Ухвала

від 03.04.2014 по справі 816/174/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 р.Справа № 816/174/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Мінаєвої О.М.

Шевцової Н.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Васильченка К.В.

представника відповідача Дзюби І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014р. по справі № 816/174/14

за позовом Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС"

до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування рішень,карток відмови та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "АМГ ПЛЮС" (далі - позивач), звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 26.12.2013 року №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 року №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 року №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1, картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006;

- зобов'язати повернути суми гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачем укладеного з ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) контракт № 09-10/13 від 09.10.2013 року на закупівлю цибулі ріпчастої за ціною 4,5 руб. РФ за 1 кг та додаткові угоди №1 від 05.12.2013 року, за умовами якої було змінено ціну товару з розрахунку 6,8 руб РФ за 1 кг, №3 від 25.12.2013 року, за умовами якої було змінено ціну товару з розрахунку 7,00 руб РФ за 1 кг (всього здійснено 5 поставок), а тому при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту) та додатковими угодами, та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 року №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 року №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 року №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1 та картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006. Не погоджуючись з вказаним рішенням,позивач зазначав, що ним було подано всі належні документи і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, необхідні для визначення митної вартості за основним методом (за ціною договору). Крім того. позивач зазначав, що з метою здійснення митного оформлення товару позивачем до митного органу подано декларації митної вартості, якими забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначених декларантом та сумою митних платежів, обчислених згідно митної вартості товарів, визначених Полтавською митницею на загальну суму гарантійного внеску за деклараціями в розмірі 114 852,72 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "АМГ Плюс" до Полтавської митниці Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 року №806020002/2013/000077/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00039.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 року №806020002/2013/000078/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00040.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 31.12.2013 року №806020002/2013/000083/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00045.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 року №806020002/2014/000003/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00006.

Визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Головного управління Міндоходів України у Полтавській області про коригування митної вартості товарів від 09.01.2014 року №806020002/2014/000002/1, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00007.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АМГ Плюс" (код ЄДРПОУ 36066291) надмірно сплачений податок на додану вартість на поточний рахунок Приватного підприємства "АМГ Плюс" (№2600602363193 ВТБ банк в м. Києві, МФО 321767, ІПН 360662916017 код ЄДРПОУ 36066291) в розмірі 114 852,72 грн. (сто чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні сімдесят дві копійки).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2013 року ПП "АМГ Плюс" укладений з ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) контракт № 09-10/13. Згідно із підпунктами 1.1, 2.1 цього контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець своєчасно прийняти та здійснити оплату за цибулю ріпчасту на умовах даного контракту, за ціною 4,5 руб. РФ за 1 кг (а.с. 14-15).

05.12.2013 року між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №1 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, за умовами якої змінено ціну товару з розрахунку 6,8 руб РФ за 1 кг (а.с. 16).

Згідно додаткової угоди №2 від 12.12.2013 року поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW (а.с. 17).

25.12.2013 року між ПП "АМГ Плюс" та ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) укладено додаткову угоду №3 до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, за умовами якої ціна товару за 1 кг установлюється в рахунку фактурі на кожну поставку (а.с. 18).

Доставка продукції здійснювалась ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013 року, ФОП ОСОБА_5Д відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013 року, ФОП ОСОБА_6 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № .0.2013 від 28.12.2013 року та ФОП ОСОБА_7 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № 30.12.2013 від 30.12.2013 року (а.с. 45-46, 71-72, 146-147, 163-164).

Згідно вищевказаного контракту позивачем отримано партії цибулі ріпчастої та здійснено декларування митної вартості товару при ввезенні на митну територію України, подано митні декларації:

- №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 року, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 20-21);

- №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 року, в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 20250 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 137700,00 руб. РФ, а з коригуванням 42711,71 грн. (а.с. 35-36);

№806020000/2013/013631 від 31.12.2013 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19700 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 133960,00 руб. РФ, а з коригуванням 41816,18 грн. (а.с. 54-55);

- №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с. 89-90);

- №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 року в якій митну вартість товару (цибуля ріпчаста свіжа для продовольчих цілей) вагою нетто 19300 кг розраховано за 1 методом визначення митної вартості (за ціною договору) в сумі 135100,00 руб. РФ, а з коригуванням 42064,37 грн. (а.с.73-74).

Для митного оформлення було подано наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013 року, додатки № 1 від 05.12.2013 року, №2 від 12.12.2013 року, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 09.01.2014 року, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013 року, №10000000028 від 13.12.2013 року, №10000000030 від 19.12.2013 року, №10000000032 від 30.12.2013 року, №10000000031 від 30.12.2013 року, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

26.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000077/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00039 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000077/1 від 26.12.2013 року (а.с. 23-26).

26.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000078/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 641317,50 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6700) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00040 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000078/1 від 26.12.2013 року (а.с. 38-41).

31.12.2013 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2013/000083/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 623505,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6500) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2013/00045 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2013/000083/1 від 31.12.2013 року (а.с. 57- 60).

09.01.2014 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000002/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00007 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000002/1 від 09.01.2014 року (а.с. 76-80).

09.01.2014 року Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №806020002/2014/000003/1, яким із застосуванням 6 методу визначено митну вартість товару позивача в загальній сумі 611424,00 руб. РФ (сума вартості за одиницю 31,6800) та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020002/2014/00006 відповідно до якої визначено коригування митної вартості товару згідно рішення №806020002/2014/000003/1 від 09.01.2014 року (а.с. 92-95).

Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем рішень від 26.12.2013 року №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 року №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 року №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1, картки відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набрав чинність з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу ч.1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 2-7 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами ч.1, ч.2 ст. 54 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 третьою ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 тієї ж статті вказаного кодексу встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Згідно ч.2 ст.58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу (ч.3 ст.58 МК України).

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, відмовляючи позивачу в митному оформленні товару (цибулі ріпчастої свіжої) за 1 методом, митний орган послався на те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість, а саме: рівень заявленої декларантом митної вартості товару становить 0,27 дол. США за кг, а рівень митної вартості товару зі схожими характеристиками, оформленого за МД від 15.07.2013 №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США; довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012 року, №б/н від 13.12.2013 року, №10 від 18.12.2013 року не містять інформації про вартість навантаження, вивантаження товару, що передбачено умовами поставки EXW KZ Алмати; в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 року ціну товару визначено 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 року до контракту, якою змінено ціну та визначено 6,8 руб. РФ за 1 кг. та не подано позивачем всіх додатково витребуваних документів. Наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованих товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи встановлені митним органом розбіжності, колегія суддів не вважає їх такими, що впливають на визначення складових митної вартості товарів та відповідно дають право митному органу на витребування додаткових документів, виходячи з наступного.

Згідно оскаржуваних рішень відповідача, визначена ним митна вартість товару (цибулі ріпчастої) ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, оформленого по ВМД від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, згідно якої митна вартість, що визнана митним органом, становить 0,97 дол. США.

З матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення позивачем було подано наступні документи: контракт № 9-10/13 від 09.10.2013 року, додатки № 1 від 05.12.2013 року, №2 від 12.12.2013 року, договори перевезення, довідки підприємств перевізників, повідомлення від 26.12.2013 року, від 31.12.2013 року, від 09.01.2014 року, рахунки - фактури (інвойс) №10000000027 від 13.12.2013 року, №10000000028 від 13.12.2013 року, №10000000030 від 19.12.2013 року, №10000000032 від 30.12.2013 року, №10000000031 від 30.12.2013 року, калькуляцію по виробництву, платіжні доручення в іноземній валюті.

Таким чином. колегія суддів доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 61 МК України закріплено застереження щодо умов застосування методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів. Товари не вважаються ідентичними або подібними оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які підлягають оцінці.

Згнідно витягу з бази даних оформлених ВМД, наданого відповідачем щодо митної декларації від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, яка містить дані щодо вартості цибулі ріпчастої свіжої країни виробництва Египет (а.с. 245), встановлено, що товари, які оформлювались за вказаною декларацією вироблені в іншій країні, ніж товари, що завозились позивачем.

Крім того, колегія суддів вважає невірним твердження відповідача щодо необхідності включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Як свідчать матеріали справи, а саме додаткова угода №2 від 12.12.2013 року, поставка товару проводиться відповідно до правил Інкотермс 2000, на умовах поставки товару EXW.

Згідно положень офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС (редакція 2000 року), EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

У відповідності до п. 9.1 Інкотермс 2000 "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов'язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов'язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов'язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов'язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов'язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу.

Так, відповідно до п.3.2 контракту № 09-10/13 від 09.10.2013 року навантаження товару здійснюється продавцем.

Доставка вантажу здійснювалася ФОП ОСОБА_4 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 06.12.2013 року, ФОП ОСОБА_5 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору перевезення від 12.12.2013 року, ФОП ОСОБА_6 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № .0.2013 від 28.12.2013 року та ФОП ОСОБА_7 відповідно до укладеного ПП "АМГ Плюс" договору з перевізником № 30.12.2013 від 30.12.2013 року.

Цей факт підтверджують довідки підприємства - перевізника №32 від 13.12.2012 року, №б/н від 13.12.2013 року, №10 від 18.12.2013 року містять інформацію про транспортні витрати по поставці товару.

Згідно з п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що підстави для включення ПП "АМГ Плюс" таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні, оскільки перевізники не несли будь-яких витрат по навантаженню та вивантаженню оцінюваних товарів за митною територією України та не мали підстав зазначати вказані витрати до довідок про вартість транспортних послуг.

Крім того, згідно довідки ТОВ "Повне сільськогосподарське товариство "Канат" (Казахстан) від 27.12.2013 року №3 ціна навантаження товару відповідно до контракту №09-10/13 від 09.10.2013 року, укладеного з ПП "АМГ Плюс", включена в ціну товару (а.с. 19).

Щодо посилання представника відповідача на розбіжності відомостей про місце навантаження зазначених в довідках перевізників: м. Алмата і графами 1 міжнародних товарно-транспортних накладних СМR: Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57, то суд зазначає, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної СМR у графі 1 зазначається країна, найменування, адреса відправника, в даному випадку, ТОО "ПСТ "Канат" Казахстан, Алматинська область, м. Капшагай, с. Кербулак, вул. Молодіжна, б.57, дата та місце навантаження зазначаються у графі 4, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наданих до матеріалів справи міжнародних товарно-транспортних накладних СМR, у графі 4 місце навантаження вказано, як місто Алмаати, країна - Казахстан.

Таким чином, відомості в довідках перевізників щодо маршруту зазначено відповідно до відомостей вказаних в міжнародних товарно-транспортних накладних.

Щодо зазначення перевізниками сум транспортних витрат з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка в розмірі 9000,00 грн. та з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави - 3000,00 грн., судом встановлено, зокрема, із пояснень представника позивач, що відповідно до вищевказаних договорів перевезення ціна транспортних витрат встановлена в розмірі 9000,00 грн. з м. Алмати до пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка та в розмірі 3000,00 грн. з пункту пропуску Гоптівка Нехотєєвка до м. Полтави.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, колегія суддів зазначає. що визначення вказаної ціни транспортних витрат в договорах перевезення є волевиявленням сторін та не може слугувати підставою для коригування митним органом митної вартості товарів.

Стосовно твердження відповідача про наявність розбіжностей при визначенні ціни товару у зв'язку з визначенням в рахунку-фактурі №10000000031 від 30.12.2013 року (ВМД від 09.01.2014 року №806020000/2014/000047) ціну товару як 7 руб. РФ за 1 кг., що суперечить додатковій угоді №1 від 05.12.2013 року до контракту, якою змінено ціну та визначено як 6,8 руб. РФ за 1 кг., колегія суддів зазначає, що пунктом 2.2 додаткової угоди №3, укладеної позивачем з ТОВ "ПСГТ "Канат" 25.12.2013 року, ціна товару встановлюється в рахунках-фактурах на кожну поставку.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що визначення ціни товару з розрахунку 7 руб. РФ за 1 кг. в рахунках-фактурах не суперечить вимогам, укладеного ПП "АМГ Плюс" з ТОВ "ПСГТ "Канат" контракту №09-10/13 від 09.10.2013.

Щодо посилання відповідача на те, що при оформленні товару по ВМД від 09.01.2014 року №806020000/2014/000051 та №806020000/2014/000047, документи, які підтверджують заявлену митну вартість, містять розбіжності, а саме: в пакувальному листі №4 від 19.12.2013 року (ВМД №806020000/2014/000047) є посилання на фактуру №31, в пакувальному листі №5 від 19.12.2013 року (ВМД №806020000/2014/000051) є посилання на фактуру №32, однак дані фактури відсутні та до митного органу не надавалися, колегія суддів не приймає, оскільки до митного органу позивачем було подано рахунки-фактури №10000000031 та №1000000032, цифрові значення в яких співпадають з цифровими значеннями вказаними в пакувальних листах.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно ч. 3 цієї статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Право на витребування додаткових документів виникає у митного органу лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, підстав для якого в даному випадку судом не встановлено.

Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованого сумніву щодо заявленої митної вартості товару та необхідності надання декларантом додаткових документів, а також необґрунтована неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, оскільки при здійсненні митного оформлення товару позивачем були надані всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для митного оформлення товару за ціною договору, і дотримані всі умови, визначені ст. 53 Митного кодексу України, перелік яких зазначено в графі 44 ВМД №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013 року; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 року; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 року, які за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування, а тому наявнісь зазначених документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Відповідно до ч. 22 ст. 58 МК України банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, повинні містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи платіжні документи (рахунок-проформа, рахунок-фактура (інвойс), платіжне доручення) надають можливість в повній мірі ідентифікувати товар вказаний в таких документах з оцінюваним товаром, що ввозився на виконання договору поставки № 09-10/13 від 09.10.2013 року.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що подані документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4, ч.5 ст. 58 МК.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, враховуючи приписи ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено обов'язок відповідача щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність рішень про коригування митної вартості товарів від 26.12.2013 року №806020002/2013/000077/1, №806020002/2013/000078/1, від 31.12.2013 року №806020002/2013/000083/1, від 09.01.2014 року №806020002/2014/000002/1, №806020002/2014/000003/1 та прийняття карток відмови в митному оформлення випуску чи пропуску товарів№806020002/2013/00039,№806020002/2013/00040,№806020002/2013/00045,№806020002/2014/00007, № 806020002/2014/00006.

Щодо повернення позивачу з державного бюджету надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 13997,01 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно з приписами частини третьої зазначеної статті, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

На виконання ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року № 618.

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у ст. 264, ч.4 ст. 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт оплати ПДВ за ВМД №806020000/2013/013450 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013455 від 26.12.2013 року; №806020000/2013/013631 від 31.12.2013 року; №806020000/2014/000051 від 09.01.2014 року; №806020000/2014/000047 від 09.01.2014 року та переплати в зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 114 852,72 грн. підтверджено платіжним дорученням позивача про перерахування митному органу авансових платежів.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 114 852,72 грн. є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2014р. по справі № 816/174/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 08.04.2014 р.