Ухвала

від 07.10.2015 по справі 2а-1670/9166/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32807/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

при секретарі Ігнатенко О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014

у справі № 2а-1670/9166/11

за позовом Товариства

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Намінаса О.В., Юренка О.Б.,

відповідача - Пилипенка С.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року Товариство звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000642301/133.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 прийняті у справі рішення попередніх судових інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою ретельної перевірки усіх обставин щодо дійсного руху активів у процесі виконання поставок пального позивачеві із задекларованим постачальником (товариством з обмеженою відповідальністю «Енергопол», далі - ТОВ «Енергопол»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014, у позові відмовлено.

Судові акти зі справи мотивовані тим, що дійсна економічна участь заявленого постачальника - ТОВ «Енергопол» - у поставці спірного активу позивачеві документально не підтверджується.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов.

На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про помилковість розцінювання судами як доказ безтоварності спірних операцій незазначення ТОВ «Енергопол» вантажовідправником у залізничних накладних та наголошує на тому, що факт поставки товару позивачеві саме цим постачальником підтверджується сукупністю залучених до матеріалів справи документів первинного обліку.

У заперечення на касаційну скаргу Інспекція зазначає про правильність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Енергопол» за період з 01.04.2011 по 30.04.2011.

Результати цієї перевірки викладені в акті від 15.07.2011 № 4921/23-309/35713283, на підставі якого Інспекцією прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення ПДВ на 1 469 966 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для прийняття зазначеного акта індивідуальної дії стало невизнання відповідачем права платника на податковий кредит за операціями з придбання Товариством паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Енергопол» з підстав невідповідності відображених у податковому обліку позивача податкових наслідків цих операцій реальним фактам господарської діяльності.

Вирішуючи даний спір по суті, суди попередніх інстанцій керувалися правовою позицією, викладеною Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.02.2014 з цієї справи, відповідно до якої чинне податкове законодавство (зокрема, підпункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

Отже, для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці взаємовідносин позивача та ТОВ «Енергопол» з урахуванням висновків та вказівок Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 05.02.2014, суди встановили, що за генеральним договором поставки нафтопродуктів від 29.03.2011 № 30-11 названий постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) нафтопродукти. Виконання цих операцій оформлено складенням податкових накладних, актів прийому-передачі, рахунків-фактур, прибуткових ордерів; оплата товару позивачем у безготівковому порядку засвідчена виписками з банківського рахунку Товариства та копіями платіжних доручень.

Судами також встановлено, що виробником поставленого товару було приватне акціонерне товариство «Линік».

Досліджуючи обставини, пов'язані з рухом товару на шляху від цього виробника до кінцевого споживача (позивача у справі), як-от - умови транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю - суди встановили, що економічна участь ТОВ «Енергопол» як посередника у ланцюгу поставки розглядуваного товару документально не підтверджується. Так, оформлені під час транспортування спірного пального залізницею залізничні накладні свідчать про рух активу від приватного акціонерного товариства «Линік» (виробника) через товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс» (посередник) до позивача (кінцевого споживача) шляхом передачі товару на відповідальне зберігання відкритому акціонерному товариству «Полтавський ГЗК» (зберігач за договором від 28.02.2011 № 966).

У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження участі ТОВ «Енергопол» у наведеному ланцюгу постачання, перебування його у договірних правовідносинах з виробником товару або проміжним постачальником (ТОВ «ТНК-ВР Коммерс»).

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту вчинення ТОВ «Енергопол» необхідних дій господарського характеру, які вплинули на процес реалізації (передачі) активу позивачеві (зокрема, зміна транспортної схеми доставки, якісних характеристик товару тощо) та підтвердили б значення участі цього контрагента у настанні правових наслідків розглядуваних операцій.

Докази прийняття товару за якістю у відповідності з Інструкцією з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121, а також за кількістю та якістю з дотриманням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155, за участю відповідальних осіб ТОВ «Енергопол» позивачем також не представлено.

Наведені факти у сукупності з установленою судами обставиною щодо несплати ТОВ «Енергопол» необхідних сум ПДВ до бюджету за розглядуваними операціями цілком об'єктивно були розцінені судами як свідчення податкової схеми, при якій актив рухається через ТОВ «Енергопол» лише за документами без фактичної участі цього постачальника у виконанні цих операцій, що виключає можливість врахування останніх у податковому обліку Товариства.

Суди також встановили альтернативний рух придбаного пального, зазначивши про його фактичне можливе одержання позивачем від виробника - приватного акціонерного товариства «Линік», або від транзитного постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-ВР Коммерс».

За таких обставин суди цілком об'єктивно відмовили у визнанні податкової вигоди, на яку претендує Товариство та правомірно відмовили у позові.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

З урахування викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі № 2а-1670/9166/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко