Постанова

від 07.02.2014 по справі 813/4789/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2014 року № 813/4789/13-а

14 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

секретар судового засідання Ячмінська Я.О.

від позивача Зеленін С.С.

відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву компанії з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед» про визнання протиправними дій Сколівського районного управління юстиції Львівської області в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції по умисному невиконанні рішення суду.

Обставини справи.

Заявник (позивач), компанія з обмеженою відповідальністю «Четлайн Лімітед», подав 24.12.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду заяву в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України у якій містяться вимоги:

- визнати протиправними дії Сколівського районного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції, спрямовані на умисне невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі №813/4789/13-а;

- визнати дії Сколівського районного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 813/4789/13-а такими, що порушують положення ч. 5 ст. 124 Конституції України.

У судовому засіданні представник заявника (позивача) вимоги уточнив, просить визнати протиправною бездіяльність Сколівського районного управління юстиції по невиконанні постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі №813/4789/13-а та зобов'язати Сколівське районне управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання постановою суду законної сили подати суду звіт про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 813/4789/13-а.

Відповідач представника у судове засідання не направив, у поданому письмовому запереченні проти заяви позивача заперечує повністю з тих підстав, що на виконання наказу Міністерства Юстиції України № 607/5 від 02.04.2013 р. «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», а саме п.п. 2 п.1, п.п. 11 п.1 «Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» заяву позивача за № 3428897 скеровано 16.10.2013р. на розгляд державних реєстраторів прав на нерухоме майно Державній реєстраційній служби України і 15.11.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв О.О. прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (№7972005 від 15.11.2013 року), про що повідомлено заявника. Рішення про відмову та оригінали документів, подані представником заявника отримані ним 12.12.2013р.

Суд заслухав пояснення представника заявника (позивача), дослідив матеріали справи та

в с т а н о в и в:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі 813/4789/13-а за позовом компанії з обмеженою відповідальністю "Четлайн Лімітед" про визнання протиправним рішення Сколівського районного управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції, скасування рішення і зобов'язання прийняти рішення позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення № 2048204 від 29 квітня 2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована: Львівська обл., Сколівський район, смт. Славське, вул. Устиновича, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087, за Компанією з обмеженою відповідальністю "Четлайн Лімітед" та зобов'язано Сколівське районне управління юстиції в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції (Львівська область, м. Сколе, вул.. Чайківського 6, ЄДРПОУ 25243755) зареєструвати за Компанією з обмеженою відповідальністю "Четлайн Лімітед" право власності на земельну ділянку, що розташована: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устиновича, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087, про що прийняти відповідне рішення.

Постанова згідно ч.3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набрала законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2013 року, якою повернуто апеляційну скаргу (а.с.73) і позивачеві супровідним листом (а.с.77) направлено виконавчі листи від 01.10.2013 року.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Україна відповідно до ст. 1 Конституції України є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. У ч. 1 ст. 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, є ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України видається один виконавчий лист.

Згідно ч.4 ст. 257 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року (справа «Жовнер проти України») Суд відзначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

При цьому Європейський суд з прав людини виходить з того, що правовідносини сторін, що виникають під час та у зв'язку із виконанням постанови суду, є частиною судового провадження. Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (див. рішення у праві "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], № 36813/97, п. 197). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (див. рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" N 11944/05 від 12 травня 2011 року).

У цьому контексті вартими уваги видаються правові позиції, висловлені у рішеннях Євросуду у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004 р., "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р., в яких зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.

Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (див. згадане вище рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), № 29508/04, від 7 грудня 2006 року).

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося (див. рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), № 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

Зважаючи на важливість реального виконання судових рішень, це питання неодноразово ставало предметом обговорення як на національному, так і на міжнародному рівнях. Регулюванню цього питання, зокрема, присвячена Рекомендація № Rec (2003) 16 від 09.09.2003 р. Комітету міністрів Ради Європи державам-членам "Про виконання адміністративних рішень і судових рішень у галузі адміністративного права", обов'язкова для виконання Україною як членом Ради Європи, в якій зазначається, що держави-члени повинні забезпечити виконання судових рішень адміністративними органами в межах розумного строку. Вони мають вживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили. У разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволятиме домагатися виконання такого рішення, зокрема, за допомогою винесення судових заборон або накладення штрафів. Держави-члени повинні забезпечити притягнення адміністративних органів до відповідальності за відмову у виконання та невиконання судових рішень. Посадові особи, відповідальні за невиконання судових рішень, також можуть притягуватись до дисциплінарної, цивільної або кримінальної відповідальності у разі невиконання таких рішень.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України від 13.12.2011 р. № 17-рп/2011, зокрема, зазначено, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці усіх обставин, що перешкоджають виконанню постанови суду та реальному відновленню порушених прав.

Спеціальна мета судового контролю та процесуальні особливості його здійснення зумовлюють неможливість вирішення питань, пов'язаних з контролем за виконанням судового рішення в порядку позовного провадження шляхом пред'явлення до суду окремого позову, крім випадків, передбачених ст. 181 КАС України, про що прямо зазначено у ч. 12 ст. 267 КАС України.

З урахуванням викладеного та встановлених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що оскільки рішенням у справі відповідача зобов'язано зареєструвати за Компанією з обмеженою відповідальністю "Четлайн Лімітед" право власності на земельну ділянку, що розташована: Львівська область, Сколівський район, смт. Славське, вул. Устиновича, кадастровий номер 4624555700:01:009:0087, про що прийняти відповідне рішення, то невиконання відповідачем рішення суду яке набрало законної сили є протиправною бездіяльністю.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що відповідач через існування підзаконних актів звертався до суду з заявою про зміну способу чи порядку виконання судового рішення або заміни сторони у виконавчому провадженні, для виконання ухваленого іменем України судового рішення, яке згідно ст. 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність повторного звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Протиправна бездіяльність по невиконанню рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем не спростована.

Відповідно до п.10 ст. 267 КАС України у разі наявності підстав для задоволення заяви суд ухвалює одну із постанов, що передбачені частиною другою статті 162 цього Кодексу.

Згідно п.1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Заяву задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Сколівського районного управління юстиції Львівської області в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції по невиконанню постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі №813/4789/13-а.

3. Зобов'язати Сколівське районне управління юстиції Львівської області в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Сколівського районного управління юстиції протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання постановою суду законної сили подати суду звіт про виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.07.2013 року у справі № 813/4789/13-а.

4. Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.02.2014 р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.