Постанова

від 20.05.2009 по справі 42/236

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

42/236

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2009 р.                                                                                    № 42/236  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     Дунаєвської Н.Г. –головуючий,

                                          Мележик Н.І.,  

                                          Мирошниченко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2009 року у справі № 42/236 Господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ, в особі Дніпровської електроенергетичної системи, м. Запоріжжя, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Золотий Гепард", м. Київ, про стягнення 252 045,76 грн.,

за участю представників:

позивача – Сапунцов В.Д. (дов. выд 29.01.2009)

відповідача –не з'явився

ВСТАНОВИВ :

У травні 2008 року позивач –ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи пред'явив у господарському суді позов до відповідача – ТОВ "Торговий дім "Золотий Гепард" про стягнення 252 045,76 грн.

Вказував, що 15.05.2007 за результатами проведення процедури закупівлі товарів за державні кошти шляхом відкритих торгів між ТОВ "Торговий дім "Золотий Гепард" (продавець) та ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи (покупець) укладено договір поставки №04/173-07, відповідно до умов якого продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується партіями за письмовими заявками покупця, поставляти та передавати через мережу АЗС із використанням смарт –карток або пластикових талонів у власність покупця нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне, неетильований бензин А-95, А-92 та А-76 (80) належної якості, визначеній відповідно до заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього договору.   

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору та односторонню зміну його умов в частині визначення ціни на товар, що суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, в сфері державних закупівель, –позивач просив стягнути з  відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі                          252 045, 76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2008 року (суддя Спичак О.М.), яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 лютого 2009 року (колегія суддів у складі: Корсака В.А. –головуючий, Коршун Н.М., Авдеєва П.В.)  у задоволені позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані посиланнями на ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", ст.ст. 215, 216, 236 ЦК України та нікчемність спірного правочину, який не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", ст.ст. 215, 216, 236 ЦК України, просив рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення та постанова  зазначеним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти"                      (далі –Закон) на підставі тендерної документації від 22.02.2007 організував та провів відкриті торги на закупівлю нафтопродуктів (талонами та бензовозними нормами) у кількості 5 лотів.

Відповідач відповідно до вимог тендерною документації підготував та подав позивачу (замовнику торгів) пропозицію, яка за результатами оцінки була визнана найкращою та акцептована останнім 10.04.2007.

15.05.2007 між сторонами укладено договір поставки № 04/173 –07, відповідно до умов якого  ТОВ "Торговий дім "Золотий Гепард" (продавець) протягом строку дії цього договору зобов'язується партіями за письмовими заявками ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи (покупця), поставляти та передавати через мережу АЗС із використанням смарт –карток або пластикових талонів у власність покупця нафтопродукти в асортименті: дизельне пальне, неетильований бензин А-95, А-92 та А-76 (80) належної якості, визначеній відповідно до заявок покупця, а покупець зобов'язується приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 6 договору загальна вартість товару за цим договором складає              2 832 125 грн. у тому числі ПДВ 20% –472  020, 83 грн. Ціна на товар протягом дії договору є твердою та зміні не підлягає.

Оплата за кожну партію товару, що поставляється за цим договором здійснюється на умовах 100% попередньої оплати, в національній валюті України, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, протягом 7 банківських днів з дня отримання рахунку. У випадку порушення покупцем умов оплати товару продавець має право притримати відпуск товару (п.п. 6.4, 6.5 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом даного спору є стягнення з відповідача безпідставно набутих ним грошових коштів, а саме:                         252 045,76 грн., які сплачені позивачем понад визначену в договорі ціну товару.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди посилались на                      ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти",            ст.ст. 215, 216, 236 ЦК України та виходили з того, що спірний договір поставки є нікчемним і не створює будь-яких юридичних наслідків для сторін, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дані висновки суду не можна вважати законними та обґрунтованими, з таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", укладений договір вважається недійсним (нікчемним), якщо: у випадку недотримання замовником вимог ч.7 ст. 12 або ч.2 ст. 29 цього Закону; договір було укладено у період оскарження згідно із статтями 37 і 371 цього Закону; договір було укладено всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, які повинні були бути обов'язково включені до договору про закупівлю; договір було укладено за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням вимог статей 41, 42, 8, 17, 181, 19, 26, 29, 291 цього Закону; договір за результатами торгів з обмеженою участю або процедури закупівлі в одного учасника було укладено з порушенням вимог частини другої статті 14 цього Закону.

Визначений ч.3 ст.34 Закону перелік підстав за наявності яких договір про закупівлю вважається недійсним (нікчемним) є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Висновок господарських судів про те, що спірний договір поставки укладений за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням вимог статей 291 Закону, всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам, а також з недотриманням позивачем (замовником) ч.2 ст. 29 Закону не ґрунтується на матеріалах справи та є наслідком неповного з'ясування судами фактичних обставин справи та їх неправильної правової оцінки.

Так, відповідно до ч.2 ст. 29 Закону з учасником, тендерну пропозицію якого було акцептовано, замовник укладає договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації у строк не раніше ніж через п'ять робочих днів з дня відправлення письмового повідомлення всім учасникам процедур відкритих торгів із зменшенням ціни, двоступеневих торгів і торгів з обмеженою участю про їх результати, але не пізніше ніж через 21 робочий день з дня акцепту. Всі витрати, пов'язані з укладанням договору, можуть покладатися на учасника - переможця процедури закупівлі, на умовах, визначених у тендерній документації, та відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами датою акцепту пропозиції відповідача згідно пункту п.27 Тендерної документації та Інформаційного бюлетеня Тендерної палати України №32 (103) від 06.08.2007 (а.с. 124 т.1) є 10.04.2007. Спірний договір поставки укладений сторонами 15.05.2007.

Суди попередніх інстанцій, посилаючись на Розпорядження Кабінету Міністрів України №612-р від 12.12.2006 "Про перенесення робочих днів у 2007 році" вважали, що договір поставки № 04/173 –07 від 15.05.2007 укладено з пропуском встановленого Законом строку, а саме: кількість днів від дати акцепту до моменту укладення договору становить 23 робочі дні.

Проте, дійшовши зазначеного висновку, суди не врахували наявний в матеріалах справи графік норм тривалості робочого часу Дніпровської ЕС на 2007 рік (наказ ДнЕС від 7.11.2006 №246) та рекомендаційний характер розпорядження Кабінету Міністрів України №612-р від 12.12.2006.

Крім того, згідно наведених вимог Закону договір про закупівлю має бути укладений через 21 робочий день з дня акцепту, при цьому, перебіг строку відповідно до ст.253 ЦК України починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Також, не можна погодитись з посилання господарських судів, як на підставу нікчемності спірного правочину, на укладення договору поставки всупереч вимогам тендерної документації та визначеним у ній основним умовам договору, оскільки             по-перше: суди попередніх інстанцій не встановили що є предметом закупівлі згідно укладеного договору поставки та чи визначені в тендерній документації основні умови договору щодо цього лоту.

Між тим, судами встановлено, що згідно тендерної документації від 22.02.2007 основні умови договору визначені лише по лоту №1, а в повідомлені про акцепт тендерної пропозиції від 11.04.2007 №24/127/07 позивача повідомлено про акцепт його тендерної пропозиції по 2,3,4,5 лотам.

Господарські суди, також, не встановили правову природу заявлених до стягнення грошових коштів та не дослідили підстави виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте або збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

       Суди попередніх інстанцій всупереч ст.43 ГПК України не навели правового обґрунтування висновку про неможливість стягнення безпідставно набутих грошових коштів у зв'язку з нікчемністю договору поставки та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову, який не містить посилань на достовірно встановлені обставини справи.           

       Враховуючи викладене та вимоги ст.1117  ГПК України, згідно якої касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова підлягають до скасування, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

       На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  1115, 1117, 1119, 11110 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

       Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Дніпровської електроенергетичної системи задовольнити частково.

       Рішення Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2009 року у справі  № 42/236 скасувати.

                Справу № 42/236 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі.

Головуючий:                                                                    Н.Г. Дунаєвська

Судді:                                                                                Н.І. Мележик

                                                                                             С.В. Мирошниченко