Ухвала

від 11.02.2014 по справі 927/1216/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 лютого 2014 року Справа № 927/1216/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Менського санаторію "Остреч" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Хрипун О.О.) у справі№ 927/1216/13 Господарського суду Чернігівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспздравниця"</a>" до 1. Менського санаторію "Остреч", 2. Асоціації "Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств" провизнання права власності на об'єкти нерухомості за зустрічним позовом Менського санаторію "Остреч" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгоспздравниця" про визнання права власності на об'єкти нерухомості,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. скасовано рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.11.2013 р. у справі № 927/1216/13 в частині задоволення зустрічних позовних вимог та прийнято у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу та додані до неї документи, встановила наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Скаржником до матеріалів касаційної скарги додано опис вкладення у цінний лист (з відбитком поштового штемпеля), який підтверджує надіслання копії касаційної скарги Асоціації "Украгромайно Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств" на адресу: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22 .

Як встановлено колегією суддів, адресою відповідача-2 є: 01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22 , кв. 6, однак скаржником, при надісланні скарги відповідачу-2, номеру квартири не було вказано.

Відтак, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надіслання копії касаційної скарги відповідачу-2 у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Порядок і розмір сплати судового збору в Україні встановлено Законом України "Про судовий збір".

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник не згоден із постановою апеляційного суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання права власності, отже судовий збір має сплачуватися ним з урахуванням результатів розгляду лише зустрічного позову.

Згідно з п. 2.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 р. № 7 судовий збір з позовної заяви, зокрема, про визнання права власності на майно, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- касаційної скарги на рішення суду у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, заявник станом на дату звернення з касаційною скаргою у 2014 році за подання касаційної скарги у даній справі мав сплатити судовій збір у розмірі 36.540,00 грн.

Між тим, із доданої до касаційної скарги квитанції № 7031.17.3 від 06.01.2014 р. вбачається, що скаржником судовий збір сплачено в сумі 802,09 грн., отже у меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", що є підставою для повернення скаржнику поданої касаційної скарги.

При цьому колегія суддів звертає увагу скаржника на таке. Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Відповідно до п. 3.8 вказаної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно з п. 2 листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 р. № 01-06/1260/2012 "Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору" платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Таким чином, графа "Призначення платежу" від повідного платіжного документа повинна містити відомості про те, в якій саме справі сплачено судовий збір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 111-3Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Тобто, в касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Згідно з положеннями частини другої статті 111 5 та частин першої та другої статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили, що судом при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

При цьому, як вбачається з касаційної скарги, остання містить посилання на ст. ст. 15, 115, 328, 392, 625, 712 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст. 1 ГПК України та ст. 55 Конституції України, однак скаржником не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій з урахуванням встановлених судами фактичних обставин справи.

Судова колегія відзначає, що касаційна інстанція в силу наданих їй повноважень не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у судових актах господарських судів чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

За таких обставин подана касаційна скарга та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 3, 4, 6 частини 1 статті 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Менського санаторію "Остреч" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 р. у справі № 927/1216/13 та додані до неї документи повернути без розгляду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков