Постанова

від 18.11.2019 по справі 816/174/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року

Київ

справа №816/174/14

адміністративне провадження №К/9901/1931/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 р. (Суддя Алєксєєва Н.Ю.),

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року (Судді: Старостін В.В., Мінаєва О.М., Шевцова Н.В.),

по справі № 816/174/14

за позовом Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС"

до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Приватне підприємство АМГ Плюс (далі - позивач, ТОВ АМГ Плюс ) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, Полтавська Митниця), в якому просило суд: визнати протиправними та скасувати: рішення про коригування митної вартості товарів, що ввозяться на територію України: від 26.12.2013 №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1; картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів №806020002/2013/00039, №806020002/2013/00040, №806020002/2013/00045, №806020002/2014/00007,№ 806020002/2014/00006 та зобов`язати повернути суми гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Південною митницею подана касаційна скарга.

Так, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що для здійснення митного оформлення товару на виконання контракту № 09-10/13 від 09.10.2013 ПП "АМГ Плюс" подано митні декларації: №806020000/2013/013450 від 26.12.2013, в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 137700,00 руб. РФ або 42711,71 грн.; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013, в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 137700,00 руб. РФ або 42711,71 грн.; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013, в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19700 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 6,8 руб. РФ за 1 кг, на рівні 133960,00 руб. РФ або 41816,18 грн.; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014, в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг, на рівні 135100,00 руб. РФ або 42064,37 грн.; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014, в якій митна вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг визначена за основним методом, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються із розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг, на рівні 135100,00 руб. РФ або 42064,37 грн.

За результатами проведеного митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки розрахунків, здійснених позивачем, та перевірки наявності/або відсутності застережень щодо застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) встановлено, що надані позивачем на підтвердження числових значень складові митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару, містять розбіжності. Наявність інформації щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Під час консультацій позивача відповідно до вимог третьої частини ст.53 Митного кодексу України зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Проте позивач не надав жодних додаткових документів щодо підтвердження митної вартості чи спростування тих розбіжностей, що містяться в документах. З врахуванням викладеного відповідачем визначено митну вартість шляхом послідовного застосування всіх методів. Також, наголошував, що при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена.

Крім цього відповідач в касаційній скарзі зауважив, що не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, оскільки стягнувши вказану суму (з врахуванням висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 17.12.2013 року № 21-439а13) суди визначили вартість ввезеного підприємством товару за першим методом, чим підмінили функції митного органу.

На підставі викладеного просив задовольнити скаргу, скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 09.10.2013 року ПП "АМГ Плюс" укладений з ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) контракт № 09-10/13, згідно із підпунктами 1.1, 2.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець своєчасно прийняти та здійснити оплату за цибулю ріпчасту на умовах даного контракту, за ціною 4,5 руб. РФ за 1 кг.

05.12.2013 року між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №1 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, за умовами якої змінено ціну товару з розрахунку 6,8 руб РФ за 1 кг.

Згідно додаткової угоди №2 від 12.12.2013 року поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW (а.с. 17).

25.12.2013 року між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №3 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, за умовами якої ціна товару за 1 кг установлюється в рахунку фактурі на кожну поставку.

Судами встановлено, що доставка продукції здійснювалась ФОП ОСОБА_1 . відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013 року, ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013 року, ФОП ОСОБА_3 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником від 28.12.2013 року та ФОП ОСОБА_4 . відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником від 30.12.2013 .

Згідно вищевказаного контракту позивачем отримано партії цибулі ріпчастої та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, про що подано митні декларації:

- №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 року, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 20-21);

- №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 року, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 35-36);

№806020000/2013/013631 від 31.12.2013 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19700 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 133960,00 руб. РФ, а з коригуванням 41816,18 грн. (а.с. 54-55);

- №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с. 89-90);

- №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с.73-74).

Для митного оформлення було подано наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013 року, додатки № 1 від 05.12.2013 року, №2 від 12.12.2013 року, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 09.01.2014 року, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013 року, №10000000028 від 13.12.2013 року, №10000000030 від 19.12.2013 року, №10000000032 від 30.12.2013 року, №10000000031 від 30.12.2013 року, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

26.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000077/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00039 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000077/1 від 26.12.2013 року (а.с. 23-26).

26.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000078/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00040 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000078/1 від 26.12.2013 року (а.с. 38-41).

31.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000083/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 623505,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6500) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00045 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000083/1 від 31.12.2013 року (а.с. 57- 60).

09.01.2014 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000002/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00007 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000002/1 від 09.01.2014 року (а.с. 76-80).

09.01.2014 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000003/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00006 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000003/1 від 09.01.2014 року (а.с. 92-95).

Не погодившись з зазначеними рішеннями та карками відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з неправомірності прийнятих відповідачем рішень та карток відмов в митному оформленні випуску чи пропуску товарів з посиланням на те, що подані позивачем митниці документи чітко ідентифікували оцінюваний товар, та містили об`єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного Кодексу України. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Крім цього, підставою для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 114 852,72 грн стали висновки судів, що факт оплати ПДВ за ВМД №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013 року; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 року; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 року та переплати в зв`язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 114 852,72 грн. підтверджено платіжним дорученням про перерахування митному органу авансових платежів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції часткового погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Отже з аналізу положень Митного кодексу України, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару (цибулі ріпчастої свіжої) за 1 методом послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, а саме: рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,27 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 15.07.2013 №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США; довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012 року, №б/н від 13.12.2013 року, №10 від 18.12.2013 року не містять інформації про вартість навантаження, вивантаження товару, що передбачено умовами поставки EXW KZ Алмати; в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 року ціну товару визначено 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 року до контракту, якою змінено ціну та визначено 6,8 руб. РФ за 1 кг. та не подано позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Згідно оскаржуваних рішень, визначена відповідачем митна вартість товару (цибулі ріпчастої) ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, згідно якої митна вартість, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США.

Колегія суддів зазначає, що статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці.

Як встановлено судами, для митного оформлення позивачем подані наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013 року, додатки № 1 від 05.12.2013 року, №2 від 12.12.2013 року, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 09.01.2014 року, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013 року, №10000000028 від 13.12.2013 року, №10000000030 від 19.12.2013 року, №10000000032 від 30.12.2013 року, №10000000031 від 30.12.2013 року, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

Згідно витягу з бази даних оформлених ВМД, наданого відповідачем щодо митної декларації від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, яка містить дані щодо вартості цибулі ріпчастої свіжої країни виробництва Египет (а.с. 245), встановлено, що товари, які оформлювались за вказаною декларацією вироблені в іншій країні, ніж товари, що завозились позивачем, тобто не є ідентичними.

Крім того, як вірно встановлено судами, твердження відповідача щодо необхідності включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, спростовуються матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, а саме додаткова угода №2 від 12.12.2013 року, поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW.

Так, відповідно до п.3.2 контракту № 09-10/13 від 09.10.2013 року навантаження товару здійснюється продавцем.

Доставка вантажу здійснювалася ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013 року, ФОП ОСОБА_2 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013 року, ФОП ОСОБА_3 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником від 28.12.2013 року та ФОП ОСОБА_4 . відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником від 30.12.2013 року.

Цей факт підтверджують довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012 року, №б/н від 13.12.2013 року, №10 від 18.12.2013 року містять інформацію про транспортні витрати по поставці товару.

Згідно з п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, відсутні підстави для включення ПП "АМГ Плюс" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів, оскільки перевізники не несли будь-яких витрат по навантаженню та вивантаженню оцінюваних товарів за митною територією України та не мали підстав зазначати вказані витрати до довідок про вартість транспортних послуг.

Крім того, згідно довідки ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) від 27.12.2013 року № 3 ціна навантаження товару відповідно до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, укладеного з ПП "АМГ Плюс", включена в ціну товару (а.с. 19).

До того ж суд касаційної інстанції погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, що посилання представника відповідача на розбіжності відомостей про місце навантаження зазначених в довідках перевізників: м. Алмата і графами 1 міжнародних товарно-транспортних накладних СМR: Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57 спростовується тим, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR у графі 1: зазначається країна, найменування, адреса відправника, в даному випадку, ТОО "ПСТ "Канат" Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57, а саме дата та місце навантаження зазначаються у графі 4.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи міжнародних товарно-транспортних накладних СМR, у графі 4 місце навантаження вказано, як місто Алмаати, країна - Казахстан.

Таким чином, відомості в довідках перевізників щодо маршруту зазначено відповідно до відомостей вказаних в міжнародних товарно-транспортних накладних.

Щодо зазначення перевізниками сум транспортних витрат з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка в розмірі 9 000,00 грн. та з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави - 3 000,00 грн., судом першої інстанції встановлено, зокрема, із пояснень представника позивача, що відповідно до вищевказаних договорів перевезення ціна транспортних витрат встановлена в розмірі 9000,00 грн. з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка та в розмірі 3000,00 грн. з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави.

Стосовно тверджень відповідача про наявність розбіжностей при визначенні ціни товару у зв`язку з визначенням в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 року (ВМД від 09.01.2014 року №806020000/2014/000047) ціну товару як 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 року до контракту, якою змінено ціну та визначено як 6,8 руб. РФ за 1 кг., колегія суддів зазначає, що пунктом 2.2 додаткової угоди №3, укладеної позивачем з ТОВ "ПСГТ "Канат" 25.12.2013 року, ціна товару встановлюється в рахунках-фактурах на кожну поставку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що визначення ціни товару з розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг. в рахунках-фактурах не суперечить вимогам, укладеного ПП "АМГ Плюс" з ТОВ "ПСГТ "Канат" контракту №09-10/13 від 09.10.2013.

Суди першої та апеляційної інстанції вірно не приймали посилання відповідача на те, що при оформленні товару по ВМД від 09.01.2014 року №806020000/2014/000051 та №806020000/2014/000047, документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності: в пакувальному листі №4 від 19.12.2013 року (ВМД №806020000/2014/000047) є посилання на фактуру №31, в пакувальному листі №5 від 19.12.2013 року (ВМД №806020000/2014/000051) є посилання на фактуру №32, однак дані фактури відсутні та до митного органу не надавалися , оскільки до митного органу позивачем було подано рахунки-фактури №10000000031 та №1000000032, цифрові значення в яких співпадають з цифровими значеннями вказаними в пакувальних листах.

Враховуючи той факт, що для митного оформлення товару позивач надав Митниці належні та допустимі докази на підтвердження контракту, а документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що Митниця прийняла рішення та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів. Тому відповідач під час здійснення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам Митного кодексу України.

Проте суд касаційної інстанції не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції щодо стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачену суму ПДВ з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі Державному казначейству України для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб`єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, який був чинний на момент звернення позивача до суду, відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п`яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Аналогічні положення містяться і в Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188.

Отже, законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб`єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб`єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб`єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

В той же час, як вказувалось в доводах касаційної скарги відповідачем, позивач не звертався до митниці з відповідною заявою про повернення надмірно сплачених грошових коштів, а тому митницею не приймалось рішення з цього питання.

Тобто позивачем не дотримано встановлений законодавством порядок для повернення надмірно сплачених митних платежів і судами такі обставини не встановлені, а відтак висновок судів про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМГ Плюс" надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 114 852,72 грн є неправомірним.

Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 826/10946/13-а.

Статтею 351 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин в частині відсутності підстав для стягнення надмірно сплаченої суми митних платежів, рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині підлягають скасуванню з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року по справі № 816/174/14 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМГ Плюс" надмірно сплачених митних платежів в розмірі 114 852,72 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко