Постанова

від 07.05.2009 по справі 10/10-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/10-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2009                                                                                Справа №10/10-09

м. Полтава

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод "Південний", 36003,  м. Полтава, пров. Товарний, 4     

до  Державної податкової інспекції у м. Полтаві,  36008, м. Полтава,  вул. Фрунзе, 155

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві  від 03.04.2007 р. № 0000902301/0, за яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17 205,16 грн., з яких основний платіж  3 936,44  грн. та штрафна (фінансова) санкція 13 268,72 грн.

С у д д я  Ківшик О.В.

Секретар судового засідання Марчевська М.О.

Представники сторін:

від позивача:  Салівон І.В. (див. журнал судового засідання);

від відповідача: Сук В.В., Савченко Л.А. (див. журнал судового засідання).

Постанова приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 28.04.2009 р. в порядку ст. 150 КАС України для  надання сторонами додаткових документальних доказів та підготовки до судових дебатів.

У судовому засіданні 07.05.2009 р. відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення її повного тексту.

Суть спору : Розглядається позовна заява про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві  від  03.04.2007 р. № 0000902301/0, за яким                      ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17 205,16 грн., з яких основний платіж                 3 936,44  грн. та штрафна (фінансова) санкція 13 268,72 грн..

Предмет спору викладено в редакції ухвали від 27.01.2009 р. по справі № 9/3 про роз'єднання вимог в окремі самостійні провадження.

Відповідач позов відхилив, за мотивами заперечень від 06.04.2007 р. (вх. № 05840 від 10.04.2007 р.), посилаючись на правомірність і обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши надані докази,

в с т а н о в и в:

За результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава за період з 01.01.2005 р. по 01.10.2006 р., що набрала форму акту № 554/23/21049772 від 22.03.2007 р.,  ДПІ у м. Полтаві констатувала порушення позивачем норм Закону України                 № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість"  (зі змінами і доповненнями), а саме :

-          пп. 7.3.1  п. 7.3  ст. 7 та п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 року № 116 внаслідок невірного визначення розміру збитків, чим занижено податкове зобов'язання  у 2005 році на 2 023,42 грн. та у 2006 році на 1 913,12 грн. (арк. акту 25-26);

-          пп. 7.4.1  п. 7.4  ст. 7 внаслідок заниження (завищення) суми податку на додану вартість : за 2005 рік занижено на 19 500,00 грн., завищено на 8 500,00 грн., за 2006 рік занижено на 3 600,00 грн., завищено на 6 100,00 грн. (арк. акту 26-27).

Результатом таких висновків стало прийняття ДПІ у м. Полтаві спірного податкового повідомлення-рішення від  03.04.2007 р. № 0000902301/0, за яким ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 17 205,16 грн., з яких основний платіж  3 936,44  грн. та штрафна (фінансова) санкція 13 268,72 грн..

При цьому свої висновки ДПС ґрунтує тим, що:

- при визначенні розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей позивачем не застосовано подвійний коефіцієнт, передбачений п. 2 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", затверджений постановою Кабінету міністрів України від 22.01.1996 року № 116;

- уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-грудень 2005 року та січень-вересень 2006 року були подані під час проведення перевірки.

Не погодившись з такими висновками, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При постановленні судового рішення суд виходив з наступного.

Сторони у судових засіданнях погодили, що факти щодо нестачі матеріальних цінностей сторонами визнаються. Оскільки матеріалами справи підтверджуються дані факти та вказані обставини не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, останні приймаються судом відповідно до п. 3 ст. 72 КАС України.

Відповідно до пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

При цьому в даному Законі терміни "поставка товарів" та "поставка послуг" згідно з              п. 1.4 ст. 1 означають відповідно будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, та будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Оскільки відшкодування заподіяної шкоди не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість в розумінні вищевикладених норм пп.. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 та п. 1.4 ст. 1  Закону України "Про податок на додану вартість", висновки ДПІ у м. Полтаві в частині визначення позивачу  за спірним податковим повідомленням-рішенням  податкового зобов'язання  в сумі 3 936,54 грн. є неправомірними.

Щодо розрахунку штрафних санкцій, то відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Судом встановлено, що позивачем не було допущено порушень правил оподаткування в вищевказаній частині, таким чином законних підстав для застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 1 958,27 грн. не має.

В частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі                       11 300,50 грн. за заниження суми податку на додану вартість за 2005 рік та 2006 рік (арк. акту 26-27) слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний :

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Отже, підставами для незастосування штрафних санкцій у випадку самостійного виправлення виявлених порушень є  виявлення таких до початку перевірки, подання уточнюючого розрахунку та сплата штрафу у розмірі  п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, перевірка проводилася з 06.02.2007 р. по 15.03.2007 р. (див. арк. 2 акту перевірки), уточнюючи розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень-грудень 2005 року та січень-вересень 2006 року подані позивачем до ДПІ у м. Полтаві 19.02.2007 р., про що свідчить вхідний штамп канцелярії,  сплата штрафу в розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку  платником здійснена не була.

Посилання позивача на платіжне доручення № 300 від 19.02.2007 р. як на доказ на підтвердження сплати позивачем податку на додану вартість за вказані періоди  та штрафу у розмірі 5% від суми недоплат суд не приймає як належний та допустимий доказ, оскільки відповідно до вказаного позивачем призначення платежу до бюджету перераховано лише податок на додану вартість.

У разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (пп.. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Обов'язок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо  дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, встановлено ч. "б" пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

За викладеного, штрафні (фінансові) санкції в сумі  11 300,45 грн. (13 268,72 грн. –               1 958,27 грн.) застосовані до позивача за спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі,  у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,  з  якою  це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Заперечення та документи, надані відповідачем, не містять доказів того, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві прийняте на підставі Закону в частині визначення позивачу податкового зобов'язання в загальній сумі 5 904,74 грн., в тому числі основний платіж 3 936,54  грн. та штрафна (фінансова) санкція 1 958,27 грн.. Вимоги ч. 2              ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України щодо свого обов'язку довести правомірність свого рішення відповідачем виконано лише в частині обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням в сумі 11 300,45 грн..

За викладеного, позовні вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві  від  03.04.2007 р. № 0000902301/0 в частині визначення                       ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5 904,74 грн., в тому числі основний платіж 3 936,54  грн. та штрафна (фінансова) санкція 1 958,27 грн., є обґрунтованими як нормами права, так і поданими доказами, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. До прийняття чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, відповідно до ч. 1 та ч. 2  п. 3 п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” КАС України розмір судового збору (державного мита) при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита, розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Позивачем при поданні позову було сплачено 85,00 грн. державного мита платіжним дорученням № 2067 від 08.11.2007 р., оригінал якого залучений до справи № 9/3.

За викладеного, відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 1,70 грн. судового збору (державного мита).

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158-163 та п. 6 р. VІІ "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ  у м. Полтаві  від  03.04.2007 р. № 0000902301/0 в частині визначення ВАТ "Полтавський хлібозавод "Південний", м. Полтава податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 5 904,74 грн., в тому числі основний платіж 3 936,54  грн. та штрафна (фінансова) санкція 1 958,27 грн..

3. Стягнути з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Відкритого акціонерного товариства "Полтавський хлібозавод "Південний" (36003,                            м. Полтава, пров. Товарний, 4), код ЄДРПОУ 21049772 - 1,70 грн. судових витрат.

Видати виконавчий документ з набранням постановою законної сили за заявою стягувача.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Постанову надіслати сторонам за адресами, вказаними у її вступній частині.

Суддя                                                                                                                        Ківшик О.В.

Дата підписання повного тексту постанови :

Примітки :

Сторони та інші особи , які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково до Харківського адміністративного апеляційного суду в порядку та в строки, визначені ст. 186 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.