Постанова

від 07.02.2014 по справі 816/174/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/174/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Метельської А.В.,

представника позивача - Васильченка К.В.,

представника відповідача - Дзюби І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "АМГ Плюс" до Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 січня 2014 року Приватне підприємство "АМГ Плюс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень від 26.12.2013 №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1, картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006 та зобов'язання повернути суми гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що позивачем укладеного з ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) контракт № 09-10/13 від 09.10.2013 на закупівлю цибулі ріпчастої за ціною 4,5 руб. РФ за 1 кг та додаткові угоди №1 від 05.12.2013, за умовами якої було змінено ціну товару з розрахунку 6,8 руб РФ за 1 кг, №3 від 25.12.2013, за умовами якої було змінено ціну товару з розрахунку 7,00 руб РФ за 1 кг (всього здійснено 5 поставок), а тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту) та додатковими угодами, та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1 та картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006. Не погоджуючись з вказаним рішенням, зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору). Зазначав, що з метою здійснення митного оформлення товару позивачем до митного органу подано декларації митної вартості, якими забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом та сумою митних платежів, обчислених згідно митної вартості товарів, визначених Полтавською митницею на загальну суму гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилався на те, що для здійснення митного оформлення товару на виконання контракту № 09-10/13 від 09.10.2013 ПП "АМГ Плюс" подано митні декларації: №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 137700,00 руб. РФ або 42711,71 грн.; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 137700,00 руб. РФ або 42711,71 грн.; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013 в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19700 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 133960,00 руб. РФ або 41816,18 грн.; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг, на рівні 135100,00 руб. РФ або 42064,37 грн.; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг, на рівні 135100,00 руб. РФ або 42064,37 грн.

Зазначав, що Полтавською митницею проведено контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунків, здійснених позивачем, та перевірки наявності або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту). В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Наявність інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст.53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте позивач не надав жодних додаткових документів щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. Митницею визначено митну вартість шляхом послідовного застосування всіх методів. Також, наголошував, що при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.10.2013 ПП "АМГ Плюс" укладений з ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) контракт № 09-10/13. Згідно із підпунктами 1.1, 2.1 цього контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець своєчасно прийняти та здійснити оплату за цибулю ріпчасту на умовах даного контракту, за ціною 4,5 руб. РФ за 1 кг (а.с. 14-15).

05.12.2013 між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №1 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013, за умовами якої змінено ціну товару з розрахунку 6,8 руб РФ за 1 кг (а.с. 16).

Згідно додаткової угоди №2 від 12.12.2013 поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW (а.с. 17).

25.12.2013 між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №3 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013, за умовами якої ціна товару за 1 кг установлюється в рахунку фактурі на кожну поставку (а.с. 18).

Доставка продукції здійснювалась ФОП ОСОБА_7 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013, ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013, ФОП ОСОБА_5 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № .0.2013 від 28.12.2013 та ФОП ОСОБА_6 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з пеервізником № 30.12.2013 від 30.12.2013 (а.с. 45-46, 71-72, 146-147, 163-164).

Згідно вищевказаного контракту позивачем отримано партії цибулі ріпчастої та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, подано митні декларації:

- №806020000/2013/013450 від 26.12.2013, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 20-21);

- №806020000/2013/013455 від 26.12.2013, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 35-36);

№806020000/2013/013631 від 31.12.2013 в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19700 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 133960,00 руб. РФ, а з коригуванням 41816,18 грн. (а.с. 54-55);

- №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с. 89-90);

- №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с.73-74).

Для митного оформлення було подано наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013, додатки № 1 від 05.12.2013, №2 від 12.12.2013, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013, від 31.12.2013, від 09.01.2014, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013, №10000000028 від 13.12.2013, №10000000030 від 19.12.2013, №10000000032 від 30.12.2013, №10000000031 від 30.12.2013, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

26.12.2013 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000077/1, яким ыз застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00039 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000077/1 від 26.12.2013 (а.с. 23-26).

26.12.2013 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000078/1, яким ыз застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00040 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000078/1 від 26.12.2013 (а.с. 38-41).

31.12.2013 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000083/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 623505,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6500) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00045 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000083/1 від 31.12.2013 (а.с. 57- 60).

09.01.2014 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000002/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00007 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000002/1 від 09.01.2014 (а.с. 76-80).

09.01.2014 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000003/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00006 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000003/1 від 09.01.2014 (а.с. 92-95).

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 статті 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару - цибулі ріпчастої свіжої, за 1 методом, митний орган послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, а саме: рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,27 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 15.07.2013 №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США; довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012, №б/н від 13.12.2013, №10 від 18.12.2013 не містять інформації про вартість навантаження, вивантаження товару, що передбачено умовами поставки EXW KZ Алмати; в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 ціну товару визначено 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 до контракту, якою змінено ціну та визначено 6,8 руб. РФ за 1 кг. та не подано позивачем всіх додатково витребуваних документів. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності, суд не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, виходячи з наступного.

Згідно оскаржуваних рішень відповідача, визначена ним митна вартість товару - цибулі ріпчастої ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 15.07.2013 №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, згідно якої митна вартість, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США.

Як вже зазначалося судом вище, для митного оформлення позивачем було подано наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013, додатки № 1 від 05.12.2013, №2 від 12.12.2013, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013, від 31.12.2013, від 09.01.2014, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013, №10000000028 від 13.12.2013, №10000000030 від 19.12.2013, №10000000032 від 30.12.2013, №10000000031 від 30.12.2013, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці.

З наданого відповідачем суду витягу з бази даних оформлених ВМД, щодо митної декларації від 15.07.2013 №100270000/2013/225813, яка містить дані щодо вартості цибулі ріпчастої свіжої країни виробництва Египет (а.с. 245), встановлено, що товари, які оформлювались за вказаною декларацією вироблені в іншій країні, ніж товари, що завозились позивачем.

Також, суд вважає невірним твердження відповідача щодо необхідності включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до додаткової угоди №2 від 12.12.2013 поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW.

Як вбачається з положень Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року), EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

У відповідності до п. 9.1 Інкотермс 2000 "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Відповідно до п.3.2 контракту № 09-10/13 від 09.10.2013 навантаження товару здійснюється продавцем.

Згідно пояснень представника позивача, доставка вантажу здійснювалася ФОП ОСОБА_7 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013, ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013, ФОП ОСОБА_5 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № .0.2013 від 28.12.2013 та ФОП ОСОБА_6 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № 30.12.2013 від 30.12.2013.

Довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012, №б/н від 13.12.2013, №10 від 18.12.2013 містять інформацію про транспортні витрати по поставці товару.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України .

Оскільки перевізники не несли будь-яких витрат по навантаженню та вивантаженню оцінюваних товарів за митною територією України та не мали підстав зазначати вказані витрати до довідок про вартість транспортних послуг, а відтак підстави для включення ПП "АМГ Плюс" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні.

Крім того, згідно довідки ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) від 27.12.2013 №3 ціна навантаження товару відповідно до контракту №09-10/13 від 09.10.2013, укладеного з ПП "АМГ Плюс", включена в ціну товару (а.с. 19).

Що стосується посилання представника відповідача на розбіжності відомостей про місце навантаження зазначених в довідках перевізників: м. Алмата і графами 1 міжнародних товарно-транспортних накладних СМR: Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57, то суд зазначає, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR у графі 1 зазначається країна, найменування, адреса відправника, в даному випадку, ТОО "ПСТ "Канат" Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57, дата та місце навантаження зазначаються у графі 4.

Відповідно до наданих до матеріалів справи міжнародних товарно-транспортних накладних СМR, у графі 4 місце навантаження вказано, як місто Алмаати, країна - Казахстан.

Таким чином, відомості в довідках перевізників щодо маршруту зазначено відповідно до відомостей вказаних в міжнародних товарно-транспортних накладних.

Що ж до зазначення перевізниками сум транспортних витрат з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка в розмірі 9000,00 грн. та з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави - 3000,00 грн., судом встановлено, зокрема, із пояснень представника позивач, що відповідно до вищевказаних договорів перевезення ціна транспортних витрат встановлена в розмірі 9000,00 грн.з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка та в розмірі 3000,00 грн. з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, визначення вказаної ціни транспортних витрат в договорах перевезення є волевиявленням сторін та не може слугувати підставою для коригування митним органом митної вартості товарів.

Стосовно твердження відповідача про наявність розбіжностей при визначенні ціни товару у зв'язку з визначенням в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 (ВМД від 09.01.2014 №806020000/2014/000047) ціну товару як 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 до контракту, якою змінено ціну та визначено як 6,8 руб. РФ за 1 кг., суд зазначає, що пунктом 2.2 додаткової угоди №3, укладеної позивачем з ТОВ "ПСГТ "Канат" 25.12.2013, ціна товару встановлюється в рахунках-фактурах на кожну поставку.

Таким чином, визначення ціни товару з розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг. в рахунках-фактурах не суперечить вимогам, укладеного ПП "АМГ Плюс" з ТОВ "ПСГТ "Канат" контракту №09-10/13 від 09.10.2013.

Посилання представника відповідача у запереченнях на те, що при оформленні товару по ВМД від 09.01.2014 №806020000/2014/000051 та №806020000/2014/000047, документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: в пакувальному листі №4 від 19.12.2013 (ВМД №806020000/2014/000047) є посилання на фактуру №31, в пакувальному листі №5 від 19.12.2013 (ВМД №806020000/2014/000051) є посилання на фактуру №32, однак дані фактури відсутні та до митного органу не надавалися, суд вважає невірними, оскільки, до митного органу було подано, про що останнім не заперечується, рахунки-фактури №10000000031 та №1000000032, цифрові значення в яких співпадають з цифровими значеннями вказаними в пакувальних листах.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно ч. 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку судом не встановлено.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Натомість при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД №806020000/2013/013450 від 26.12.2013; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014.

Суд вважає, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Подані при митному оформленні платіжні документи (рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання договору поставки № 09-10/13 від 09.10.2013.

Подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Інших порушень проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно та не ґрунтується на вимогах закону, а оскаржувані рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Що стосується заявленої позивачем позовної вимоги щодо повернення позивачу з державного бюджету надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 13997,01 грн., суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618.

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Факт оплати ПДВ за ВМД №806020000/2013/013450 від 26.12.2013; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 та переплати в зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 114 852,72 грн. підтверджено платіжним дорученням позивача про перерахування митному органу авансових платежів та не заперечується сторонами.

Отже, оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за шостим методом, в той час, як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову майнового характеру ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Разом з тим, із доданого до адміністративного позову платіжного доручення про сплату судового збору №14 від 13 січня 2014 року на суму 1 872,00 грн. слідує, що позивачем судовий збір сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір", а саме, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1 872,00 грн за майнові вимоги - зобов'язання повернути суми гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн, які мають бути оплачені судовим збором в розмірі 302,79 грн.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 2 статті 7 вказаного Закону передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність повернення позивачу суми надміру сплаченого судового збору у розмірі 1642,29 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "АМГ Плюс" до Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 №806020002/2013/000077/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00039.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 №806020002/2013/000078/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00040.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 31.12.2013 №806020002/2013/000083/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00045.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 №806020002/2014/000003/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00006.

Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 №806020002/2014/000002/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00007.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМГ Плюс" (код ЄДРПОУ 36066291) надмірно сплачений податок на додану вартість на поточний рахунок Приватного підприємства "АМГ Плюс" (№2600602363193 ВТБ банк в м. Києві, МФО 321767, ІПН 360662916017 код ЄДРПОУ 36066291) в розмірі 114 852,72 грн. (сто чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні сімдесят дві копійки).

Стягнути з Державного бюджету України в особі Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області на користь Приватного підприємства "АМГ Плюс" (код ЄДРПОУ 36066291) витрати зі сплати судового збору в розмірі 302,79 грн. (триста дві гривні сімдесят дев'ять копійок).

Стягнути з Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області на користь Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Приватного підприємства "АМГ Плюс", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 067,34 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки).

Повернути Приватному підприємству "АМГ Плюс" (код ЄДРПОУ 36066291) з Державного бюджету України надміру сплачену згідно платіжного доручення №14 від 13 січня 2014 року суму судового збору в розмірі 1 642,29 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві гривні двадцять дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 лютого 2014 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва