Ухвала

від 05.02.2014 по справі 2а-1670/9166/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/26568/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників сторін:

позивача - Юренка О.Б., Намінас О.В.,

відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012

у справі №2а-1670/9166/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000642301/133.

У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за операціями з придбання дизельного пального в рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопол» (далі - ТОВ «Енергопол»), тоді як податковою інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові акти і відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що реальність виконання спірних операцій документально не підтверджується, а відтак ці операції не можуть викликати правові наслідки у податковому обліку Товариства.

Товариством у відповідності зі статтею 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість оскаржуваних рішень та просить їх залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та поданих Товариством заперечень, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Енергопол» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 15.07.2011 № 4921/23-309/35713283 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ на 1 469 966 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття зазначеного акта індивідуальної дії став висновок податкового органу про те, що з огляду на неподання платником документів на підтвердження списання або реалізації придбаного пального у ТОВ «Енергопол» не вбачається доцільності придбання та використання в господарській діяльності ПММ як умови для формування податкового кредиту відповідно до пункту 198.3, 198.4 статті 198 Податкового кодексу України.

У ході розгляду цієї справи ДПІ також зазначила про відсутність належних доказів на підтвердження факту поставки спірного дизельного пального в адресу позивача саме спірним постачальником - ТОВ «Енергопол» в силу відсутності доказів транспортування цього товару залізницею саме за замовленням цього контрагента, неподання позивачем паспортів якості та сертифікатів на придбану продукцію, а також доказів прийняття та обліку придбаного пального з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З ціллю підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції послалися на те, що реальність виконання поставок з боку ТОВ «Енергопол» в адресу платника у межах виконання Генерального договору поставки нафтопродуктів від 29.03.2011 № 30-11 підтверджується необхідними первинними документами (актами приймання-передачі, рахунками-фактурами, податковими накладними, прибутковими ордерами), що містять необхідні для цілей оподаткування відомості про господарські операції та підтверджують факт їх реального виконання.

Втім з огляду на доводи ДПІ, на які вона посилається на обґрунтування своєї правової позиції по справі, вирішення даного спору вимагало більш ретельної перевірки обставин щодо реального виконання спірних поставок продукції в адресу позивача. Зокрема, судам слід було встановити дані про рух активу на шляху від виробника до платника з урахуванням умов поставки, визначених у Генеральному договорі поставки нафтопродуктів від 29.03.2011 № 30-11.

Так, суди не з'ясували факт прийняття позивачем товару за якістю у відповідності з Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121, а також за кількістю та якістю з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, як це передбачено у розділі 7 названого Договору.

Суди не перевірили причини відсутності у позивача сертифікатів якості на придбану продукцію.

Також суди не надали будь-якої юридичної оцінки і факту невідповідності змісту залізничних накладних, якими оформлювалося транспортування дизельного пального залізницею, змісту Генерального договору поставки нафтопродуктів від 29.03.2011 № 30-11 з огляду на зазначення у цих квитанціях відправником іншої особи (ПрАТ «Линік»), а не ТОВ «Енергопол», не з'ясували характеру правовідносин між цим вантажовідправником та учасниками оспорюваних за цим позовом поставок, зокрема, за чиїми рознарядками здійснювалося відвантаження товару на адресу позивача.

Слід зазначити, якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Допущені судами порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, з урахуванням висновків податкового органу, наведених в акті перевірки, ретельно перевірити реальність виконання спірних операцій з поставки дизельного пального позивачеві саме в рамках правовідносин з ТОВ «Енергопол», для чого в разі необхідності зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2012 у справі №2а-1670/9166/11 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько