Постанова

від 10.03.2009 по справі 3/334/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/334/08

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"10" березня 2009 р. Справа № 3/334/08

 м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної   

при секретарі судового засідання  Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача – Нігматуллін І.Ф.

від відповідачів:

ЗАТ КБ „ПриватБанк” – не з'явився

ТОВ „Майдан” -  Корованенко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Майдан”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2008 р.

у справі №  3/334/08

за позовом приватного підприємства „Клісс”

до закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк”

    товариства з обмеженою відповідальністю „Майдан”

про зобов'язання демонтувати рекламну конструкцію

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 11.11.2008 р. (суддя Смородінова О.Г.) позов приватного підприємства „Клісс” (далі –ПП „Клісс”) задоволено, зобов'язано закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” (далі - ЗАТ КБ „ПриватБанк”) та товариство з обмеженою відповідальністю „Майдан” (далі - ТОВ „Майдан”) здійснити демонтаж рекламної конструкції у вигляді світлових літер „Приватбанк” на фасаді будівлі по пр. Миру, 2а у м. Миколаєві, оскільки суд дійшов висновку про порушення відповідачами передбаченого законом порядку розміщення зовнішньої реклами на фасаді зазначеного будинку, так як належно оформлений дозвіл співвласника будівлі –ПП „Клісс” на розміщення ЗАТ КБ „ПриватБанк” спірної рекламної конструкції та дозвіл виконавчого комітету Миколаївської міської ради відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ „Майдан” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, оскільки на думку скаржника ПП „Клісс” не є належним позивачем у справі, так як світлові літери, що розміщені на фасаді БП „Ювілейний” ніяким чином не порушують прав чи законних інтересів позивача. При цьому, скаржник вважає, що судом порушено вимоги ст. 15 ГПК України щодо територіальної підсудності справи та ст. 24 ГПК України щодо залучення до участі у справі іншого відповідача, оскільки суд прийняв рішення не залучивши ТОВ „Майдан” до участі у справі.

Також, скаржник зазначає, що спірна вивіска містить інформацію про зареєстроване найменування особи, тому відповідно до п. 10.11. Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Миколаєві „розміщення рекламно-інформаційної вивіски про особу або про її продукцію на фасаді будинку, біля входу (в'їзду), де ця особа займає приміщення, здійснюється без отримання дозволу, встановленого цими Правилами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, наведених в описовій частині даної постанови. При цьому, судова колегія вважає, що згадане судове рішення прийняте про права і обв'язки особи, яка не була залучена до участі у справі та з порушенням правил територіальної підсудності, що згідно до приписів п. п. 3, 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України являється безумовною підставою для скасування рішення. Одночасно, названа обставина позбавляє можливості апеляційну інстанцію розглянути спір по суті.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Згідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Відповідно до приписів ст. 1 ГПК України такими підприємствами та організаціями можуть бути: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідачем у даній справі є закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк”, яке розташоване в м. Дніпропетровську в особі філії „Миколаївське регіональне управління”. Саме це і зазначив позивач у своїй позовний заяві, саме по якій і було порушено провадження. Але звертаючись з позовом за територіальною підсудністю саме до господарського суду Миколаївської області ПП „Клісс” скористалось приписами ст. 15 ГПК України, частина 4 якої надає право визначати таку підсудність залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу відповідача. Такий відособлений підрозділ, розташований у м. Миколаєві. Але, надаючи право звертатись з позовом до господарського суду за місцем знаходження відособленого підрозділу відповідача, законодавець зазначив, що такий відособлений підрозділ повинний бути саме уповноважений юридичною особою представляти її права та інтереси в суді. Наведені положення цілком кореспондуються з ч. 4 ст. 28 ГПК України, якою законодавець передбачив, що повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, але лише в тому випадку, якщо таке право йому (відособленому підрозділу) надано установчими або іншими документами.

Таким чином, згідно приписів частин 2, 4 ст. 15 та ч. 4 ст. 28 ГПК України, визначення територіальної підсудності справи за місцезнаходженням відособленого підрозділу відповідача пов'язане з наявністю одночасно двох умов: виникнення спору про виконання господарського договору відособленим підрозділом відповідача та наявності у цього підрозділу повноважень на процесуальне представництво відповідача в суді, підтверджене установчими або іншими документами. Саме наведені вище умови, при визначенні територіальної підсудності за місцезнаходженням відособленого підрозділу відповідача, повинний був перевірити позивач та надати суду в підтвердження відповідні докази. Також зазначену обставину, в першу чергу, зобов'язаний був перевірити і господарський суд, який, між тим, ніякої уваги на неї (згадану вище обставину) не звернув.  

Між тим, Положення про філію „Миколаївське регіональне управління” закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” (а. с.  42-51) прямо забороняє цій філії представляти в суді ЗАТ КБ „ПриватБанк” саме в якості відповідача (п. 3.1.5).

Відтак, встановивши зазначені вище обставини, господарський суд Миколаївської області був зобов'язаний, відповідно до приписів ч. 1 ст. 17 ГПК України, передати матеріали справи за територіальною підсудністю господарському суду Дніпропетровської області, тобто за місцем знаходження відповідача по справі, оскільки дана справа йому не була підсудна. Але суд першої інстанції зазначені процесуальні дії не здійснив.   

Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2008 р. позивач звернувся до господарського суду з уточненням своїх позовних вимог у даній справі та надав позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої відповідачами зазначено вже закрите акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк”, м. Дніпропетровськ та товариство з обмеженою відповідальністю „Майдан” (далі –ТОВ „Майдан”), м. Миколаїв.

Відповідно до приписів ст. 24 ГПК України господарський суд має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Приписи процесуального законодавства визначають залучення до участі у справі іншого відповідача як окрему процесуальну дію, про що обов'язково виноситься відповідна ухвала. Разом з тим, така ухвала суду про залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ „Майдан” в матеріалах справи взагалі відсутня.

Посилання позивача на залучення до участі у справі в якості другого відповідача ТОВ „Майдан” ухвалою від 04.11.2008 р. не заслуговують на увагу, оскільки її (ухвали) висновки вказаного не містять.

Крім того, з протоколу судових засідань 30.10.2008 р. та 04.11.2008 р. (а. с. 72) вбачається, що а ні клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача, а ні питання про таке залучення за власною ініціативою господарського суду в цих судових засіданнях взагалі не розглядалось та будь-якої ухвали з цього питання судом першої інстанції не виносилось. При цьому, з наведеного вище протоколу вбачається, що в судовому засіданні 30.10.2008 р., всупереч положенням ст. 81-1 ГПК України, протокол судового засіданні не вівся і взагалі не складався, оскільки в ньому відсутні підписи судді та секретаря після закінчення зазначеного судового засідання. Підписи вказаних осіб є лише після судового засідання, що відбулося вже 04.11.2008 р. Наведене положення також повністю підтверджується безпосередньо самим текстом протоколу судового засідання. Так в ньому вказано, що уточнена позовна заява із зазначенням вже двох відповідачів була подана саме в судовому засіданні від 30.10.2008 р. після якого судом оголошена перерва до 04.11.2008 р. (оголошення перерви в цьому випадку суперечить вимогам процесуального законодавства). Разом з тим, матеріали справи свідчать, що уточнена позовна заява була виготовлена, надана до суду (а її копія відправлена відповідачу) лише 31.10.2008 р. (а. с. 33, 34, 35-36) і це виключає будь-яку можливість надання її (уточненої позовної заяви) господарському суду 30.10.2008 р.       

З огляду на наведені вище обставини, приписи ч. 3 ст. 15 ГПК України щодо вибору підсудності за місцезнаходженням одного відповідача по справам у спорах кількох відповідачів, в даному випадку, не можуть бути застосовані, оскільки ТОВ „Майдан” фактично не було залучено до участі у справі.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а посилання позивача судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать наведеним вище встановленим обставинам.

Відтак, справу слід направити за територіальною підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

У відповідності до приписів ст. ст. 44, 49 ГПК України сплачене скаржником державне мито за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 15,  16, 17, 99, 101-105 ГПК  України, колегія суддів, -                                        

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 11.11.2008 р. у справі №  3/334/08 скасувати.

Справу № 3/334/08 за територіальною підсудністю направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Стягнути з приватного підприємства „Клісс” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Майдан” 42,50 грн. держмита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

                    Головуючий суддя                                                                       Сидоренко М.В.          

Суддя                                                                                       Таценко Н.Б.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

Постанова підписана 11.03.2009 р.