Рішення

від 27.05.2009 по справі 2/100-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/100-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 травня 2009 р.           Справа 2/100-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецьке" ( вул. І.Франка,35, м. Липовець)      

до:Закритого акціонерного товариства "Турбів - цукор"  ( вул. Миру, смт.Турбів, Липовецького району)     

про стягнення 677025,00 грн.

Головуючий суддя     Мельник П.А.     

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

          позивача :   Сломінська Л.П., за дорученням

          відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов  про стягнення 153 тони  цукру - піску та 135 405 грн. штрафу.

Ухвалою суду від 21.04.2009 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання  на  27.05.2009 року.

22.05.2009 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов визнає в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача, який підтримав позов в повному обсязі.  Відповідач в судове засідання не з'явився.

При цьому від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю бути присутнім юрисконсульта в судовому засіданні 27.05.2009 року, тому що останній знаходиться у відрядженні.

Суд в клопотанні відповідача відмовив з наступних підстав: відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не долучено  необхідних доказів, які підтверджували б  поважність  причин неможливості бути присутнім в  судовому  засідання  27.05.2009 року  уповноваженого представника, а саме копію  посвідчення про відрядження останнього;  відповідно до ст. 28 ГПК України - справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи,  що  діють  у  межах  повноважень,  наданих  їм  законодавством  та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та    організацій,    інші    особи,  повноваження  яких  визначені   законодавством   або   установчими  документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.  Представниками юридичних  осіб  можуть бути також інші особи, повноваження   яких   підтверджуються   довіреністю   від    імені підприємства,   організації. Тобто враховуючи дану норму закону за відсутності уповноваженого представника представляти інтереси  ЗАТ "Турбів - цукор" міг його керівник.

З урахуванням наведеного, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З пояснень представника позивача та  наданих матеріалів суд вбачає таке:

Між сторонами 20.06.2008 року було заключено договір позики.

Відповідно до умов договору,  на підставі накладних  та довіреностей  на отримання товару  відповідач отримав від позивача цукор - пісок в кількості 153 тони терміном на 135 календарних дні до 01.112008 року.

Відповідач зобов'язань по договору не виконав, не повернув позивачу  товарно - матеріальні цінності, а саме цукор - пісок в кількості 153 тони в зазначений договором термін.

11.03.2009 року відповідачу було направлено вимогу щодо повернення 153 тони  цукру - піску.

Відповідач листами № 159 та № 160 від 23.03.2009 року зобов'язувався повернути цукор - пісок до 31.03.2009 року, але зобов'язання залишилось не виконаним.

Відповідно до п.6.3. договору позики відповідачу було нараховано 135 405 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором.

Наведене стверджується:

- копією  договору позики від 20.06.2008 року;

- копією накладних та довіреностей на отримання товару;

- розрахунком ціни позову;

-          іншими матеріалами справи;

заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов такого висновку.

Прикінцевими положеннями Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України), який є спеціальним законом з регулювання господарських правовідносин, встановлено, що цей кодекс застосовується до господарських відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо господарських відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, положення його застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Таке передбачають і положення Цивільного кодексу України від16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р. (далі - ЦК України) стосовно цивільних правовідносин.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. (набрав чинності з 01.01.2004 р., далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.  Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п.1.1. договору позики - одна сторона ( позикодавець )  передає у власність другій стороні ( позичальнику) речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На виконання умов договору на підставі накладних №  394/а, 498, 503 від 14.07.2008 року, 08.09.2008 року  та довіреностей  на отримання товарно-матеріальних цінностей позивач поставив, а відповідач отримав цукор - пісок в кількості 153 тони, що підтверджено підписом уповноваженої особи на накладних.

Відповідно до п. 4.1. договору позики - строк надання позики складає 135 календарних днів з моменту підписання договору та передачі предмету договору.

Відповідно до п. 4.2. договору позики - кінцевою датою повернення позики є 01.11.2008 року.

Відповідач зобов'язань по договору не виконав, не повернув позивачу товарно - матеріальні цінності, а саме цукор - пісок в зазначений договором термін.

11.03.2009 року відповідачу було направлено вимогу щодо повернення 153 тони  цукру - піску.

Відповідач листами № 159 та № 160 від 23.03.2009 року зобов'язувався повернути цукор пісок до 31.03.2009 року, але зобов'язання залишилось не виконаним.

Відповідач заборгованість фактично визнав,  що підтверджено обопільно підписаним актом звірки  взаєморозрахунків від 31.03.2009 року, про що також зазначено у відзиві на позов від 22.05.2009 року.

Враховуючи викладене позов в частині стягнення з відповідача 153 тон цукру - піску підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув  речі,  визначені  родовими ознаками,  він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно  до статей 549-552 цього Кодексу,  яка нараховується від дня,  коли  речі   мали  бути  повернуті,  до  дня  їх  фактичного  повернення  позикодавцеві,  незалежно  від  сплати  процентів,  належних  йому  відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.6.3. договору позики - при порушенні позичальником строку повернення позики вказаного в п. 3.3. цього договору позичальник повинен сплатити на поточний рахунок  позикодавця штраф в розмірі 25 %  ринкової вартості позики, встановленої цим договором.

Наведений позивачем розрахунок штрафних санкцій відповідає умовам договору та чинному законодавству, а тому позов в частині стягнення з відповідача 135 405 грн. штрафу підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене та визнання позову відповідачем  суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Тому з відповідача слід стягнути   153 тони  цукру - піску; 135405 грн. штрафу.

Віднести на відповідачів  понесені позивачем судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір до суду доведено з його вини.

Керуючись  ст.ст. 33, 43,44, 49,78,  82, 84, 85, 115, 116  ГПК України, ст. ст.193 ГК України, ст. ст. 525,526,549-552, 1050   ЦК України     

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Турбів - цукор"  ( вул. Миру, смт.Турбів, Липовецького району", р/р 260070130354 в ТОВ "БМ-Банк", МФО 380913, код ЄДРПОУ 31802416 ) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецьке" ( вул. І.Франка,35, м. Липовець, р/р № 260063764 в ВОД АППБ "Аваль", м. Вінниця, МФО 302247 код 05435530 )  153 тони цукру - піску;  135405 грн. штрафу;  6770,25  грн. витрат на сплату державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам.  

Суддя                                             Мельник П.А.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України  28 травня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу Товариству  з обмеженою відповідальністю "Липовецьке" ( вул. І.Франка,35, м. Липовець)  

3 - відповідачу Закритому  акціонерному  товариству  "Турбів - цукор"  ( вул. Миру, смт.Турбів, Липовецького району)