Постанова

від 17.11.2006 по справі 15/145-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/145-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.11.06                                                                                               Справа №15/145-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді  Радченко О.П.    , Кричмаржевський В.А.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Акімова Т.М.

за участю представників

позивача Головко П.В. довіреність №2 від 12.01.2006р.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація» м. Гола Пристань, Херсонської області

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2006р.

у справі №15/145-06

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» м. Київ

Юридична адреса: м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21

Поштова адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корпус 3

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація» м. Гола Пристань, Херсонської області

Юридична адреса: 75600, Херсонська область, м. Гола Пристань, вул.. 1 Травня, 296

Поштова адреса: 73008, м. Херсон, вул. Бериславське шосе, 2-Б

про стягнення суми 77.140,82 грн.

встановив:

       У травні місяці 2006 Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” м. Київ (позивач у справі) звернулось в господарський суд Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова корпорація” м. Гола Пристань, Херсонська область (відповідач у справі) про стягнення 77.140,82 грн., з яких: 60.8703,12 грн. – сума основного боргу, 9.120,47 грн. – сума пені, нарахованої на підставі ст. 231 ГК України, 2.211,38 грн. – сума  втрат від інфляційних процесів, 749,36 грн. сума, яка складає 3% річних і 4.256,22 грн. сума штрафу, нарахованого на підставі ст. 231 ГК України.

Свої вимоги позивач обґрунтовував статтями 193,231 Господарського кодексу України та статтями 526,530,549 і 625 Цивільного кодексу України.  

Ухвалою від 24.05.2006р. позовна заява була прийнята до розгляду господарським судом, порушено провадження у справі № 4/256-05.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Херсонської області своїм рішенням від 18.07.2006р. у справі № 15/145-06 (суддя Клепай З.В.) позовні вимоги задовольнив в повному обсязі.  

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач оскаржив його. У поданій апеляційній скарзі вказав, що суд розглянув справу без присутності представника ТОВ “Торгівельно-промислова корпорація”, незважаючи на клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило сторону можливості надати додаткові документи щодо розміру заборгованості. Крім того, вказує, що позивач  має перед ним заборгованість за договором підряду від 14.05.2005р. у сумі 15.222,97 грн. 15.02.2006р. позивачу письмово було запропоновано відшкодувати борг за переробку металобрухту. Однак ця обставина судом не була врахована. Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2006р. та прийняти нове рішення.  

ДП МО України “Українська авіаційна транспортна компанія”  –  позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що вважає викладені у ній доводи необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню, оскільки предметом розгляду в суді першої інстанції було стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу, а не відносин між сторонами, що виникли з договору підряду. Просить оскаржуване рішення залишити без змін та відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги.

       Ухвалою від 16.10.2006р. апеляційна скарга ТОВ “Торгівельно-промислова корпорація”  прийнята і призначена до розгляду на 08.11.2006р.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3160 від 07.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Радченко О.П. (доповідач), суддів: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.

У судове засідання 08.11.2006р. відповідач свого представника не направив, витребувані ухвалою від 17.08.2006р. документи не представив, надіслав телеграму про відкладення розгляду апеляційної скарги  у зв'язку з проведенням звірки взаєморозрахунків. Клопотання колегією суддів задоволено, розгляд справи відкладено на 17.11.2006р. Склад колегії змінювався.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3294  від 16.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії – головуючого судді Радченко О.П. (доповідач), суддів: Мойсеєнко Т.В., Кричмаржевський В.А.

Відповідач, сповіщений належним чином про час і місце розгляду апеляційної скарги, повторно не виконав ухвалу суду, не надав витребуваних документів та доказів проведення звірки розрахунків, не направив свого представника у судове засідання. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України.

За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою оголошено тільки вступну і резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

       14.11.2005р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація»  (Покупець) було укладено договір №UCA/В/330-05 і додаткову угоду  №1 до договору, відповідно до яких Покупець (ТОВ «Торгівельно-промислова корпорація») зобов'язався своєчасно прийняти і оплатити, а Продавець (ДП МОУ «Українська авіаційна транспортна компанія») – відвантажити товар (брухт та відходи чорних та кольорових металів і сплавів, а також списані машини, агрегати, механізми, металоконструкції – амортизаційний брухт, що утворився в результаті виробничо-господарської діяльності Продавця) в кількості та за цінами, зазначеними в Специфікаціях до додаткових угод, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1).

        Сторони домовилися, що постачання товару буде здійснюватисяся окремими партіями в міру накопичення (п.2.1.). Про партію товару, що готується до відвантаження, Продавець сповіщає Покупця не пізніше  чим за 5 днів до дати відправлення (п.2.2).  

        Відповідно до п. 3.1 договору за поставлену партію товару Покупець оплачує Продавцю належну йому суму у відповідності до наданого рахунку. В пункті 3.2 договору сторони встановили, що розрахунки за поставлену партію товару здійснюються шляхом 100% попереднього перерахування коштів в українських гривнях на розрахунковий рахунок Продавця протягом 3-х банківських днів з дня надання Продавцем рахунку-фактури за цінами, зазначеними в Специфікаціях додаткових угод до договору.

       Строк дії договору (п.6.1) – з моменту його підписання сторонами і до 31.12.2005р.

        В Специфікації на металобрухт (а.с.13) сторони узгодили види, кількість  по видам, ціну товару, умови його постачання. Відповідно до цієї додаткової угоди і специфікації, позивач зобов'язався поставити 323,823 тони металобрухту на суму 200.803,12 грн.

       Продавець до 25.12.2005р. зобов'язався підготувати до приймання-передачі фактичний обсяг металобрухту, а покупець – до 30.12.2005р. вивезти  його з території гарнізону (п.7 і 8 додаткової угоди), і в термін  до 3-х банківських днів після надання продавцем рахунку-фактури, попередньо оплатити 100% вартості у сумі 200.803,12 грн. (п.2 додаткової угоди).  

       Позивач зазначає, що 23.11.2005р. він виписав і передав відповідачу до сплати рахунок-фактуру №249/1 (а.с.17) на суму 200.803,12 грн., однак доказів отримання відповідачем цього рахунку не надав по причині їх відсутності.

        25.11.2005р. представники позивача і відповідача підписали Акт зваження металобрухту  та Акт приймання-передачі металобрухту.

         Матеріали справи свідчать, що позивач, не отримавши від відповідача оплати товару, по накладній №16/у від 25.11.2005р. (а.с.16) через представника  Іванова Анатолія Федоровича (доручення ЯКБ №095620 від 25.11.2005р.) передав відповідачу 323,83 тони сталевого брухту на загальну суму 200.803,12 грн.

          Вартість товару відповідач сплатив частково, з порушенням встановлених договором строків, перерахувавши 30 листопада і 01 грудня 2005р. позивачу 140.000,00 грн. (відповідно 120.000,00 грн. і 20.000,00 грн.). В платіжних документах в графі «Призначення платежу»  відповідач зазначив: «Оплата за металобрухт згідно договору №UCA/В/330-05 від 14.11.2005р., у зв'язку з чим заборгованість склала 60.803,12 грн.

        13.02.2006р. позивач направив на адресу відповідача вимогу (лист №648 а.с.15) про сплату вказаної суми боргу, яка залишена останнім без задоволення.

       Посилаючись на невиконання відповідачем своїх обов'язків в частині оплати боргу, позивач звернувся до господарського суду про стягнення 60.803,12 грн. – основного боргу; 9.120,47 грн. – пені, 4.256,22 грн. – штрафу, 2.211,38 грн. – втрат від інфляційних процесів і 749,36 грн. – трьох відсотків річних.

Стягнення зазначених сум з підстав, зазначених вище, стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  підлягає частковому задоволенню, а рішенні господарського суду – частковому скасуванню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір №UCA/В/330-05 і додаткова угода  №1 до договору від 14.11.2005р. породив для сторін певні обов'язки: обов'язок позивача накопичити партію товару і в строк до 25.11.2005р. поставити його відповідачу і обов'язок відповідача  здійснити попередню 100% оплату товару і до 30.12.2005р. вивезти його з території гарнізону.  

Прийняті на себе зобов'язання позивач виконав у встановлений договором і додатковою угодою строк.

Відповідач, в порушення умов договору щодо проведення 100% попередньої оплати вартості товару, сплатив його частково, в сумі 140.000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість склала 60.803,12 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Виходячи з наведеного, та враховуючи, що відповідач не заперечує проти наявності заборгованості, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку щодо невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором та стягнення з останнього суми основного боргу у розмірі 60.803,12 грн.

        Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем заявлена до стягнення сума інфляції 2.211,38 грн. за період з грудня 2005р. по квітень 2006р. (04 місяця) та 749,63 грн. річних за 150 днів. В судовому засіданні представник позивача усно уточнив період за який він стягує 3% річних – з 01.12.2005р. по 01.05.2006р. Тобто позивач вважає, що саме з 01.12.2005р. у відповідача почалася прострочка виконання грошового зобов'язання.

        Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту,  штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

    - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі  0,1  відсотка  вартості товарів (робіт,  послуг),  з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення,  а за прострочення  понад  тридцять  днів  додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем заявлено до стягнення 4.,256,22 грн. штрафу і 9.120,47 грн. пені за 150 днів прострочки на підставі  ч.2 ст. 231 ГК  України.

Колегія суддів зазначає наступне: у відповідності зі Статутом, позивач є державним підприємством, а майно підприємства є державною власністю (п.п.1.1 і 4.2 Статуту). Відтак нарахування зазначених штрафних санкцій не суперечить  діючому законодавству і задоволено судом обґрунтовано.

        Щодо визначення дати прострочення виконання відповідачем зобов'язання, колегія суддів наголошує наступне: умовами договору передбачено, що Покупець повинен на протязі трьох банківських днів з дня отримання від продавця рахунку-фактури сплатити вартість товару за цінами, зазначеними в Специфікаціях додаткових угод до договору. До матеріалів справи (а.с.17) залучена копія рахунку-фактури №249/1 від 23.11.2005р. на сплату 200.803,12 грн., однак жодного доказу того, що відповідач отримав її в матеріалах справи немає.  До того ж в платіжних документах, якими відповідач перерахував 140.000,00 грн. в графі «Призначення платежу» зазначено: «Оплата за металобрухт згідно договору №UCA/В/330-05 від 14.11.2005р.», тобто також відсутнє посилання на рахунок-фактуру. Позивач, відступивши від умов договору, не дочекавшись отримання попередньої оплати, передав відповідачу товар. У зв'язку з зазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що при виконанні договору сторони відступили від його умов в частині проведення розрахунків і передачі товару, а тому в даному випадку слід застосовувати положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або із актів цивільного законодавства.  

       Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому колегія суддів вважає, що лист позивача №648 від 13.02.2006р.(а.с.15) в якому він просив сплатити заборгованість за договором №UCA/В/330-05 від 14.11.2005р. в сумі 60.803,12 грн. можна вважати вимогою до відповідача щодо виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції за договором у розумінні ст.530 ЦК України. Відповідач до апеляційної скарги додав ксерокопію відповіді на вищевказаний лист (вих.№45 від 15.02.2006р.), який може служити підтвердженням отримання ним листа №648 від 13.02.2006р. Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст. 530 ЦК України, колегія вважає, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості товару слід відраховувати з 22.02.2006р. (15.02.2006р. + 7 днів).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що задоволенню підлягають:

- три відсотки річних за період з 22.02.2006р по  29.04.2006р. за 67 днів в сумі 334,84 грн.; (заявлено 749,63 грн. за період з 01.12.2005р. по 29.42.2006р.- 150 днів)

- штраф в сумі 4.256,22 грн.; (заявлено 4.256,22 грн.);

- пеня за період з 22.02.2006р по  29.04.2006р. за 67 днів в сумі 4.074,27 грн. (заявлено 9.120,47 грн. за період з 01.12.2005р. по 29.04.2006р. за 150 днів);

- основний борг в сумі 60.803,12 грн.

       - втрати від інфляції за березень 2006р., однак у зв'язку з тим, що індекс інфляції в березні 2006р. склав 99,7%, інфляційні втрати відсутні; (заявлено 2.211,38 грн. за 4 місяця:  грудень 2005р. - березень 2006р.).

       Таким чином, загальна сума вимог, які підлягають задоволенню складає  69.468,45 грн.

Зазначені обставини не в повній мірі досліджені судом першої інстанції, тому рішення підлягає частковому скасуванню.  

         Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія зазначає, що наявність у позивача заборгованості в сумі 15.222,97 грн. за договором підряду №UCA/В/331-05 від 14.05.2005р. є предметом іншого спору, про що, доречі, зазначав відповідач у своїх клопотаннях  до господарського суду Херсонської області (від 29.06.2006р. {а.с.35} і від 18.07.2006р. {а.с.37}) про відкладення розгляду справи у зв'язку з підготовкою зустрічного позову. Однак, доказів розгляду справи за позовом про стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» м. Київ заборгованості відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Незважаючи на вимогу апеляційного суду, відповідач також не надав доказів надсилання позивачу листа №45 від 15.02.2006р.

 Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України слід віднести на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

Постановив:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація» м. Гола Пристань, Херсонської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.07.2006р. у справі №15/145-06 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.  

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація» м. Гола Пристань, Херсонської області на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» м. Київ 60.803,12 грн. основного боргу, 4.074,27  грн.   пені, 4.256,22 грн.; штрафу, 334,84 грн. річних 695,22 грн. витрат по державному миту і 106,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову  відмовити.

       Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-промислова корпорація» м. Гола Пристань, Херсонської області 38,36 грн. державного мита за розгляд справи апеляційним судом. Видати наказ.

        Видачу наказів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Радченко О.П.

 судді  Радченко О.П.  

 Кричмаржевський В.А.  Мойсеєнко Т. В.