Рішення

від 25.05.2009 по справі 15/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/161

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

25.05.09 р.                                                                                                       Справа № 15/161                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаметалосвіт” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33257162)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Економікторг” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 34225351)

про стягнення заборгованості на загальну суму 174897,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Парфіненко О.Б. за довіреністю № 02–01/72 від 09.09.2008 р. (в останнє судове засідання не з'явився)

від відповідача: Купченко В.Г. за довіреністю б/н від 25.11.2008 р., Лисенко С.М. згідно довідки з ЄДРПОУ № 14/4–20/1852 (в останнє судове засідання не з'явилися)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Мегаметалосвіт” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Економікторг” м. Донецьк про стягнення заборгованості на загальну суму 174897,32 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/161, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 25.11.2008 р. строк вирішення спору продовжений до 26.01.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.12.2008 р. до 15.01.2009 р.

Ухвалою від 15.01.2009 р. по справі призначена судова комплексна почеркознавча та технічна експертиза, проведення експертизи доручено Науково-дослідному експертно–криміналістичному центру ГУ МВС України в Донецькій області. Цією ж ухвалою суд зупинив провадження у даній справі.

Від Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Донецькій області до суду надійшов висновок експерта № 37 від 17.03.2009 р.

Ухвалою від 14.05.2009 р. поновлено провадження у справі № 15/161 та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

22.05.2007 р. сторони уклали договір № ДГ–м0019, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець (відповідач) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та в строки, вказані в рахунках–фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар за якістю та кількістю повинен відповідати умовам, стандартам та характеристикам, які вказані у нормативно–технічних вимогах виробника, а також у специфікаціях та додатках, які підтверджені сертифікатами відповідності (якості) товару.

Згідно пунктів 3.1 договору продавець поставляє товар на умовах EXW – склад продавця м. Донецьк (ІНКОТЕРМС в редакції 2000). Датою передачі товару вважається дата, вказана в накладній.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України – в гривнях за умови поставки згідно п. 3.1 договору і вказана в рахунках–фактурах та специфікаціях. Загальна вартість товару, що підлягає поставці, складається з суми рахунків–фактур та (або) специфікацій.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за товар, що передається, здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець зобов'язаний перерахувати 100% вартості товару як передоплату до моменту відвантаження товару зі складу продавця. За взаємною згодою сторін можлива відстрочка платежу до 5 банківських днів.

Згідно п. 10.4 договору специфікація, інші документи, підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною даного договору.

До договору сторони уклали наступні специфікації: № 1 від 24.05.2007 р., № 2 від 05.06.2007 р., № 3 від 09.06.2007 р., № 4 від 09.07.2007 р., якими передбачили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та загальну суму товару. Також всіма специфікаціями передбачено, що покупець зобов'язаний перерахувати 100% вартості товару як передоплату до моменту відвантаження товару зі складу продавця. За взаємною згодою сторін можлива відстрочка платежу до 5 банківських днів. Завірені копії та оригінали договору та специфікацій додані до позову.

В позовній заяві позивач вказує на те, що в результаті звірки розрахунків між позивачем і відповідачем за період з травня 2007 р. по серпень 2008 р. була виявлена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.08.2008 р. у розмірі 119545,42 грн. (378029,22 грн. (всього поставленого товару) – 258483,80 грн. (всього оплачено) = 119545,42 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач надав до суду наступні документи: видаткові накладні, рахунки–фактури, довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, податкові накладні, акт звірки відвантажень та розрахунків між сторонами. Завірені копії вказаних документів, а також оригінали видаткових накладних, рахунків–фактур, довіреностей містяться в матеріалах справи.

Відповідач надав до суду клопотання вх. № 02–41/50048 від 23.12.2008 р. за підписом директора, в якому факт отримання товару за договором № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р. по видатковій накладній № РН–0000049 від 06.06.2007 р. за довіреністю серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р. заперечував тим, що посадові особи позивача звернулися до відповідача з проханням оформити ще один екземпляр документів по даним правовідносинам через їх втрату та видати копію довіреності, на підставі якої були отримані товарно–матеріальні цінності. Також не підтверджується відповідачем підписання специфікації № 2, що була додатком до вказаного договору. Як зазначив у клопотанні відповідач, підпис посадових осіб відповідача та відбиток печатки на цих документах викликає сумнів. У зв'язку з цим відповідач просив суд призначити почеркознавчу експертизу та експертизу справжності відбитку печатки на договорі № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р., видатковій накладній № РН–0000049 від 06.06.2007 р., довіреності серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р., специфікації № 2 до договору № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р.

Суд задовольнив клопотання та призначив судову комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів.

Згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу, в даному випадку – комплексну почеркознавчу та технічну.

На вирішення експертам Науково-дослідного експертно–криміналістичного центру ГУ МВС України в Донецькій області ухвалою господарського суду від 15.01.2009 р. поставлені наступні питання: чи виконаний підпис на спірних документах від імені директора відповідача – Лисенко С.М. ним особисто або іншою особою; чи нанесено відбиток печатки на спірних документах печаткою відповідача.

Висновком судової економічної експертизи № 37 від 17.03.2009 р. встановлено, що підпис від імені Лисенко С.М. в договорі № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р. в графі „покупець” та додатку № 1 до договору (специфікація № 2), виконаний не Лисенко С.М., а іншою особою. Підписи від імені Лисенко С.М. в довіреності серії НБД № 634967 від 05.06.2007 р. в графах „підпис”, „керівник”, „головний бухгалтер”, виконані Лисенко С.М. Вирішити питання Лисенко С.М. особисто або іншою особою виконані підписи від його імені в довіреності серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р. в графах „підпис”, „керівник”, „головний бухгалтер” неможливо, так як в процесі дослідження було встановлено комплекс діагностичних ознак, що свідчать про незвичайність виконання даних підписів.

Діагностичні ознаки в даних підписах могли проявитися як в результаті природних, так і в результаті  штучних „збиваючих” факторів. Встановити характер прояву комплексу діагностичних ознак експерту не вдалося через невеликий об'єм графічного матеріалу.

Підпис від імені Лисенко С.М. у видатковій накладній № РН–0000049 від 06.06.2007 р. (а.с. 29; 79) в графі „Отримав(ла)” виконаний Лисенко С.М. власноручно, а у видатковій накладній № РН–0000049 від 06.06.2007 р. (а.с. 32; 82) в графі „Отримав(ла)” – навпаки, іншою особою.

Стосовно відбитків круглої печатки відповідача на спірних документах експертизою встановлено, що вони нанесені печаткою відповідача.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази, в тому числі й  висновок експерта, суд дійшов наступного висновку:

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані передачі товару на спірну суму за видатковими накладними № РН–0000049 від 06.06.2007 р. були здійснені на підставі договору № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р.

Оскільки п. 10.4 договору передбачено, що специфікація, інші документи, підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною даного договору, всі спірні документи повинні містити посилання на договір № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні № РН–0000049 від 06.06.2007 р. не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р., оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься. Навпаки, ці накладні у якості підстави містять посилання на рахунок–фактуру № СФ–0000585 від 05.06.2007 р., в рахунку–фактурі № СФ–0000585 від 05.06.2007 р. будь–який договір як умова замовлення взагалі не зазначений. В обґрунтування факту здійснення передачі товару за спірними видатковими накладними позивач посилається на довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей серії НБД № 634967 від 05.06.2007 р. та серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р. В довіреності серії НБД № 634967 від 05.06.2007 р. також є посилання на рахунок–фактуру № СФ–0000585 від 05.06.2007 р. В довіреності серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р. відсутнє посилання на будь–який договір.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що товар за якістю та кількістю повинен відповідати умовам, стандартам та характеристикам, які вказані у нормативно–технічних вимогах виробника, а також у специфікаціях та додатках, які підтверджені сертифікатами відповідності (якості) товару.

В позовній заяві позивач стверджує, що товар за спірними видатковими накладними був переданий на підставі специфікації № 2 до договору. В другій графі специфікації № 2 передбачено, що позивач зобов'язався передати у власність відповідача лист стальний 2,0 мм х/к 08кп глибокої витяжки в кількості 8,98 тон. За видатковою накладною № РН–0000049 від 06.06.2007 р. (графа 2) (а.с. 29; 79) позивач передав відповідачу лист стальний 3,5 мм х/к 08кп глибокої витяжки в кількості 4,49 тон. За видатковою накладною № РН–0000049 від 06.06.2007 р. (графа 2) (а.с. 32; 82) позивач передав відповідачу також лист стальний 3,5 мм х/к 08кп глибокої витяжки в кількості 4,49 тон. З довіреностей серії НБД № 634967 від 05.06.2007 р. та серії НБД № 634976 від 06.06.2007 р. вбачається, що відповідач отримав від позивача лист стальний 3,5 мм х/к 08кп глибокої витяжки. Таке ж саме найменування товару передбачає рахунок–фактура № СФ–0000585 від 05.06.2007 р. Враховуючи вказане, предмет купівлі–продажу за спірним договором, зазначений у специфікації № 2 до договору, та фактично переданий товар за накладними, довіреностями, рахунком–фактурою не співпадають.

Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних № 50 від 05.06.2007 р. та № 51 від 06.06.2007 р., що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначений рахунок–фактура № СФ–0000585 від 05.06.2007 р., що, як судом було вище доведено, також не має зв'язку зі спірним договором № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок між накладними,  довіреностями, рахунками–фактурами з умовами спірного договору та додатків до нього, зокрема, специфікації № 2, тобто не доведений сам факт передачі товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за переданий товар.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог щодо договірних правовідносин між сторонами без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу за товар, переданий за видатковими накладними № РН–0000049 від 06.06.2007 р. згідно договору № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р. в сумі 119545,42 грн., суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

24.11.2008 р. від позивача до суду надійшло уточнення позовних вимог № 07–02/2008 від 21.11.2008 р., в якому позивач збільшує розмір позовних вимог у зв'язку з перерахуванням пені з урахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. та нарахуванням штрафу на підставі ст. 549 ч. 2 ЦК України, та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 119545,42 грн., пеню за несвоєчасну сплату боргу за поставлену продукцію в розмірі 28499,96 грн., 3% річних за користування чужими коштами в сумі 4331,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 32966,82 грн., штраф у сумі 23909,08 грн. Загальна сума уточнених позовних вимог складає 209252,99 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, позовні вимоги про стягнення пені, інфляції, 3% річних та штрафу суд вважає також необґрунтованими, тому як вони засновані на порушенні строку оплати за товар згідно умов договору № ДГ–м0019 від 22.05.2007 р., та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 22; 33-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.05.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.