Ухвала

від 30.01.2014 по справі 2а-15335/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Київ К/800/30008/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року

у справі № 2а-15335/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва

Державної податкової служби

про визнання наказів декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік

за підписом гр. ОСОБА_4 такими, що не відповідають дійсності, та

скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі також - «позивач», ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також «відповідач», ДПІ) про визнання показників декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік за підписом гр. ОСОБА_4 такими, що не відповідають дійсності та скасування податкового повідомлення-рішення форма «Р» від 23 лютого 2011 року №0463061500/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» відмовлено повністю.

Ухвалою Ухвалю Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року. Ухвалити постанову, якою визнати показники декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» за підписом гр. ОСОБА_4 такими, що не відповідають дійсності, та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0463061500/0 від 23 лютого 2011 року, яке прийнято Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби подана декларація з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (вх. № 201509), яка підписана директором ОСОБА_4

Ні оригінал, ні копія такої податкової декларації до суду надані не були, з причин відсутності їх в обох сторін, що підтверджується письмовими поясненнями позивача та листом Державної податкової служби у Деснянському районі м. Києва Державної податкової інспекції № 824/9/10-030 від 20 лютого 2013 року, отриманий у відповідь на судовий запит № 2а-15335/12/2670 від 6 лютого 2013 року.

Згідно з листа відповідача № 824/9/10-030 від 20 лютого 2013 року оригінал спірної декларації був вилучений з податкової інспекції оперуповноваженим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, капітаном міліції Василевичем Я.В., відповідно до протоколу виїмки від 8 липня 2011 року.

За даними витягу з облікової картки ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» по податку на прибуток приватних підприємств станом на 31 грудня 2011 року, який наявний в матеріалах справи, 21 лютого 2011 року ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» задекларувало в спірній декларації суму податку до сплати в бюджет у розмірі 10 060, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби була проведена камеральна перевірка даних з питань своєчасності подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 33220114) податкової звітності з податку на прибуток, за результатами проведення якої складено акт від 21 лютого 2011 року № 1231. Копію якого було отримано керівником підприємства ОСОБА_4

В ході проведення перевірки податковим органом було встановлено несвоєчасне подання Товариством декларації з податку на прибуток, а саме 21 лютого 2011 року в той час як строк подання був 9 лютого 2011 року, чим порушено вимоги підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2011 року № 04630615000/0 (форми «Р»), яким згідно з пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 120.1 статті 120 цього Кодексу за порушення норм пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України , ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмір 170 00 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення № 04630615000/0 від 23 лютого 2011 року отримане позивачем разом з листом ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС № 2972/6/10-029 від 12 жовтня 2012 року, що був наданий у відповідь на адвокатський запит від № 01-10/11 від 1 жовтня 2012 року.

За даними витягів з облікових карток ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» з податку на прибуток станом на 31 грудня 2011 року та 31 грудня 2012 року, наданих відповідачем до суду, суми основного платежу в розмірі 10 060, 00 грн. та сума нарахованих штрафних санкцій у розмірі 170, 00 грн. були погашені цим Товариством платіжними дорученнями № 21 від 11 серпня 2011року, № 36 від 9 листопада 2011 року, № 17 від 8 лютого 2012 року та № 91 від 14 травня 2012 року.

Так, згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом (пункту 54.1 статті 54 цього Кодексу ).

Згідно пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пунктів 48.2, 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова декларація, зокрема, поряд з іншими обов'язковими реквізитами повинна містити такі реквізити як: ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Так, за змістом пунктом 49.1 статті 49 , абзацу 1 пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді

Згідно з пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу );

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу );

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункту 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу );

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу );

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу ).

Відповідно до абзацу 1, 2 пункту 11.1 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року (в редакції, що діяла до 1 квітня 2011 року) для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду, крім виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону , для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, у разі ж подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу , такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України ).

Абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як передбачено частиною 1 статті 4 цього ж Закону під «державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» розумують засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом , шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Частиною 5 статті 17 Закону № 755-IV встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, наступні відомості: відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з частинами 2, 3 статті 20 Закону № 755-IV відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема, для органів державної влади у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом надаються у вигляді даних в електронному вигляді. Порядок надання органам державної влади даних в електронному вигляді з Єдиного державного реєстру та їх перелік встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації за погодженням з відповідним державним органом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 16 грудня 2010 року по 6 квітня 2011 року, тобто в період заповнення і подання Спірної декларації, керівником ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 33229114) згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значився ОСОБА_4, що підтверджується листом Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації від 20 лютого 2013 року № 10р9-770, наданим у відповідь на судовий запит від 04 лютого 2013 року № 2а-15335/12/2670. Згідно тексту цього листа від 20 лютого 2013 року № 10р9-770: «Документи на зміну керівника 16 грудня 2010 року були подані особисто ОСОБА_4 Інших змін до відомостей про вищезазначену юридичну особу протягом вказаного у Вашому запиті періоду, а саме з 15 грудня 2010 року по 21 лютого 2011 року до Єдиного державного реєстру…не вносилось.».

Будь-яких інших доказів щодо оскарження в досудовому/судовому порядку дій державного реєстратора Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації по внесенню 16 грудня 2010 року до Єдиного державного реєстру відомостей про керівника юридичної особи - ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 33229114), позивачем не надано.

Також, відсутні докази наявності судового рішення щодо зобов'язання державного реєстратора Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації вчинити дії по внесенню до Єдиного державного реєстру змін до відомостей про керівника ТОВ «Будсервіс-Інвест Плюс» (ідентифікаційний код 33229114) з 21 лютого 2011 року.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

За таких обставин, колегія суддів звертає увагу на те, що задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права особи у сфері публічно-правових відносин.

Відтак, суди дійшли вірного висновку щодо правомірності прийняття Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення № 0463061500/0 від 23 лютого 2011 року та відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція в не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервіс-Інвест Плюс» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко