Постанова

від 06.02.2014 по справі 823/24/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року справа № 823/24/14

м. Черкаси

14 год. 50 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мишенка В.В.,

при секретарі Гордієнку Ю.П.

за участю сторін:

представника позивача - Грязона Р.М. (за довіреністю);

представника відповідача - Аполонова О.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор», в якій просить, з урахуванням зменшення позовних вимог, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000392210, № 0000362210, № 0000382210, № 0000372210 від 01.11.2013р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена планова перевірка ПАТ «Уманьавтодор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 30.06.2013р. за наслідками якої відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшенням суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, податок на доходи з фізичних осіб, орендної плати з юридичних осіб. Також позивач зазначив, що Уманська ОДПІ перевищила свої повноваження та дійшла помилкових і необгрунтованих висновків про фактичну відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав укладених та виконаних договорів по придбанню товарів і робіт. Позивач не погоджується з даними висновками податкового органу, оскільки здійснення господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами. А також зазначив, що в порушення норм Податкового кодексу України від 02.10.2010р. № 2756-IV не було враховано усі належним чином оформлені первинні документи, які надавались під час перевірки, а зроблені відповідачем висновки в акті перевірки про нікчемність укладених з контрагентом договорів є необгрунтованими.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечував, з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд встановив, що публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» зареєстроване як юридична особа 27.06.1996р., та зареєстроване платником ПДВ з 09.09.1997р., індивідуальний податковий номер 141968523059, ідентифікаційний код 14196857.

Посадовими особами Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Уманьавтодор», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 30.06.2013р., про що складено акт перевірки від 21.10.2013 року № 393/22/14196857 (а.с. 67-174).

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення виїзної планової перевірки, а саме:

- п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8, п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1006931 грн., в.т.ч. за 3 квартали 2012р. на 79333 грн., за 2012 рік на 102194 грн., за I квартал 2013р. на 226975 грн., за півріччя 2013 року на 904737 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за червень 2013 рік в сумі 403223 грн.;

- пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної форми власності за січень-червень 2013 року на загальну суму 67317, 02 грн.;

- ст. 24 ЗУ від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», в частині дотримання виплати працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснювалася виплата;

- пп.176.2.б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями по формі 1 - ДФ виплачених доходів фізичним особам та приватним підприємцям за III-IV кв. 2012р., I-II кв. 2013р.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000392210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток - 1006931 грн. основного платежу та 503466 грн. штрафних санкцій, а всього - 1510397 грн.;

- №0000362210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - 403223 грн. основного платежу та 201612 грн. штрафних санкцій, а всього - 604835 грн.;

- №0000382210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 21996,31 грн. основного платежу та 10998,2 грн. штрафних санкцій, а всього - 32994,51 грн.;

- №0000372210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 45320,71 грн. основного платежу та 22660,36 грн. штрафних санкцій, а всього - 67981,07 грн.;

- №0002311720, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 510 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача від 01.11.2013р. ПАТ «Уманьавтодор» оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області № 15462/23-00-10-0210 від 25.12.2013 року податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ №0000392210, №0000362210, №0000382210, №0000372210, №0002311720 від 01.11.2013р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Cуд вважає висновок відповідача викладений в акті перевірки безпідставним, з огляду на наступне.

Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Тиза» та ПАТ «Уманьавтодор» купівлі-продажу №59/1275 від 18.05.2012 року, TOB «Тиза» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити господарчі товари та інструменти. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках фактурах та/або видаткових накладних. Згідно з п.3.2. вказаного договору товар поставляється на склад ПАТ «Уманьавтодор». Відтак, наявність у товариства товарно-транспортних накладних є необов'язковою. Придбаний у TOB «Тиза» товар в подальшому реалізовувався іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, Мостобудівному загону №12 ПАТ «МОСТОБУД» на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2012 року №48-Т. Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Тиза» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу. Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, банківськими документами про оплату та податковими накладними.

Договір поставки від 30.05.2012 року №30/05-12/110т. Згідно з цим договором TOB «Укрбудбізнес» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити зварювальні матеріали. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних. Згідно з п.4.1. вказаного договору товар поставляється на склад ПАТ «Уманьавтодор». Відтак, наявність у товариства товарно-транспортних накладних є необов'язковою. Придбаний у TOB «Укрбудбізнес» товар в подальшому реалізовувався іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, TOB «Мостобудівельний загін №73» на підставі договору поставки від 15.05.2012 року №49-Т. Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Укрбудбізнес» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу. Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, банківськими документами про оплату та податковими накладними.

Договір купівлі-продажу від 01.06.2012 року №6112/13/т. Згідно з цим договором TOB «Укртехбуд» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити пиломатеріали. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних. Згідно з п.3.2. вказаного договору товар поставляється на склад продавця. Разом з тим, подальша реалізація придбаних пиломатеріалів відбувалася без їх переміщення на склад ПАТ «Уманьавтодор». Така реалізація відбувалася безпосередньо зі складу TOB «Укртехбуд» іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, Мостобудівному загону №12 ПАТ «МОСТОБУД». Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Укрбудбізнес» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу. Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, банківськими документами про оплату та податковими накладними.

На підставі рахунку №244 від 10.07.2012 року та видаткової накладної №179 від 13.07.2012 року ПАТ «Уманьавтодор» придбало у TOB «Буд Оселя» вібротрамбовку Masalta MR-80. Реальність вказаної господарської операції підтверджується приймальним актом №01-173 від 13.07.2012 року, актом приймання-передачі основних засобів від 19.07.2012 року, наказом №407 від 19.07.2012 року «Про введення в експлуатацію основних засобів». Крім того, вказана господарська операція оформлена, податковою накладною №10 від 11.07.2012 року, яка була виписана по першій події - перерахуванню коштів, яке було проведено 11.07.2012 року. Під час проведення перевірки, податковий орган не встановив факт відсутності у ПАТ «Уманьавтодор» вказаної вище вібротрамбовки.

Договір поставки від 07.09.2012 року №090701. Згідно з цим договором ПП «Плюс - Ойл» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» прийняти та оплатити нафтопродукти. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається у видатковій накладній, рахунку. Господарська операція оформлена податковою накладною від 08.10.2012 року №20, яка оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України. Реальність вказаної господарської операції підтверджується також книгою обліку довіреностей ПАТ «Уманьавтодор», а використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності ПАТ «Уманьавтодор» підтверджується матеріальними звітами та відомостями обліку видачі автобензину.

Договір поставки №147 від 27.07.2012 року. Згідно з цим договором TOB «Зінат» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити целюлозні, адгезійні та інші дорожньо-будівельні матеріали в асортименті. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах, специфікаціях та/або видаткових накладних. Згідно з п.5.1. вказаного договору поставка товару здійснюється на склад покупця. Відтак, наявність у товариства товарно-транспортних накладних є необов'язковою. Якість та походження придбаних дорожньо-будівельних матеріалів підтверджується сертифікатами відповідності та довідками про походження. Реальність господарських операцій з придбання вказаних вище товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, журналом обліку довіреностей ПАТ «Уманьавтодор» та документами, що свідчать про проведення розрахунків між ПАТ «Уманьавтодор» та TOB «Зінат». Внутрішній облік придбаних матеріалів проводився згідно з матеріальними звітами, інвентаризаційними актами та актами списання придбаних матеріалів у виробництво - виготовлення асфальтобетонної суміші. Подальше використання виготовленої асфальтобетонної суміші у власній господарській діяльності ПАТ «Уманьавтодор» підтверджується укладеними договорами підряду та субпідряду на ремонт та будівництво автошляхів. Реальне виконання вказаних договорів підтверджується актами форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Копії вказаних документів є в матеріалах справи.

З приводу чого, суд вважає за необхідне зазначити, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Згідно з п. 137.3. ст.137 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку 'самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.

Тому, ПАТ «Уманьавтодор» визначало свої доходи за довгостроковим контрактом на будівництво автомагістралі через р. Дніпро в м. Запоріжжі, співвідносячи свої фактичні витрати відповідного звітного періоду до загальних планових витрат на будівництво, які передбачені проектно-кошторисною документацією. При цьому коефіцієнт питомої ваги становитиме 5,669%.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону № 996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, в акті перевірки контролюючий орган стверджує, що господарські відносини між ПАТ «Уманьавтодор» та TOB «Зінат», TOB «Плюс-Ойл», TOB «Буд оселя», TOB «Тиза», TOB «Укртехбуд» та TOB «Укрбудбізнес» не мали реального характеру та були оформлені лише з метою мінімізації податкових зобов'язань ПАТ «Уманьавтодор».

Щодо відсутності у контрагентів позивача фінансово-господарських можливостей для здійснення комерційної діяльності, та її здійснення без мети реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, основним критерієм для того, щоб вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вказана обставина не може впливати на податковий облік підприємства при умові не доведення стороною товарності здійснення нею операцій та реальності спірних правовідносин.

За умови фактичного виконання сторонами спірних господарських операцій, порушення контрагентом податкового законодавства не можуть бути причиною позбавлення позивача права на податкову вигоду.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, «становленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язну з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в ' оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Реальність господарської операції підтверджується первинними документами, оформленими відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформленими відповідно до ст.201 Податкового кодексу України податковими накладними; сплатою ПДВ в ціні придбання товару (роботи, послуги), а також оприбуткуванням товарів (робіт, послуг) в бухгалтерському та податковому обліку та подальше використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків.

Господарські операції, які були проведені за цими договорами, оформленні первинними обліковими документами, оформленими належним чином.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, то відповідно до ухвали ВАСУ від 19.03.2013 року у справі №К/9991/42011/12 за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України і при розгляді справи № К/9991/16335/12. Так, в ухвалі від 26.06.2012 року ВАСУ, зокрема, зазначив, що оскільки, товар за домовленістю сторін приймався на території ПП «Оліяр», а перевезення товару здійснювалось TOB «Вершина мрії», то у позивача відсутній обов'язок вимагати у перевізника товарно-транспортні накладні.

Окремо слід зупинитися на ухвалі ВАСУ від 16.10.2013 року у справі №К/800/45872/13. При розгляді вказаної справи ВАСУ, зокрема, зазначив, що суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на не надання документів на підтвердження факту транспортування товару, що є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між контрагентом та позивачем, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Щодо відповідальності ПАТ «Уманьавтодор» за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, утому числі на його контрагентів.

У листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 року передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В Акті перевірки доказів обізнаності ПАТ «Уманьавтодор» про обставини здійснення господарської діяльності його контрагентами та сплати ними податків не наведено.

У постанові Верховного Суду України від 13.01.2009 року по справі № 09/05 викладено, що покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться у Єдиному реєстрі, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Крім того, у довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» викладено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому податковий орган безпідставно покладає відповідальність на особу, яка жодних порушень не вчинила.

Також, ПАТ «Уманьавтодор» має в користуванні земельні ділянки, за які сплачує оренду плату у розмірах, визначених в діючих договорах оренди землі.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ "Уманьавтодор" зобов'язане сплачувати орендну плату за землю не в розмірах, вказаних у діючих договорах оренди землі, а в розмірі, вказаному в Податковому кодексі України.

Проте згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Тому, визначення податковим органом грошового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі, яка не передбачена діючим договором оренди землі, є безпідставним та суперечить п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України.

Оскільки, однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду й відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

ПАТ «Уманьавтодор» здійснює плату за оренду земельної ділянки в сумі, що відповідає умовам договорів оренди, укладених між ПАТ «Уманьавтодор» та Уманською районною державною адміністрацією у Черкаській області.

Згідно з п.4 ст.288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою між сторонами договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Тобто, саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (Уманська районна державна адміністрація в Черкаській області) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Слід зауважити, що вимоги пп.5.1. п.5. ст. 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього. Але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України, оскільки у самому ПКУ (п.1 ст.288) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Податковий кодекс України.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд України у своїх постановах від 11.06.2013 року у справах за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження» до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень та за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

До аналогічного висновку дійшов і Київський апеляційний адміністративний суд при розгляді справи №826/2813/13-а (постанова суду від 13.08.2013 року).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам чинного законодавства, є необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст.11,14,70,71,89,94,159 - 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 01.11.2013р. № 0000392210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 01.11.2013р. № 0000362210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 01.11.2013р. № 0000382210.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 01.11.2013р. № 0000372210.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текс постанови виготовлено 11.02.2014р.