Постанова

від 29.01.2014 по справі к13/094-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2014 р. Справа№ К13/094-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013р. (повний текст підписано - 23.09.2013р.)

у справі №К13/094-12 (суддя - Наріжний С.Ю.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд"

про виплату вартості частки майна товариства учаснику у зв'язку з його виходом

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги ОСОБА_2 (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд" (далі - відповідач) про виплату вартості частки майна товариства учаснику у зв'язку з виходом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 вересня 2010 року позивач звернулась до відповідача із заявою про вихід з товариства, у зв'язку з чим, 12 листопада 2010 року на загальних зборах учасників товариства було прийнято рішення про задоволення заяви позивача про вихід з товариства та виплату їй вартості частки майна ТОВ „Інжбуд", пропорційно її частці у статутному капіталі Товариства у розмірі 25%.

28.01.2013 р. до господарського суду Київської області надійшло клопотання б/н б/д ОСОБА_2 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якого позивач просить стягнути з відповідача 788374,22 грн., що є вартістю частини майна, пропорційної частці ОСОБА_2 у статутному капіталі відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № К13/094-12 позовні вимоги було задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжбуд" (код ЄДРПОУ 13699651) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) вартість частини майна ОСОБА_2, що пропорційно її частці у статутному капіталі ТОВ "Інжбуд" складає 297700 (двісті дев'яносто тисяч сімсот) грн. 00 коп., 5954 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору та 3223 (три тисячі двісті двадцять три) грн. 24 коп. витрат за проведення судових експертиз.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року у справі № К13/094-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 23.10.2013р. порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № К13/094-12 від 18.12.2013р. у зв'язку з перебування судді Тарасенко К.В. у відпустці, керуючись ст.ст.4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., доручено здійснити розгляд справи № К13/094-12 у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя: Тищенко О.В., суддя: Гончаров С.А., суддя: Чорна Л.В.

Під час розгляду даної справи у апеляційному порядку у відповідності до приписів ст. 77 ГПК України неодноразово оголошувалась перерва.

29.01.2014 року апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013р у справі № К13/094-12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013р у справі № К13/094-12.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції Відповідно до Статуту затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ "Інжбуд" від 17.12.2009 р. та зареєстрованого Вишгородською РДА Київської області від 23.12.2009 р., ОСОБА_2 являлась учасником ТОВ "Інжбуд".

24.09.2010 р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" надійшла заява ОСОБА_2, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 13.09.2010 р. про вихід з товариства.

12.11.2010 р. вказана заява була розглянута на загальних зборах учасників товариства та прийнято рішення про її задоволення. Крім цього, на зборах учасників товариства було вирішено виплатити позивачу вартість частку майна товариства, пропорційно її частці у статутному капіталі у розмірі 25% у порядки та строки, визначені законодавством України, статутом товариства, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжбуд" № 7, копія якого долучена до матеріалів справи.

Станом на момент розгляду справи в суді Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжубд" не здійснило виплату вартості частини майна товариства ОСОБА_2, пропорційну її частці у статутному капіталі.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 788 374, 22 грн., що є вартістю частини майна, пропорційної частці ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Інжбуд".

Обґрунтовуючи розмір збільшених позовних вимог в сумі 788 374, 22 грн., позивач виходить із наступного:

1) згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ №6793/6794/12-42 від 13.12.2012 р., ринкова вартість нерухомого майна - 11/100 частин, загальною площею 50,0 кв.м. від нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 могла становить 516 515 грн. без ПДВ.

2) згідно із висновком комплексної судово-економічної експертизи КНДІСЕ №4921/11-54/4911-44 від 20.12.2011 р., середня ринкова вартість належних на праві власності ТЗ становить 945 881, 89 грн.

3) згідно із висновком № 13/1 експертного економічного дослідження від 23.01.2013 р. складеного ТОВ "АК "Профлайн", ТОВ "Інжбуд" станом на 31.21.2010 р. занижено вартість своїх активів за виключенням основних засобів (транспорт, приміщення) та суму отриманого прибутку на 1690,7 тис. грн.

Таким чином у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач виходив із того, що вартість чистих активів відповідача ТОВ "Інжбуд" складається із вартості нерухомого майна, транспортних засобів та вартості активів за виключенням основних засобів і становить 3 153 096, 89 грн.

Одже, на думку позивача, належна йому частка вартості активів ТОВ "Інжбуд" (25%) становить 788 374, 22 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно до ч.4 ст.12 ГПК України справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Звертаючись до суду позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ст. 16 Цивільного Кодексу України, який повинен бути спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства».

Згідно до ст. 11-1 Закону України «Про господарські товариства» законодавство про господарські товариства ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законодавчих актів.

Статтею 113 Цивільного кодексу України встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, та. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Частина 4 ст. 145 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, серед іншого, належить: внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 88 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Статтею 148 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Згідно наведених норм законодавства право учасника товариства з обмеженою відповідальністю добровільно вийти зі складу учасників(засновників) такого товариства презюмується законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 24.09.2010 року було подано нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Інжбуд».

У відповідності до приписів цивільного законодавства подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Таким чином позивач, як учасник товариства, наділений корпоративними правами, у тому числі правом виходу зі складу учасників товариства, не залежно від згоди товариства чи інших його учасників та не залежно від того, чи скликались з цього питання загальні збори та чи було прийнято відповідне рішення.

Вказана позиція також відображена у пункті 28 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" визначено при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до цивільного кодексу та Закону України "Про господарські товариства" учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції позивач подала відповідачу заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Інжбуд», дана заява була розглянута 12.11.2010 р. вищим органом (загальними зборами за участю сторін по справі) Відповідача та прийнято одноголосне рішення про вихід позивача зі складу учасників та виплату Відповідачем позивачу вартості частини майна в грошовій формі пропорційно її частці у статутному капіталі.

На підставі даного рішення вищого органу відповідача виникли цивільні правовідносини між відповідачем та позивачем змістом яких є зобов'язання відповідача здійснити вказані виплати позивачу, та відповідно права позивача вимагати вказаних виплат.

Найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Пунктом 3.5. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28 грудня 2007 року № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" встановлено, що відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника.

Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦК України статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, а за ч. 1 ст. 139 ГК України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства (п. 3.7. Рекомендацій Президії Вищого Господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин").

Такі рекомендації відповідають визначенню чистих активів наведеного у Методичних рекомендаціях щодо визначення вартості чистих активів акціонерних товариств, схваленими рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 листопада 2004 р. № 485.

Так відповідно до п. 1, 2, 3 останніх під вартістю чистих активів акціонерного товариства розуміється величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку. Для визначення вартості чистих активів складається розрахунок за даними бухгалтерської звітності відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку N 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. N 396/3689.

Частиною 1 ст. 145 Господарського кодексу України закріплено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства (абз. 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Як вбачається з матеріалів справи з метою визначення майнової частки позивача у грошовому еквіваленті ухвалою господарського суду від 25.02.2013 р. було призначено у справі судову експертизу документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, оскільки питання правильності формування у 2010 році резерву сумнівних боргів, що відповідно вплинуло на вартість активів підприємства відповідача, є питанням, яке потребує спеціальних знань.

Відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Тому ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року №01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз").

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 2368/13-45 від 12.07.2013 р. (далі - висновок), згідно балансу ТОВ "Інжбуд" станом на 31.12.2010 р., вартість актвів складає 1190,80 тис. грн. Вартість активів за виключенням основних засобів (транспорт, приміщення), згідно балансу ТОВ "Інжбуд" станом на 31.12.2010 р., становить 349,4 тис. грн. Формування ТОВ "Інжбуд" резерву сумнівних боргів в сумі 1 690 700 грн. у 2009 році здійснено у відповідності до ПсБО "Дебіторська заборгованість", тому не призвело до зменшення вартості його активів станом на 31.12.2010 р., за включенням основних засобів (транспорт, приміщення).

Даний висновок судово-економічної експертизи був покладений в основу рішення місцевого господарського суду при обчислені частки, яку необхідно виплатити позивачу у зв'язку з його виходом з товариства.

В апеляційній скарзі відповідач наполягає на невідповідність майна, отриманого позивачем при виході з учасників товариства, розміру його частки у статутному капіталі товариства, з огляду на помилковість висновків судово-економічної експертизи, оскільки на його думку визначення чистих активів ТОВ «Іжбуд» проводилося експертами без урахування майнових зобов'язань товариства, що на його думку є підставою для скасування рішення загальних зборів.

Між тим колегія суддів зазначає що, встановлення вартості частки позивача у майні товариства неможливо без визначення вартості майна товариства і потребує спеціальних знань та витребування додаткових доказів.(Позиція ВГСУ у справі № 2-1157/1-2004 від 10.04.2007 р.)

З метою з'ясування даної обставини судом апеляційної інстанції було запропоновано відповідачу ініціювати питання щодо призначення повторної судової експертизи з урахуванням зауважень скаржника та додаткових доказів для спростування висновків попередньої судової експертизи, що стали базисом для визначення вартості майна позивача пропорційного його частці у статутному капіталі товариства.

Проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом та просив суд вирішити дану справу на основі доказів наявних у матеріалах справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги те, що підстав для сумніву у правильності визначення вартості активів відповідача судово-економічною експертизою у суду не має, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з огляду на те, що вартість частки майна товариства, пропорційно частці позивача у статутному капіталі у розмірі 25% складає 297700 грн. (1190,80 тис. грн. * 25%)

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2013 року по справі № К13/094-12 залишити без змін.

Матеріали справи № К13/094-12 повернути до Господарського суду Київської області..

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна