Постанова

від 24.01.2014 по справі 826/18486/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 січня 2014 рокуЗ 13:10 № 826/18486/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Щеглов Є.Є., Шматко О.Ю.,

представника відповідача - Денисенко О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, в якому просить: визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва №0000712230 від 26.06.2013 року.

В судовому засіданні 17.12.2013 року, на виконання вимог частини 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд замінив неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі м. Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, оскільки відповідач ототожнює розмір статутного фонду з обсягом корпоративних прав, що не відповідає дійсності.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що формування резервного фонду не може здійснюватись за рахунок зменшення статутного капіталу, невключення позивачем суми зменшення статутного капіталу є порушенням порядку визначення та декларування доходів, а відтак прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Співробітниками податкового органу на підставі направлень від 13.05.2013 року №688, 689, 690, 691, 692 та від 21.05.2013 року №754, виданих Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання у відношенні позивача проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 2100000,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 2100000,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом складено Акт про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» (код за ЄДРПОУ 36350837) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року №50/22-3-10/36350837 від 12.06.2013 року (далі - акт перевірки).

На підставі виявлених порушень та акту перевірки Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення-рішення від 26.06.2013 року №0000712230 (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток фінансових установ на загальну суму 2100000,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте без урахування всіх обставин справи, позивач звернувся до суду за захистом свої прав шляхом скасування даного рішення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Позивачем за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 997420,00 грн., що згідно зведених даних задекларованих та встановлених в ході проведення перевірки сум скоригованого валового доходу є заниженням суми доходу на суму 10000000,00 грн.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено порядок визначення доходів та їх склад.

Так, відповідно до пп.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пп.135.5 інші доходи включають, зокрема, інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Підпунктом 14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття доходу як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пп.14.1.84 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. N 290 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 даного Положення визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Відповідно до п.6 Положення визначено перелік сум, які не визнаються доходами, серед яких відсутня, зокрема, сума формування резервного фонду шляхом зменшення статутного капіталу.

Згідно п.7 Положення визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Перевіркою відображених у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та 02 Декларації «Дохід від операційної діяльності» показників за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 992537,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надання послуг з управління активами пенсійних недержавних фондів.

Перевіркою відображених у рядку 01.6 та 031Д Декларацій «інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» показників за період 01.01.2010 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 4883,00 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із надходження відсотків банка за користування вільними коштами на поточному рахунку.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час проведення перевірки, загальними зборами учасників ТОВ «КУА «Аструм управління активами» прийнято рішення стосовно зменшення статутного капіталу у зв'язку з невідповідністю вартості чистих активів розміру статутного капіталу товариства, затверджено статут позивача у новій редакції, що підтверджується протоколом зборів №11 від 02.04.2012 року.

Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 06.04.2012 року за реєстраційним №10711050011028465 внесено зміни до реєстраційної частини у зв'язку зі зменшенням статутного фонду з 20000000,00 грн. на 10000000,00 грн. шляхом направлення суми зменшення статутного капіталу на покриття збитків в розмірі 8050582,06 та формування резервного капіталу в розмірі 1949417,94 грн.

Відповідно до ч.4 ст.87 Господарського кодексу України у господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як п'ятнадцять відсотків статутного капіталу, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим п'яти відсотків суми прибутку товариства.

Згідно статті 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Як вбачається з п.9 ст.7 (майно та прибуток товариства) Статуту позивача у товаристві створюється резервний фонд у розмірі 25 відсотків статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить 5 відсотків суми чистого прибутку.

Кошти резервного фонду розміщуються в порядку, визначеному Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 17 ст. 7 Статуту позивача встановлено, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності товариства є прибуток.

Прибутком товариства, після сплати податків до державного бюджету, зборів до цільових фондів та інших обов'язкових відрахувань згідно з чинним законодавством, самостійно розпоряджається товариство в особі загальних зборів учасників та уповноважених ними органами.

Частина чистого прибутку від діяльності товариства розподіляється між учасниками пропорційно їх часткам у майні товариства в порядку і на умовах, передбачених загальними зборами учасників.

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Аналогічне визначення поняття корпоративних прав містить пп.14.1.90 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Зважаючи, що чинним законодавством встановлено порядок формування резервного фонду за рахунок відрахувань з прибутку, та, як встановлено під час перевірки податковим органом та під час розгляду справи судом, позивачем було сформовано резервний фонд шляхом розподілу суми зменшеного статутного капіталу, суд приходить до висновку, що операції із зменшення статутного капіталу на суму сформованого резервного фонду є за своєю суттю безкоштовною передачею корпоративних прав учасників товариства з метою їх анулювання, а у підприємства зазначена сума зменшення повинна включатись до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як інші доходи.

Як уже зазначалось вище, позивачем дохід розміром 10000000,00 грн. в скоригованому валовому доході не відображено, що є порушенням пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

Крім того, стаття 136 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а відтак посилання позивача на довільне трактування відповідачем терміну «інші доходи» є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.176.1. ст.176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані, крім іншого, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми чинного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача щодо порушення позивачем порядку декларування доходів з прибутку підприємств, що полягає в зменшенні суми скоригованого валового доходу та наявність підстав застосування до останнього штрафних санкцій.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу позивачем до суду надано не було.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок щодо доказування виконав повністю.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення, ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст.ст.94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Аструм управління активами» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 30.01.2014 року.

Суддя В.П. Шулежко