Постанова

від 12.02.2014 по справі 820/13598/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"12" лютого 2014 р. № 820/13598/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватної агрофірми "ВАТАЛ" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватна агрофірма "ВАТАЛ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.11.2013 р. № 0000452200 про сплату позивачем грошового зобов'язання на 1002056,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної агрофірми "ВАТАЛ" (код ЄДРПОУ 30653974) 458,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову вказано, що податкове повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.11.2013 р. №0000452200 прийняте з порушенням норм податкового кодексу України, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що працівниками Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні перевірки Приватної агрофірми "ВАТАЛ" встановлені порушення норм Податкового Кодексу України.

Судом встановлено, що працівниками Богодухівської об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі - відповідач) було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватної агрофірми «ВАТАЛ» (надалі -позивач) з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Artez» (код за ЄДРПОУ 31646308) за період з 01.09.2012 р. по 30.09.2012 p..

За результатами перевірки було складено акт 18.11.2013 р. № 335/220/30653974 перевіркою встановлено порушення ПА «Ватал» п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п.209.6, пп.209.15.1 п.209.15 ст.209 Податкового Кодексу України № 2755 від 02.12.2010 р. а саме, завищено податковий кредит з податку на додану вартість скороченої декларації в частині описаного вище порушення в сумі 445 358 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2012 року - 445 358 грн.

На підставі вище зазначено акту перевірки керівником Богодухівської ОДПІ ГУ Мін доходів в Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000452200 від 29.11.2013р.. про сплату позивачем суми грошового зобов'язання на суму 1002056,00 грн. (один мільйон дві тисячі п'ятдесят шість гривень 00 коп.), з яких: за основним платежем -445358,00 грн. та за штрафними санкціями - 556698,00 грн.

Суд зазначає, що підставою для вище наведених висновків відповідача викладених в акті перевірки є висновки викладені в акті про неможливість проведення зустрічної звірки № 29/08-31-22/31646308 від 02.08.2013 р. Приватного підприємства «Artez» (код за ЄДРПОУ 31646308, далі за текстом ПП «Artez») з питань дотримання вимог податкового, валютного та ін. законодавства при здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.07.2010 р. по 02.08.2013 p., доведений для використання в роботі ДПІ Хортицькому районі м. Запоріжжя у якому міститься висновок, що ПП «Artez» здійснювало діяльність спрямовану на проведення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

ПА «Ватал» є платником податку на додану вартість та користується спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства має в користуванні на правах оренди - 5,438 га землі. Офісні та складські приміщення, які знаходяться за адресою реєстрації ПА «Ватал», належать підприємству на правах власності. Крім того, підприємство має у власності 6 комбайнів, 34 трактори, 25 автомобілів. Чисельність працюючих на підприємстві в 3 кварталі 2013 року згідно даних 1ДФ складає 196 осіб, середня заробітна плата складає 2540,00 грн.

Як було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем по справі, що між ПА „ВАТАЛ" та ПП «Artez» було укладено договір поставки засобів захисту рослин №5/01/12 від 05.01.2012 р.

ПА «Ватал» до складу валових витрат за 9 міс. 2012р. не відносило витрати від ПП «ARTEZ», так як ПА «Ватал» є платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В ході перевірки встановлено, що ПА «Ватал» отримало видаткові накладні по придбанню засобів захисту рослин від ПП «ARTEZ»:

№ РН-200720 від 12.09.2012р. на суму 606 200,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 101 033,33 грн.;

№ РН-200723 від 18.09.2012р. на суму 677 780,02 грн. в т.ч. сума ПДВ 112 963,35 грн.;

№ РН-200721 від 13.09.2012р. на суму 659 920,01 грн. в т.ч. сума ПДВ 109 986,67 грн.;

№ РН-200722 від 19.09.2012р. на суму 682 646,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 113 774,34 грн.;

№ РН-200734 від 28.09.2012р. на суму 45 600,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 7 600,00 грн.

Оплата проведена через розрахунковий рахунок відповідно наступних платіжних доручень: № 713 від 26.10.2012р. на суму з ПДВ 1 000 000,00 грн.; № 732 від 02.11.2012р. на суму з ПДВ 500 000,00 грн.; № 774 від 21.11.2012р. на суму з ПДВ 1 000 000,00 грн.; № 777 від 22.11.2012р. на суму з ПДВ 172 146,03 грн.

Придбані ПА «Ватал» засоби захисту рослин згідно податкових накладних:

№ 13 від 12.09.2012р.на суму 606 200,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 101 033,33 грн.;

№ 16 від 18.09.2012р. на суму 677 780,02 грн. в т.ч. сума ПДВ 112 963,35 грн.;

№ 14 від 13.09.2012р. на суму 659 920,01 грн. в т.ч. сума ПДВ 109 986,67 грн.;

№ 21 від 19.09.2012р. на суму 682 646,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 113 774,34 грн.;

№ 32 від 28.09.2012р. на суму 45 600,00 грн. в т.ч. сума ПДВ 7 600,00 грн.

Включено до податкового кредиту в вересні місяці 2012р. ряд.8.1 скороченої декларації.

Також судом встановлено, що ПА «Ватал», є кінцевим споживачем придбаних товарів, та використано в своїй господарській діяльності.

Судом встановлено та зазначений факт не заперечувався відповідачем по справі, що засоби захисту рослин було використано для боротьби з хворобами рослин, шкідниками, що підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин № 68 від 28.09.2012р.; № 70 від 28.09.2012р.; № 72 від 28.09.2012р.; № 71 від 28.09.2012р.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірної угоди не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ПП «ARTEZ» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ПП «ARTEZ» на підписання договору тощо в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на акт про неможливість проведення перевірок ПП «ARTEZ», то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та ПП «ARTEZ» правочину.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ПП «ARTEZ», так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також ПП «ARTEZ» є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ПП «ARTEZ», які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від 29.11.2013 року № 0000452200 винесено Богодухівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортної накладної на зазначений вище товар, то зазначене посилання суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до п.44. 1 ПКУ, у переліку підтверджуючих документів, встановлених цим пунктом, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством , на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів нарахування податків або податкових зобов'язань, ТТН - відсутні.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПКУ.

Обов'язкова наявність ТТН передбачена положенням ст.230 p.VI ПКУ, в інших випадках наявність ТТН є обов'язковою тільки при автомобільних перевезеннях, це визначено нормами ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344 від 05.04.2001р.

ТТН включена до переліку документів, необхідних для використання при перевезенні вантажів автомобільним транспортом при внутрішньому сполученні, як це передбачено Постановою КМУ № 207 від 25.02.2009 р. « Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», однак, тільки у випадку, коли водій юридичної особи або ФОП здійснюють вантажні автоперевезення на договірних умовах.

Суд зазначає, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не сам факт придбання товару, тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що зазначена вище позиція зазначена також в листі Міністерство доходів і зборів України 19.09.2013 за № 11569/6/99-99-22-01-03-15/1128.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної агрофірми "ВАТАЛ" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 29.11.2013 року № 0000452200.

Стягнути з Державного бюджету України на користьПриватної агрофірми "ВАТАЛ" код ЄДРПОУ 30653974 сплачений судовий збір у розмірі 458,81 (чотириста п'ятдесят вісім гривень вісімдесят одна копійка).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.