністю підтверджено актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Підприємства позивача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не з`ясування судом обставин по справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 29.02.2012р. по 06.03.2012р., на підставі наказу голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у Біляївському районі, оформленого наказом ДПІ у Біляївському районі від 27.02.2012р. №141, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, та на підставі службового посвідчення УОД №050062, виданого ДПІ у Біляївському районі Одеської області, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Біляївському районі Сажиною В.Ф., інспектором податкової служби І рангу, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС складено Акт №99/22/20926484 від 15.03.2012р. «Про неможливість проведення документальної перевірки Приватного підприємства «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.», у висновках якого наголошено, що Підприємством занижено суму податку на прибуток у сумі 76935грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 76935грн., у зв»язку з чим порушено вимоги п.п.14.1.27, ст.ст.185, 188, п.2 ст.138 Податкового кодексу України, та завищено суму податкового кредиту, занижено суму податку на додану вартість у сумі 66900грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 66900грн., внаслідок чого встановлено порушення вимог п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №99/22/20926484 від 15.03.2012р. ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС 11.04.2012р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС від 11.04.2012р. №0000402200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 76935грн., №0000412200 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 66901грн., винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Юта» (Замовник) та ТОВ «Актив Медіа» (Виконавець) 01.04.2011р. був укладений Договір на виконання робіт з виготовлення друкованої продукції №15, згідно з п.п.1.1,1.2 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, виготовити рекламну продукцію, у вигляді та кількості, вказану в Додатках до даного Договору. Продукція виготовляється на підставі оригінал-макетів, технічних завдань (Додатки, наданих та погоджених Замовником, які є невід»ємною частиною даного Договору).

Як вбачається з Додатку №1 до договору №15 від 01.04.2011р., укладеного між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», накладної №135 від 04.05.2011р., податкової накладної від 04.05.2011р. №040502, Акта приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), останні містять опис господарської операції, та відповідно підтверджують фактичне її виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що, на думку суду першої інстанції, відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання послуг, а також твердження, що Договір укладався між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», без мети настання реальних наслідків.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що факт виготовлення рекламної продукції позивачу - ПП «Юта» його контрагентом - ТОВ «Актив Медіа», обумовленої Договором, повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними Додатком №1 до договору №15 від 01.04.2011р., укладеного між ПП «Юта» та ТОВ «Актив Медіа», накладною №135 від 04.05.2011р., податковою накладною від 04.05.2011р. №040502, Актом приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг), котрі підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем 76935грн. до складу валових витрат Підприємства. Сума ПДВ за наданою позивачем до суду та наявною у матеріалах справи податковою накладною, була включена ПП «Юта» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 66900грн. за період -травень 2011р.

Між тим, як встановлено судом, однією з підстав для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача по податку на додану вартість у загальному розмірі 66900грн. за виписаною позивачу ПП «Юта» податковою накладною, контролюючим органом в акті перевірки визначено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, виходячи із приписів вищевказаної імперативної норми закону, відсутність оформлених у законодавчо визначеному порядку податкових накладних та інших необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), вартість яких, у т.ч., відноситься до складу валових витрат.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявною у матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана його контрагентом з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, -покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції також встановлено, що відносно позивача - ПП «Юта» документальна перевірка контролюючим органом також проведена не була, про що безпосередньо свідчить Акт ДПІ у Біляївському районі Одеської області ДПС №99/22/20926484 від 15.03.2012р. «Про результати неможливість проведення документальної перевірки Приватного підприємства «Юта» з питань відображення у податковому обліку фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р.», а тому й наведені в означеному Акті висновки податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на прибуток у сумі 76935грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 76935грн., та як наслідок порушення вимог п.п.14.1.27, ст.ст.185, 188, п.2 ст.138 Податкового кодексу України, а також завищення суми податкового кредиту, заниження податку на додану вартість у сумі 66900грн., у тому числі за травень 2011р. - у сумі 66900грн., та як наслідок порушення вимог п.п.198.2, 198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.п.200.1, 200.2 ст.200 п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, є повністю безпідставними, необґрунтованими, та жодним чином не підтвердженими належними та допустимими доказами.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що включення ПП «Юта» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин з ТОВ «Актів Медіа», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Приватне підприємство «Юта» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 66900,00грн., та віднесення до складу валових витрат 76935,00грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства «Юта» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, відповідають чинному податковому законодавству, отже підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 23.05.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик