Рішення

від 20.11.2013 по справі 911/462/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа № 911/462/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника Дніпровського екологічного прокурора, м. Київ

до: 1) Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Київська область, м. Бориспіль

2) Фермерського господарства «Шкляр-2004», Київська область, Бориспільський район, с. Проців

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, повернення земельної ділянки

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від прокуратури: Цибульський Р.Б. (посвідчення №012457 від 2 листопада 2012 року);

від відповідачів: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник Дніпровського екологічного прокурора (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач 1) та Фермерського господарства «Шкляр-2004» (далі - відповідач 2) про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004» прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, у зв'язку з чим на розгляд суду передано вимогу про скасування незаконного розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004». Крім того, прокурор просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 3 грудня 2004 року, укладений на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004». Також, прокурором заявлено позовну вимогу про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №575646 та позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку площею 70,0 га до власності держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 лютого 2013 року та призначено справу до розгляду на 27 лютого 2013 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 10 квітня 2013 року провадження у справі №911/462/13-г зупинено до розгляду пов'язаної з нею кримінальної справи №1/1005/462/2012р. Бориспільським районним судом Київської області.

Ухвалою суду від 4 листопада 2013 року провадження у справі №911/462/413-г поновлено та призначено розгляд справи на 20 листопада 2013 року.

Представник Фермерського господарства «Шкляр-2004» в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду. Витребувані документи відповідач суду не надав. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Представник Бориспільської районної державної адміністрації Київської області в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду, проте, 13 березня 2013 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував.

20 листопада 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004» вирішено продати фермерському господарству «Шкляр-2004» у власність за плату земельну ділянку загальною площею 70,0 га сіножатей для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На підставі зазначеного розпорядження 3 грудня 2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та Фермерським господарством «Шкляр-2004» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Конституція України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону .

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Пунктом д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України вирок суду у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Так, в матеріалах справи наявний висновок експерта у кримінальній справі (том 1, а.с. 43-60) та висновок спеціаліста Дніпровського БУВР (том 1, а.с. 26-29), яким надана оцінка певним обставинам під час розгляду Бориспільським міськрайонним судом Київської області кримінальної справи №1/359/95/2013р., зокрема, у вироку суду від 11 червня 2013 року, який набрав законної сили 5 вересня 2013 року.

Згідно зазначених висновків земельна ділянка площею 70,0 га, що надана у власність фермерському господарству «Шкляр-2004» на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області розміщена вздовж берега (захисної дамби) в акваторії Канівського водосховища на річці Дніпро, являє собою острови та частково мілководну частину акваторії, місцями порослу чагарником і водною рослинністю та належить до земель водного фонду.

Також, віднесення переданої у власність фермерському господарству «Шкляр-2004» земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується схемами розташування земельної ділянки, що містяться у висновку експерта (том 1, а.с. 61-62).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відтак, суд приходить до висновку, що в порушення вимог Земельного кодексу України розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004» є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004» на підставі якого між відповідачами укладено спірний договір купівлі-продажу визнано недійсним та скасовано судом, правочин, який був укладений на підставі цього розпорядження, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства і в силу статей 203 та 215 Цивільного кодексу України є недійсними.

Таким чином, позовна вимога в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 грудня 2004 року підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 15 березня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 3 грудня 2004 року фермерському господарству «Шкляр-2004» видано державний акт серії ЯЕ №575646 на право власності на земельну ділянку загальною площею 70,0 га кадастровий номер 3220886000:03:002:0839 .

Відповідно до ч. 2 п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року за №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення , на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування .

З пункту 2.3 зазначеної вище постанови вбачається, що свідоцтво про право власності може бути скасовано в разі скасування рішення, на підставі якого дане свідоцтво видане.

Крім того, зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26 січня 2012 року за №6/042-11, в якій зазначено, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи право постійного користування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №575646, виданого фермерському господарству «Шкляр-2004», що зареєстрований в державному земельному кадастрі 15 березня 2007 року за №020700001 підлягає задоволенню.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Оскільки, розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004» визнано судом незаконним та скасовано у судовому порядку, а договір купівлі-продажу земельної ділянки від 3 грудня 2004 року, укладений між відповідачами, у судовому порядку визнано недійним, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання фермерське господарство «Шкляр-2004» повернути земельну ділянку площею 70,0 га, ринковою вартістю 39445000,00 грн., що розташована на території Процівської сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220886000:03:002:0839 до власності держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що даний спір виник внаслідок неправильних дій Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до пункту 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року за №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним з моменту прийняття та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) від 2 грудня 2004 року за №1024 «Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення фермерському господарству «Шкляр-2004».

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 70,0 га, укладений 3 грудня 2004 року між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) та Фермерським господарством «Шкляр-2004» (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, 4, код 33283847).

4. Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №575646, виданий фермерському господарству «Шкляр-2004» (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, 4, код 33283847), що зареєстрований у державному земельному кадастрі 15 березня 2007 року за №020700001.

5. Зобов'язати Фермерське господарство «Шкляр-2004» (08344, Київська область, Бориспільський район, с. Проців, вул. Леніна, 4, код 33283847) повернути земельну ділянку площею 70,0 га, ринковою вартістю 39445000,00 грн., що розташована на території Процівської сільської ради Бориспілського району Київської області, кадастровий номер 3220886000:03:002:0839 до власності держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації.

6. Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, код 24209740) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001, символ звітності банку 206 - 4588 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

7. На виконання пункту 6 резолютивної частини рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25 листопада 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.