Ухвала

від 22.12.2014 по справі 910/25077/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/25077/13 22.12.14 За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно»

на дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві

у справі № 910/25077/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма

«Коно»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ»

про стягнення 64 625,11 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від стягувача (скаржника): Юзвенко В.Г. - дов. № б/н від 23.09.2012 р.;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» про стягнення 64 625,11 грн. (51 989,31 грн. основного боргу, 11 676,12 грн. пені, 959,68 грн. трьох процентів річних) за договором № 2/03 від 18.03.2013 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2014 р. позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» 51 989,31 грн. основного боргу, 3 523,50 грн. пені, 959,68 грн. трьох процентів річних та 1 503,45 грн. витрат по сплаті судового збору.

21.02.2014 р. на примусове виконання вказаного вище рішення було видано наказ № 910/25077/13.

09.12.2014 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-комерційна фірма «Коно» надійшла скарга на дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, у якій скаржник просить визнати незаконними дії зазначеного відділу, визнати недійсною постанову ВП № 45410918 про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.11.2014 р. та зобов'язати ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві усунути порушення та прийняти до провадження виконавчий документ.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва вказану скаргу передано на розгляд судді Спичака О.М. у зв'язку із припиненням повноважень судді Удалової О.Г.

Ухвалою суду від 12.12.2014 р. розгляд скарги призначено на 22.12.2014 р.

Представник стягувача у судовому засіданні 22.12.2014 р. надав усні пояснення відповідно до яких підтримав подану скаргу у повному обсязі.

Представник ВДВС в судове засідання 22.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник боржника у судове засідання 22.12.2014 р. не з'явився, проте на адресу суду надіслав телеграму, відповідно до якої просив суд відкласти розгляд справи.

Представник стягувача заперечив проти задоволення клопотання про відкладення розгляду скарги.

Розглянувши клопотання боржника про відкладення розгляду скарги суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників боржника бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте боржник наданими йому процесуальними правами не скористався.

Зазначена правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в кому зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, а також, заслухавши пояснення представника скаржника, господарський суд прийшов до висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

16.03.2012 р. відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову № 31691732 про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду міста Києва від 22.11.2011 р. № 41/367. Встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - до 22.11.2011 р. та накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

21.03.2014 р. відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42626481 по виконанню наказу Господарського суду м. Києва № 910/25077/13 від 21.02.2014 р.

11.09.2014 р. на підставі заяви стягувача про повернення наказу суду, відділом державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві на підставі п. ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто виконавчий документ стягувачу та роз'яснено про відсутність права повторного пред'явлення виконавчого документа, а у разі пред'явлення такого є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

31.10.2014 р. заявник на підставі ч. 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» повторно звернувся до відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві з заявою про прийняття до виконання виконавчого документа.

27.11.2014 р. поштовою кореспонденцією на адресу заявника надійшла постанова відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.11.2013 р., з огляду на те, що згідно відмітки на виконавчому документі та згідно даних, що містяться в ЄДРВП, даний виконавчий документ перебував на виконанні у даному відділі і повертався стягувачу за його заявою.

Стягувач, вважає, що дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого документу та винесення постанови ВП № 45410918 від 13.11.2014 р. про відмову у відкритті виконавчого документа (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) неправомірними, а винесену постанову недійсною.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Частиною 1 статті 1 Закону України про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у випадку якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів.

Умовами ч. 5 статті 47 вищезазначеного Закону встановлено, що повернення виконавчого документу стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Умовами п. 9.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», у розгляді скарг на дії органів Державної виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», господарському суду слід мати на увазі таке. За змістом пункту 1 частини першої і частини п'ятої статті 47 та положень статті 26 в сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.

Отже, наведений у статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» припис не містить обмежень для повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання, крім випадку, коли строк для пред'явлення документу до виконання, встановлений статтею 22 Закону, пропущений.

Судом встановлено, що заявником в межах строку встановленого в ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» повторно було подано заву про прийняття до провадження виконавчого документу.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження», а саме статей 26, 49, 50 Закону, а також приписів ст. 47 Закону, які є спеціальними по відношенню до положень статті 26 Закону стосовно можливості відкриття виконавчого провадження за повторним пред'явленням виконавчого документу до виконання, суд приходить до висновку, що дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 45410918 від 13.11.2014 р. є незаконними, а відповідна постанова від 13.11.2014 року серія ВП № 45410918 є недійсною.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні скарги в частині зобов'язання відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 23.01.2014 р. у справі № 910/15077/13 з огляду на те, що суд не вправі зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» можуть і повинні вчинятись лише державним виконавцем. Суд вправі виявивши порушення допущені державною виконавчою службою визнати дії чи бездіяльність незаконними, а наслідки таких дій недійсними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати дії відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 45410918 від 13.11.2014 р. незаконними.

3. Визнати постанову відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 45410918 від 13.11.2014 р. недійсною.

4. В задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя Спичак О.М.