Ухвала

від 20.03.2014 по справі 823/24/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/24/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор" до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор», звернулось до суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, (далі - відповідач), в якій просить, з урахуванням зменшення позовних вимог, визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.11.2013р. № 0000392210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток - 1006931 грн. основного платежу та 503466 грн. штрафних санкцій, а всього - 1510397 грн.; № 0000362210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - 403223 грн. основного платежу та 201612 грн. штрафних санкцій, а всього - 604835 грн.; № 0000382210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 21996,31 грн. основного платежу та 10998,2 грн. штрафних санкцій, а всього - 32994,51 грн.; № 0000372210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 45320,71 грн. основного платежу та 22660,36 грн. штрафних санкцій, а всього - 67981,07 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000392210, № 0000362210, № 0000382210, № 0000372210 від 01.11.2013р.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор» зареєстроване як юридична особа 27.06.1996р., та зареєстроване платником ПДВ з 09.09.1997р., індивідуальний податковий номер 141968523059, ідентифікаційний код 14196857.

Посадовими особами Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Уманьавтодор», з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 30.06.2013р., про що складено акт перевірки від 21.10.2013 року № 393/22/14196857 (а.с. 67-174).

У вказаному акті перевірки відображені наступні порушення, виявлені під час проведення виїзної планової перевірки, а саме:

- п. 138.2 , п. 138.4 , п. 138.8 , п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-XIV, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1006931 грн., в.т.ч. за 3 квартали 2012р. на 79333 грн., за 2012 рік на 102194 грн., за I квартал 2013р. на 226975 грн., за півріччя 2013 року на 904737 грн.;

- п. 187.1 ст. 187 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI в результаті заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за червень 2013 рік в сумі 403223 грн.;

- пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI , що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної форми власності за січень-червень 2013 року на загальну суму 67317, 02 грн.;

- ст. 24 ЗУ від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» , в частині дотримання виплати працівникам не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду за який здійснювалася виплата;

- пп.176.2.б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а саме: подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями по формі 1 - ДФ виплачених доходів фізичним особам та приватним підприємцям за III-IV кв. 2012р., I-II кв. 2013р.

За наслідками перевірки та на підставі вказаного акту перевірки Уманською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Черкаській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0000392210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток - 1006931 грн. основного платежу та 503466 грн. штрафних санкцій, а всього - 1510397 грн.;

- №0000362210, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість - 403223 грн. основного платежу та 201612 грн. штрафних санкцій, а всього - 604835 грн.;

- №0000382210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 21996,31 грн. основного платежу та 10998,2 грн. штрафних санкцій, а всього - 32994,51 грн.;

- №0000372210, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю - 45320,71 грн. основного платежу та 22660,36 грн. штрафних санкцій, а всього - 67981,07 грн.;

- №0002311720, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 510 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача від 01.11.2013р. ПАТ «Уманьавтодор» оскаржило його в адміністративному порядку до Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Черкаській області № 15462/23-00-10-0210 від 25.12.2013 року податкові повідомлення-рішення Уманської ОДПІ №0000392210, №0000362210, №0000382210, №0000372210, №0002311720 від 01.11.2013р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Відповідно до договору укладеного між ТОВ «Тиза» та ПАТ «Уманьавтодор» купівлі-продажу №59/1275 від 18.05.2012 року, TOB «Тиза» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити господарчі товари та інструменти. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках фактурах та/або видаткових накладних. Вказані документи містять точну назву отриманого товару та його кількість. Придбаний у TOB «Тиза» товар в подальшому реалізовувався іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, Мостобудівному загону №12 ПАТ «МОСТОБУД» на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.2012 року №48-Т (а.с.53 т.3). Тобто, надані документи підтверджують подальшу реалізацію товару, отриманого від контрагента, його фактичне використання у власній господарській діяльності з метою отримання доходу. Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Тиза» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу (а.с.39-52 т.3). Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, банківськими документами про оплату та податковими накладними. Крім того, оплата вказаного товару підтверджується виписками по рахункам

Договір поставки від 30.05.2012 року №30/05-12/110т. Згідно з цим договором TOB «Укрбудбізнес» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити зварювальні матеріали. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних та специфікаціях до договору №№1,2,3,4,5,6,7 (а.с.110-116 т.3). Придбаний у TOB «Укрбудбізнес» товар в подальшому реалізовувався іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, TOB «Мостобудівельний загін №73» на підставі договору поставки від 15.05.2012 року №49-Т. Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Укрбудбізнес» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу. Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, банківськими документами про оплату та податковими накладними. Вказані документи в повній мірі підтверджують товарність укладеної угоди та використання у власній господарській діяльності для отримання доходу шляхом реалізації придбаного товару третім особам.

Договір купівлі-продажу від 01.06.2012 року №6112/13/т. Згідно з цим договором TOB «Укртехбуд» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити пиломатеріали. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних. Згідно з п.3.2. вказаного договору товар поставляється на склад продавця. Разом з тим, подальша реалізація придбаних пиломатеріалів відбувалася без їх переміщення на склад ПАТ «Уманьавтодор». Така реалізація відбувалася безпосередньо зі складу TOB «Укртехбуд» іншим господарюючим суб'єктам, зокрема, Мостобудівному загону №12 ПАТ «МОСТОБУД». Реалізація вказаного товару відбувалася на підставі розпорядження (листа) ПАТ «Уманьавтодор», як власника товару, наданого TOB «Укрбудбізнес» на відпуск придбаних товарів кінцевому споживачу. Реальність виконання вказаного договору підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, книгою обліку довіреностей, що підтверджує фактичне отримання товару від позивача довіреною особою третьої особи (а.с.88 т.3) та конкретний перелік отриманих цінностей. Тобто, отримані за вказаним договором товари позивач використав у власній господарській діяльності, отримав від них прибуток шляхом реалізації його третій особі. Крім того оплата отриманого товару підтверджується виписками по рахункам, квитанціями та оборотом рахунку з якого здійснювалась оплата, що є належним доказом фактичного перерахування позивачем коштів на рахунок контрагента.

На підставі рахунку №244 від 10.07.2012 року та видаткової накладної №179 від 13.07.2012 року ПАТ «Уманьавтодор» придбало у TOB «Буд Оселя» вібротрамбовку Masalta MR-80. Реальність вказаної господарської операції підтверджується приймальним актом №01-173 від 13.07.2012 року, актом приймання-передачі основних засобів від 19.07.2012 року, наказом №407 від 19.07.2012 року «Про введення в експлуатацію основних засобів». Крім того, вказана господарська операція оформлена, податковою накладною №10 від 11.07.2012 року, яка була виписана по першій події - перерахуванню коштів, яке було проведено 11.07.2012 року. Під час проведення перевірки, податковий орган не встановив факт відсутності у ПАТ «Уманьавтодор» вказаної вище вібротрамбовки.

Договір поставки від 07.09.2012 року №090701. Згідно з цим договором ПП «Плюс - Ойл» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» прийняти та оплатити нафтопродукти. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається у видатковій накладній, рахунку. Господарська операція оформлена податковою накладною від 08.10.2012 року №20, яка оформлена відповідно до вимог Податкового кодексу України . Реальність вказаної господарської операції підтверджується також книгою обліку довіреностей ПАТ «Уманьавтодор», а використання придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності ПАТ «Уманьавтодор» підтверджується матеріальними звітами та відомостями обліку видачі авто бензину (а.с.171-186 т.2), де зазначено яка кількість нафтопродуктів поступила на склад та на який автомобіль, коли, відповідно до якого шляхового листа, в якій кількості бензину видано для використання у власній господарській діяльності. Крім того, в матеріалах справи наявна книга обліку довіреностей (а.с.190-191 т.2), де зазначено, що особа, яка отримувала бензин від ПП «Плюс-Ойл», має право на його отримання. Крім того, відповідно до службової записки (а.с.217 т.2) при оформленні відомостей обліку видачі бензину отриманого від вказаного контрагента була допущена помилка, в зв'язку з чим було проведено виправлення. Таким чином, вказані документі в повній мірі підтверджують отримання товару від вказаного контрагента (бензину) та його використання у власній господарській діяльності позивачем. Крім того, відповідно до виписок по рахункам, позивачем в повній мірі сплачено вартість отриманого товару.

Договір поставки №147 від 27.07.2012 року. Згідно з цим договором TOB «Зінат» зобов'язувалося поставити, а ПАТ «Уманьавтодор» - прийняти та оплатити целюлозні, адгезійні та інші дорожньо-будівельні матеріали в асортименті. Вся специфікація товару (кількість, ціна, номенклатура) визначається в рахунках-фактурах, специфікаціях №1,№2,№3,№4№5 (а.с.208-212 т.1) та/або видаткових накладних. Якість та походження придбаних дорожньо-будівельних матеріалів підтверджується сертифікатами відповідності та довідками про походження (а.с.213-218 т.1). Реальність господарських операцій з придбання вказаних вище товарів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, журналом обліку довіреностей ПАТ «Уманьавтодор» та документами, що свідчать про проведення розрахунків між ПАТ «Уманьавтодор» та TOB «Зінат». Внутрішній облік придбаних матеріалів проводився згідно з матеріальними звітами, інвентаризаційними актами та актами списання придбаних матеріалів у виробництво - виготовлення асфальтобетонної суміші, з яких вбачається, що товар поступив на склад, його переміщення та використання. Також, фактичне використання підтверджено звітом витрат основних матеріалів в будівництві (поточного ремонту а/д державного значення Стрий-Тернопіль-Кіровоград та інш.). Подальше використання виготовленої асфальтобетонної суміші у власній господарській діяльності ПАТ «Уманьавтодор» підтверджується укладеними договорами підряду та субпідряду на ремонт та будівництво автошляхів та матеріальним звітом про витрати та актами про переробку отриманих за умовами договору матеріалів на переробку-виготовлення асфальтобетонних сумішей. Реальне виконання вказаних договорів підтверджується актами форми КБ-2В та довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3. Копії вказаних документів є в матеріалах справи.

Аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що всі господарські операції, вчиненні ПАТ «Уманьавтодор» з TOB «Зінат», TOB «Плюс-Ойл», TOB «Буд оселя», TOB «Тиза», TOB «Укртехбуд» та TOB «Укрбудбізнес», призвели до змін майнового стану як позивача, так і його контрагентів.

Відповідач в акті перевірки не спростував такий висновок позивача. Під час проведення планової перевірки інвентаризація на складах ПАТ «Уманьавтодор» не проводилась, відсутність придбаних у зазначених вище контрагентів матеріальних цінностей, не встановлена. Також перевіркою не встановлений і факт не використання ПАТ «Уманьавтодор» придбаних матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Податкові накладні, виписані контрагентами ПАТ «Уманьавтодор», за своєю формою та змістом повністю відповідають нормам ст.201 Податкового кодексу України.

Щодо відповідальності ПАТ «Уманьавтодор» за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Також, з матеріалів справи вбчається та встановлено суду першої інстанції, що ПАТ «Уманьавтодор» має в користуванні земельні ділянки, за які сплачує оренду плату у розмірах, визначених в діючих договорах оренди землі.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ "Уманьавтодор" зобов'язане сплачувати орендну плату за землю не в розмірах, вказаних у діючих договорах оренди землі, а в розмірі, вказаному в Податковому кодексі України .

Проте згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначення податковим органом грошового зобов'язання з орендної плати за землю у сумі, яка не передбачена діючим договором оренди землі, є безпідставним та суперечить п. 288.1 . ст. 288 Податкового кодексу України .

Оскільки, однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі» , є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення та перегляду й відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

ПАТ «Уманьавтодор» здійснює плату за оренду земельної ділянки в сумі, що відповідає умовам договорів оренди, укладених між ПАТ «Уманьавтодор» та Уманською районною державною адміністрацією у Черкаській області.

Згідно з п. 4 ст. 288 Податкового кодексу України , розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Отже, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою між сторонами договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди. Тобто, саме умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами і орендодавець (Уманська районна державна адміністрація в Черкаській області) має право вимагати сплати, а орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом такого договору, у визначеному договором розмірі.

Слід зауважити, що вимоги пп. 5.1 . п. 5 . ст. 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру орендної плати стосуються узгодження розміру орендної плати при укладенні договору або ж при внесенні змін до нього. Але ніяк не можуть вважатися зобов'язанням орендаря, встановленим Податковим кодексом України , оскільки у самому ПКУ (п.1 ст.288) вказано, що підставою для нарахування орендної плати є договір, а не Податковий кодекс України .

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що хоча зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Аналогічної позиції дотримається Верховний Суд України у своїх постановах від 11.06.2013 року у справах за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження» до Кременчуцької ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень та за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 березня 2014 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.