Рішення

від 12.05.2009 по справі 30/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/89

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.09                                                                                           Справа№ 30/89

за позовом:  ТзОВ «Полум”я», м. Львів

до відповідача:   ТзОВ  ВТФ „Колібрі”, м.Львів

про  стягнення   11016,54  грн.

                                                                                                              Суддя  Н.Мороз

Представники:

 від  позивача –       Козак В.І.

        від  відповідача -    Чекайло Ю.Б.

Суть спору:

              Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю «Полум”я», м. Львів  до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгової фірми „Колібрі”, м.Львів    про  стягнення   11016,54  грн.

           Ухвалою господарського суду від 10.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.05.2009 року.

            Представник позивача в судове засідання з"явився, подав уточнення позовних вимог  від 12.05.2009р. №9 в якому просить стягнути з відповідача 8200,00 грн. основного боргу, 2593,40 грн. інфляційних нарахувань та 373,77 грн. –3% річних. Позов просив задоволити відповідно до поданого уточнення.

Представник відповідача в судове засідання  з"явився,  пояснив, що платіжним дорученням № 77 від 12.05.2009р. сплатив суму основного боргу в  повному обсязі

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

     Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язання вчинити на користь другої сторони певну дію (передати  майно, виконати роботу,  надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

            У відповідності до ч.1,2 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

            Форма договору сторонами визначається на власний розсуд (усна, письмова), недотримання письмової форми не тягне недійсності такого договору.    

             24.12.2007р. платіжним дорученням № 595 на підставі рахунку-фактури №111 від 20.12.2007р.  (в матеріалах справи) позивачем перераховано  відповідачу 10200,00 грн. в оплату купівлі-продажу токарно-гвинторізного станка 1 А62. Однак,  відповідачем   токарно-гвинтарізний станок  позивачу відвантажений не був.

              Згідно ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар в установлений строк, покупець має право вимагати  передання оплаченого товару або поверненння суми попереденьої оплати.

            Позивач  листами № 28 від 03.01.2008р. та  № 42 від 18.07.2008р. звернувся до відповідача з вимогою про повернення  перерахованих  коштів.

            09.10.2008р. відповідачем чатково в сумі 2000,00 грн. повернуто кошти за токарний станок,  що підтверджено банківською  випискою від 09.10.2008р. Решта коштів в сумі  8200,00грн. відповідач позивачу не повернув, що спонукало  останнього звернутись до господарського суду за захистом свого цивільного права.

           В судовому засіданні відповідачем подано докази сплати основного боргу в сумі 8200,00 грн, що підтверджено  платіжним дорученням № 77 від 12.05.2009р., у зв”язку з чим  суд дійшов висновку припинити провадження у справі  в частині стягнення основного боргу.

   Відповідно до ст. 526 ЦК України, в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  Позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 2593,40 грн. та 3% річних на загальну суму  373,77 грн., відповідно до поданого уточнення позовних вимог.

Відповідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги документально обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11,509,526, 625,639,692 ЦК України,  ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,-

г.   . ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгової фірми „Колібрі”, м.Львів, вул. Плугова,6 (код ЄДРПОУ 23272600)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Полум”я” Пустомитівський район, с. Зимна Вода, вул. Опільського,2 (код ЄДРПОУ 20808218) - 373,77 грн. - 3% річних, 2593,40 грн. інфляційних нарахувань, 110,17 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення основного боргу - провадження припинити.

4.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.