Ухвала

від 03.02.2014 по справі 2а-3760/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2014 року м. Київ К/800/14054/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2012

у справі № 2а-3760/12/1070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, з урахуванням уточнення позовних вимог, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 09.07.2012 № 1304/0000031720/101 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 14 585,86 грн. основного платежу та 3 646,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 1305/0000041720/102 в частині нарахування податку на додану вартість в розмірі 8 349 грн. основного платежу та 2 087,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій, визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 813 від 27.07.2012 про сплату 28 569,94 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 позов задоволено частково визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення № 1305/0000041720/102 від 09.07.2012; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення рішення № 1305/0000041720/102 від 09.07.2012 в частині визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму основного платежу в розмірі 8 349 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2 087,25 грн.; в решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог; прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, складено акт від 21.06.2012 № 1611/17-1/59/НОМЕР_1, в якому зафіксовані порушення: ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» , абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , пп. 164.1.3 п. 164.3 ст. 164 , п. 167.1 ст. 167 , п. 172.2 ст. 172 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено чистий дохід, який підлягає оподаткуванню на суму 89 354,07 грн., що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 403,11 грн.; пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 9 436 грн., в т.ч.: за І квартал 2009 року в сумі 487 грн., за ІІ квартал 2009 року в сумі 600 грн., за ІV квартал 2009 року в сумі 7 726 грн., за І квартал 2010 року в сумі 623 грн., в тому числі в порушення ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, пп. пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.4.1, 7.4.2 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за IV квартал 2009 року на суму 7 435,44 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 09.07.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 1304/0000031720/101 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 19 252,32 грн., в т.ч.: 14 585,86 грн. основного платежу та 4 666,46 штрафних (фінансових) санкцій;

- № 1305/0000041720/102 про нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 186,25 грн., в т.ч.: 8 949 грн. основного платежу та 2 237,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення № 1304/0000031720/101 в частині нарахування суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 14 585,86 грн. основного платежу та 3 646,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 1305/0000041720/102 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8 349 грн. основного платежу та 2 087,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб стало завищення валових витрат на суму 89 354,07 грн. за 2011 рік господарської діяльності позивача, оскільки понесення витрат на названу суму не було документально підтверджено під час перевірки, у зв'язку з чим встановлено заниження суми оподатковуваного доходу за 2011 рік на аналогічну суму, що призвело до заниження суми сплаченого податку на доходи фізичних осіб в сумі 13 403,11 грн. Позивачем самостійно узгоджено суму у розмірі 16 832,47 грн., контролюючим органом встановлено, що всього до сплати зазначений податок підлягає у розмірі 14 585,86 грн.

Позивачем до перевірки надавалась відповідна книга обліку. Загальний розмір отриманого доходу за 2011 рік у ній позивачем визначено в сумі 1 902 235,01 грн., і такий розмір доходу відповідає даним декларації про доходи за підписом ОСОБА_2, поданої до податкового органу 03.02.2012.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару (п. 177.10 ст. 177 ПК України ).

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1. ст. 54 зазначеного Кодексу платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до положень п. 47.1 ст. 47 ПК України фізична особа-підприємець несе відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

У випадку виявлення платником податків помилок у поданій ним декларації у відповідності до положень п. п. 50.1, 50.2 ст. 50 ПК України він має право подати уточнюючий розрахунок до неї або вказати на ці помилки у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період; платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Оскільки, в судовому порядку встановлено недоплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за 2011 рік в розмірі 13 403,11 грн., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на загальну суму 89 354,07 грн., то податкове повідомлення-рішення № 1304/0000031720/101 від 09.07.2012 в частині нарахування грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 14 585,86 грн. основного платежу та 3 646,46 грн. штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.07.2012 № 1305/0000041720/102, слід зазначити наступне.

Підставою для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ПП «Автовант», ТОВ «Мері Мо», ПМП «Автокомфорт», ОСОБА_3 за договорами, які на думку податкового органу є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час перевірки контрагента позивача ТОВ «Мері Мо» органами ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було встановлено відсутність посадових осіб товариства за його юридичною адресою. Також, за даними ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, згідно поданих названим підприємством декларацій у товариства не вбачається наявності основних фондів, основних засобів та нематеріальних активів, за звітами значиться, що на підприємстві загальна чисельність працюючих складає 0 осіб, у тому числі 1 особа працює за цивільно-правовим договором.

Матеріалами справи встановлено, що позивач у період, який перевірявся займався наступними видами господарської діяльності: оптова торгівля хімічними продуктами; діяльність автомобільного вантажного транспорту (на підставі ліцензії Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2006 року серії АВ № 152237).

Протягом ІV кварталу 2009 року та І кварталу 2010 року позивачем було придбано ряд запчастин до вантажних автомобілів.

На підтвердження факту реальності вказаних господарських операцій, позивачем надано виписані контрагентами ПП «Автовант», ТОВ «Мері Мо», ПМП «Автокомфорт» та ОСОБА_3 податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних.

На підтвердження господарської мети придбання запчастин до вантажних автомобілів позивачем надано договори оренди транспортних засобів від 01.02 та від 18.11.2009, укладені між ФОП ОСОБА_4 та позивачем, за яким останній прийняв у користування вантажні автомобілі: МАЗ 533605 та причіп МАЗ 83781, МАЗ 500 та причіп ГКБ 8352, МАЗ 5334 та причіп ГКБ 8350.

Факт використання придбаних запчастин позивачем підтверджується актом установки (заміни) на орендовані автомобілі запасних частин та списання масел, підписані комісією у складі водія відповідного автомобіля та ОСОБА_2

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ).

За встановлення в судовому порядку реального характеру укладених із вищезазначеними контрагентами господарських зобов'язань, що підтверджено дослідженими судами попередніх інстанцій первинними документами бухгалтерського обліку; договори, укладені між позивачем та ПП «Автовант», ТОВ «Мері Мо», ПМП «Автокомфорт» та ОСОБА_3, в установленому законом порядку, недійсними визнані не були; підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючий орган не зазначив, тому твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними, а отже, фактичні обставини справи свідчать про здійснення господарської діяльності між позивачем та зазначеними контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими у спірному періоді на виконання договірних умов між ними.

Таким чином, нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням № 1305/0000041720/102 від 09.07.2012 в розмірі 8 349 грн. основного платежу та 2 087,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

Щодо нарахування грошового зобов'язання з цього податку в розмірі 600 грн. основного платежу та 150 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про правомірність такого нарахування, у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з транспортних послуг, що не підтверджені відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» належними документами.

В частині позовних вимог позивача про скасування податкової вимоги від 27.07.2012 № 813 про сплату 28 569,94 грн., то судами попередніх інстанцій зазначено, що у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 106, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем жодним чином не обґрунтовано дану позовну вимогу, тому судовий висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині є правомірним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги сторін - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний