Рішення

від 23.01.2014 по справі 910/25077/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25077/13 23.01.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ»

про стягнення 64 625,11 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача Юзвенко В.Г. (за довіреністю)

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» до товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» про стягнення 64 625,11 грн. (51 989,31 грн. основного боргу, 11 676,12 грн. пені, 959,68 грн. трьох процентів річних) за договором № 2/03 від 18.03.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати товару поставленого позивачем за договором № 2/03 від 18.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. порушено провадження у справі № 910/25077/13 та призначено її до розгляду на 23.01.2013 р.

У вказаному судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов, заяв, клопотань не надав, представника в судове засідання не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

18.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Перформ» (покупцем) було укладено договір поставки № 2/03 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця труби та фасонні частини фірми PipeLife Polska S.A. (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, його кількість, ціна за одиницю товару, строки поставки (істотні умови) кожної окремої партії визначаються за згодою сторін і вказуються у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору платежі за проданий за даним Договором товар будуть проводитьсь покупцем шляхом перерахування коштів у розмірі 60% від вартості товару з моменту отримання товару та всіх супровідних документів і остаточний розрахунок згідно з накладними на товар протягом 45 календарних днів.

Відповідно до специфікації до Договору вартість товару становить 182 392,15 грн.

Постачальник на підставі видаткових накладних № РН-0000018 від 18.03.2013 р. на суму 5 275,80 грн., № РН-0000020 від 21.03.2013 р. на суму 157 937,57 грн., № РН-000021 від 22.03.2013 р. на суму 19 178,78 грн. поставив, а покупець на підставі довіреностей прийняв товар на загальну суму 182 392,15 грн.

Покупець свої обов'язки по оплаті за поставлений товар виконав частково, повернувши 06.11.2013 р. товар на суму 3 902,84 грн. та сплативши платіжними дорученнями № 14 від 08.04.2013 р. 70 000,00 грн., № 27 від 30.04.2013 р. 26 500,00 грн. та № 36 від 20.05.2013 р. 30 000,00 грн., а всього 130 402,84 грн., залишивши за собою заборгованість в розмірі 51 989,31 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача вказані кошти в сумі 51 989,31 грн., посилаючись на те, що відповідачем не була здійснена оплата товару, а претензія № 43 від 14.11.2013 р. залишена без відповіді та задоволення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 51 989,31 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за період з 21.05.2013 р. по 18.12.2013 р. 11 676,12 грн. пені та 959,68 грн. трьох процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 4.3 Договору за порушення обов'язків згідно з п. 3.1 покупець сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого товару за кожний день прос рочки.

Пунктом 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно зі здійсненим судом перерахунком з відповідача за шість місяців з дати прострочення зобов'язання за період з 21.05.2013 р. по 05.11.2013 р. підлягає стягненню 3 523,50 грн.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок позивача та прийнято як вірний.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 51 989,31 грн. основного боргу, 3 523,50 грн. пені та 959,68 грн. трьох процентів річних.

У задоволенні вимог про стягнення 8 152,62 грн. пені судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволенню позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 1 503,45 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 4, літ. Б, кім. 42, код 38392968) на користь товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» (80100, м. Червоноград, вул. Паркова, 2, кв. 17, код 13818328) 51 989 (п'ятдесят одну тисячу дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 31 коп. основного боргу, 3 523 (три тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 50 коп. пені, 959 (дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 68 коп. трьох процентів річних та 1 503 (одну тисячу п'ятсот три) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення підписано 10.02.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова